Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №636/10545/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/10545/25 Провадження №2/636/1129/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року Чугуївський міський суд Харківської області в складі головуючого - судді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання Селевко Т.С., за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ільїн Олександр Павлович, до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним. За судовим наказом Чугуївського міського суду Харківської області від 02.08.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 19.07.2021 і до досягнення дитиною повноліття. На даний час матеріальний стан позивача значно змінився, оскільки зросли додаткові витрати, пов`язані із погіршенням стану його здоров`я (проходження лікування у стоматолога, ендокринолога та психіатра), придбанням ліків, виконанням боргових зобов`язань, а також наданням фінансової допомоги своїм непрацездатним батькам.

Відповідно позивач вважає, шо виникла потреба у зміні розміру аліментів, а саме: у зменшенні їх розміру до 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлялася своєчасно і належним чином, шляхом направлення судових повісток в підсистемі Електронний суд ЄСІТС. При цьому Відповідач до суду подала відзив на позовну заяву у якому позов не визнає та просила Позивачу відмовити в повному обсязі. Відповідач у відзиві та додаткових письмових поясненнях проти задоволення позову заперечувала. Вона посилалася на те, що зменшення розміру аліментів суперечитиме інтересам дитини, яка проживає разом із матір`ю, має статус внутрішньо переміщеної особи, потребує стабільного матеріального забезпечення, орендованого житла, харчування, навчання, лікування та інших регулярних витрат. Також Відповідач зазначала, що її власне матеріальне становище є обмеженим, оскільки протягом тривалого часу вона була вимушена доглядати за тяжкохворою бабусею, якій на момент смерті було 98 років. Бабуся перебувала у лежачому стані та потребувала постійного догляду. Основний догляд фактично здійснювала саме Відповідач, оскільки її мати, якій на даний час 66 років, продовжує працювати дистанційно та має хронічне захворювання.

Крім того, Відповідач вказувала, що надані Позивачем докази лікування та майбутніх витрат не підтверджують неможливості сплачувати аліменти у попередньому розмірі, а боргові зобов`язання Позивача, на її думку, є наслідком його власної фінансової поведінки та не можуть погіршувати становище дитини. Окремо Відповідач посилалася на наявність у дитини дерматологічного захворювання, необхідність фототерапії, придбання лікарських і доглядових засобів, а також на те, що лікування дитини є тривалим і потребує постійних витрат.

Заперечуючи проти доводів Відповідача, Позивач зазначає, що не ухиляється від утримання дитини і не просить припинити сплату аліментів, а просить лише зменшити їх частку з 1/4 до 1/6 доходу з урахуванням змінених обставин. При цьому Позивач наголошує, що навіть після такого зменшення аліменти не будуть нижчими за гарантований законом мінімум та залишатимуться істотними за абсолютним розміром; крім того, він підтримує спілкування з дитиною, проводить із нею відпустки та додатково несе витрати на проїзд, оренду житла, харчування, дозвілля і придбання необхідних речей.

Щодо доводів Відповідача про потреби дитини, її лікування та матеріальне становище матері, Позивач зазначає, що не заперечує наявності у дитини відповідних потреб, однак вважає, що надані документи не підтверджують такого рівня витрат, який унеможливлював би зменшення частки аліментів до 1/6. Також Позивач звертає увагу, що значні додаткові витрати на лікування дитини можуть вирішуватися у порядку ст. 185 СК України, а обов`язок утримувати дитину покладається на обох батьків, тому складне матеріальне становище Відповідача саме по собі не може бути підставою для покладення основного фінансового тягаря виключно на Позивача.

Така позиція була підтримана Позивачем та представником Позивача при розгляді справи в судовому засіданні.

Клопотання Відповідача про розгляд справи без участі та/або про відкладення судового розгляду не надходили.

В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Судом встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до заочного рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 20 січня 2022 року у справі № 636/3319/21, шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розірвано.

