Вирок від 22 червня 2026 р. у справі №334/4421/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 23.06.2026

Справа № 334/4421/26

Провадження № 1-кп/334/588/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю прокурора - ОСОБА_3

потерпілої - ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025087050000395 від 18 жовтня 2025 року за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, маючого середню освіту, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 та невстановлена особа, діючи умисно, з корисливих мотивів, заздалегідь об`єднавшись у злочинну змову, спрямовану на незаконне заволодіння грошовими коштами громадянина шляхом обману, вчинили кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 11 жовтня 2025 року, більш точного часу не встановлено, обвинувачений та невстановлена особа, діючи спільно та узгоджено, з метою заволодіння грошовими коштами, що знаходились на рахунку останньої, повідомили потерпілій ОСОБА_4 завідомо неправдиву інформацію про те, що можуть надати допомогу в отриманні прибутку від придбання, обміну та виведенням грошових коштів на біржових платформах, чим ввели останню в оману та сформували у неї хибне уявлення про законність їх дій.

Реалізуючи злочинний умисел, обвинувачений та невстановлена особа переконали потерпілу надати доступ до її мобільного банкінгу.

В подальшому, 11 жовтня 2025 року, перебуваючи у Дніпровському районі м. Запоріжжя, потерпіла ОСОБА_4 , будучи введеною в оману, передала обвинуваченому свій мобільний телефон із відкритим доступом до банківського застосунку, в якому була авторизована її банківська картка АТ «Універсалбанк» під № НОМЕР_1 .

Скориставшись довірою потерпілої ОСОБА_4 та отриманим доступом, обвинувачений діючи узгоджено з невстановленою особою, незаконно оформив кредитні кошти на ім`я потерпілої, після чого 11 жовтня 2025 року о 19:15 год. здійснив їх перерахування у сумі 14000 гривень на криптовалютну біржу «OKX», де конвертував їх у електронну валюту в еквіваленті 321 USDT та перерахували на електронний рахунок потерпілої ОСОБА_4 .

Далі, 12 жовтня 2025 року, продовжуючи реалізацію єдиного злочинного умислу, обвинувачений з невстановленою особою шляхом обману переконали потерпілу здійснити переказ у сумі 319 USDT на криптовалютний гаманець «Binance», який перебував у їх фактичному користуванні, однак був оформлений на іншу особу з метою приховування своєї злочинної діяльності.

Після надходження електронної валюти на підконтрольний гаманець, невстановлена особа, виконуючи відведену йому роль, здійснив її продаж (обмін) через криптовалютну платформи з подальшою конвертацією у національну валюту України - гривню в сумі 13700.

В подальшому, грошові кошти у сумі 13700 гривень були перераховані на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 , відкриту на ім`я ОСОБА_7 , яка не була обізнана про злочинні наміри та використовувалась обвинуваченим та невстановленої особою для виведення грошових коштів.

Того ж дня, 12 жовтня 2025 року о 20:26 год., свідок ОСОБА_7 , не будучи обізнаною про злочинний характер дій обвинуваченого та невстановленої особи, за їх вказівкою здійснила зняття готівкових коштів у сумі 13756 гривень у банкоматі АТ КБ «Приватбанк» за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. №175, після чого передала їх обвинуваченому та невстановленій особі.

Після отримання грошових коштів обвинувачений та невстановлена особа зникли, на зв`язок не виходили, розпорядилися грошовими коштами на власний розсуд, чим спричинили потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 14000 гривень.

Своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

В ході досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_5 та потерпіла ОСОБА_4 на підставі ст.ст. 468, 469, 471 КПК України 08 травня 2026 року уклали угоду про примирення на тих умовах, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.190 КК Україні, та в повному обсязі відшкодував спричинену їй матеріальну шкоду.

Сторони погодились на призначення покарання:

ОСОБА_5 у вигляді штрафу у розмірі три (3) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На момент підписання угоди про примирення потерпіла ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 розуміли наслідки укладення такої угоди, викладені в ст.473 КПК України і підстави оскарження обвинувального вироку в апеляційному порядку (ст.394 ч.3 п.2 КПК України) та касаційному порядку (ст.424 ч.3 п.2 КПК України), про що їм було роз`яснено.

