Суд: Харківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: визнання права власності
Дата: 15 червня 2026 р.
Справа: №632/121/23
Суддя: Маміна О. В.
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
Іменем України
16 червня 2026 року
м. Харків
справа № 632/121/23
провадження № 22-ц/818/329/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,
за участі секретаря Смелянець К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа: Служба у справах дітей Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 07 травня 2025 року, постановлене під головуванням судді Библіва С.В.,
в с т а н о в и в :
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , 3-тя особа: Служба у справах дітей Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна.
Рішенням Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 07 травня 2025 року позов задоволено частково. В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 без виділення її в натурі. Іншу 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 залишено у власності ОСОБА_2 . В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1578 га, кадастровий номер 6324587002:00:002:0004 , розташованої за адресою: будинок АДРЕСА_1 без виділення її в натурі. Іншу 1/2 частку земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1578 га, кадастровий номер 6324587002:00:002:0004 , розташованої за адресою: будинок АДРЕСА_1 залишено у власності ОСОБА_2 . Припинено право спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказану нерухомість. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2724,00 (дві тисячі сімсот двадцять чотири ) грн. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено у задоволенні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постановити в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що між сторонами 26.07.2008 року був зареєстрований шлюб. За час спільного проживання в шлюбі у сторін народилася донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 30.01.2023 року на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області шлюб між сторонами розірвано. За період шлюбу сторонами за спільні кошти було придбано наступне майно: земельні ділянки:
- 31.08.2017 року - кадастровий № 6324584700:11:000:0080, площею 2,00 га;
- 12.07.2017 року - кадастровий № 6324586000:21:000:0049, площею 2,00 га;
- 31.08.2017 року - кадастровий № 6324584200:04:000:0060, площею 2,00 га;
- 04.09.2017 року - кадастровий № 6324584700:21:000:0043, площею 2,00 га;
- 31.08.2017 року - кадастровий № 6324584200:04:000:0059, площею 2,00 га;
- 29.06.2017 року - кадастровий № 6324584000:20:000:0013, площею 1,8518 га;
- 29.06.2017 року - кадастровий № 6324584000:20:000:0012, площею 1,8518 га;
- 19.07.2017 року - кадастровий № 6324586000:11:000:0078, площею 2,00 га;
- 19.07.2017 року - кадастровий № 6324586000:11:000:0079, площею 2,00 га;
- 19.05.2017 року - кадастровий № 6324586000:11:000:0077, площею 2,00 га;
- 19.05.2017 року - кадастровий № 6324586000:11:000:0074, площею 2,00 га;
- 17.05.2017 року - кадастровий № 6324586000:11:000:0075, площею 2,00 га;
- 05.05.2017 року - кадастровий № 6324587000:13:000:0217, площею 1,8712 га;
- 05.05.2017 року - кадастровий № 6324587000:13:000:0212, площею 1,8711 га; 08.10.2010 року подружжям було придбано житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка під ним, кадастровий № 6324587002:00:002:0004, площею 0,1578 га; 30.12.2014 року відповідачем було засновано Фермерське господарство «КОПА», код ЄДРПОУ: 39576233; крім того, як вбачається із Єдиного державного реєстру транспортних засобів за ФГ «КОПА» зареєстрований транспортний засіб Volkswagen Jetta, 2013 року випуску. Середня вартість вказаного автомобіля за відомостями, що містяться на автомобільному інтернет-сайті «Auto.Ria» складає 10 733 дол.США, шо в еквіваленті за курсом НБУ станом на 21.12.2021 року складає 292 845,61 грн. Тому вважає, що її вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Демура Іван Борисович просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимогст.367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог не оспорюється, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що документального підтвердження проживання сторін за однією адресою, у зв`язку із цим ведення спільного господарства у спірний період з 01.01.2008 року по 26.07.2008 року стороною позивачки не надано, як і не надано доказів наявності спільних витрат на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги одне одному, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин, спільний побут і взаємні права й обов`язки. Посилання сторони позивачки, що сторони мали спільний побут, а також взаємні права та обов`язки, які притаманні тільки подружжю не доведені. Враховуючи викладене, підстави для задоволення позову в частині про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу, відсутні. Крім того, поділу не підлягає і земельна ділянка кадастровий № 6324586000:21:000:0049, площею 2,00 га, як особиста приватна власність відповідача відповідно до пункту 5 частини 1 статті 57 СК України, оскільки була одержана із земель державної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Пунктом б частини 1 статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара. Факт передачі ОСОБА_2 вищезазначеної земельної ділянки підтверджується наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 13344-сг від 07.07.2017 року, відповідно до пункту 2 якого вирішено передати гр. ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2.0000 га. в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 6324584700:21:000:0049) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Красненської сільської ради Первомайського району Харківської області. Щодо решти 13-ти земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, то вони всі були придбані відповідачем за власні кошти згідно договорів купівлі-продажу у період з 05.05.2017 по 04.09.2017 років, про що є відповідні записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень і всі вони здані в оренду ФГ «КОПА». Також відповідачу на праві спільної часткової власності належить 1/4 частка нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 706,50 м2. Оскільки зазначене нерухоме майно було набуте відповідачем до укладення шлюбу з позивачкою відповідно до договору купівлі-продажу ВЕІ № 109589 від 24.11.2006 року, тобто 1/4 частки нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , в розумінні статті 57 СК України, є особистою власністю відповідача. 01.04.2016 року відповідачем було укладено договір оренди нежитлового приміщення з ОСОБА_4 , відповідно до пункту 1.1. якого Орендодавець зобов`язується надати Орендарю у тимчасове платне користування 1/4 частку нежитлового приміщення, площею 176,625 м2., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (далі за текстом «Приміщення»), а Орендар зобов`язується прийняти це приміщення в тимчасове користування та сплачувати за нього орендну плату в порядку та на умовах, передбачених цим Договором. Відповідно до пункту 4.1. зазначеного договору оренди нежитлового приміщення, розмір орендної плати становить 100 000 (сто тисяч) грн. за один календарний рік. В квітні 2016 та квітні 2017 років відповідач отримав грошові кошти у загальному розмірі 200 000 грн від здачі в оренду особистого нерухомого майна, що свідчить про поширення на такі грошові кошти статусу особистих. З урахуванням вищезазначеного і невеликого часового проміжку, слід дійти висновку, що саме ці особисті кошти відповідач витратив на придбання вищезазначених 13 земельних ділянок. Таким чином, ці земельні ділянки, хоча і були придбані в період шлюбу з позивачкою, проте були придбані за особисті кошти відповідача, що свідчить про те, що вказані земельні ділянки є особистою приватною власністю відповідача та не підлягають розподілу. Дані ж земельні ділянки купувалися задля передання їх у оренду до ФГ «КОПА», яке заснував 30.12.2014 року відповідач, що він і зробив. Щодо стягнення з відповідача 1/2 частину внеску до статутного капіталу ФГ «КОПА» (код ЄДРПОУ: 39576233) у розмірі 110 000,00 грн та 1/2 частину вартості автомобіля Volkswagen Jetta, 2013 року випуску, що становить 146 422,81 грн. Відповідачем дійсно, в період шлюбу з позивачкою, було створено ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «КОПА» (Україна, 64141, Харківська обл., Лозівський (колишній Первомайський) р-н, с-ще Біляївка, вул. Весняна, будинок 28, код ЄДРПОУ: 39576233), в якому відповідач до сьогоднішнього дня є одноосібним членом та головою, фактично здійснює керівництво та управління фермерським господарством. При цьому, позивачка жодним чином не приймала та не приймає участь діяльності ФГ «КОПА», не є його членом або найманим працівником, не допомагає відповідачу управлінню фермерським господарством, тощо. Позивачка не надала жодного належного та допустимого доказу на підтвердження внесення відповідачем майна до складеного капіталу ФГ «КОПА» та його вартості і розміру. Транспортний засіб Volkswagen Jetta. 2013 року випуску було придбано фермерським господарством «КОПА» за договором купівлі-продажу № CRM0000054833 від 12.11.2020 року у ТОВ «Етуаль-Авто». Грошові кошти у розмірі 274 712 грн за даний транспортний засіб також було сплачено з рахунку ФГ «КОПА» на рахунок ТОВ «Етуаль-Авто» відповідно до платіжного доручення № 158 від 12.11.2020 року. Таким чином, транспортний засіб Volkswagen Jetta, 2013 року випуску є власністю ФГ па» та придбаний за кошти ФГ «Копа», не вносився відповідачем до складеного капіталу ФГ «КОПА», відповідно не є спільною сумісною власністю подружжя та не підлягає поділу.
Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.07.2008 року.
Від цього шлюбу сторони мають доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 30.01.2023 року шлюб між сторонами розірвано.
Під час перебування у шлюбі сторонами набуто наступне майно:
08.10.2010 року було придбано житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка під ним, кадастровий № 6324587002:00:002:0004, площею 0,1578 га;
земельні ділянки, придбані та оформлені на ім`я відповідача, а саме:
- 31.08.2017 року - кадастровий № 6324584700:11:000:0080, площею 2,00 га;
- 12.07.2017 року - кадастровий № 6324586000:21:000:0049, площею 2,00 га;
- 31.08.2017 року - кадастровий № 6324584200:04:000:0060, площею 2,00 га;
- 04.09.2017 року - кадастровий № 6324584700:21:000:0043, площею 2,00 га;
- 31.08.2017 року - кадастровий № 6324584200:04:000:0059, площею 2,00 га;
- 29.06.2017 року - кадастровий № 6324584000:20:000:0013, площею 1,8518 га;
- 29.06.2017 року - кадастровий № 6324584000:20:000:0012, площею 1,8518 га;
- 19.07.2017 року - кадастровий № 6324586000:11:000:0078, площею 2,00 га;
- 19.07.2017 року - кадастровий № 6324586000:11:000:0079, площею 2,00 га;
- 19.05.2017 року - кадастровий № 6324586000:11:000:0077, площею 2,00 га;
- 19.05.2017 року - кадастровий № 6324586000:11:000:0074, площею 2,00 га;
- 17.05.2017 року - кадастровий № 6324586000:11:000:0075, площею 2,00 га;
- 05.05.2017 року - кадастровий № 6324587000:13:000:0217, площею 1,8712 га;
- 05.05.2017 року - кадастровий № 6324587000:13:000:0212, площею 1,8711 га.;
30.12.2014 року відповідач заснував ФГ «КОПА».
12.11.2020 року придбано автомобіль Volkswagen Jetta, 2013 року випуску, який було сплачено з рахунку та належить ФГ «КОПА».
Також 11.07.2008 року відповідачем було придбано нежитлове приміщення площею 293,8 м2 № 1-А по АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 посилалася на те, що частина спільного майна, а саме нежитлова будівля АДРЕСА_3 , про поділ якого заявлена наступна вимога, була придбана подружжям ще до реєстрації шлюбу (11.07.2008 року), однак вже під час їх спільного проживання однією сім`єю, як чоловік та жінка. Шлюб між сторонами зареєстровано 26.07.2008 року. Проте, фактично сторони почали жити разом однією сім`єю ще з грудня 2007 року. Відповідно до положень СК України з часу подання заяви до органу реєстрації шлюбу вони вважаються нареченими, тобто до придбання вказаної нерухомості вони вже мали статус наречених. З кінця 2007 року сторони почали проживати разом у будинку АДРЕСА_1 на умовах оренди, який згодом і придбали за фінансової допомоги батька позивачки. З кінця 2007 року сторони мали спільний побут, а також взаємні права та обов`язки, які притаманні тільки подружжю. Вважає, що встановивши відповідний юридичний факт вона може ставити питання перед судом про застосування положень ч. 1 ст. 74 СК України. Вимогу про поділ майна подружжя обґрунтовує тим, що в період шлюбу за спільні кошти подружжям було набуто майно. Зокрема, земельні ділянки: - 31.08.2017 року - кадастровий № 6324584700:11:000:0080, площею 2,00 га; 12.07.2017 року - кадастровий № 6324586000:21:000:0049, площею 2,00 га; - 31.08.2017 року кадастровий № 6324584200:04:000:0060, площею 2,00 га; 04.09.2017 року - кадастровий № 6324584700:21:000:0043, площею 2,00 га; 31.08.2017 року - кадастровий № 6324584200:04:000:0059, площею 2,0 0 га; 29.06.2017 року - кадастровий № 6324584000:20:000:0013, площею 1,8518 га; 29.06.2017 року - кадастровий № 6324584000:20:000:0012, площею 1,8518 га; 19.07.2017 року - кадастровий № 6324586000:11:000:0078, площею 2,00 га; 19.07.2017 року - кадастровий № 6324586000:11:000:0079, площею 2,00 га; 19.05.2017 року - кадастровий № 6324586000:11:000:0077, площею 2,00 га; 19.05.2017 року - кадастровий № 6324586000:11:000:0074, площею 2,00 га; 17.05.2017 року - кадастровий № 6324586000:11:000:0075, площею 2,00 га; 05.05.2017 року - кадастровий № 6324587000:13:000:0217, площею 1,8712 га; 05.05.2017 року - кадастровий № 6324587000:13:000:0212, площею 1,8711 га. Вказані земельні ділянки позивачка просить поділити із відповідачем порівну по 7 земельних ділянок кожному, а саме, їй у власність виділити такі: кадастровий № 6324584000:20:000:0013, площею 1,8518 г; кадастровий № 6324584000:20:000:0012; кадастровий № 6324586000:11:000:0078; кадастровий № 6324586000:11:000:0079; кадастровий № 6324586000:11:000:0077; року кадастровий № 6324586000:11:000:0074; кадастровий № 6324586000:11:000:0075. Крім того, 08.10.2010 року подружжям було придбано житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка під ним, кадастровий № 6324587002:00:002:0004, площею 0,1578 га. Оскільки з моменту припинення фактичних шлюбних відносин дана нерухомість перебуває у фактичному користуванні позивачки та спільної із відповідачем дитини - ОСОБА_5 , вважає, що будинок з присадибною ділянкою вона має право залишити у своїй власності. Водночас, з метою дотримання принципу рівності вважає за можливе залишити у власності відповідача ще одне набуте у шлюбі майно - нежитлову будівлю площею 293,8 кв.м. АДРЕСА_3 , вартість якої дорівнює вартості житлового будинку та земельної ділянки. В період шлюбу, а саме 30.12.2014 року відповідачем було засновано Фермерське господарство «КОПА», код ЄДРПОУ: 39576233. Частиною 1 статті 22 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання. Згідно витягу з ЄДР ІООФОПГО розмір статутного капіталу становить 220 000 грн. Крім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів за ФГ «КОПА» зареєстрований транспортний засіб Volkswagen Jetta, 2013 року випуску. Середня вартість вказаного автомобіля за відомостями, що містяться на автомобільному інтернет-сайті «Auto.Ria» складає 10 733 дол. США, шо в еквіваленті за курсом НБУ станом на 21.12.2021 року складає 292 845,61 грн. Відповідно до чинного законодавства та правових висновків Верховного Суду вона не може претендувати на статутний капітал та майно, що належить ФГ, а лише має право при поділі майна подружжя вимагати компенсації її частки, що складає 1/2 частку. Таким чином, в порядку поділу майна подружжя вона просить стягнути з відповідача на її користь 1/2 частину внеску до статутного капіталу ФГ «КОПА», що становить 110 000 грн. та 1/2 частину вартості автомобіля Volkswagen Jetta, 2013 року випуску, що становить 146 422,81 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб.
Судовим розглядом встановлено та не оспорюються сторонами по справі, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.07.2008 року до його розірвання за рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 30.01.2023 року.
Розглядаючи вимогу позивачки про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу, який необхідний позивачці задля включення до переліку майна, що підлягає поділу, нежитлової будівлі площею 293,8 м2 № 1-А по АДРЕСА_1 , судова колегія зазначає наступне.
При зверненні до суду із позовом позивачка посилалась на те, що станом на 11.07.2008 року (день придбання відповідачем вказаної нерухомості) позивачка та відповідач подали заяву про реєстрацію шлюбу та мали статус наречених, тому відповідно до частини 1 статті 32 СК України, якою визначено шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу.
