Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №175/7284/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/7284/26

Провадження № 2-а/175/64/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"22" червня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №182 від 02.02.2026 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП із накладенням штрафу у розмірі 17 000 грн за нібито несвоєчасне проходження військово-лікарської комісії. Підставою для винесення постанови визначено невиконання позивачем вимог Закону України №3621-IX від 21.03.2024 року щодо проходження повторного медичного огляду. Водночас позивач вважає такі висновки необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами. На думку позивача, Закон №3621-IX дійсно передбачає загальний обов`язок проходження повторного ВЛК для відповідної категорії осіб, однак виникнення обов`язку щодо його проходження у визначений строк можливе виключно за умови належного індивідуального повідомлення, зокрема, шляхом вручення повістки або відповідного розпорядження ТЦК та СП. Водночас у спірній постанові відсутні відомості щодо вручення позивачу повістки чи розпорядження, їх дати, строку виконання, а також будь-які докази такого вручення, що виключає можливість встановлення факту порушення та наявності складу адміністративного правопорушення. Крім того, 25.02.2026 року позивач самостійно пройшов повторний медичний огляд, за результатами якого визнаний придатним до військової служби, що свідчить про відсутність ухилення від виконання вимог законодавства та фактичне їх виконання.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04.05.2026 року, позовну заяву прийнято до розгляду, в порядку ст. 286 КАС України розгляд і вирішення адміністративної справи вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

22.01.2026 року старшим стрільцем відділу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , старшим солдатом ОСОБА_2 , складено протокол про адміністративне правопорушення №182 відносно ОСОБА_1 . Підставою для складання протоколу зазначено порушення позивачем вимог Закону України №3621-IX від 21.03.2024 року щодо обов`язку проходження повторної військово-лікарської комісії особами, які раніше мали статус непридатних або обмежено придатних до військової служби.

Зі змісту протоколу вбачається, що позивач надав письмові пояснення, у яких зазначив про відсутність його належного повідомлення про необхідність проходження повторного медичного огляду.

Постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №182 від 02.02.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

У постанові зазначено, що ОСОБА_1 не пройшов вчасно ВЛК відповідно до Закону України від 21.03.2024 року №3621-IX який скасував статус «непридатний в мирний час, обмежено придатний у військовий час» та передбачив, що громадяни, визнані раніше обмежено придатними, мають пройти повторний медичний огляд, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії №2026-0225-1323-0967-0 від 25.02.2026 року, за результатами медичного огляду, проведеного військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо ОСОБА_1 , останнього визнано придатним до військової служби.

З наданого наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №55 від 01.03.2026 року, солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

У відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Так, положеннями абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно із ч. 3 ст. 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

- військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

- резервісти, які проходять службу у військовому резерві - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

- військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

- військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №182 від 02.02.2026 року його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення.

Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, згідно із зазначеною постановою, стало не проходження ОСОБА_1 повторної військово-лікарської комісії відповідно до Закону України від 21.03.2024 № 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

При цьому, зі змісту позовних вимог не є спірним факт того, що позивач раніше був визнаний обмежено придатним до військової служби. Водночас позивач посилається на відсутність його належного повідомлення про обов`язок повторного проходження військово-лікарської комісії, а також на відсутність відповідного розпорядження відповідача, що на його думку, виключає наявність складу адміністративного правопорушення.

Суд звертає увагу, що 15.02.2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12.02.2025 року (далі за текстом Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Отже, суд доходить висновку, що у період з 04.05.2024 року до 05.06.2025 року у осіб, яких було визнано обмежено придатними до військової служби, у воєнний час до набрання чинності вищевказаним Законом, виник обов`язок повторно пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною 1 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Положеннями ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Отже, ОСОБА_1 , будучи громадянином України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який мав статус обмежено придатного до військової служби у воєнний час, був зобов`язаний у строк до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження військово-лікарської комісії шляхом звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було вчинено дії, спрямовані на проходження військово-лікарської комісії, у встановлений законом строк до 05.06.2025 року.

За таких обставин суд доходить висновку, що факт невиконання позивачем обов`язку щодо своєчасного проходження повторного медичного огляду знайшов своє підтвердження в досліджених матеріалах справи, що свідчить про порушення ним вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив, що вина ОСОБА_1 у вчинені передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП є доведеною.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат зважаючи на відмову в задоволенні позову, понесені позивачем витрати на сплату судового збору не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 132, 134, 139, 242, 244, 245, 246, 255, 286 КАС України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. С. Журавель