Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №462/5478/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5478/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року Залізничний районний суд міста Львова

у складі:

головуючого- судді Ліуша А.І.,

секретаря: Поляниці А.М.

представниці заявниці: ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , за участі заінтересованої особи ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису,-

ВСТАНОВИВ :

заявниця ОСОБА_2 , звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису. Вимоги заяви мотивовано тим, що вона є матір?ю ОСОБА_3 , та вони спільно проживають в АДРЕСА_1 . Так, зазначає, що спільне проживання з сином стало нестерпним через його агресивну поведінку по відношенню до неї. Спочатку він вчиняв відносно неї психологічне насильство, а останнім часом він почав погрожувати фізичною розправою. Відтак, просить суд видати відносно сина обмежувальний припис.

Представниця заявниці в судовому засіданні вимоги заяви підтримала, просила таку задовільнити.

Інші учасники справи будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з?явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання про необхідність часткового задоволення заяви, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_3 , значаться ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 .

До матеріалів справи також долучено протокол про адміністративне правопорушення від 09 квітня 2026 року та згідно даних ЄДРСР, за результатами розгляду вказаного протоколу ОСОБА_3 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Так, у вказаній справі судом встановлено, що ОСОБА_3 , 18.03.2026 року близько 10 год. 20 хв. за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив домашнє насильство психологічного характеру , а саме виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою своїй матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю матері. ОСОБА_2 почала боятися за своє життя та здоров`я.

Крім того, згідно вказаної постанови, у судовому засіданні ОСОБА_3 , надав усні пояснення, не заперечив фактичних обставин справи, свою вину у інкримінованому йому адміністративному правопорушенні за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП визнав, розкаявся.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав від 11 лютого 2025 року, квартира за адресою АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Положеннями ст. 26 Закону передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема: обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб та ін.

Частинами 3-4 цієї ж статті передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених в КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

В ході судового розгляду справи було встановлено факт вчинення ОСОБА_3 відносно матері психологічного насильства, яке проявилося у систематичному створенні для неї атмосфери страху, емоційної напруги та невпевненості у власній безпеці шляхом висловлення погроз фізичною розправою, агресивної поведінки та використання нецензурної лайки. Вказані дії об`єктивно виходять за межі звичайного побутового конфлікту між членами сім`ї та свідчать про свідомий психологічний тиск на особу похилого віку, яка через свій вік є більш вразливою до подібних проявів насильства, зі сторони особи чоловічої статі.

Суд також враховує, що факт вчинення домашнього насильства вже був предметом судового розгляду та отримав належну правову оцінку в межах провадження про адміністративне правопорушення по справі 462/3173/26. При цьому, особливого значення набуває не лише сам факт вчинення насильства, а й наявність реальної загрози його повторення в майбутньому. Враховуючи характер поведінки заінтересованої особи, обставини спільного проживання сторін та зміст висловлених погроз, суд приходить до висновку про існування достатніх підстав вважати, що за відсутності відповідних заходів захисту ризик повторного вчинення домашнього насильства залишається актуальним.

Оцінюючи встановлені обставини в їх сукупності, суд виходить із того, що обмежувальний припис не є заходом покарання особи, а спрямований насамперед на забезпечення безпеки постраждалої особи та попередження можливих випадків насильства у майбутньому. З огляду на доведений факт домашнього насильства, вік заявниці, характер погроз, а також необхідність забезпечення її права на безпечне проживання та повагу до людської гідності, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування до ОСОБА_3 передбачених законом обмежувальних заходів.

В той же час, як вбачається з наявних в матеріалах справи витягів з Державного реєстру речових прав від 11 лютого 2025 року, квартира за адресою АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 .

За таких обставин, вимога про заборону ОСОБА_3 перебувати у вказаному житловому приміщенні фактично зводиться до позбавлення його можливості користуватися належним йому на праві власності житлом. При цьому, суд зазначає, що інститут обмежувального припису не може використовуватися як спосіб припинення чи обмеження права власності особи на належне їй нерухоме майно, а застосовані судом заходи повинні відповідати принципу пропорційності та забезпечувати справедливий баланс між необхідністю захисту постраждалої особи та правами іншого співвласника. Відтак, суд позбавлений можливості задовольнити заяву в частині заборони кривднику перебувати у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , оскільки таке обмеження фактично призвело б до позбавлення його можливості користуватися належною йому на праві власності часткою житла без вирішення питання про припинення чи обмеження його майнових прав у встановленому законом порядкую

Керуючись ст.ст. 5, 9, 12, 19, 20, 81, 82, 141, 258, 259, 264, 265, 350-1-350-6, 353, 354 ЦПК України, Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", суд,-

УХВАЛИВ:

заяву ОСОБА_2 , за участі заінтересованої особи ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису, - задовільнити частково.

Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 / АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 / на строк 6 (шість) місяць, в якому визначити наступні тимчасові обмеження його прав відносно ОСОБА_2 / АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 /:

- заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв?язку особисто і через третіх осіб;

- заборонити ОСОБА_3 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_2 , яка за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.

Про видачу обмежувального припису повідомити відділ поліції №1 ЛРУП № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області - для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: /підпис/ А.І. Ліуш

Суддя: А.І. Ліуш