Відповідно частини 1, 2 статті 32 СК України, шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу. За наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви або будь-який інший день за бажанням наречених протягом одного місяця.
Аналогічні положення містяться і в пункті 10 Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні.
Враховуючи вищезазначене, чинним на той момент законодавством допускалась реєстрація шлюбу в термін до одного місяця з моменту подання заяви.
Отже, реєстрація шлюбу між сторонами 26.07.2008 року не свідчить про спільне проживання, ведення спільного побуду та наявність взаємних прав та обов`язків на час укладення договору купівлі-продажу відповідачем зазначеного майна.
Правове положення наречених не пов`язане із взаємними правами та обов`язками на майно, придбане під час перебування у статусі наречених. Спори можуть стосуватися лише з приводу того майна, яке дарувалося нареченими одне одному, або відшкодування другій стороні затрат, що були нею понесені у зв`язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля у разі коли воно не відбулося з тих чи інших причин.
Відповідно до ч 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № г-54/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) міститься висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).
Достатніх доказів на підтвердження проживання сторін однією сім`єю, ведення спільного господарства у період з 01.01.2008 року по 26.07.2008 року матеріали справи не містять.
Посилання позивачки на той факт, що сторони мали спільний побут, а також взаємні права та обов`язки, які притаманні тільки подружжю належними та допустимими доказами у справі не доведені.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстав для задоволення позову у цій частині не вбачається.
Оскільки судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено позивачці у встановленні факту проживання її з відповідачем однією сім`єю, як чоловіка та жінка без укладення шлюбу з 01.01.2008 року по день його укладення, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що нежитлова будівля площею 293,80 м2 №1-А по АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю відповідача відповідно до п.1 ч.1 ст. 57 СК України, а тому поділу вона не підлягає.
Доказів, що вказане майно набуто за рахунок спільних коштів сторін, позивачкою суду не надано.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тобто ст. 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Відповідно до ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Зазначені вимоги Сімейного кодексу України кореспондуються з ч.3 ст.368 ЦК України майно, за якою набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Згідно з ч.1 ст.71 Сімейного кодексу України майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі (частина 1 статті 71 СК України), а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки (частини 4, 5 ст.71 .СК України)
У разі недосягнення такої згоди між подружжям може застосовуватися стаття 365 ЦК України, за наявності для цього відповідних підстав суд може присудити одному з подружжя річ у натурі, а іншому грошову компенсацію з підстав, передбачених цією статтею.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Щодо поділу земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, придбаних відповідачем згідно договорів купівлі-продажу у період з 05.05.2017 по 04.09.2017 років, про що є відповідні записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.95-133 т.1), судова колегія зазначає наступне.
Позивачка просила під час звернення до суду із позовом поділити земельні ділянки порівну, із відповідачем придбані під час шлюбу.
З матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки придбані під час перебування сторін у шлюбі.
Доказів, що зазначене майно придбане відповідачем за рахунок коштів, які належали йому особисто, матеріали справи не містять.
Посилання відповідача, що 13 земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, були придбані ним за власні кошти, які отримані від здачі в оренду 1/4 частка нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 706,50 м2, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, оскільки з копії інвентаризаційної справи № 131 Комунального підприємства " Златопільське БТІ" на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 706,50 м2 вбачається, що станом на жовтень 2016 року відповідно до висновку про технічний стан нежитлової будівлі, становить – 100% зносу. З акту поточних змін про проведення обстеження в натурі зазначеної нежитлової будівлі вбачається, що він станом на жовтень 2016 року- знесений.
Таким чином, вказані земельні ділянки є спільною сумісною власністю подружжя і підлягають поділу.
Згідно договорів купівлі – продажу вартість земельних ділянок складає:
з кадастровим номером 6324586000:11:000:0080, площею 2,00 га за договором купівлі-продажу від 31.08.2017 за 5000,00 грн. (п. 5 Договору);
з кадастровим номером 6324584200:04:000:0060, площею 2.00 га за договором купівлі-продажу від 31.08.2017 за 5000,00 грн. (п. 5 Договору);
з кадастровим номером 6324584700:21:000:0043, площею 2,00 га за договором купівлі-продажу від 04.09.2017 за 5000,00 грн. (п. 5 Договору);
з кадастровим номером 6324584200:04:000:0059, площею 2,00 га за договором купівлі-продажу від 31.08.2017 за 5000,00 грн. (п. 5 Договору);
з кадастровим номером 6324584000:20:000:0013, площею 1.8518 га за договором купівлі-продажу від 29.06.2017 за 4500,00 грн. (п. 5 Договору);
з кадастровим номером 6324584000:20:000:0012, площею 1.8518 га за договором купівлі-продажу від 26.06.2017 за 4500,00 грн. (п. 5 Договору);
з кадастровим номером 6324586000:11:000:0078, площею 2,00 га за договором купівлі-продажу від 19.05.2017 за 10 000,00 грн. (п. 5 Договору);
з кадастровим номером 6324586000:11:000:0079, площею 2.00 га за договором купівлі-продажу від 19.05.2017 за 10 000 грн. (п. 5 Договору);?
з кадастровим. номером 6324586000:11:000:0077, площею 2,00 га за договором купівлі-продажу від 19.05.2017 за 10 000,00 грн. (п. 5 Договору);
з кадастровим номером 6324586000:11:000:0074, площею 2,00 га за договором купівлі-продажу від 19.05.2017 за 10 000,00 грн. (п. 5 Договору);
з кадастровим номером 6324586000:11:000:0075, площею 2,00 га за договором купівлі-продажу від 17.05.2017 за 20 000,00 грн. (п. 5 Договору);
з кадастровим номером 6324587000:13:000:0217, площею 1.8712 га за договором купівлі-продажу від 05.05.2017 за 20 000,00 грн. (п. 5 Договору);
з кадастровим номером 6324587000:13:000:0212, площею 1.8711 га за договором купівлі-продажу від 05.05.2017, сума 20 000,00 грн. (п. 5 Договору); всього на суму – 129 000,00 грн.
Таким чином кожному із подружжя має бути виділено майно (земельні ділянки) на суму 64 500,00 грн.
За своїми характеристиками, відповідно до статті 79 ЗК України, земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
З огляду на викладе, можна дійти висновку, що вказані земельні ділянки є об`єктом нерухомості, а не річчю професійних занять.
Відповідно до частини четвертої статті 61 СК України речі професійних занять також є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя.
Речі для професійних занять – це музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання, тощо. Тобто такі речі, які за своїми властивостями та характеристиками необхідні та можуть бути використані лише у професійній діяльності.
Речі для професійних занять підлягають поділу між подружжям за правилами частини третьої статті 71 СК України, тобто присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності, вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
Таким чином, спірне нерухоме майно не є річчю для професійних занять, а тому при його поділі підлягають застосування правила частини четвертої, п`ятої статті 71 СК України.
З урахуванням вартості майна, зазначеного у договорах купівлі – продажу, розподілення провести наступним чином:
визнати право власності за ОСОБА_1 на наступні земельні ділянки:
з кадастровим номером 6324586000:11:000:0080 вартістю 5000,00 грн. (п. 5 Договору);
з кадастровим номером 6324584200:04:000:0060 вартістю 5000,00 грн. (п. 5 Договору);
з кадастровим номером 6324584000:20:000:0013 вартістю 4500,00 грн. (п. 5 Договору);
з кадастровим номером 6324586000:11:000:0079 вартістю 10 000 грн. (п. 5 Договору);?
з кадастровим номером 6324586000:11:000:0075 вартістю 20 000,00 грн. (п. 5 Договору);
з кадастровим номером 6324587000:13:000:0212 вартістю 20 000,00 грн. (п. 5 Договору).
визнати право власності за ОСОБА_2 на наступні земельні ділянки:
з кадастровим номером 6324584700:21:000:0043 вартістю 5000,00 грн. (п. 5 Договору);
з кадастровим номером 6324584200:04:000:0059 вартістю 5000,00 грн. (п. 5 Договору);
з кадастровим номером 6324584000:20:000:0012 вартістю 4500,00 грн. (п. 5 Договору);
з кадастровим номером 6324586000:11:000:0078 вартістю 10 000,00 грн. (п. 5 Договору);
з кадастровим. номером 6324586000:11:000:0077 вартістю 10 000,00 грн. (п. 5 Договору);
з кадастровим номером 6324586000:11:000:0074 вартістю 10 000,00 грн. (п. 5 Договору);
з кадастровим номером 6324587000:13:000:0217 вартістю 20 000,00 грн. (п. 5 Договору).
Щодо вимог про стягнення з відповідача на її користь 1/2 частину внеску до статутного капіталу ФГ «КОПА», судова колегія зазначає наступне.
За час шлюбу ОСОБА_2 вніс до статутного капіталу ФГ«КОПА» 220 000,00 грн за рахунок спільних коштів подружжя.
Відповідно до частини першої статті 62 ГК України підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (частина перша статті 114 цього ж Кодексу).
До майнових прав належить право на частку в статутному капіталі господарської організації, а до корпоративних – права із частки, які відповідно до статті 167 ГК України надають право на управління, на дохід у вигляді дивідендів та інші права, передбачені законом та статутними документами.
Ураховуючи наведене, об`єктом обороту (продажу, спадкування тощо) є саме частка в статутному (складеному) капіталі господарської організації, з набуттям прав на яку в особи виникають і корпоративні права. Статутний капітал, який є лише засобом бухгалтерського обліку, та самі по собі корпоративні права відчужуватися не можуть, адже не є оборотоздатним об`єктом цивільного права (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду від 07.10.2021 у справі № 922/3059/16).
Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств визначені Законом України "Про фермерське господарство".
Аналіз положень Закону України "Про фермерське господарство" свідчить про відсутність в ньому норм, які б розкривали поняття частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, прав, які надаються нею (корпоративні права), в тому числі порядок виділення та продажу частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства в примусовому порядку.
Такі норми також відсутні й у інших нормативно-правових актах, які регулюють відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств.
Частиною шостою статті 20 Закону України "Про фермерське господарство" закріплено лише право члена фермерського господарства на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або в разі припинення членства у фермерському господарстві, розмір та порядок отримання якої визначаються статутом фермерського господарства.
До складу цілісного майнового комплексу згідно з приписами частини першої статті 22 Закону України "Про фермерське господарство" віднесено майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.
Однак частка у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства не входить до складу цілісного майнового комплексу, адже не належить фермерському господарству, а є власністю його членів.
Фермерське господарство як юридична особа наближена за своїми ознаками до підприємств корпоративного типу, має певні особливості, а саме: воно засновано на членстві, а також майновій та особистій трудовій участі його членів, яка є обов`язковою; коло учасників/членів фермерського господарства обмежується членами сім`ї; діяльність фермерського господарства може стосуватися лише фермерства.
Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про можливість застосування до правовідносин, які виникають у зв`язку з діяльністю фермерських господарств, приписів законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, у випадку, якщо спірні правовідносини не врегульовані статутом або Законом України "Про фермерське господарство" (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 908/2606/18, від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц).
Частиною першою статті 63 ГК України передбачена класифікація підприємств за ознакою форми власності. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 червня 2019 року в справі № 917/1338/18 (провадження № 12-23гс19) погодилась із висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 917/1887/17, що характеристика юридичної особи як приватного підприємства – це характеристика того, на підставі якої власності його створено.
Отже, фермерське господарство – це не окрема організаційно-правова форма юридичної особи, а класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що ФГ«КОПА» створено з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції; має статутний капітал.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20) вказала, що у пункті 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 61 СК України треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Водночас у пункті 2.1 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Отже, передусім статутний капітал та майно приватного підприємства може бути об`єктом права спільної сумісної власності подружжя не в усіх випадках, а лише за умови, що це майно не є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка (якщо воно отримане, наприклад, у спадок).
В абзаці п`ятому пункту 2.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України вказано, що вклад до статутного капіталу та виділене зі спільної сумісної власності подружжя майно (кошти) передаються у власність приватного підприємства. Це твердження узгоджуватиметься з резолютивною частиною Рішення Конституційного Суду України, у якій вказано, що майно приватного підприємства – це об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, якщо виходити з того, що в резолютивній частині мається на увазі приватне підприємство як єдиний майновий комплекс (про що також йдеться в зазначеному абзаці з посиланням на статтю 191 ЦК України), а не лише як юридична особа.
Отже, проведений аналіз свідчить, що висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України, слід розуміти так: статутний капітал приватного підприємства – юридичної особи або майно приватного підприємства – єдиного майнового комплексу можуть бути об`єктами права спільної сумісної власності подружжя (якщо вони не є об`єктами права особистої власності одного з подружжя).
Іншими словами, пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України охоплює два різні випадки: перший – коли майно передано у власність юридичної особи, зареєстрованої як приватне підприємство. Тоді частка в статутному капіталі такої юридичної особи (але не її майно) може належати на праві приватної спільної сумісної власності подружжю; другий – коли йдеться про єдиний майновий комплекс, тобто про підприємство в розумінні статті 191 ЦК України, яке не передане як вклад юридичній особі, а використовується одним з подружжя без створення юридичної особи, зокрема, як фізичною особою – підприємцем. Тоді майно, яке входить до складу підприємства як єдиного майнового комплексу (але не частка в статутному капіталі майнового комплексу, бо майновий комплекс не може мати статутного капіталу), може належати на праві спільної сумісної власності подружжю.
З огляду на викладене та з урахуванням пред`явлених позовних вимог ОСОБА_1 має право на виплату їй 1/2 частини грошових коштів, внесених ОСОБА_2 до статутного капіталу ФГ «КОПА», у суми 110 000,00 грн.
Тому позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими.
Матеріали справи свідчать про те, що транспортний засіб Volkswagen Jetta. 2013 року випуску було придбано фермерським господарством «КОПА» за договором купівлі-продажу № CRM0000054833 від 12.11.2020 у ТОВ «Етуаль-Авто».
Грошові кошти у розмірі 274 712 грн за даний транспортний засіб також було сплачено з рахунку ФГ «КОПА» на рахунок ТОВ «Етуаль-Авто» відповідно до платіжного доручення № 158 від 12.11.2020 року (а.с.146-150 т.1).
Таким чином, транспортний засіб Volkswagen Jetta, 2013 року випуску є власністю ФГ па» та придбаний за кошти ФГ «Копа», не вносився відповідачем до складеного капіталу ФГ «КОПА», відповідно не є спільною сумісною власністю подружжя та не підлягає поділу.
Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки спірний автомобіль був набутий ФГ «КОПА», то підстав для стягнення компенсації вартості 1/2 частини автомобіля відсутні.
Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже з стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір в розмірі 5 282,59 грн.
Керуючись ст. ст.367,368,369,376,381,382,383,384 ЦПК України суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 07 травня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог– скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Провести поділ майна подружжя:
визнати за ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки:
з кадастровим номером 6324584700:21:000:0043;
з кадастровим номером 6324584200:04:000:0059;
з кадастровим номером 6324584000:20:000:0012;
з кадастровим номером 6324586000:11:000:0078;
з кадастровим. номером 6324586000:11:000:0077;
з кадастровим номером 6324586000:11:000:0074;
з кадастровим номером 6324587000:13:000:0217;
визнати право власності за ОСОБА_1 на земельні ділянки:
з кадастровим номером 6324586000:11:000:0080;
з кадастровим номером 6324584200:04:000:0060;
з кадастровим номером 6324584000:20:000:0013;
з кадастровим номером 6324586000:11:000:0079;?
з кадастровим номером 6324586000:11:000:0075;
з кадастровим номером 6324587000:13:000:0212.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини статутного капіталу ФГ «КОПА» в розмірі 110 000,00 грн.
В частині вимог про стягнення компенсації вартості 1/2 частини автомобіля Volkswagen Jetta, 2013 року випуску та в решті позовних вимог- відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 5 282,59 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Ю.М. Мальований
Н.П. Пилипчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua