Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №204/11998/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4573/26 Справа № 204/11998/25 Головуючий у першій інстанції: Чудопалова С. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Органу опіки та піклування – Центральна адміністрація Дніпровської міської ради на ухвалу Чечелівського районного суду м. Дніпра у складі судді Чудопалової С.В. від 22 січня 2026 року по справі за позовом Органу опіки та піклування – Центральна адміністрація Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав,–

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Чечелівського районного суду м. Дніпра від 22 січня 2026 року у задоволенні заяви представника Органу опіки та піклування – Центральна адміністрація Дніпропетровської міської ради про забезпечення позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі Орган опіки та піклування – Центральна адміністрація Дніпровської міської ради, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог заяви, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з наступного.

Встановлено, що у листопаді 2025 року Орган опіки та піклування – Центральна адміністрація Дніпровської міської радизвернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить: відібрати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері - ОСОБА_1 , у зв`язку з виникненням безпосередньої загрози для життя та здоров`я дитини без позбавлення її батьківських прав; стягнути з відповідачки аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку матері, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня надходження заяви до суду до досягнення дитиною повноліття, на користь закладу чи особи, куди дитину буде влаштовано.

Ухвалою Чечелівського районного суду м.Дніпра від 17 листопада 2025 рокувідкрито провадження у даній справі за позовом Органу опіки та піклування – Центральна адміністрація Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав.

16 січня 2026 року Орган опіки та піклування звернувся до Чечелівського районного суду міста Дніпра із заявою про забезпечення позову, в якій просив на час розгляду цивільної справи 204/11998/25 за позовом органу опіки, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дитини без позбавлення матері батьківських прав, вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання матір передати дитину бабі ОСОБА_3 за адресою по АДРЕСА_1 .

Заява мотивована тим, що в провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра наразі вирішується питання про відібрання дитини від матері, оскільки наявні підстави вважати що мати дитини вчиняє відносно сина насильство. Тому з метою попередження проявів насильства по відношенню до дитини вважають що виникла необхідність передати дитину бабі ОСОБА_3 .

На підтвердження обставин, зазначених у заяві про забезпечення позову позивачем долучено копію наказу начальника управління служби у справах дітей від 05.01.2026 «Про продовження тимчасового влаштування малолітнього ОСОБА_2 » згідно якого продовжено тимчасове влаштування дитини ОСОБА_2 до родини ОСОБА_3 терміном на 2 місяці та копію листа начальника ДРУП №1 ВП №3 адресованого начальнику служби у справах дітей на їх запит від 13.11.2025 щодо захисту прав дитини та проведення відповідної роботи з матір`ю ОСОБА_1 за фактом вчинення домашнього насильства відносно сина розглянуті керівництвом та внесені відомості до ЄРДР №12025047140000313 за ч. 1 ст. 125 КК України, та перебувають на розгляді у СД ВП №3.

Представник позивача вказує, що відповідачкою ОСОБА_1 не виконується наказ служби у справах дітей від 05.01.2026 про продовження тимчасового влаштування дитини ОСОБА_2 до родини ОСОБА_3 терміном на 2 місяці.

Однак, на підтвердження зазначених обставин, будь-яких відомостей, що даний наказ було доведено до відома самій ОСОБА_1 , а також актів виходу за місцем проживання матері, письмового опитування матеріали справи не містять.

В судовому засіданні суду першої інстанції, зокрема, в присутності психолога було опитану малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив суду, що бажає проживати разом з мамою, щодо побиття його мамою вигадав. Синці які, бабуся виявила на його тілі, коли він ночував у неї, були від булінгу у школі, у жовтні 2025 року, раніше також траплялися випадки конфліктів з однокласниками, про які він неодноразово повідомляв матері, та вона його захищала. Також розповів суду, що після того, як бабуся вночі на телефон знімала синці, які були на його тілі, наступного дня, у супроводі дідуся вони поїхали до органу опіки де йому запропонували написали заяву з приводу образ та побиття його мамою, дані події вигадав дідусь з вистави про погану матір, яку вони разом дивилися у театрі. З мамою іноді виникають спори з приводу того, що він постійно користується гаджетами, траплялися випадки, що мама сердилася, викидувала речі у смітник, розбивала гаджети, своє дозвілля проводять разом, влітку їздили на відпочинок до Італії, мама часто заохочує, купує подарунки, вітає зі святами. Вважає, що маму бабуся хоче позбавити батьківських прав, щоб віддати його батькові, який наразі перебуває у Німеччині та працює далекобійником. Також повідомив суду, що коли орган опіки вирішив направити його жити у бабусі, баба разом з дідусем пропонували йому купити все, що завгодно, якщо він в суді повідомить про образи та побиття мамою. Розповів, також, що коли ночував у бабусі, траплялися випадки, що він залишався наодинці вночі, а вона перебувала на чергуванні, або брала його з собою на ночівлю на пост чергування.

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Частиною третьої статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Як встановлювалось вище, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить, зокрема, відібрати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері - ОСОБА_1 , у зв`язку з виникненням безпосередньої загрози для життя та здоров`я дитини.

У заяві про забезпечення позову, позивач Орган опіки та піклування просив суд забезпечити позов, шляхом передання дитини бабі ОСОБА_3 за адресою по АДРЕСА_1 .

Отже, обраний заявником захід забезпечення позову за своїми правовими наслідками фактично збігається з результатом, на досягнення якого спрямовані позовні вимоги, оскільки його реалізація призвела б до фактичного відібрання дитини від матері ще до вирішення спору по суті та без надання судом остаточної правової оцінки всім обставинам справи.

При цьому інститут забезпечення позову має на меті гарантування реального та ефективного виконання можливого рішення суду в майбутньому, а не дострокове задоволення заявлених вимог. Заходи забезпечення позову не можуть використовуватись як спосіб досягнення результату, який є предметом судового розгляду, оскільки це суперечить самій правовій природі забезпечення позову та принципу змагальності сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підміняє собою рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

У постанові Верховного Суду від 26 червня 2023 року у справі №925/731/18 зазначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений спосіб забезпечення позову фактично дублює позовні вимоги, спрямований на досягнення того самого результату, який є предметом позову, та зводиться до його передчасного задоволення, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги фактично дублюють аргументацію заяви про забезпечення позову, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що районним судом при вирішенні питання про забезпечення позову у даній справі порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Органу опіки та піклування – Центральна адміністрація Дніпровської міської радибез задоволення, а ухвали Чечелівського районного суду м. Дніпра у складі судді Чудопалової С.В. від 22 січня 2026 року– без змін.

Колегія звертає увагу, що, за наявності підстав, позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з іншою заявою про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Органу опіки та піклування – Центральна адміністрація Дніпровської міської ради– залишити без задоволення.

Ухвалу Чечелівського районного суду м. Дніпра у складі судді Чудопалової С.В. від 22 січня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

Л.П. Никифоряк