Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №202/7693/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/196/26 Справа № 202/7693/24 Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 32

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Петешенкової М.Ю.,

суддів – Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

при секретарі - Карпенко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 25 березня 2025 року у складі судді Бєльченко Л.А.

у справі за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2024 року АТ «Сенс Банк» звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 01 січня 2022 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа-Банк» угоду про про надання споживчого кредиту № 501414678.

За умовами кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався в порядку та умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Умовами кредитного договору передбачено, що у випадках невиконання позичальником умов договору, останній зобов`язується достроково виконати усі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації.

АТ «Альфа-Банк» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором. У свою чергу позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 119084,33 грн., яка складається із: 88998,14 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 30086,19 грн. - заборгованість по процентам, яку банк просив стягнути на свою користь та вирішити питання розподілу судових витрат.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 25 березня 2025 року позов АТ «Сенс Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за споживчим кредитом №501414678 від 01 січня 2022 року станом на 22 січня 2023 року у розмірі 119084,33 грн., яка складається із: 88998,14 грн. заборгованість по тілу кредиту, 30086,19 грн. заборгованість по процентам. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеної заборгованості, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що було ухвалено внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що позивачем не доведено та матеріали справи не містять доказів отримання кредитних коштів, користування кредитною лінією у відповідному розмірі та наявність заборгованості, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову. Крім того, позивачем взагалі не доведено укладання кредитного договору на умовах, які зазначені у позові, а тому надані банком розрахунок та виписка по рахунку, є неналежним доказом у справі.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного

Судом встановлено, що 01 січня 2022 року ОСОБА_1 підписано оферту на укладання угоди про надання кредиту №501414678, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якої останній запропонував АТ «Альфа Банк» укласти з ним угоду про надання споживчого кредиту.

Оферта містить умови споживчого кредиту: тип кредиту «кредит готівкою», сума кредиту 93000,00 грн., процентна ставка 35%, тип ставки фіксована, строк кредиту 18 місяців, дата повернення кредиту 04 липня 2023 рік

01 січня 2022 року АТ «Альфа-Банк» підписано акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту №501414678, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії за вищевказаними умовами.

Додатком № 1 до Угоди про надання кредиту №501414678 від 01 січня 2022 року сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки.

01 січня 2022 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту за умовами, аналогічними викладеним в оферті на укладання угоди про надання кредиту №501414678.

Відповідно до меморіального ордеру №827768353 від 04 січня 2022 року ОСОБА_1 було перераховано 93000,00 грн.

Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», про що 30 листопада 2022 року внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань, станом 22 січня 2023 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у розмірі 119084,33 грн., з якої: 88988,14 грн. заборгованість за тілом кредиту; 30086,19 грн. заборгованість за процентами.

06 листопада 2023 року АТ «Сенс Банк» на адресу ОСОБА_1 було сформовано вимогу про повернення кредиту у непогашеній сумі та сплати нарахованих процентів у загальному розмірі 119084,33 грн., яка була направлено на боржника.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Під час розгляду справи встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором АТ «Сенс Банк» виконало своєчасно і повністю, надавши кредиті ресурси в повному обсязі, а позичальником ОСОБА_1 було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у кредит.

На підтвердження обставин укладення кредитного договору банк надав оферту на укладання угоди про надання споживчого кредиту №501414678 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 01 січня 2022 року, акцепт пропозиція на укладання угоди про надання споживчого кредиту №501414678 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 01 січня 2022 року, додаток № 1 до Угоди про надання кредиту №501414678 від 01 січня 2022 року, паспорт споживчого кредиту від 01 січня 2022 року, меморіальний ордер №827768353 від 04 січня 2022 року про перерахування грошових коштів 93000,00 грн., розрахунок заборгованості та виписку по рахунку.

Як вбачається із наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписки по особовому рахунку, ОСОБА_1 користувався отриманою кредитною карткою та частково погашав утворену заборгованість (а.с. 13, 15-18), що у свою чергу свідчить про відкриття відновлювальної кредитної лінії №501414678 та укладання кредитного договору.

З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті, що свідчить про порушення прав банку, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення грошових коштів, оскільки одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову який доведений належними та допустимими доказами у справі, та не спростований відповідачем.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Посилання скаржника на те, що банком не доведено та матеріали справи не містять доказів отримання кредитних коштів, колегія вважає безпідставними, оскільки вказане спростовується матеріалами справи, а саме меморіальним ордером №827768353 від 04 січня 2022 року про перерахування ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 93000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що наданий розрахунок заборгованості та виписка по особовому рахунку не відповідає вимогам чинного законодавства та не може бути належним доказом наявності заборгованості, є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять та скаржником не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційної інстанції контеррозрахунок, який би спростував доводи банки. Крім того, у разі не згоди із приведеним розрахунком заборгованості, останній мав право на заявлення відповідного клопотання про призначення судом експертизи, для встановлення правильності розрахунку заборгованості, чого останнім зроблено не було.

Твердження скаржника про те, що кредитний договір не укладено, а тому суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки з розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку вбачається, що на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 03 лютого 2022 року погашего заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4001,86 грн. та 2712,50 грн. процентів за користування кредитом, тобто доводи про не укладеність кредитного договору є безпідставними, оскільки не можна вважати не укладеним договір після його часткового виконання сторонами.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно статті 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 25 березня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 16 червня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 24 червня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна