Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №333/4064/26 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер справи 333/4064/26

Номер провадження 2/333/3841/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

25 червня 2026 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя

у складі: за участю: головуючого – судді секретаря судового засідання позивача представника позивача – адвоката Стоматова Е.Г. Бережної Д.О. Холодової О.В. Батій Т.М.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: Запорізька міська територіальна громада в особі Запорізької міської ради(69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2026 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява від представника позивача – адвоката Батій Т.М. в якій просить суд: визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначив, що квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , була надана матері позивача - ОСОБА_3 , на підставі акту надання житла та договору найму житлового приміщення від 10.04.1981 року. Разом із матір`ю, у зазначеній квартирі проживала позивач - ОСОБА_4 , та батько - ОСОБА_5 . У 1997 році ОСОБА_4 уклала шлюб, прізвище було змінено з Тудрий на ОСОБА_6 . Після чого разом із чоловіком проживали з батьками у квартирі. У них народився син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був зареєстрований у вказаній квартирі. Після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач разом із батьком та сином залишилась проживати у квартирі. 30 грудня 1997 року шлюб було розірвано, при цьому син залишився зареєстрованим у квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер мій батько - ОСОБА_5 , ОСОБА_1 залишилась єдиним квартировинаймачем, переоформивши особовий рахунок за житлово-комунальні послуги на себе. Ппротягом останніх 7 років відповідач фактично не проживає у квартирі, не з`являється за місцем реєстрації, не бере участі в утриманні житла та не сплачує житлово-комунальні послуги. ОСОБА_1 зібрано необхідний пакет документів для приватизації квартири, однак у зв`язку з відсутністю зв`язку з відповідачем реалізувати це право неможливо. У 2023 році стало відомо, що її син проживає на території російська федерація та набув громадянства цієї держави. У зв`язку з цим, а також з урахуванням збройної агресії РФ проти України та розбіжностей у політичних поглядах, відповідач не має наміру повертатися до України та проживати у зазначеній квартирі. Я самостійно несу всі витрати, пов`язані з утриманням житлового приміщення, та сплачую житлово-комунальні послуги. Особовий рахунок оформлено на мене як на користувача житлового приміщення. Таким чином, відповідач добровільно припинив користування житловим приміщенням, фактично вибув з нього. Його реєстрація у квартирі носить формальний характер та створює позивачу перешкоди у реалізації її права на приватизацію та належне оформлення житлового приміщення.

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 13 квітня 2026 року прийнято в провадженні судді Стоматова Е.Г. та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Та залучено в якості третьої особи – Запорізьку міську раду.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомив. На адресу місця реєстрації відповідача судом було направлено судову повістку разом з копіями відповідних документів, які були повернуті працівниками пошти у зв`язку з відсутністю адресату за вказаною адресою. Заперечень стосовно позовних вимог позивача суду не надав.

У судове засідання представник третьої особи – Запорізької міської ради не з`явився, але до суду надійшли письмові пояснення. В яких зазначено, що квартира АДРЕСА_3 не приватизована та перебуває у власності Запорізької міської територіальної громади в особі Запорізької міської ради. У разі, якщо судом буде встановлено належними та допустимими доказами тривалу відсутність Відповідача (понад 6 місяців) без поважних причин у спірному житловому приміщенні, вони можуть бути визнані в судовому порядку такими, що втратили право користування зазначеним житловим приміщенням. разі встановлення судом достатніх та належних доказів, що підтверджують викладені доводи Позивача у позовній заяві – прийняти по даній справі рішення на розсуд суду в межах діючого законодавства України. Розглянути справу без участі третьої особи.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч.3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, згідно з вимогами ст. ст. 128, 131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з`явився у судове засідання без поважних причин.

Прийнявши до уваги заяву представника позивача, суд ухвалою від 25 червня 2026 року постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого пристрою не здійснювалося.

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги заяву представника позивача, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно корінця ордеру на житлове приміщення № 1483 серії «А-VI» від 31 березня 1981 року ОСОБА_7 отримала право на заняття житлового приміщення площею 30,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 . Члени сім`ї: ОСОБА_5 (чоловік), ОСОБА_4 (донька).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 21 листопада 1997 року відділом реєстрації актів громадянського стану міськвиконкому м. Запоріжжя, актовий запис № 10036, ОСОБА_7 , у віці 55 років померла.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 20 червня 2002 року Запорізьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану Запорізького обласного управління юстиції, актовий запис № 5571, ОСОБА_5 , у віці 64 років помер.

19 липня 1986 року зареєстровано шлюб ОСОБА_4 з ОСОБА_8 . Після укладання шлюбу прізвище – « ОСОБА_6 ».

30 грудня 1997 року розірвано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 30 грудня 1997 року.

Згідно відповіді №2593573 від 13 квітня 2026 з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 08.06.2004 року.

ОСОБА_2 перебуває на території російської федерації, що підтверджується копією паспорта громадянина російської федерації виданого 12 травня 2025 року, свідоцтвом про укладення шлюбу від 08 лютого 2023 року.

Судом встановлено що відповідач не проживає в квартирі АДРЕСА_3 більше 7 років.

Добровільно відповідач не бажає знятись з реєстраційного обліку. Реєстрація відповідача порушує право ОСОБА_1 на вільне розпорядження і користування вказаною квартирою.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55 Конституції України).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи судом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У відповідності до статті 64 Житлового кодексу Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно до статті 65 ЖК Української РСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Аналіз приведених норм закону свідчить про те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися в якості членів сім`ї наймача в установленому законом порядку.

Статтею 9 ЖК Української РСР передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Також жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи.

Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв`язку з вибуттям наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК Української РСР).

Із урахуванням положень статті 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України, статей 64, 65, 71, 72 ЖК Української РСР, враховуючи те, що особа, яка на законних підставах вселилися в жиле приміщення як член сім`ї наймача та зареєстрована у ньому, набула рівного права із наймачем на користування жилим приміщенням, несе тягар його утримання, така особа має право на звернення до суду захистом своїх прав, зокрема і з позовом про визнання іншої особи (зокрема й наймача) такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Враховуючи вищевикладені вимоги діючого законодавства, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи та оцінивши сукупність наданих доказів в їх взаємозв`язку і достатності, належності та допустимості, суд вважає доведеним, що відповідач ОСОБА_2 не проживає в спірній квартирі без поважних причин понад шість місяців, що є підставою для визнання їх такими, що втратили право користування спірним житловим приміщення.

При цьому, суд виходить з того, що відповідач за власним бажанням та волевиявленням виїхав зі спірної квартири на інше місце мешкання, ніяких перешкод йому в користуванні спірним житлом з боку позивача чи інших осіб не чинилось, умов, щоб унеможливлювали його проживання не створювалось, тривалий час він ним не користуються з власної волі, його особистих речей в квартирі немає, житлово-комунальні послуги не сплачує, однак з реєстраційного обліку не знявся.

Керуючись ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 136, 141, 197, 206, 258-259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: Запорізька міська територіальна громада в особі Запорізької міської ради(69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст судового рішення складено 25 червня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя Е.Г. Стоматов