Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №761/41018/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/41018/25

Провадження № 2/761/4714/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Кондратенко О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртелеком» про зобов`язання надати інформацію

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив суд:

зобов`язати АТ «Укртелеком» надати йому ( ОСОБА_1 ) інформацію про встановлення та відключення стаціонарного телефону за № НОМЕР_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на початку 2025 року, під час оформлення спадщини після смерті батька, йому вперше стало відомо, що стаціонарний телефон № НОМЕР_1 без письмового попередження було незаконно відключено. В лютому 2025 року він звернувся з письмовою заявою до відповідача про надання інформації про встановлення стаціонарного телефону за адресою: АДРЕСА_1 . Натомість, отримав від АТ «Укртелеком» письмову відповідь про категоричну відмову надавати йому будь-яку інформацію, щодо встановлення телефону № НОМЕР_1 , оскільки, він не є його абонентом.

Також у позові позивач зазначив, що після смерті батька він постійно користувався цим номером телефона, який був зареєстрований на його покійного батька ОСОБА_2 . Позивач працював в органах внутрішніх справ старшим інспектором служби профілактики і згідно посадової інструкції він зобов`язаний був бути на постійному зв`язку із черговим Кам`янець-Подільського МВ УМВС України в Хмельницькій області. Тому, за проханням керівництва Кам`янець-Подільського МВ УМВС України в Хмельницькій області в будинку його батька було встановлено стаціонарний телефон з № НОМЕР_1 , який був підключений від сусіда ОСОБА_3 , інваліда Другої світової війни. Телефон за № НОМЕР_1 був у телефонному довіднику із зазначенням адреси батька позивача - ОСОБА_2 , а тому, така інформація не становить будь-якої заборони на її збирання та поширення.

Позивач, як вказано у позові, звертався із письмовою заявою до Кабінету Міністрів України про притягнення до відповідальності посадових осіб АТ «Укртелеком» та до Президента України, щоб зобов`язати посадових осіб АТ «Укртелеком» надати йому інформацію.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.10.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлені процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

30.10.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача АТ «Укртелеком» надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач проти задоволення позову заперечую. Свої заперечення обґрунтовує тим, що згідно з наявною обліковою інформацією АТ «Укртелеком» за адресою: АДРЕСА_1 абонентський номер НОМЕР_1 , абонент ОСОБА_2 не обліковуються. Телефон за № НОМЕР_1 було встановлено іншим абонентам. При цьому, відповідач зауважив, що інформація стосовно послуг АТ «Укртелеком» може бути надана абоненту послуг або його законному представнику. Окрім того, від позивача з питання надання інформації стосовно номеру телефону НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 надходили непоодинокі письмові звернення, які були розглянуті та надані письмові відповіді.

Оскільки, позивач не є абонентом телефонного номера НОМЕР_1 або законним представником абонента, тому, як зазначив відповідач у відзиві, у АТ «Укртелеком» відсутні будь-які правові зобов`язання надавати ОСОБА_1 інформацію щодо встановлення та відключення телефонного номера НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

17.11.2025 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказав, що всі договори та телефонний номер були зареєстровані за господарем домоволодіння - його батьком ОСОБА_2 . Крім того, він постійно користувався цим номером телефону під час проходження служби в МВ УМВСУ в Хмельницькій області та під час господарської діяльності фермерського господарства «Жайворонок». Постійно спілкувався по телефону з працівниками ФЕВ УМВСУ в Хмельницькій області щодо пенсійних виплат та компенсації, а також за допомогою телефону спілкувався із СБУ щодо надання довідки сільської ради про смерть батька, місця його проживання для надання довідки про розстріл його діда НКВС УРСР.

Всі договори за часів УРСР щодо проведення телефонного зв`язку зберігаються в архіві колишнього Кам`янець-Подільського будинку зв`язку, де в архівній документації можна знайти інформацію, що для встановлення телефону за № НОМЕР_1 була зроблена відпайка від телефону № НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_3 .