На підставі судового наказу Чугуївського міського суду Харківської області від 02 серпня 2021 року у справі № 636/3318/21 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі однієї чверті заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 19 липня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до довідки від 02 листопада 2024 року № 7276 вбачається, що ОСОБА_1 був мобілізований з березня 2022 року до лав Збройних Сил України, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та брав безпосередню участь у заходах, спрямованих на забезпечення оборони України, захист безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України.

З наданих Позивачем медичних документів убачається, що під час проходження військової служби він отримав поранення у червні 2022 року, листопаді 2022 року та липні 2024 року. Медичними документами, консультативними висновками спеціалістів, планами лікування та платіжними документами підтверджується наявність у Позивача наслідків травм, хронічного больового синдрому, потреби у фізичній реабілітації, медикаментозному, стоматологічному та ортодонтичному лікуванні.

З матеріалів справи також убачається, що батьки Позивача є особами пенсійного віку. Наданими медичними документами щодо батька Позивача підтверджується наявність у нього тяжких хронічних захворювань, зокрема хронічної хвороби нирок, цукрового діабету, серцево-судинної патології, а також потреба у постійному лікуванні, придбанні лікарських засобів та медичному спостереженні. Крім того, матеріали справи містять документи щодо витрат батьків Позивача на оренду житла та придбання лікарських засобів.

Судом досліджено надані Позивачем докази щодо його матеріального стану, зокрема звіти про здійснені відрахування та виплати за місцем служби, документи щодо наявних виконавчих проваджень, судові рішення та інші документи, якими підтверджується боргове навантаження Позивача.

З боку Відповідача суду надано документи щодо статусу внутрішньо переміщеної особи, довідку про доходи, письмові пояснення щодо життєвих обставин Відповідача, а також документи щодо стану здоров`я дитини та необхідності дерматологічного лікування, зокрема проведення фототерапії та придбання лікарських і доглядових засобів. Суд враховує наявність у дитини відповідних потреб, однак оцінює їх разом з іншими доказами у справі та у взаємному зв`язку з матеріальним становищем обох батьків.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття 141 СК України, встановлює рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, не дозволяє йому утримувати дитину, він може зменшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів.

Отже, в Законі закріплено можливість зменшення чи збільшення розміру сплачуваних аліментів та вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів за рішенням суду: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я, інші випадки, прямо передбачені СК України.

Зі змісту вищевикладеного та аналізу зазначених статей слідує, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Розмір аліментів у разі спору у всіх випадках встановлюється судом, при цьому статтею 182 СК України передбачений перелік найбільш вагомих обставин, які мають братися до уваги при визначенні розміру аліментів на дитину. А саме, зокрема, матеріальне становище платника аліментів та загальний матеріальний стан того з батьків, з якого будуть стягуватися аліменти, свідченням чого є величина витрат на утримання себе та членів своєї родини.

Оцінюючи доводи сторін та надані докази у їх сукупності, суд виходить з того, що предметом розгляду у цій справі є перевірка наявності передбачених законом підстав для зміни частки аліментів з 1/4 до 1/6 доходу платника.

Судовий наказ Чугуївського міського суду Харківської області від 02 серпня 2021 року у справі № 636/3318/21 був виданий у порядку наказного провадження. Відповідно до ч. 7 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу про стягнення аліментів боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. Отже, обраний Позивачем спосіб захисту відповідає процесуальному закону.

З матеріалів справи вбачається, що після видачі судового наказу істотно змінилися обставини, які впливають на можливість Позивача сплачувати аліменти у попередньому розмірі. З квітня 2022 року Позивач проходить військову службу у Збройних Силах України, бере безпосередню участь у бойових діях, що підтверджується довідкою військової частини. Під час проходження служби Позивач тричі був поранений, а надані медичні документи підтверджують наявність у нього наслідків мінно-вибухових та опікових травм, хронічного больового синдрому, потребу у фізичній реабілітації, медикаментозному, стоматологічному та ортодонтичному лікуванні.

