Вирок від 10 червня 2026 р. у справі №477/457/22 — Вітовський районний суд Миколаївської області

Справа № 477/457/22

Провадження № 1-кп/477/336/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого у справі - судді ОСОБА_1 , з секретарем – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62022150010000190, по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Знам`янка Кіровоградської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого, маючого на утриманні неповнолітнього сина, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця за мобілізацією, який на момент вчинення правопорушення проходив військову службу на посаді водія 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат»,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу на посаді водія 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи в районі ведення бойових дій на території Миколаївської області, поблизу с. Костянтинівка Миколаївського району (колишній Вітовський район), 16 квітня 2022 року (точний час в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлений), отримавши наказ т.в.о. командира механізованої роти НОМЕР_2 окремого мотопіхотного батальйону НОМЕР_3 окремої мотопіхотної бригади військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_5 , викладеному у бойовому наказі про необхідність зайняти позиції по посадці з координатами х:46,980554; у :32,335636 із завданням зайняття 2-ї лінії оборони та облаштування інженерних робіт 1-ї, 2-ї черги. Позиції зайняти до 19 год. 00 хв.

16 квітня 2022 року, всупереч вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 28, 30, 35, 37, 70, 71 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, порушуючи військову дисципліну, діючи умисно, з метою ухилення від обов`язків військової служби, прийнявши наказ т.в.о. командира механізованої роти НОМЕР_2 окремого мотопіхотного батальйону НОМЕР_3 окремої мотопіхотної бригади військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_5 , викладений у бойовому наказі до виконання, прямо виразив небажання виконувати наказ командира, що супроводжувалось усною та письмовою відмовами, висловлюючи відкрито негативне ставлення до наказу та небажання його виконувати, тобто відкрито відмовився виконати наказ.

При цьому, наказ виданий у встановленому Законом порядку, відповідною особою в межах наданих йому повноважень, зміст наказу не суперечив чинному законодавству, та не був пов`язаний з порушенням конституційних прав та свобод солдата ОСОБА_3 , не носив в собі подвійного тлумачення та явно злочинного змісту, у зв`язку з чим підлягав беззастережному та неухильному виконанню з боку останнього.

Відповідальність за вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 діяння передбачена ч. 4 ст. 402 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Пояснив, що з початку повномасштабного вторгнення добровольцем пішов до Збройних Сил України. Спочатку проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 16 квітня 2022 року т.в.о. командира механізованої роти НОМЕР_2 окремого мотопіхотного батальйону НОМЕР_3 окремої мотопіхотної бригади військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_5 , відповідно до встановленого законом порядку, чітко та зрозуміло віддав наказ до 19 год. 00 хв. зайняти позиції по посадці та виконати інженерні роботи по облаштуванню позицій. Він відмовився виконувати наказ командира, бо, ймовірно, злякався за своє життя, оскільки російські війська мали значну перевагу у матеріальному забезпеченні, в той час коли у нього був лише автомат. Після відмови виконати наказ він продовжив військову службу. Нині він проходить бойову службу у військовій частині НОМЕР_4 , має статус учасника бойових дій.

Щиро розкаявся у вчиненому, просив суворо не карати.

Крім визнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненому підтверджується змістом досліджених в судовому засіданні письмових доказів, а саме: матеріалами службового розслідування, затвердженими наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.05.2022 року № 201 «Про результати службового розслідування».

Як вбачається з акту № 38 службового розслідування було виявлено факт відкритої відмови солдата ОСОБА_3 від виконання бойового наказу т.в.о. командира механізованої роти НОМЕР_2 окремого мотопіхотного батальйону НОМЕР_3 окремої мотопіхотної бригади військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_5 . Не здійснивши жодних дій на виконання завдання, визначеного у бойовому наказі, шляхом подання рапорту в письмовій категоричній формі доповів командиру військової частини НОМЕР_1 про відмову виконувати накази т.в.о. командира механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , не надавши жодних письмових пояснень про причину такої відмови. Рапорт ОСОБА_3 долучений матеріалів службового розслідування.

З огляду на витяг з наказу ОСОБА_3 було попереджено про неповну службову відповідність.

Згідно з довідками (форма 5) від 02.12.2025 року № 2541 та 08.06.2026 року №1431 солдат ОСОБА_3 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_4 та відповідно до службової характеристики позитивно характеризується за місцем проходження служби.

Відповідно до посвідчення, серії УБД, № 323438, виданого 31 грудня 2023 року, ОСОБА_3 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

Аналізуючи досліджені докази в сукупності, суд вважає повністю доведеним те, що обвинувачений ОСОБА_3 відкрито відмовився виконати наказ начальника в умовах воєнного стану, тобто вчинив непокору в умовах воєнного стану та його дії за ч. 4 ст. 402 КК України органами досудового розслідування кваліфіковані вірно.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є щире каяття у вчиненому.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлені.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, належить до категорії тяжких злочинів, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання обвинуваченого, а також дані про особу обвинуваченого.

Обвинувачений судимості не має, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має статус учасника бойових дій, має на утриманні неповнолітню дитину, щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем служби.

З урахуванням щирого каяття, яке виразилось у продовженні служби у Збройних Силах України та належним чином виконанні обов`язків, спрямованих на відсіч та стримування збройної агресії російської федерації, відсутності обтяжуючих обставин, даних про особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, позитивно характеризується за місцем служби, має на утриманні неповнолітню дитину, суд вважає за можливе, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, застосувати положення ч. 1 ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 402 КК України, а саме: призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті особливої частини цього Кодексу за вказаний злочин, а також, призначивши остаточне покарання, застосувавши ст. 58 КК України, враховуючи, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем за мобілізацією.

Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у виді службового обмеження буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових злочинів.

Під час судового розгляду запобіжний захід обвинуваченому не обирався, клопотань від учасників про обрання запобіжного заходу обвинуваченому не надходило.

Керуючись статтями 370, 371, 373, 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки.

На підставі ст. 58 КК України замінити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців строком 2 (два) роки з відрахуванням 10 (десяти) відсотків суми грошового забезпечення в дохід держави.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 не обирався.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Вітовський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1