Обвинувачений ОСОБА_5 відмовився від здійснення прав, передбачених ст.474 ч.5 п.1 КПК України, а потерпіла ОСОБА_4 погодилась з тим, що буде позбавлена права вимагати в подальшому притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за дане кримінальне правопорушення (окрім випадку невиконання ними у подальшому умов угоди) і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_5 розуміє, що в разі невиконання ним угоди про примирення (ст.476 КПК України) потерпіла ОСОБА_4 має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та вимагати судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку. Також ОСОБА_5 розуміє, що умисне невиконання цієї угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст.389-1 КК України.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.2 ст.190 КК Україні, у вчиненому щиро розкаюється. Також пояснив суду, що він розуміє права, надані йому законом, угоду він укладав добровільно і наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі. Просив затвердити зазначену угоду.

Потерпіла ОСОБА_4 суду пояснила, що претензій будь-якого характеру до обвинуваченого не має, зазначену угоду укладала добровільно, наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди для неї зрозумілі. Просить затвердити зазначену угоду.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги КК України та КПК України, просив угоду про примирення затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_5 узгоджену в угоді міру покарання.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч.3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.468, ст.469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може бути укладена угода між потерпілим та обвинуваченим.

Судом встановлено, що дана угода про примирення за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468-470, 471 КПК України, відповідає Закону України про кримінальну відповідальність, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання, яка передбачена санкцією відповідної статті. Зокрема, вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч.6 ст.474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого.

Крім того, обвинуваченому роз`яснено та ними усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а саме права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою-сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди. Наслідки невиконання угоди передбачені ст.476 КПК України обвинуваченому зрозумілі. Після таких роз`яснень обвинувачений не заперечував проти затвердження угоди.

Потерпілій в судовому засіданні роз`яснено та нею усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження її права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без її згоди на призначення покарання; не роз`яснення їй наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є позбавлення права вимагати в подальшому притягнення осіб до кримінальної відповідальності за відповідні кримінальні правопорушення. Наслідки невиконання угоди передбачені ст.476 КПК України потерпілій зрозумілі. Після таких роз`яснень потерпіла не заперечувала проти затвердження угоди.

Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також в даній угоді відсутні підстави для відмови в її затвердженні, що передбачені ч.7 ст.474 КПК України, сторони та інші учасники процесу не заперечують проти затвердження даної угоди.

Міра покарання, яка узгоджена сторонами є достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченого, відповідає вимогам і загальним засадам призначення покарання.

При призначені покарання враховано обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування потерпілій шкоди.

Обставини, які б обтяжували покарання обвинуваченого відповідно до ч.1 , п.13 ст.67 КК України в ході судового слідства не встановлено.

Кваліфікація вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення за ч.2 ст.190 КК Україні, є вірною і не підлягає іншій кваліфікації, в тому числі за більш тяжке правопорушення, ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення цієї угоди про примирення.

Умови угоди про примирення відповідають інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Укладення угоди було добровільним і обвинувачений має можливість виконати взяті на себе за цією угодою зобов`язання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує умови угоди про примирення, укладеної 08 травня 2026 року між обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілою ОСОБА_4 , і узгоджену сторонами міру покарання: ОСОБА_5 у вигляді штрафу у розмірі три (3) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, за наслідками розгляду угоди в підготовчому судовому засіданні, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про примирення між сторонами кримінального провадження потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 та призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.190 КК України і ухвалення обвинувального вироку.

Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності зі ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367-371, 373-374, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання:

за ч.2 ст.190 КК України у вигляді штрафу у розмірі трьох (3) тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме: 51000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень.

Затвердити угоду про примирення, укладену 08 травня 2026 року між обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілою ОСОБА_4 .

Арешт накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя 02 лютого 2026 року на мобільним телефон марки Apple моделі «Phone 15 Pro», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 - скасувати.

Речові докази: мобільний телефон марки Apple моделі «Phone 15 Pro», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , який по даному кримінальному провадженню визнано речовим доказом та перебуває на відповідальному зберіганні в камері схову речових доказів Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області - повернути законному власнику ОСОБА_5 за належністю.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що у разі невиконання угоди про примирення відповідно до ст.476 КПК України потерпілий чи прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.

На вирок може бути подано апеляцію до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.3 ст.394 КПК України, зокрема: обвинуваченим з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; потерпілим з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без її згоди на призначення покарання; не роз`яснення їй наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою та сьомою статті 474 цього Кодексу; прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя: ОСОБА_1