Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №644/2612/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

10.06.2026

Справа № 644/2612/26

н/п 2-а/644/50/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Сітало А.К.,

секретаря судового засідання – Трач М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

у с т а н о в и в:

Представник позивача – адвокат Зарицька К.Ю. звернулася до суду з адміністративним позовом в інтересах позивача в якому просить постанову по справі про адміністративне правопорушення № R403293 винесену 07.03.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000,00 грн. скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позову зазначено, що 07.03.2026, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , було винесено постанову № R403293 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 в порушення п.2 розділу II ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Позивач вважає постанову незаконною через відсутність складу адміністративного правопорушення, оскільки позивачем пройдено ВЛК, крім того відповідачем порушено строк накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів, що визначені положеннями ст. 251 КУпАП.

Складом адміністративного правопорушення є сукупність чотирьох обов`язкових, взаємопов`язаних його елементів, а саме: об`єкту, суб`єкту, об`єктивної та суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення. Відсутність одного з елементів складу адміністративного правопорушення - зумовлює відсутність самого складу.

Оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону, оскільки вона винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень.

Ухвалою суду від 25.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача просить залишити постанову R403293 від 07.03.2026 без змін. Вважає, що розгляд справи відбувся з дотриманням вимог КУпАП та відповідно постанову законною.

У відповіді на відзив представник позивача посилаючись на доводи викладені у позовній заяві просила позов задовольнити у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов`язаний. 31.03.2023 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 був визнаний обмежено придатним до військової служби.

У оскаржувальній постанові зазначено, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 в порушення п.2 розділу II ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Разом з цим, відповідно до наявних матеріалів справи, які подавалися як позивачем так і відповідачем, а саме: витягу з мобільного додатку «Резерв +» та витягу з реєстру «Оберіг», ОСОБА_1 пройшов ВЛК 12.06.2025 такі ж дані зазначені і у Тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного.

Направлення на проходження ВЛК було видано позивачеві ІНФОРМАЦІЯ_4 03.06.2025.

Таким чином, зазначена відповідачем в описовій частині постанови обставина, не проходження (відмова від проходження ) ВЛК не відповідає, наявній в розпорядженні відповідача на час її винесення інформації.

Про наявність в розпорядженні відповідача інформації, щодо проходження ВЛК позивачем свідчить і відповідь начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.03.2026 надана представнику позивача Зарицькій К.Ю. на адвокатський запит. У якій зазначено, що ОСОБА_1 був помилково поданий в розшук ІНФОРМАЦІЯ_6 за не проходження ВЛК. І на час надання відповіді, за даними з реєстру «Оберіг» ОСОБА_1 в розшуку не перебуває.

Відповідно до ст.235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог абз.3 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Диспозицією ч. 3 ст. 210-1 КпАП України передбачена відповідальність за ухилення від медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-IX (далі – Закон № 3621-IX) в редакції на дату його прийняття та набрання чинності (04.05.2024) було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби, тобто до 04.02.2025.

У подальшому до вказаної норми було внесено зміни Законом України від 12.02.2025 № 4235-ІХ «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» та визначено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України – до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України – до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

З наданих сторонами документів, вбачається, що розгляд справи за наслідками якого була винесена оскаржувальна постанова відбувся за відсутності позивача.

Причини з яких ОСОБА_1 отримав висновок ВЛК лише 12.06.20025, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не з`ясовувалися, тобто не встановлювалась наявність його вини в цьому.

Водночас, суд відхиляє доводи відповідача про правомірність оскаржуваної постанови, у зв`язку з тим, що вчинення адміністративного правопорушення позивачем не заперечувалася, оскільки вважає, що сам факт визнання особою вини у будь-якому правопорушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем неповно досліджено матеріали справи при винесенні оскаржуваної постанови, що є безумовною підставою для її скасування.

Згідно з ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні з даним позовом до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 665,60 грн.

А відтак, у зв`язку з задоволенням позову ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_7 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню 665,60 грн. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 5-10, 77, а України (ред. з 06.07.2005 до 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005">242-244, 246, 255, 295 КАС України, ст. ст. 7, 9-10, ст. ст.247, 251, 252, 254, 258, 278, 280 КУпАП, суд –

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову №R403293 винесену 07.03.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000,00 грн. та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено – 19.06.2026.

Суддя: А. К. Сітало