Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №567/2122/25 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року м. Рівне

Справа № 567/2122/25

Провадження № 33/4815/747/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І.,

з участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Острозького районного суду Рівненської області від 20 травня 2026 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Острозького районного суду Рівненської області від 20 травня 2026 рокуОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

З матеріалів справи вбачається, що 26 листопада 2025 року о 22 год. 55 хв. в м. Острог Рівненського району Рівненської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alсotest Drager №м 6810, що підтверджується тестом № 4300 від 26 листопада 2025 року, результат огляду становить 1,45% проміле, чим порушив п.2.9.а. Правил дорожнього руху.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводить, що суд матеріали справи не містять доказів керування ним автомобілем та його зупинку. Стверджує, що він лише сидів за кермом, однак не їхав автомобілем і дана обставина підтверджена в судовому засіданні свідком ОСОБА_2 , який також перебував у транспортному засобі і є його власником.

Заслухавши доводи ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вимогами ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши під час апеляційного розгляду докази у справі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суддя місцевого суду у порушення положень вказаних норм не з`ясував повно, всебічно і об`єктивно обставини справи, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції покликався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена доказами: протоколом про адміністративне правопорушення; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; тестом №4300; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; рапортом та довідкою поліцейського; відеозаписами працівників поліції.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 2 КУпАП передбачено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Згідно ст. 251 КУпАП, на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, в тому числі й за ст. 130 КУпАП, покладено імперативний обов`язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог ст.ст. 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Так, приписами ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами, особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок).

Згідно відеозапису наявного в матеріалах справи, коли працівники поліції під`їхали, то транспортний засіб BMW, номерний знак НОМЕР_1 , стояв у нерухомому стані з вимкненим двигуном і за кермом перебував ОСОБА_1 , який пояснив патрульним, що автомобіль перебуває на ремонті і на даний момент він його лагодить.

З постанови місцевого суду слідує, що свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він перебуває у товариських стосунках із ОСОБА_1 , та 26 листопада 2025 року він зателефонував до ОСОБА_4 для того, щоб той прийшов та вони разом подивилися до його автомобіля BMW, номерний знак НОМЕР_1 , в якому була незначна технічна несправність - система обігріву не подавала в салон тепле повітря. Зазначив, що ОСОБА_4 прийшов до нього та вони разом намагалися відремонтувати даний автомобіль, при цьому почали розбирати передню панель. В цей момент до них під`їхали поліцейські та почали перевіряти документи. Він сидів в автомобілі на передньому пасажирському сидінні, а ОСОБА_1 на місці водія, автомобіль стояв нерухомо. Пояснив, що під час спілкування поліцейських із ОСОБА_1 він перебув в салоні автомобіля та нікуди з нього не виходив, проте суті розмови між ним та поліцейськими він не чув. Зазначив, що він повідомляв поліцейських про те, що ОСОБА_4 автомобілем не керував, та в подальшому йому стало відомо про те, що відносно ОСОБА_1 склали протокол про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що автомобілем не керував, а лише ремонтував його, про що й повідомляв працівникам поліції. Даний транспортний засіб належить на праві власності іншій особі, а він прийшов на прохання товариша допомогти з ремонтом. Не розумів чому працівники поліції пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та не розумів наслідків проходження вказаного огляду.

Апеляційний суд бере до уваги пояснення апелянта та свідка ОСОБА_3 в якості підтвердження невинуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, оскільки дані пояснення узгоджуються з відеозаписами працівників поліції.

Розділом І ПДР передбачено, що водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Так відеозаписами не зафіксовано рух автомобіля BMW, номерний знак НОМЕР_1 , та його зупинку працівниками поліції, відтак на переконання апеляційного суду патрульні не мали правових підстав пропонувати ОСОБА_1 проходити огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, оскільки він не був водієм в розумінні ПДР.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно відеозапису працівник поліції підійшовши до автомобіля спочатку двічі запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, а лише тоді вказав на наявність ознак алкогольного сп`яніння, що свідчить про порушення порядку проведення огляду інспектором поліції (файл 0010, час: 02:40 – 05:50). Разом з цим, працівник поліції жодного разу не вказав, що наявні докази керування автомобілем саме ОСОБА_1 .

У матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, однак на ньому відсутній підпис працівника поліції ОСОБА_5 , який його складав, тому суд визнає даний доказ неналежним.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, оскільки наявними в матеріалах справи доказами «поза розумним сумнівом» не доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом BMW, номерний знак НОМЕР_1 , враховуючи процесуальні порушення працівників поліції під час проведення огляду на місці зупинки та процесуальні недоліки при оформленні матеріалів справи, апеляційний суд приходить до висновку, що проведений працівниками поліції огляд ОСОБА_1 підлягає визнанню недійсним.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що наявні у справі докази не є достатніми для беззаперечного підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі –закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Острозького районного суду Рівненської області від 20 травня 2026 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович