Вирок від 23 червня 2026 р. у справі №635/5640/24 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/5640/24

Провадження № 1-кп/635/688/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участі:

прокурора – ОСОБА_2 ,

потерпілого - ОСОБА_3 ,

представника потерпілого – ОСОБА_4 ,

цив. позивача - ОСОБА_5 ,

захисника – ОСОБА_6 ,

обвинуваченої – ОСОБА_7 ,

секретар судового засідання – ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел.Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Харків, громадянки України, з вищою освітою, не одруженої, не працюючої, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2015 та 2016 року народження, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,-

встановив:

31.10.2023 року приблизно о 17 год. 30 хв., ОСОБА_7 , керуючи технічно справним транспортним засобом «Renault Arkana» д.н.з НОМЕР_1 , рухалась зі швидкістю 50 км/год зі сторони початку траси М-18 по вул. Київська в смт Високий Харківського району Харківської області, у напрямку м. Харків, у своїй смузі, за автомобілем «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 , який рухався в попутному напрямку разом з пасажиром ОСОБА_3 . Автомобіль «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_2 рухався за автомобілем «DAF» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_9 , який рухався також в попутному напрямку.

На перехресті вул. Київська та вул. Академіка Павлова в смт Високий Харківського району Харківської області автомобіль «DAF» д.н.з. НОМЕР_3 зупинився перед перехрестям, щоб дати дорогу невстановленому легковому автомобілю, що рухався в попутному напрямку та здійснював поворот ліворуч на вул. Академіка Павлова. Автомобіль «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_2 зупинився за автомобілем «DAF» д.н.з. НОМЕР_3 . Водій автомобіля «Renault Arkana» д.н.з НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , не передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити, при наближенні до автомобіля «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_2 своєчасно не вжила заходів для зниження швидкості керованого нею транспортного засобу, внаслідок чого відбулося зіткнення вищевказаних транспортних засобів. В діях ОСОБА_7 вбачаються порушення вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху, відповідно до якого:

- п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»,

Після зіткнення автомобілів «Renault Arkana» д.н.з НОМЕР_1 та «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_2 , останній автомобіль відкинуло у задню частину транспортного засобу «DAF» д.н.з. НОМЕР_3 .

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди у пасажира автомобіля «Hyundai Accent» ОСОБА_3 , відповідно до висновку експерта №12-14/171-НВ/23 від 28.12.2023 мав місце закритий компресійний перелом L1 1ст. (першого поперекового хребця), який відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров`я строком понад 3 тижні (більше як 21 день) (п.п. 2.2.1.в), 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тілесних ушкоджень» Наказ №6 від 17.01.1995 року).

Згідно з висновками судово-автотехнічної експертизи №СЕ-19/121-24/5944-ІТ від 15.03.2024 та №СЕ-19/121-24/450-ІТ від 23.01.2024 у даній дорожній ситуації водій автомобіля «Renault» р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_7 повинна була діяти у відповідності до вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху.

Технічна можливість запобігання даної події для водія автомобіля «Renault» р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_7 визначалась виконанням нею вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, для чого у неї не було перешкод технічного характеру.

У діях водія автомобіля «Renault» р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Дії ОСОБА_7 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнала частково. Під час допиту пояснила, що 31.10.2023 року близько 17 год. вона їхала на автомобілі з роботи додому, дорога була знайома через сел.Високий. Швидкість руху була приблизно 50 км/год., вона за кермом близько 20 років і є досвіченим водієм, ніколи не потрапляла у ДТП. По дорозі рухався автомобіль КАМАЗ, за ним Хюндай, а потім її автомобіль. Аварійну ситуацію створили автомобіль КАМАЗ, який різко загальмував, та автомобіль Хюндай, який не дотримався дистанції і також різко загальмував, вона застосувала екстрене гальмування, але уникнути зіткнення не змогла, так як з лівої сторони була зустрічна смуга руху, а з правої- тротуар. Відстань від її автомобіля до автомобіля Хюндай до моменту зіткнення була приблизно 20 метрів. Потерпілий та його батько вибігли із автомобіля, стали кидатися на неї і ображати її. Вона відразу вибачилася, у неї був шок від їх агресивної поведінки, тому вона сиділа в автомобілі і чекала поліцію. Приїхала поліція, опитали усіх, питань по медицині не було, стали оформляти ДТП, потерпілий пішов з місця ДТП додому. Через 1,5 години приїхала швидка допомога, прийшов потерпілий і він сів у швидку. Через пару днів завели кримінальну справу. Вона не відмовлялась від відшкодування шкоди, у цивільного позивача після ДТП взяли телефон, але він відмовився від запропонованої суми, так як хотів новий автомобіль і на контакт не виходив, а також за отриману травму хребта потерпілий хотів таку ж суму як вартість автомобіля. Вважає, що у даній ДТП взаємна вина її і водія автомобіля Хюндай, слідчі дії проведені поверхнево, з порушенням її прав, з постійними погрозами з боку потерпілого і цивільного позивача і тиском слідчого. ЇЇ вина полягає лише в тому, що вона не змогла уникнути зіткнення, правил дорожнього руху не порушувала.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення, встановлені судом обставини повністю підтверджуються зібраними в кримінальному провадженні та дослідженими в ході судового розгляду наступними доказами, які суд вважає належними та допустимими, а саме:

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 02.11.2023 року, з фототаблицею до нього, а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого був вилучений автомобіль «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_2 сірого кольору, власником якого є ОСОБА_5 , який має пошкодження задньої частини у виді зім`ятого багажника, а саме кришки та бамперу, розбиті задні фари, зім`яті задні крила. Зчос правої бокової та частково передньої частини авто: розбите лобове скло з правої частини, зламано праве дзеркало, пошкодження правої сторони та правого переднього крила;

- схемою огляду місця дорожньо-транспортної пригоди яка відбулася 31.10.2023 за адресою: смт.Високий, вул.Київська,17, за участю автомобілів «Renault Arkana» д.н.з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 , «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 та «DAF» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_9 ;

-висновком експерта №12-14/171-НВ/23 від 28.12.2023 судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_3 , згідно якого у останнього мав місце закритий компресійний перелом L1 1 ст.(першого поперекового хребця), який виник від травматичної дії тупого твердого предмету, чи від удару об такий, механізмом спричинення удар-стиснення, можливо в умовах дорожньо-транспортної пригоди при перебування потерпілого в салоні автомобіля, яка мала місце 31.10.2023 року. Дана травма відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров`я строком понад 3 тижні (більше як 21 день) (п.п.2.2.1.в),2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тілесних ушкоджень» Наказ №6 від 17.01.1995 року);

-розрахунком фактичних витрат на стаціонарне лікування у КНП «Міська клнічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім.проф.О.І.Мещанінова» потерпілого ОСОБА_3 з 31.10.2023 по 01.11.2023 року на суму 1276,17 грн.;

- висновком судово-медичної експертизи додаткової (за медичними документами) №12-14/47-НВ/24\12-14/41-НВ/24 від 20.05.2024 потерпілого ОСОБА_3 , згідно підсумків якої у останнього мав місце закритий компресійний перелом L1 1 ст.(першого поперекового хребця), який виник від травматичної дії тупого твердого предмету, чи від удару об такий, механізмом спричинення удар-стиснення, можливо в умовах дорожньо-транспортної пригоди при перебування потерпілого в салоні автомобіля, яка мала місце 31.10.2023 року. Компресійний перелом тіла першого поперекового хребця відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров`я строком понад 3 тижні (більше як 21 день) (п.п.2.2.1.в), 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тілесних ушкоджень» Наказ №6 від 17.01.1995 року). За наданими медичними документами травма, яка була отримана ОСОБА_3 31.10.2023 року, не призвела до тяжкого стану потерпілого в момент дорожньо-транспортної пригоди і при подальшій госпіталізації в лікарню, тому він вірогідно міг виконувати активні дії в обмеженому обсязі;

-протоколом огляду місця події від 25.01.2024 року з фототаблицею до нього -території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено і проведено огляд автомобіля «Renault Arkana» д.н.з НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , у якого виявлено пошкодження передньої частини авто у вигляді вм`ятини капоту, бамперу та правого крила. Також експертом проведено огляд дисків, підкапотного відділення в рамках призначеної експертизи досліджень ходової частини, гальмової системи і рульової частини щодо працездатності до ДТП;

-висновком експерта відділу автотехнічних досліджень ХНДЕКЦ МВС №СЕ-19/121-23/29647-ІТ від 30.01.2024 з фототаблицею до нього, відповідно до якого на момент огляду і на момент ДТП ходова частина автомобіля «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_2 перебувала у працездатному стані при якому були відсутні будь-які несправності, які б могли впливати на її вихідні параметри;

- висновком експерта відділу автотехнічних досліджень ХНДЕКЦ МВС №СЕ-19/121-23/29646-ІТ від 30.01.2024 з фототаблицею до нього, відповідно до якого на момент огляду і на момент ДТП рульове керування автомобіля «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_2 перебувало у працездатному стані при якому були відсутні будь-які несправнності, які б могли впливати на її вихідні параметри;

- висновком експерта відділу автотехнічних досліджень ХНДЕКЦ МВС №СЕ-19/121-23/29648-ІТ від 30.01.2024 з фототаблицею до нього, відповідно до якого на момент огляду і на момент ДТП робоча гальмівна система автомобіля «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_2 перебувала у працездатному стані при якому були відсутні будь-які несправнності, які б могли впливати на її вихідні параметри;

- висновком експерта відділу автотехнічних досліджень ХНДЕКЦ МВС №СЕ-19/121-23/29634-ІТ від 30.01.2024 з фототаблицею до нього, відповідно до якого на момент огляду і на момент ДТП робоча ходова частина автомобіля «Renault Arkana» д.н.з НОМЕР_1 перебувала у працездатному стані при якому були відсутні будь-які несправнності, які б могли впливати на її вихідні параметри;

- висновком експерта відділу автотехнічних досліджень ХНДЕКЦ МВС №СЕ-19/121-23/29635-ІТ від 30.01.2024 з фототаблицею до нього, відповідно до якого на момент огляду і на момент ДТП робоча рульове керування автомобіля «Renault Arkana» д.н.з НОМЕР_1 перебувало у працездатному стані при якому були відсутні будь-які несправнності, які б могли впливати на її вихідні параметри;

- висновком експерта відділу автотехнічних досліджень ХНДЕКЦ МВС №СЕ-19/121-23/29633-ІТ від 30.01.2024 з фототаблицею до нього, відповідно до якого на момент огляду і на момент ДТП робоча гальмівна система автомобіля «Renault Arkana» д.н.з НОМЕР_1 перебувала у працездатному стані при якому були відсутні будь-які несправнності, які б могли впливати на її вихідні параметри;

- висновком експерта відділу автотехнічних досліджень ХНДЕКЦ МВС №СЕ-19/121-24/5944-ІТ від 15.03.2024, відповідно до якого, згідно свідчень ОСОБА_7 у даній дорожній ситуації водій автомобіля «Renault» р.н НОМЕР_1 ОСОБА_7 повинна була діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху. Технічна можливість запобігання даної події для водія автомобіля «Renault» р.н НОМЕР_1 ОСОБА_7 визначалась виконанням нею вимог п.12.3 Правил дорожнього руху, для чого у неї не було перешкод технічного характеру. Водій автомобіля «Hyundai» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_5 та водій автомобіля «DAF» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_9 не мали технічної можливості запобігти наїзду автомобілем «Renault» р.н НОМЕР_1 на нерухомий автомобіль «Hyundai» р.н. НОМЕР_2 . У діях водія автомобіля «Renault» р.н НОМЕР_1 ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. В діях водія автомобіля «Hyundai» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_5 та водія автомобіля «DAF» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_9 немає невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору перебували б у причинному зв`язку з настанням даної ДТП;

- висновком експерта відділу автотехнічних досліджень ХНДЕКЦ МВС №СЕ-19/121-24/450-ІТ від 23.01.2024, відповідно до якого, згідно свідчень ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , у даній дорожній ситуації водій автомобіля «Renault» р.н НОМЕР_1 ОСОБА_7 повинна була діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху. У діях водія автомобіля «Renault» р.н НОМЕР_1 ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. В діях водія автомобіля «Hyundai» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_5 та водія автомобіля «DAF» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_9 немає невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору перебували б у причинному зв`язку з настанням даної ДТП

Технічна можливість запобігання даної події для водія автомобіля «Renault» р.н НОМЕР_1 ОСОБА_7 визначалась виконанням нею вимог п.12.3 Правил дорожнього руху, для чого у неї не було перешкод технічного характеру. Водій автомобіля «Hyundai» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_5 та водій автомобіля «DAF» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_9 не мали технічної можливості запобігти наїзду автомобілем «Renault» р.н НОМЕР_1 на нерухомий автомобіль «Hyundai» р.н. НОМЕР_2 .;

- протоколом слідчого експерименту від 16.01.2024 на місці ДТП за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Високий, вул.Київська,17, за участю ОСОБА_7 , яка зауважила, що дорожня обстановка відповідає тим умовам та обставинам, при яких відбулася ДТП 31.10.2023, зокрема наявність мокрого снігу та ожеледі на дорожньому покритті. ОСОБА_7 скористалась своїм правом відповідно до ст.63 Конституції України,

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.12.2023 року зі схемою ДТП на місці ДТП за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Високий, вул.Київська,17 за участю потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5 , які розповіли про обставини дорожньо-транспортної пригоди 31.10.2023 і розташування транспортних засобів на проїжджій частині;

-протоколом слідчого експерименту від 16.02.2024 за участю ОСОБА_7 , за місцем вчинення ДТП за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Високий, вул.Київська,17, яка розповіла про обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 31.10.2023 року, і розташування транспортних засобів на проїжджій частині,

-поясненнями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_3 , який пояснив, що 31.10.2023 в районі 17 години, вже вечоріло, він їхав з батьком на автомобілі Хюндай, батько був за кермом, він перебував на передньому пасажирському сидінні. Їхали за правилами, батько дуже обережний за кермом. За поворотом на Холодну гору по вул.Київська в смт.Високий перед перехрестям зупинився вантажний автомобіль КАМАЗ, який пропускав машину, іх автомобіль загальмував завчасно, дистанція між ними і цим автомобілем була близько 5 метрів. В цей час позаду, на повному ходу в їх автомобіль врізався автомобіль обвинуваченої, гальмівний шлях був значний. Удар був такої сили, що їх автомобіль влетів під вантажівку, батько встиг викрутити кермо вліво, і тому він не постраждав. В той час удар прийшовся по його стороні автомобіля, він ударився головою об лобове скло. Від удару вони були у шоці, потім під`їхали поліцейські і стали оформляти ДТП. Спочатку він почував себе нормально, а потім, після приїзду швидкої, його оглянули і сказали, що є підозра на травму, тому він поїхав на швидкій до лікарні, де була встановлена травма хребта. Після ДТП обвинувачена не розмовляла с ним, сиділа в автомобілі. Потім приїхали її знайомі, пропонували якісь несуразні гроші, 3000 доларів США, потім 6000 доларів США, вибачень не було, їй ніхто не погрожував і її не торкався. Так як він міг рухатися, то швидку він не викликав, її викликав хтось із перехожих. В лікарні він відмовився від госпіталізації, так як не розумів наслідків травми.

- поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 , який пояснив, що 31.10.2024 року він разом із сином ОСОБА_10 на автомобілі Хюндай повертався додому, до їх дому залишалася невелика відстань. Попереду його автомобіля рухався автомобіль типу КАМАЗ, він дотримувався дистанції близько 5 метрів. КАМАЗ зупинився на перехресті, він зупинив свій автомобіль за ним, і тут він побачив, що автомобіль Рено позаду нього рухається із значною швидкістю і не гальмує. Він став вирулювати, щоб уникнути удару в КАМАЗ, але повністю уникнути удару не встиг, зіткнення із КАМАЗОМ відбулося з правого боку, де сидів його син, який розбив головою лобове скло. Син відразу вискочив із машини, але потім почалися проблеми із спиною. Обвинувачена спочатку визнавала свою вину. На момент аварії автомобіль коштував 8000 доларів США, він пропонував їй викупити автомобіль, але вона відмовилась. А зараз цей автомобіль стоїть у нього на подвір`ї, вже згнив, кожен день нагадує йому про ДТП, чим спричиняє йому моральну шкоду. Він пару разів зустрічався із обвинуваченою та її захисником за їх вимогою, вибачень від неї не було, він відмовився від грошей, які вони пропонували.

-поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 , який пояснив, що є поліцейським СРПП, який оформляв ДТП 31.10.2023 року в с.Високий, подробиць обставин ДТП не пам`ятає, так як подія була більше 2,5 років тому. Яким чином екіпаж поліції прибув на місце ДТП, чи за викликом, чи вони проїжджали повз не пам`ятає, це є територія обслуговування його підрозділу. Спочатку на місці ДТП потерпілих не було. А потім, в процесі оформлення ДТП, яке тривало не менше 1 години, з`ясувалося, що був потерпілий, який пішов з місця ДТП, він жив поруч, тому виникла необхідність у виклику слідчої групи,

-поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 , який пояснив, що він проводив як слідчий слідчі експерименти у даному кримінальному провадженні, анкетних даних понятих він не пам`ятає, але вони були присутні під час слідчих експериментів. Обвинувачена і захисник також приймали участь у слідчому експерименті, жодних зауважень з їх сторони не було, у разі відсутності понятих зауваження буди б внесені у протокол. Клопотань щодо проведення нового слідчого експерименту чи скарг на дії слідчого він не пам`ятає.

Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінальних правопорушень, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними та допустимими доказами для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Досліджені в судовому засіданні документи, протоколи слідчих дій, висновки експертів відповідають вимогам щодо їх отримання, проведення та оформлення, складені уповноваженими процесуальними особами, узгоджуються між собою.

Незгода сторони захисту із висновком судово-медичної експертизи щодо отриманих ОСОБА_3 внаслідок ДТП тілесних ушкоджень, спростовується висновком судово-медичної експертизи №12-14/171-НВ/23 від 28.12.2023 та висновком судово-медичної експертизи додаткової (за медичними документами) №12-14/47-НВ/24\12-14/41-НВ/24 від 20.05.2024, за висновками яких у потерпілого ОСОБА_3 встановлений перелом першого поперекового хребця, отримання якого можливе в умовах дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 31.10.2023 року, при перебування потерпілого в салоні автомобіля.

Сумніви сторони захисту щодо отриманих потерпілим ОСОБА_3 травм, так як він після ДТП міг рухатися і пішов з місця ДТП, спростовується висновком експерта НВ/24\12-14/41-НВ/24 від 20.05.2024 відповідно до якого за наданими медичними документами травма, яка була отримана ОСОБА_3 31.10.2023 року, не призвела до тяжкого стану потерпілого в момент дорожньо-транспортної пригоди і при подальшій госпіталізації в лікарню, тому він вірогідно міг виконувати активні дії в обмеженому обсязі.

Достовірність проведених експертиз стороною захисту не спростована як під час досудового розслідування так і під час судового розгляду. Необхідність призначення комісійної судово-медичної експертизи потерпілого, про яку заявляв захисник під час судового розгляду, належним чином не була обгрунтована, протиріч з іншими доказами суд не вбачає.

Твердження захисника про те, що під час слідчого експерименту не були присутні поняті, спростовується поясненнями допитаного в якості свідка слідчого ОСОБА_12 , протоколами проведення слідчих експериментів від 16.02.2024 року та від 16.01.2024 року, які підписані їх учасниками, в тому числі обвинуваченою і її захисником без зауважень, відомості про оскарження дій слідчого в матеріалах справи відсутні.

Дослідивши зазначені докази, а також з`ясувавши передбачені ст.91 КПК України обставини, що належать до предмета доказування, суд вважає, що ці докази в їх сукупності та взаємозв`язку доводять факт вчинення обвинуваченою кримінально-караного діяння, передбаченого ч.1 ст.286 КК України і вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_7 .

Суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення встановленою та доведеною у повному обсязі.

Покази обвинуваченої і її твердження щодо взаємної вини і неповноти досудового розслідування повністю спростовуються зібраними у ході досудового розслідування доказами у їх сукупності, якими підтверджується, що на момент вчинення ДТП автомобіль обвинуваченої знаходився у справному стані, що за кермом перебувала саме ОСОБА_7 , яка під час керування транспортним засобом порушила п.12.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку із виникненням ДТП. А факт отримання потерпілим ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесних ушкоджень у виді перелому першого поперекового хребця знаходиться у причинному зв`язку із даною ДТП.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суд зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_7 не одружена, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у лікаря-нарколога і лікаря-психіатра не перебуває, не працює, раніше не судима, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Часткове визнання обвинуваченої своєї вини суд не приймає до уваги як пом`якшуючу обставину, оскільки свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення вона вбачає лише у тому, що вона не змогла уникнути зіткнення з автомобілем потерпілого, і фактичне часткове визнання цивільного позову також не дозволяє суду дійти висновку про щире каяття обвинуваченої.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, а саме: принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самою обвинуваченою, так і іншими особами.

При цьому суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України, яке є нетяжким злочином, конкретні обставини справи та наслідки для інших осіб, особу обвинуваченої, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за ч.1 ст.286 КК України у виді 1 року позбавлення волі.

Призначення більш м`якого покарання суд вважає недоцільним, оскільки обвинувачена повідомила, що не працює, відомості про інші доходи відсутні, має на утриманні двох дітей віком до чотирнадцяти років, що виключає можливість призначення їй інших видів покарання, передбачених санкцією ч.1 ст.286 КК України.

При цьому, враховуючи, що обвинувачена раніше не судима, не одружена, має на утриманні двох малолітніх дітей, суд вважає, що перевиховання та виправлення ОСОБА_13 можливо без ізоляції від суспільства, а тому є можливим призначити основне покарання з застосуванням ст. 75 КК України з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає як основні покарання, так і додаткове покарання, як позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

При призначенні додаткового покарання суд враховує всі обставини справи, зокрема, що дане кримінальне правопорушення пов`язане з безпекою руху, що даний злочин вчинений з необережності, обвинувачена має стаж водія близько 20 років і раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, чи до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов`язані з безпекою руху, а тому вважає за необхідне призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На думку суду саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, що відповідає меті покарання, підстав до застосування положень ст. 69 КК України щодо призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом суд не вбачає.

Підстави для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.

Арешт на майно, який накладений на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 31.01.2024 року підлягає скасуванню.

Згідно з положеннями ст.124 КПК України на користь держави з обвинуваченої підлягають стягненню витрати за проведення судових автотехнічних експертиз № СЕ-19/121-23/29633-ІТ від 30.01.2024 у розмірі 1514 грн. 56 коп.; № СЕ-19/121-23/29634-ІТ від 30.01.2024 у розмірі 1514 грн. 56 коп.; № СЕ-19/121-23/29635-ІТ від 30.01.2024 у розмірі 1514 грн. 56 коп.; № СЕ-19/121-23/29646-ІТ від 30.01.2024 у розмірі 1514 грн. 56 коп.; № СЕ-19/121-23/29647-ІТ від 30.01.2024 у розмірі 1514 грн. 56 коп.; № СЕ-19/121-23/29648-ІТ від 30.01.2024 у розмірі 1514 грн. 56 коп.; № СЕ-19/121-24/450-ІТ від 23.01.2024 у розмірі 2271 грн. 84 коп.; № СЕ-19/121-24/5944-ІТ від 15.03.2024 у розмірі 2271 грн. 84 коп..

Цивільним позивачем ОСОБА_5 заявлений цивільний позов щодо стягнення з ОСОБА_7 на його користь майнової шкоди за пошкоджений автомобіль у розмірі 193394,10 грн., моральної шкоди у розмірі 100000,0 грн.

Позов обгрунтовано тим, що внаслідок ДТП був фактично знищений автомобіль Хюндай Акцент д.н.з НОМЕР_2 . Відповідно до висновку щодо вартості матеріального збитку №529/05-24 від 27.05.2024 вартість матеріального збитку становить 233361,00 грн., вартість т/з в пошкодженому стані становить 39966,91 грн., отже відшкодуванню підлягають збитки у розмірі 193394,10 грн. Оскільки позивач втратив своє майно та вже значний час не може ним користуватись і пересуватись, внаслідок чого відмовився від багатьох запланованих справ, то завдану моральну шкоду він оцінює в 100000 грн. При цьому позивач зауважує, що обвинувачена за весь час судового розгляду за весь час судового розгляду не вибачилася і не відшкодувала завданий збиток.

Крім того, потерпілим ОСОБА_3 заявлений цивільний позов про стягнення моральної шкоди на суму 300000,00 грн., які він поніс у зв`язку із отриманою травмою, що унеможливлює його нормальну фізичну активність. Свої вимоги він обгрунтовує тим, що ним отримана травма опорно-рухомого апарата на все життя, він втратив заробіток, перебував у стресовому стані і переживаннях, болі і стражданнях, відмовився від звичайного способу життя, постійно перебував у тривозі. В цей час обвинувачена навіть не вибачилась і не відшкодувала завдані збитки.

Захисником обвинуваченої подано відзив на позовну заяву ОСОБА_5 , в якому зазначив, що вартість автомобіля у пошкодженому стані занижена та не відповідає технічному стану. ФОП ОСОБА_14 як суб`єкт оціночної діяльності не попереджений про те, що оцінку транспортного засобу проводить для суду і не попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Моральна шкода, заявлена позивачем, становить майже половину ринкової вартості автомобіля без урахування аварійних пошкоджень на момент події, і обгрунтовується лише тим, що він втратив своє майно і не може ним користуватись і пересуватись і йому довелося відмовитись від багатьох справ. Твердження позивача, що обвинувачена не вибачилась і не відшкодувала завданий збиток не відповідають дійсності. Так ОСОБА_7 вибачалась, щиро розкаялася і неодноразово пропонувала відшкодувати збитки у розмірі 250000 грн. Це максимальна сума, яку вона має змогу виплатити, оскільки самостійно утримує двох неповнолітніх дітей. Внаслідок чого вважають, що розмір моральної шкоди повинен становити 5000 грн., що відповідає вимогам співмірності, розумності і справедливості.

Стосовно позову потерпілого ОСОБА_3 , то зазначає, що позивач, стверджуючи про неможливість самостійно ходити, бігати і займатись належною фізичною активністю, пройшов військово-лікарську комісію і на сьогодні є військовослужбовцем ЗСУ. Також до матеріалів справи не долучено жодних документів про проведення оперативних втручань, рекомендацій спеціалістів щодо їх проведення. Неможливість відновлення опорно-рухового апарату на інші тяжкі наслідки, вказані позивачем, не підтверджуються жодними доказами Таким чином, визначений позивачем розмір шкоди є явно завищеним, та таким, що не відповідає принципам розумності, виваженості і справедливості, майновому стану і поведінці обвинуваченої. Враховуючи характер і тривалість моральних страждань, вважають, що розмір моральної шкоди становить 20000,00 грн.

Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_5 , суд виходить із наступних обставин справи та вимог закону.

Згідно з ч.2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю, або частково чи відмовляє в ньому.

Статтею 1177 ЦК України, визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому приписи статті 1192 ЦК України передбачають, що розмір збитків до відновлення пошкодженої речі, тобто, приведення її у той стан, який існував до пошкодження. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суд вважає доведеним завдання цивільному позивачу ОСОБА_5 матеріальної шкоди у розмірі 193394,10 грн., так як зазначена сума підтверджується висновком №529/05-24 від 27.05.2024 суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_14 , який є суб`єктом оціночної діяльності на підставі сертифіката №55/2024 від 29.01.2024 року.

Стосовно незгоди сторони захисту із вказаним висновком щодо вартості завданих збитків внаслідок пошкодження автомобіля «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_2 , то суд зазначає, що стороною захисту вказаний висновок не спростований, і вона не була позбавлена можливості на обгрунтування своїх заперечень щодо позовних вимог надати власний розрахунок завданої шкоди із документами на підтвердження такого розрахунку.

Стосовно вимог цивільного позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 100000 грн., і вимог потерпілого про відшкодування моральної шкоди у розмірі 300000 грн., то суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна, шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її заподіяла за наявності її вини.

У відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру заподіяних фізичних та душевних страждань, їх глибини та погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, а також інших негативних наслідків, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, аніж достатній для розумного задоволення потреб особи, якій кримінальним правопорушенням завдано таку шкоду, при визначенні розміру відповідного відшкодування суд, керується принципами рівності, поміркованості, розумності і справедливості.

Суд приймає до уваги обставини вчинення злочину, ступінь вини обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненому нею злочині, характер та обсяг душевних страждань цивільного позивача ОСОБА_5 у зв`язку із пошкодженням його майна і неможливістю тривалий час ним користуватись, приходить до висновку про те, що розмір моральної шкоди, завданої цивільному позивачу становить 20000 грн., тому його позовні вимоги про стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково і стягнути з обвинуваченої на його користь моральну шкоду у зазначеному вище розмірі.

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_3 суд зазначає, що враховуючи, принцип співмірності розміру моральної шкоди фактичним наслідкам, у зв`язку з цим суд вважає, що заявлена сума відшкодування моральної шкоди в розмірі 300000 грн є завищеною.

Так потерпілим на підтвердження позовних вимог надано виписку із медичної карти стаціонарного хворого в період з 31.10.2023 по 01.1.1.2024, де йому були проведені обстеження і встановлений діагноз: Закритий компресійний перелом тіла L1 1 ст., він був виписаний за власним бажанням на подальше амбулаторне лікування, довідка Регіонального медичного центу від 18.11.2023 про результати обстеження хребта, консультацію спеціаліста «ОН Клінік» від 10.05.2024, якими підтвердилася вказана травма. Інші наявні у потерпілого хвороби, в тому числі хребта, не містять доказів того, що вони є наслідками отриманої при ДТП травми.

З урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення і необережної форми вини обвинуваченої ОСОБА_7 , характеру отриманої травми та обсягу душевних страждань потерпілого, майновий стан обвинуваченої та наявність у неї на утриманні двох неповнолітніх дітей, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої на користь потерпілого завдану моральну шкоду у розмірі 25000 грн.

При цьому суд враховує, що обвинувачена намагалася частково відшкодувати завдану шкоду в добровільному порядку, яка не була прийнята потерпілим і цивільним позивачем, що вони не заперечили у судовому засіданні.

Докази на підтвердження судових витрат по справі позивачами за цивільними позовами не надавались, отже суд не вирішує питання щодо їх розподілення.

Керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити їй покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

Застосувати до ОСОБА_7 вимоги статті 75 КК України і звільнити її від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Міру запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення судових експертиз:

- № СЕ-19/121-23/29633-ІТ від 30.01.2024 у розмірі 1514 грн. 56 коп.;

- № СЕ-19/121-23/29634-ІТ від 30.01.2024 у розмірі 1514 грн. 56 коп.;

- № СЕ-19/121-23/29635-ІТ від 30.01.2024 у розмірі 1514 грн. 56 коп.;

- № СЕ-19/121-23/29646-ІТ від 30.01.2024 у розмірі 1514 грн. 56 коп.;

- № СЕ-19/121-23/29647-ІТ від 30.01.2024 у розмірі 1514 грн. 56 коп.;

- № СЕ-19/121-23/29648-ІТ від 30.01.2024 у розмірі 1514 грн. 56 коп.;

- № СЕ-19/121-24/450-ІТ від 23.01.2024 у розмірі 2271 грн. 84 коп.;

- № СЕ-19/121-24/5944-ІТ від 15.03.2024 у розмірі 2271 грн. 84 коп.

Скасувати арешт майна, який був накладений за ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 31 січня 2024 року, на автомобіль «Renault Arkana» д.н.з НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 .

Речові докази:

- автомобіль марки «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 , і переданий йому на відповідальне зберігання, після набрання вироком законної сили, залишити у його власності;

- автомобіль «Renault Arkana» д.н.з НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , і переданий їй на відповідальне зберігання, після набрання вироком законної сили, залишити у її власності.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі у розмірі 193394 (сто дев`яносто три тисячі триста дев`яносто чотири) гривні 10 коп. та моральну шкоду у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченою в той же строк з моменту вручення їй копії цього вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя ОСОБА_1