Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №643/7305/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/7305/26

Провадження № 2-а/643/104/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2026 м. Харків

Салтівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Олійника О.О.,

за участю секретаря судового засідання Новакової Т.С.,

представника відповідача - Свінтіцької Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з адміністративним позовом, в якому просить постанову серії ЕНА № 6951520 від 2 квітня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі скасувати; провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.

Позов обгрунтований таким.

2 квітня 2026 року відносно позивача було складено постанову серії ЕНА № 6951520 поліцейським 2 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській облаcті Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Друк Дмитром Михайловичем, згідно якої я ніби то цього ж дня в 11:56 год. в селищі Пісочин, шосе Полтавське 202/1 км керував транспортним засобом Seat Ibіza НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1. ПДР керування транспортним засобом особою, позбавленим права керування таким ТЗ, відповідальність за що передбачена ст. 126 ч. 4 КУпАП.

Позивач стверджує про те, що працівник патрульної поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не вжив дій щодо надання позивачу можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги та відсутність доказів в спростування таких доводів позивача, а тому вважає, що відповідачем не доведено факту дотримання працівником поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Ураховуючи, що відповідач не вжив жодних дій щодо надання позивачу як водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, що є порушенням прав водія та порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, слід прийти до висновку, що постанова відповідача про притягнення мене до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню також з підстав порушення права на захист особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності.

Жодного доказу, що позивач вчинив інкриміноване йому правопорушення не надано і йому продемонстровано не було, та й не могло бути продемонстровано через відсутність розгляду справи поліцейським на місці.

Складена стосовно позивача постанова про накладення адміністративного стягнення, сама по собі, не є достатнім доказом вини у вчинені цього правопорушення. Також звертає увагу суду, що у випадку долучення відповідачем відеозапису, такий має бути безперервним , в противному випадку такий буде неналежним та недопустимим доказом. В оскаржуваній постанові не зазначено марку та модель такого технічного засобу, його інвентарного номеру, інвентарного номеру карти пам`яті такого технічного засобу та іншої інформації про відповідний технічний засіб . Таким чином, якщо із відеозапису відеореєстратора працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.

Тобто, в порушення частини третьої статті 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено про здійснення будь-якої фіксації правопорушення, відомостей про технічний засіб , яким здійснено фото- або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось.

На підставі викладеного просить суд задовольнити його позовні вимоги.

14.04.2026 року ухвалою суду було залишено без руху позовну заяву.

17.04.2026 року було відкрито провадження.

23.04.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, який обгрунтованим наступним.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 22.01.2025 у справі №643/14013/24, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 , ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення - 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років (копія постанови додається), набрала законної сили 10.12.2025 і була залишена без змін судом вищої інстанції.

Таким чином, строк, на який позивача було позбавлено права керування транспортними засобами триває до 10.12.2030 включно.

Інспектором поліції були дотримані норми чинного законодавства щодо роз`яснення прав та обов`язків особи яка притягається до адміністративної відповідальності.

На місці зупинки транспортного засобу поліцейським за даними, які містяться в Інформаційно-комунікаційній системі (далі – ІКС) «Інформаційний портал Національної поліції України» встановлено, що позивач був позбавлений права керування транспортними засобами і це позбавлення є чинним на момент його зупинки.

Відеозапис події та процесу складання постанови є належним доказом, позаяк з нього вбачається всі необхідні ознаки вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

За таких обставин просить суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні позивач та його представник не зявиилсь, просили суд розглянути справу за їх відсутності підтримали свої позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, просила суд відмовити у позові та надала відповідні пояснення аналогічні тим, які викладені у відзиві.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначенні положеннями Закону України Про дорожній рух.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України Про дорожній рух учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Положеннями статті 16 Закону України Про дорожній рух визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють ПДР України.

Згідно з пунктом 1.1. ПДР ці Правила відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил.

На виконання пункту 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР).

Згідно із ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУпАП.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені зокрема ч. 2 ст. 122 цього Кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (Національну поліцію). Від імені органів внутрішніх справ (Національної поліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені працівники підрозділів патрульної служби Національної поліції, які мають спеціальні звання.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями) (далі - ПДР України).

Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2.1.а. ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частина 4 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Спірною постановою серії ЕНА № 6951520 поліцейським зазначено, що в 11:56 год. в селищі Пісочин, шосе Полтавське 202/1 км позивач керував транспортним засобом Seat Ibіza НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1. ПДР керування транспортним засобом особою, позбавленим права керування таким ТЗ, відповідальність за що передбачена ст. 126 ч. 4 КУпАП та накладено на позивача відповідний штраф.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України № 580-VIII від 02 липня 2015 року «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно із ст. 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; поверхнева перевірка і огляд; зупинення транспортного засобу; вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; проникнення до житла чи іншого володіння особи; перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису; перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; поліцейське піклування.

Судом встановлено, що постановою Московського районного суду м. Харкова від 22.01.2025 у справі №643/14013/24, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 , ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення - 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років (копія постанови додається), набрала законної сили 10.12.2025.

Постановою Харківського апеляційного суду від у справі №643/14013/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 317-1 КУпАП, особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Таким чином, строк, на який позивача було позбавлено права керування транспортними засобами триває до 10.12.2030 включно.

Після зупинки автомобіля позивача, останній не заперечував, що він обізнаний про те, що його було позбавлено права керування транспортними засобами.

Будь-яких доказів протилежного ані позивачем, ані його представником суду не було надано.

Суд також не бере до уваги твердження позивача про те, що була порушена процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення з огляду на таке.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частинами першою статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, ч. 4 ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 в справі №752/15787/16-а.

Крім того, суд вважає, що під час розгляду справу про адміністративне правопорушення позивачем не доведено порушення його прав, оскільки він скористався своїм правом подавати докази, заявляти клопотання та на правову допомогу під час свого звернення з цим позовом до суду з приводу оскарження на його погляд незаконної постанови поліцейського.

Зазначені позивачем доводи щодо не розяснення його прав поліцейським, спростовуються матеріалами відеозапису, який був наданий до відзиву на позов.

Відповідно до відео з портативного відеореєстратора № 472953 вбачається, що поліцейський встановив особу водія, з`ясовував, чи притягався водій раніше до адміністративної відповідальності; поліцейський пояснює позивачу суть вчиненого ним правопорушення, повідомляє про те, що позивач не може керувати транспортними засобами, оскільки є позбавленим такого права рішенням суду; позивач надає усні пояснення; поліцейський розпочинає розгляд справи, роз`яснює позивачу права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Жодних клопотань при цьому від позивача не надходило.

Після чого поліцейський оголошує про прийняте ним рішення; під підпис вручає позивачу копію оскаржуваної постанови та роз`яснює строки та порядок її оскарження.

Доводи позивача таким чином спростовуються наявними матеріалами справи, а тому не беруться судом до уваги.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 2, 72, 77, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду у встановленому порядку протягом 10 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_3 адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3.

Суддя - О.О. Олійник