Суд враховує, що частина витрат на лікування Позивача вже понесена і підтверджується платіжними документами, а частина є прогнозованою, однак такою, що випливає з медичних рекомендацій та планів лікування. Сам по собі прогнозний характер частини витрат не виключає їх врахування, оскільки йдеться не про факультативні витрати, а про лікування і реабілітацію, необхідні для підтримання працездатності Позивача.

Також суд враховує наявність у Позивача батьків пенсійного віку. Надані медичні документи щодо батька Позивача підтверджують тяжкі хронічні захворювання, зокрема хронічну хворобу нирок, цукровий діабет, серцево-судинну патологію, потребу у системному лікуванні, медикаментах та періодичному медичному нагляді. Наявність у платника аліментів непрацездатних батьків прямо належить до обставин, які суд враховує при визначенні розміру аліментів відповідно до ст. 182 СК України.

При цьому суд не виходить з того, що обов`язок Позивача допомагати батькам має перевагу над обов`язком утримувати дитину. Однак такий обов`язок є частиною загального сімейного та матеріального навантаження Позивача і має оцінюватися разом з іншими обставинами справи.

Суд також бере до уваги наявність у Позивача боргового навантаження та виконавчих проваджень. Самі по собі боргові зобов`язання не є безумовною підставою для зменшення аліментів і не можуть покладатися на дитину. Водночас у цій справі вони враховуються судом не як самостійна підстава для задоволення позову, а як один із елементів фактичного матеріального стану Позивача у сукупності з його станом здоров`я, проходженням військової служби та необхідністю допомоги непрацездатним батькам.

Доводи Відповідача про те, що дитина має статус внутрішньо переміщеної особи, проживає з матір`ю та має поточні побутові й медичні потреби, суд враховує. Разом із тим ці обставини не спростовують права платника аліментів на перегляд їх розміру у разі зміни його матеріального стану та стану здоров`я. Надані Відповідачем документи щодо лікування дитини підтверджують наявність певних медичних потреб, однак не доводять, що зменшення частки аліментів до 1/6 доходу Позивача позбавить дитину необхідного утримання або зробить неможливим покриття її базових потреб.

Суд враховує, що навіть після зменшення частки аліментів до 1/6 доходу Позивача аліменти й надалі стягуватимуться у частці від його грошового забезпечення, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Отже, запропонований розмір аліментів не зводить утримання дитини до мінімального рівня та не звільняє Позивача від виконання батьківського обов`язку.

Оцінюючи матеріальне становище Відповідача, суд виходить з того, що обов`язок утримувати дитину покладається на обох батьків. Відповідач посилалася на складні життєві обставини, зокрема необхідність догляду за тяжкохворою бабусею, однак із її ж пояснень убачається, що ця обставина припинилася у листопаді 2025 року. Водночас доказів повної та сталої непрацездатності Відповідача або об`єктивної неможливості брати участь в утриманні дитини суду не надано.

За таких обставин, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони справи як на підставу своїх вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що після видачі судового наказу від 02 серпня 2021 року у Позивача відбулася істотна зміна матеріального стану та стану здоров`я, а також виникли додаткові сімейні обставини, які підлягають врахуванню відповідно до ст. 182, 192 СК України. Збереження аліментів у частці 1/4 доходу за наявної сукупності обставин є надмірним фінансовим навантаженням для Позивача, тоді як зменшення частки до 1/6 доходу забезпечує розумний баланс між інтересами дитини та реальними можливостями платника аліментів.

У зв`язку з цим позовні вимоги підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що позивач не заявляє вимоги про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст. 13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно з ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141 182, 192 СК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 352, 354, п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задовольнити в повному обсязі.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з однієї чверті до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття, припинивши з цього часу стягнення аліментів в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) за судовим наказом Чугуївського міського суду Харківської області від 02 серпня 2021 року у справі № 636/3318/21.

Судовий наказ Чугуївського міського суду Харківської області від 02 серпня 2021 року у справі № 636/3318/21 відкликати та приєднати до матеріалів справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2ст. 358 ЦПК України.

Суддя Ю. М. Гніздилов