25.11.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача АТ «Укртелеком» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказав, що позивач надав до суду підтверджуючі документи (свідоцтво про своє народження, свідоцтво про смерть свого батька), які підтверджують виключно факт родинних зв`язків з ОСОБА_2 , що не заперечується відповідачем. Разом з тим, надані позивачем інші докази, а саме: свідоцтво № НОМЕР_2 від 30.11.1995 про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності-селянське фермерське господарство «Жайворонок» та повідомлення про діяльність фермерського господарства від 04.12.1995 №5, заява про зміну адреси на одержання пенсії від 02.03.1998, лист фінансово-планового відділу УВД Хмельницького облвиконкому від 23.09.1999 № 88/4818, лист МВС України (УВС Хмельницької області) про відмову надати матеріальну допомогу позивачу, лист СБУ Управління по Дніпропетровській області від 28.07.1998 №П-4017/10 про надання інформації по архівним матеріалам кримінальної справи та довідки про реабілітацію ОСОБА_4 не є підтверджуючими документами, що абонентом телефону № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 був ОСОБА_2 .

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Предметом даного позову є зобов`язання АТ «Укртелеком» надати ОСОБА_1 інформацію про встановлення та відключення стаціонарного телефону за №74013, який знаходився за адресою: АДРЕСА_1 . Звертаючись до суд з позовом, позивачем зазначено, що листи надсилалися до АТ «Укртелеком», згідно ст. 7 Закону України «Про звернення громадян». Однак, йому відмовляли в наданні інформації.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Частина 2 ст. 34 Конституції України гарантує, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян»).

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Положеннями ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

За змістом ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Стаття 20 Закону України «Про звернення громадян» визначає терміни розгляду звернень громадян, відповідно до якої звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Перевіряючи обставини по справі, судом встановлено, що листом №24067797-вих-80С916.082 від 10.03.2025 АТ «Укртелеком» на звернення ОСОБА_1. щодо надання інформації про встановлення стаціонарного телефону НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 повідомило, що згідно наявної облікової інформації АТ «Укртелеком» він не є абонентом телефону № НОМЕР_1 за вказаною адресою і, що інформація стосовно послуг АТ «Укртелеком» може бути надана абоненту послуг або його законному представнику. Також, у листі відповідач зазначив, що АТ «Укртелеком» у своїй господарській діяльності керується Законом України «Про електронні комунікації», Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, які затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295, іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють відносини у цій галузі.

З матеріалів справи вбачається, що аналогічні відповіді на звернення позивача були надані відповідачем листами: №242400039-вих-80С916.08 від 18.04.2025, №24699164-вих-80С916 від 18.08.2025, за дорученням Кабінету Міністрів України листом №24463585-вих-80С916.08 від 10.06.2025.

Також аналогічні повідомлення АТ «Укртелеком» на звернення позивача ОСОБА_1 направлялися раніше, а саме: листом №19949517-вих-80D481 від 15.03.2023, №20199968-вих-80D481.02 від 24.04.2023.

З урахування викладеного, судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача із письмовими зверненнями аналогічного характеру про надання інформації. Відповідач, щоразу, розглядав такі звернення та надавав відповіді у строки та в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян», що підтверджується матеріалами справи.

Суд зазначає, що предметом судового захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Натомість незгода позивача зі змістом отриманих відповідей не свідчить про порушення його цивільних прав та сама по собі не є підставою для втручання суду.

Оскільки, відповідач виконав передбачений законом обов`язок щодо розгляду звернень позивача та надання відповідей, а факт порушення прав чи законних інтересів позивача судом не встановлено, підстави для задоволення вимог про зобов`язання відповідача надати інформацію відсутні.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, з огляду на предмет та підстави позову, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до АТ «Укртелеком» про зобов`язання надати інформацію не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 34, 40 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 7, 15, 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян», ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртелеком» про зобов`язання надати інформацію - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: