Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №308/6984/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/6984/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2026 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Голяна О.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

встановив:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №770392 від 09.05.2026 вбачається, що 09.05.2026 о 13:00 год на КПП (вантажний) за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород ОСОБА_1 ухилилась від виконання своїх батьківських обов`язків щодо забезпечення необхідних умов виховання свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якого було виявлено предмет, схожий на кастет.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП як ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов виховання малолітніх дітей.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася.

Згідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей полягає у бездіяльності, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно і у неповному обсязі.

Таке ухилення може бути у формі бездіяльності, пов`язаної із незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 СК України).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

У частині 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" № 3 від 30.03.2007 визначено, що означає «не піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя»: незабезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складник виховання; не спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявлення інтересу до її внутрішнього світу; не створення умов для здобуття нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже ухиленням від виконання батьківських обов`язків не вважається будь-яка дія, а лише невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Суд звертає увагу на те, що статтею 184 КУпАП передбачено відповідальність за незабезпечення батьками умов для виховання дітей, тобто не результат, а сам процес, однак у протоколі про адміністративне правопорушення вказані посилання відсутні.

Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів. Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. Так, з урахуванням положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» Рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії» Рішення від 20.09.2016 року, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її , а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципи рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, в фактично судом). За таких обставин провадження у справі про адміністративне правопорушення має бути закрито у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

З огляду на вишщевикладене, суд вважає, що формулювання обвинувачення, що міститься у протоколі, є не точним та не конкретним. Особу не може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП на підставі протоколу, що містить неконкретне формулювання обвинувачення.

Суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази , які б свідчили про те, що ОСОБА_1 ухилялася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов виховання свого сина.

Докази ухилення матері від виконання батьківських обов`язків необхідно для встановлення як об`єктивної так і суб`єктивної сторони, які є обов`язковими елементами складу адміністративного правопорушення.

Письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 2010 року народження, від 09.05.2026 встановлено, що останній мав при собі предмет, зовні схожий на кастет, який фактично був сувенірним виробом та при застосуванні фізичної сили розламався.

Зазначена версія щодо відсутності у неповнолітнього холодної зброї та наявності в нього сувенірного предмета узгоджується з іншими матеріалами справи та не спростована жодним належним і допустимим доказом.

Водночас матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 не піклувалася про фізичний, духовний чи моральний розвиток сина, не забезпечувала належних умов його життя чи навчання або свідомо ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків. Також відсутні докази, які б свідчили про наявність причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою матері та обставинами, викладеними у протоколі.

За таких обставин висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, ґрунтувався б виключно на припущеннях, що є неприпустимим з огляду на вимоги ст. 62 Конституції України.

Отже, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання свого сина, а відтак у її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Керуючись ст.ст.247, 283-284,287,291,294 КУпАП України, суддя,-

постановив:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, закрити з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Олена ГОЛЯНА