Вирок від 23 червня 2026 р. у справі №185/10403/25 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/10403/25

1-кп/185/608/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12025041370001348 від 07.08.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлограда Дніпропетровської області, громадянина України, військовослужбовця за мобілізацією, маючого військове звання солдата, військової частини НОМЕР_1 , маючого середню освіту, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

захисника – ОСОБА_6

обвинуваченого – ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції) ,

установив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_3 , зберігав, придбав бойові припаси, вибухову речовину і вибуховий пристрій без передбаченого законом дозволу, за таких обставин.

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, з 19.01.2023 розвідником-кулеметником 2 розвідувального взводу 1 розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог положень додатку № 1 затвердженого п. 1 постанови Верховної Ради України від 07.06.1992 № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 Положення по дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, п.п. 2.8, 8.1, 8.2, 8.9 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), вибухові речовини й засоби вибуху не можуть перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України. Право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача, чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів здійснюється на підставі передбачених законом дозволів.

Незважаючи на викладене, ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, всупереч зазначених вимог законодавства, вчинив злочин за наступних обставин.

Проходячи військову службу у зазначеній посаді, (більш точне місце в ході досудового розслідування не встановлено, більш точна дата та час в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_3 перебував на території бойових дій, розташованій за межами військової частини НОМЕР_1 .

Перебуваючи на законних підставах в зоні бойових дій, під час виконання бойових завдань, на бойових позиціях військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , в один із днів, знайшов ручну осколкову гранату М-67 із запалом типу М-213 до неї. Зазначений бойовий припас ОСОБА_3 на законних підставах зберігав, для можливості застосування під час бойових дій в зоні бойових дій, що було обумовлено бойовою обстановкою.

В подальшому ОСОБА_3 покинув бойові позиції підрозділу військової частини та прибув 25.11.2024 до місця свого постійного проживання, а саме: АДРЕСА_2 . При цьому ОСОБА_3 повинен був здати наявні в нього боєприпаси, вибухові речовини, вибухові пристрої та інше майно до складу військової частини.

Проте, ОСОБА_3 залишив при собі гранату М-67 з запалом М-213 та, діючи з прямим умислом на подальше незаконне зберігання вказаного бойового припасу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вирушив до місця свого постійного проживання, а саме: АДРЕСА_2 з вказаним вище бойовим припасом.

Після цього, ОСОБА_3 , керуючись злочинним умислом, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання за місцем свого постійного проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 25.11.2024, розуміючи, що не має передбаченого законом дозволу, почав зберігати бойовий припас, а саме: гранату М-67 з запалом М-213, який зберігав до моменту виявлення та вилучення співробітниками поліції під час проведення огляду місця події 06.08.2025 в період часу з 15 години 00 хвилин по 16 годину 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 , де в присутності залучених понятих за місцем мешкання ОСОБА_3 було вилучено: споряджений корпус ручної, осколкової гранати М-67 промислового виготовлення та запал М-213 промислового виготовлення, які у собі утворюють гранату М-67, яка відноситься до категорії боєприпасів та придатна для здійснення вибуху

Відповідальність за кримінальне правопорушення, винуватим у вчиненні якого визнається, ОСОБА_3 , передбачена ч. 1 ст. 263 КК України.

Позиція сторін кримінального провадження

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , повністю погодився з пред`явленим обвинуваченням, беззаперечно визнав його, підтвердивши правильність викладених в обвинувальному акті часу, місця, способу та всіх обставин вчинення кримінального правопорушення. Свої дії обвинувачений піддав критичній оцінці, щиро розкаявся у вчиненому, висловив жаль щодо скоєного та зазначив, що розуміє протиправність своїх вчинків.

Прокурор звернувся до суду з проханням розглядати кримінальне провадження у спрощеному порядку відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки обвинуваченому ОСОБА_3 повністю зрозуміло суть обвинувачення, яке було детально роз`яснено в судовому засіданні; він повністю визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та вважає докази, зібрані у кримінальному провадженні, допустимими, достовірними та достатніми, у зв`язку з чим необхідності в їх дослідженні не вбачає.

З`ясувавши думку учасників процесу, які не заперечували проти застосування в даному провадженні положень частини третьої статті 349 КПК України, а також роз`яснивши обвинуваченому правові наслідки спрощеного розгляду справи, з якими останній погодився, суд дійшов висновку про доцільність застосування зазначеної правової норми. У зв`язку з цим, суд визнав недоцільним дослідження доказів, які не оспорюються сторонами, та застосував положення ч. 3 ст. 349 КПК України при розгляді даної справи.

Висновки суду щодо доведеності вини обвинуваченого

Аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_3 , надані ним у судовому засіданні, та співставляючи їх зі змістом пред`явленого йому обвинувачення, суд доходить обґрунтованого висновку, що показання обвинуваченого є логічними, послідовними, узгодженими із фактичними обставинами справи та підтверджують викладену в обвинувальному акті версію подій. З урахуванням того, що при розгляді справи судом застосовано положення частини третьої статті 349 КПК України, тобто справу розглянуто у спрощеному порядку на підставі беззаперечного визнання обвинуваченим своєї вини, та за відсутності заперечень з боку інших учасників процесу, суд визнає вину обвинуваченого ОСОБА_3 , доведеною поза розумним сумнівом.

Суд при цьому керується критерієм, що використовується під час оцінки доказів у кримінальному провадженні, а саме: вина особи вважається доведеною поза розумним сумнівом, коли факти, які обґрунтовують обвинувачення, випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи неспростовних презумпцій факту, що не залишають сумніву у доведеності обставин злочину.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 , за частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України – як зберігання, придбання бойових припасів, вибухової речовини і вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу, за таких обстави.

Об`єктом злочину є громадська безпека в частині убезпечення від порушення правил обороту (користування населенням) вогнепальної і холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв. Загальнонебезпечні предмети при їх неконтрольованому поширенні становлять підвищену загрозу для суспільства. Тому встановлені спеціальні правила поводження зі зброєю, боєприпасами, вибухівкою, визначено, з якими з цих предметів громадяни взагалі не вправі вчиняти будь-яких дій, а які дії можна виконувати на підставі спеціального дозволу.

Предметом злочину є бойові припаси, вибухові речовини і вибухові пристрої

Бойовими припасами визнаються патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху.

Вибухові речовини - це хімічні сполуки чи суміші, здатні під впливом зовнішнього імпульсу до самопоширення з великою швидкістю хімічної реакції із утворенням газоподібних продуктів та виділення тепла. До них належать амоніти, амонали, тротил, вибухові напівпродукти утилізації - порохи тощо (п. 13.1 Інструкції МВС від 21 серпня 1998 р. № 622). До вибухових речовин належать порох, динаміт тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню. Під вибуховими пристроями слід розуміти саморобні чи виготовлені промисловим способом вироби одноразового застосування, спеціально підготовлені і за певних обставин спроможні за допомогою використання хімічної, теплової, електричної енергії або фізичного впливу (вибуху, удару) створювати вражаючі фактори - спричинити смерть, тілесні ушкодження чи істотну матеріальну шкоду - шляхом вивільнення, розсіювання або впливу токсичних хімічних речовин, біологічних агентів, токсинів, радіації, радіоактивного матеріалу, інших подібних речовин.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, окрім іншого, полягає у зберіганні та придбанні бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Незаконним придбанням бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід вважати дії, пов`язані з їх набуттям всупереч передбаченому законом порядку - в результаті, окрім іншого, привласнення знайденого. Під незаконним зберіганням бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці.

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та не маючи передбаченого законом дозволу, незаконно придбав (знайшов) та зберігав, споряджений корпус ручної, осколкової гранати М-67 промислового виготовлення та запал М-213 промислового виготовлення, які у собі утворюють гранату М-67, які належать до категорії, бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, придатних для здійснення вибуху.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Мотиви призначення покарання

Покарання є засобом примусу, що забезпечується силою державної влади в межах закону, є ефективним засобом забезпечення виконання кожною особою конституційного обов`язку неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Мета покарання є кара засудженого, яка повинна відповідати принципу справедливості; виправлення засудженого - такі зміни його особистості, які роблять його безпечним для суспільства, характеризують його схильність до правомірної поведінки, поваги до правил і традицій людського співжиття; запобігання вчиненню засудженим нового злочину; запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

Ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності правоохоронних органів не допустити безкарності злочинних діянь та спроможності виконати його обвинуваченим.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , встановлено, що він на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, у лікаря-нарколога на обліку не перебуває, раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем служби характеризується позитивно, нагороджений: відзнакою Міністра оборони України «За поранення», відзнакою 74-ого окремого розвідувального батальйону 1 ступені, відзнакою 74-ого окремого розвідувального батальйону «ХХ років батальйону», відзнакою Президента України «За оборону України», підлягає покаранню за вчинення тяжкого злочину, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який має сталі соціальні зв`язки: сім`я, робота, постійне місце проживання, характеризується позитивно, проходить військову службу на посаді розвідника – кулеметника 2 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», наявність обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, ставлення ОСОБА_3 , до скоєного, впливу призначеного покарання на виправлення обвинуваченого, з метою захисту прав і законних інтересів особистості, суспільства і держави, з урахуванням вимог справедливості і цілей правосуддя, щирого каяття, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі без ізоляції від суспільства в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України.

На переконання суду, саме, це покарання, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Водночас, судом встановлено, що вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2022 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.1 ст.309 КК України, та на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією усього належного майна.

Ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційним скаргами обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_6 , а також прокурора Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_8 .

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року зупинено апеляційне провадження за апеляційними скаргами до звільнення ОСОБА_3 з військової служби у Збройних Силах України.

Тож, на даний час вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2022 року не набрав законної сили, а тому підстави для застосування ст. 71 КК України - відсутні.

Мотиви ухвалення інших рішень

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 , не обирався та підстав для його обрання у суду немає.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Витрати пов`язані із проведенням експертизи від 20.08.2025 № СЕ-19/104-25/31855-ВТХ вартість якої становить 1 337,10 грн. відповідно до вимог частини другої статті 124 Кримінального процесуального кодексу України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов відсутній.

На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк обчислювати відповідно до положень ст. 165 КВК України з моменту проголошення вироку суду, тобто з 24.06.2026.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати пов`язані із проведенням експертизи у сумі 1 337,10 грн. (одна тисяча триста тридцять сім грн. 10 коп.)

Речові докази після набрання вироком законної сили:

-предмет, схожий гранату М67 разом з предметом, схожим на запал з написом FUZE М213 NAM20К 039-002 в зборі, – знищити;

-змив на марлевий тампон з предмету схожого на гранату М67, - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Роз`яснити учасникам судового провадження право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, а обвинуваченому - право подати клопотання про помилування.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку, суд обмежується проголошенням його резолютивної частини.

Суддя ОСОБА_1