Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №214/6080/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/6080/25

2/214/1427/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 червня 2026 року м.Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Малаховської І.Б.

за участю:

секретаря судового засідання Постригай А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу №214/6080/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, без фіксування судового засідання технічними засобами,

ВСТАНОВИВ:

24.06.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 , в якій просить суд змінити розмір стягнення аліментів, що стягуються зі ОСОБА_1 на підставі рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.11.2010 року на користь ОСОБА_2 на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з частки доходу (заробітку) на 1/6 частку доходу (заробітку), щомісяця, до досягнення сином повноліття.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач ОСОБА_2 є колишньою дружиною позивача ОСОБА_1 . Вони мають спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого за рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.11.2010 року було стягнуто аліменти на користь відповідача у розмірі частки усіх видів заробітку (доходу) позивача, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Вказує, що з часу стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_5 змінилося матеріальне становище позивача у бік погіршення, оскільки у позивача з`явилося ще троє утриманців.

Так, судовим наказ азом Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.08.2024 з позивача на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання синів: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які народилися ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) позивача, щомісяця до досягнення дітьми повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.

Окрім того, рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.05.2025 з позивача на користь його матері ОСОБА_9 стягнуто аліменти у розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу) позивача, щомісяця, по життєво.

Вказує, що загальний розмір аліментів, які стягуються з позивача на його чотирьох утриманців складає 74,5% (25%+ 33%+ 16,5%=74,5%), що підтверджує зміну матеріального стану позивача у бік погіршення.

Зазначає, що усі утриманці позивача, окрім сина ОСОБА_5 забезпечені рівною мірою, аліментами у розмірі 1/6 ч. доходу (заробітку) позивача, тому він просить суд змінити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з частки на 1/6 частку усіх видів доходу (заробітку) позивача, оскільки матеріальний стан позивача погіршився суттєво, у зв`язку з появою нових аліментних зобов`язань ще на трьох утриманців.

Ухвалою суду від 27 червня 2025 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання (а.с.18).

Ухвалою суду від 17 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

Відповідач відзиву на позов не подала.

Представник позивача адвокат Павленко С.М. подавав заяви про проведення судового розгляду за відсутності сторони позивача, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.13, 22, 23)

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, в жодне судове засідання не з`явилася, відзиву на позов не подала, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляла (а.с.26, 32-33).

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони справи перебували у зареєстрованому шлюбі та у них народився спільний син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2010 року з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у виді частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.07.2010 (а.с.10).

Судовим наказом від 06 серпня 2024 року у справі №214/5034/24 зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання синів: ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , які народилися ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, кожної окремо, та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 05.06.2024 і до досягнення дітьми повноліття (а.с.11).

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2025 року стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 аліменти на її утримання, довічно у розмірі 1/6 частки заробітку, починаючи з 17 березня 2025 року (а.с.12).

Звертаючись до суду з позовом про зміну розміру аліментів, позивач посилався на зміни в його матеріальному та сімейному становищі, а саме на те, що загальний розмір аліментів, які стягуються з позивача на його чотирьох утриманців: сина від першого шлюбу ОСОБА_5 -25%, синів від другого шлюбу ОСОБА_11 та ОСОБА_12 – 33% та його матері ОСОБА_9 – 16,5% складає 74,5% (заробітку) доходу платника аліментів, що підтверджує зміну матеріального стану позивача в бік погіршення матеріального стану.

Статтею 180 СК України визначено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, ч. 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Ч. 1 та ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

При цьому, суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який вона б мала тоді, коли утримувалась обома батьками.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст .ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріального утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на тримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Разом з тим, положеннями ч. 5 ст. 183 СК України передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Крім того, згідно п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Отже, враховуючи положення ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Особа, яка є платником аліментів, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо змінилось матеріальне становище або сімейний стан платника або одержувача аліментів. Таким чином зміна сімейного стану є окремою підставою для зміни розміру аліментів. При цьому суд, вирішуючи питання про зміну розміру аліментів, має враховувати й інші обставини, передбачені ст. 182 СК України, насамперед з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Разом з тим, із зазначених норм законодавства також випливає те, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи позивачем суду не надано належних та допустимих доказів погіршення його майнового стану позивача, зокрема, останнім не надано суду беззаперечних доказів про зміну розміру його доходів у бік погіршення, із яких вбачалось би, що матеріальне становище позивача, не дозволяє йому належним чином виконувати свої обов`язки по утриманню своїх дітей.

Позивачем, окрім судових рішень за якими з нього стягнуті аліменти, зокрема на дітей від шлюбу зі ОСОБА_6 - синів ОСОБА_11 та ОСОБА_13 а також на утримання його матері ОСОБА_9 , доказів того, що ці рішення виконуються, зокрема відкриті виконавчі провадження по цим стягненням аліментів, або аліменти стягуються в добровільному порядку за заявою боржника, поданою за місцем роботи, суду не надано, тобто наявність судових рішень про стягнення аліментів без доведення їх реального виконання, ніяким чином не підтверджують зміну матеріального стану позивача у бік погіршення. Окрім того, позивачем також не надано доказів погіршення його стану здоров`я.

Отже, враховуючи викладене, даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, максимально враховуючи інтереси дітей, керуючись принципом регулювання сімейних відносин на засадах справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи те, що позивач є працездатного віку, має задовільний стан здоров`я, належних та допустимих доказів про погіршення його матеріального стану з моменту стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не надав, а також те, що обставини, які наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України), на думку суду, не є достатніми для зменшення визначеного за рішеннями суду розміру аліментів, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за їх недоведеності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати по справі суд залишає за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10-13, 19, 23, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру аліментів.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення виготовлено 23 червня 2026 року.

Суддя І.Б. Малаховська