Рішення від 17 вересня 2025 р. у справі №753/24085/24 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/24085/24

провадження № 2/753/817/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Котвицького В.Л.,

за участю секретарів судового засідання Іващенко Є.В., Зеленої К.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через свого представника, звернулася до суду з позовом в якому просила: поділити майно - квартиру АДРЕСА_1 , що є спільною власністю подружжя, визнавши за нею право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що вона з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі в період з 02.06.2018 по 09.04.2024. Під час шлюбу вона разом з відповідачем, за спільні кошти, придбали квартиру АДРЕСА_1 . Дана квартира була придбана на ім`я відповідача згідно договору купівлі-продажу від 27.01.2022, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Герман О.С., за 1 727 904,00 грн. Позивачка посилалася на те, що на час звернення до суду з позовом між сторонами склалися напружені стосунки, вона не може використовувати спільну квартиру для проживання, оскільки відповідач здійснює перешкоди їй в користуванні спільним майном, та заперечує проти права позивачки на частину у придбаній під час шлюбу квартирі.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 08.01.2025 року, в справі було відкрито провадження у справі та розгляд справи було призначено за правилами загального позовного провадження.

Відповідач, через свого представника, направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог, з тих підстав, що спірна квартира була придбана відповідачем за рахунок коштів отриманих від продажу вантажних автомобілів MERCEDES-BENZ 1324 ФУРГОН, д.н.з. НОМЕР_1 , та RENAUT PREMIUM ФУРГОН-РЕФРИЖИРАТОР, д.н.з. НОМЕР_2 , які належали відповідачу на праві приватної власності, оскільки були придбані ним до шлюбу та за рахунок коштів позичених відповідачем у ОСОБА_5 2000,00 доларів США, ОСОБА_6 5000,00 доларів США, ОСОБА_7 3000,00 доларів США. Також посилався на те, що із січня 2023 року позивач та відповідач припинили спільне проживання та спільне ведення господарства, що встановлено рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09.04.2024 р. по справі №753/4145/24, таким чином отриману від вказаних осіб позику відповідач повертав за особисті кошти.

В судовому засіданні представник позивача просила позовні вимоги задовольнити повністю з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач та його представник в судовому засіданні, просили відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позов. Відповідач, зокрема, посилався на той факт, що сторони нетривалий час перебували у шлюбі, за період шлюбу позивач майже не працювала, оскільки більший час шлюбу перебувала в декретній відпустці, тому не має права претендувати на дану квартиру, як на майно набуте у шлюбі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі та надавши їм повну та всебічну оцінку в сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 02.06.2018, який було розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09.04.2024. Від шлюбу народилася спільна дитина - син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно договору купівлі-продажу від 27.01.2022, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С., зареєстрованого в реєстрі за № 41, відповідач придбав квартиру АДРЕСА_1 , сплативши її вартість - 1 727 904,00 грн.

За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

З наданих відповідачем доказів неможливо зробити висновок, що квартира, яка була придбана сторонами під час шлюбу, була придбана за його особисті кошти, отримані з продажу майна, яке належало відповідачу до шлюбу. Також розмір коштів, які відповідач отримав від продажу транспортних засобів не відповідає вартості придбаної квартири та є незначним порівняно з її вартістю. Також судом встановлено, що договір купівлі-продажу квартири, яка є предметом позову, було укладено 27.01.2022, тобто через 3-4 роки після укладання наданих відповідачем договорів. Відповідач не надав жодних доказів того, що вказані автомобілі або перебували в нього в власності зі зазначеного періоду, або якщо він навіть і продав дані автомобілі, не використав отримані кошти на інші власні потреби. Тобто відповідачем не надано доказів того, що саме ці кошти були витрачені на придбання квартири.

Щодо посилання відповідача на отримання частини коштів, за які було придбано квартиру у борг, то як зазначено в Постанові ВС від 04.09.2024 у справі № 754/9261/19: «Досить часто учасники цивільного обороту у спорах про поділ майна за допомогою договору позики чи розписки про отримання в позику грошових коштів, у яких вказано, що ці грошові кошти передаються на придбання певного конкретного майна, намагаються спростувати презумпцію спільності майна подружжя. Використання таким чином договору позики, очевидно, не враховує, що регулююча сила договору стосується його сторін, а тому не може кваліфікуватися як добросовісне та є неприпустимим».

Також, суд враховує, що отримуючи в позику грошові кошти без згоди другого з подружжя, що не підтверджено згодою відповідачки, позивач стає учасником зобов`язальних правовідносин, особисто відповідає за повернення грошових коштів реально чи особистим майном. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 26.09.2018 у справі № 713/285/2012.

Також відповідач не надав доказів на підтвердження того, що позивачка була обізнана про розписки та не заперечувала проти таких позик, а також те, що кошти отримані відповідачем за договором позики, останнім використані та витрачені в інтересах сім`ї, а саме на придбання спірної квартири.

Враховуючи наведене, відповідно до положень ст. 57, 60, 61, 63, 69, 70 СК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 200, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири АДРЕСА_1 , як на частку в спільному майні подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири АДРЕСА_1 , як на частку в спільному майні подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 8 639,52 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Котвицький В.Л.