Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №642/3270/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

23 червня 2026 року

Справа № 642/3270/26

Провадження № 2/642/1620/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23 червня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Цибульської С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Бочарової Д.С.,

представника позивача – адвоката Козирєва А.В.,

відповідача – ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

30.04.2026 до Холодногірського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в якій представник позивача просить суд здійснити поділ спільного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,7 кв.м., житловою площею 30,3 кв.м.; іншу 1/2 частку вказаної квартири залишити у власності ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовної заяви представником позивача зазначено, що 17.06.2017 між позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстрований Жовтневим районним у м. Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 209. Шлюб з відповідачем ОСОБА_1 виявився невдалим через різні погляди на сімейне життя, побут та ведення спільного господарства, що призвело до втрати сторонами почуття любові та поваги один до одного. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 11.05.2023 у цивільній справі № 642/1490/23 шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано, після розірвання шлюбу ОСОБА_4 відновлено дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 . У період перебування у шлюбі позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17.07.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 736 та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сторчак О.B., придбали трикімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,7 кв.м., житловою площею 30,3 кв.м. Розпорядженням Харківського міського голови Терехова I.O. № 120 від 26.04.2024 вулицю Огарівську, розташовану в межах міста Харкова, від вулиці Земовської в північному напрямку до вулиці Ініціативної, було перейменовано на вулицю Олександра Чуба (Холодногірський район). Квартира була придбана за спільні кошти подружжя та належить сторонам на праві спільної сумісної власності. Спірне нерухоме майно було оформлено на відповідача ОСОБА_1 . Враховуючи те, що спірна квартира була придбана сторонами у період перебування у шлюбі за спільні кошти, вона належить позивачу ОСОБА_2 та відповідачу ОСОБА_1 як подружжю на праві спільної сумісної власності. Отже, частки кожного у праві власності є рівними та становлять по 1/2 частині.

Ухвалою суду від 05.05.2026 відкрито провадження у цій справі, розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження, відповідачу надано строк на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не подав.

У підготовчому судовому засіданні 09.06.2026 відповідач ОСОБА_1 пояснив суду, що він не заперечує право власності позивачки ОСОБА_2 на 1/2 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та у повному обсязі визнає позовні вимоги, водночас вказав, що вважає, що поділ майна можливо було здійснити у позасудовому порядку.

З урахуванням позиції відповідача судом було оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні та надано відповідачеві час для подання до суду заяви про визнання позовних вимог у письмовому вигляді відповідно до вимог ч. 1 ст. 206 ЦПК України.

10.06.2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про визнання позову, в якій відповідач вказав, що повністю визнає позовні вимоги в частині поділу квартири та не заперечує проти визначення часток сторін у рівних частках – по 1/2 частці за кожною зі сторін. Зазначив, що не заперечував та не заперечує проти поділу спільного майна, не ухилявся від його оформлення та не вчиняв жодних дій, спрямованих на перешкоджання реалізації прав позивача. Водночас, відповідач вказав у своїй заяві, що вважає вимоги позивача безпідставними, спір – штучним та таким, що можна було вирішити в досудовому порядку, а тому просить суд не покладати на відповідача судові витрати.

23.06.2026 у підготовчому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, зазначив, що сторона позивача просить суд залишити витрати зі сплати судового спору за подання позовної заяви за позивачем та не стягувати такі витрати з відповідача. З урахуванням позиції відповідача, який визнав позовні вимоги у повному обсязі, представник позивача просив суд ухвалити рішення за результатами підготовчого судового засідання.

Відповідач у підготовчому судовому засіданні підтримав подану ним заяву про визнання позову, не заперечив проти задоволення позову та пояснив суду, що зазначення ним про безпідставність та штучність позовних вимог слід тлумачити лише в контексті того, що спір між сторонами міг бути врегульований у досудовому порядку. Вказав, що не заперечує проти ухвалення рішення про задоволення позову у підготовчому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 17.06.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (дівоче прізвище – ОСОБА_5 ) укладено шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 209, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 17.06.2017 Жовтневим районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 11.05.2023 у справі № 642/1490/23 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , після розірвання шлюбу відповідачці відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».

Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 17.07.2018, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сторчак О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 736, продавець ОСОБА_6 передав у власність покупцю ОСОБА_1 , а покупець ОСОБА_1 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з трьох жилих кімнат житловою площею 30,3 кв.м., загальною площею 44,7 кв.м. Продаж вчинено за суму 598 000 грн, які були одержані продавцем від покупця до укладання договору. Покупець придбаває вказану квартиру за згодою дружини ОСОБА_4 , справжність підпису якої на заяві про це засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Сторчак О.В. 17.07.2018 за реєстром № 735.

Згідно з копією інформаційної довідки № 474708370 від 28.04.2026, сформованої приватним нотаріусом Гончаренко О.А. на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на об`єкт нерухомого майна із реєстраційним номером 1600450163101, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 44,7 кв.м., житловою площею 30.3 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , номер об`єкта в РПВН – 5901847, з 17.07.2018 зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сторчак О.В. за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу квартири, серія та номер: 736 від 17.07.2018.

Відповідно до копії розпорядження Харківського міського голови від 26.04.2024 № 120 та додатку до нього АДРЕСА_3 .

З копії довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості № 201-20260417-0011540248 від 17.04.2026 вбачається, що оціночна вартість квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1 041 589,99 грн.

Вказані обставини не оспорюються сторонами та визнаються судом доведеними.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України (далі – СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним і поділу спільного майна подружжя", вирішуючи суперечки між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 643/4589/15-ц.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).

Частиною першою ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З огляду на викладене, з урахуванням встановлених судом обставин у цій справі, вимог статей 60, 70, 71 СК України, презумпції спільної сумісної власності подружжя, позиції відповідача, який визнав позовні вимоги у повному обсязі, враховуючи той, факт, що спірне майно було придбано подружжям та право власності на яке було зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1 у період перебування у шлюбі із позивачем ОСОБА_2 , що свідчить про те, що таке майно є спільним майном подружжя, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та здійснення поділу спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме: визнання в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку квартири загальною площею 44,7 кв.м., житловою площею 30,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,та визнання в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку вказаної квартири.

Враховуючи думку представника позивача, який у підготовчому судовому засіданні просив суд залишити за стороною позивача понесені нею витрати зі сплати судового збору у розмірі 5207,95 грн, суд залишає такі витрати за позивачем.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 141, 200, 206, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 60-63, 65, 69-71 СК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,7 кв.м., житловою площею 30,3 кв.м.

В порядку поділу спільного майна подружжя залишити за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,7 кв.м., житловою площею 30,3 кв.м.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 5207,95 грн залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.06.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 .

Головуючий суддя Світлана ЦИБУЛЬСЬКА