Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №639/4583/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа № 639/4583/26

Провадження № 3/639/871/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року м. Харків

Суддя Новобаварського районного суду міста Харкова Курило В. О., за участю: секретаря судового засідання Соколової К. О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

На розгляд до Новобаварського районного суду міста Харкова надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 670317 від 19.05.2026, згідно з яким 19 травня 2026 року о 21 год 57 хв за адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 1, громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом – електровелосипедом «Rower MG-850», із ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук, розширені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18-А, у лікаря-нарколога водій ОСОБА_1 відмовився.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 670317 від 19.05.2026 стосовно ОСОБА_1 складено за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Під час судового засідання ОСОБА_1 не визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 надав пояснення, що він не згоден з протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на такі обставини:

- на дослідженому відеозаписі видно, що він рухався на електровелосипеді за допомогою фізичної сили, тобто він не користувався ним як електричним транспортним засобом;

- у поліцейських не було підстав для зупинки транспортного засобу, не було підстав для проведення огляду його особистих речей;

- від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння він не відмовлявся, це була вимушена міра, оскільки він не хотів залишити свій велосипед у вечірній час на дорозі;

- на досліджених відеозаписах видно, що у нього не було жодних ознак наркотичного сп`яніння, тому в поліцейських і не було підстав для його направлення для проходження такого огляду.

Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що раніше він ніколи не притягався до відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних із незаконним обігом чи вживанням наркотичних засобів та інших заборонених речовин.

Вислухавши пояснення особи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суддя дійшов висновку про необхідність закриттяпровадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, виходячи з такого.

Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності до закону.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

По-перше, при оцінці доводів ОСОБА_1 про те, що він не був водієм електричного транспортного засобу, а тому й не може бути притягнутий до відповідальності за статтею 130 КУпАП, суд виходить з таких обставин.

Відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП настає, зокрема, у випадку відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 1.10 ПДР України, водій – це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Цим же пунктом Правил дорожнього руху визначено, що велосипедист – це особа, яка керує велосипедом.

Згідно з пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

В пункті 38 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року (справа № 404/4467/16-а (2-іс/811/3/17) зазначено, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Постановою Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22 визначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна.

Отже, суд приходить до висновку, що керування транспортним засобом – це умисне виконання особою функцій водія, зокрема, шляхом вчинення технічних дій для приведення в рух транспортного засобу за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна.

З дослідженого відеозапису з реєстратора службового автомобіля патрульної поліції від 19.05.2026 встановлено, що ОСОБА_1 рухається на велосипеді по краю проїжджої частини дороги, при цьому крутить ногами на ньому педалі, тобто велосипед приводиться в рух за допомогою фізичної (мускульної) сили людини.

Пояснення ОСОБА_1 про те, що він рухався на велосипеді за допомогою фізичної сили не спростовуються дослідженими під час судового розгляду доказами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку не є доведеним той факт, що ОСОБА_1 був водієм електричного транспортного засобу у розумінні положень п. 1.10 Правил дорожнього руху.

По-друге, суд зазначає, що приписи пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачають обов`язок водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до статті 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями п. 2, п. 4 розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі за текстом – Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (тобто, відповідно до п. 3 цієї Інструкції, порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп`яніння лише за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані наркотичного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, а саме: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Аналіз наведених положень свідчить, що виявлення та фіксація конкретних ознак стану сп`яніння є необхідною та обов`язковою передумовою для пропозиції водієві пройти огляд, а також гарантує законність усіх подальших процесуальних дій поліцейського.

З детального аналізу наведених норм права вбачається, що водій може бути направлений працівниками поліції до закладу охорони здоров`я для огляду на стан наркотичного сп`яніння, лише за наявності у нього конкретних ознак, передбачених п.п. 3, 4 Інструкції. Тобто, за відсутності у водія наведених ознак сп`яніння, у працівників поліції не виникає підстав направляти його для медичного огляду на стан сп`яніння до закладів охорони здоров`я. Відмова водія виконувати безпідставну (необґрунтовану) вимогу працівника поліції проходити огляд на стан сп`яніння, не може мати наслідків у вигляді адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР України.

З досліджених відеозаписів з нагрудних боді-камер працівників поліції (ІD-реєстратори №470002 та №471081) від 19.05.2026 встановлено такі обставини:

- о 21:58:04 поліцейські зупиняють велосипед під керуванням ОСОБА_1 , після чого проводять його особистий огляд та огляд його речей;

- о 22:03:30 на запитання поліцейського щодо вживання наркотичних засобів ОСОБА_1 надає ствердну відповідь, що наркотичні засоби він не вживає;

- у період часу з 22 год 03 хв до 22 год 06 хв поліцейські перевіряють ОСОБА_1 на наявність ознак наркотичного сп`яніння, а саме: світять ліхтариком в очі, просять витягнути руки перед собою;

- на запитання поліцейського щодо блідості шкіри та тремтіння пальців на руках, ОСОБА_1 пояснив поліцейським, що протягом денного часу він постійно працює фрезувальником в цеху, де відсутнє сонячне освітлення, тому й має бліду шкіру;

- о 22:06:47 поліцейські запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18-А;

- о 22:09:48, о 22:10:27 та о 22:12:20 ОСОБА_1 неодноразово повідомляє поліцейським, що він не проти пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, однак просить прослідувати з ним до місця його проживання, щоб він мав можливість залишити свій електровелосипед вдома, з метою збереження цього майна, на що поліцейські йому відмовляють;

- о 22:15:25 поліцейський вчергове запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 відповів, що в такому разі він відмовляється прослідувати до медичного закладу, після чого поліцейський повідомив про те, що стосовно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, відмова ОСОБА_1 прослідувати з поліцейськими до закладу охорони здоров`я була викликана тим, що останній не хотів залишати належний йому електровелосипед на вулиці у вечірній час доби.

Суд зазначає, що з досліджених відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції встановлено, що при спілкуванні з поліцейськими ОСОБА_1 поводить себе адекватно, його поведінка відповідає обстановці, він надає чіткі та зрозумілі відповіді на запитання поліцейських, порушення мови зафіксовано не було, координація рухів в особи не порушена, будь яких видимих ознак наркотичного сп`яніння у нього зафіксовано не було.

Суд вважає, що недопустимою є ситуація, коли працівник поліції висуває вимогу про проходження особою огляду на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога в закладі охорони здоров`я, без належних правових підстав для цього.

За відсутності будь-яких об`єктивно виявлених ознак наркотичного сп`яніння у поліцейських були відсутні достатні підстави вважати, що така особа перебуває у стані наркотичного сп`яніння.

Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Згідно з пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб при виконанні своїх обов`язків судді не починали розгляду справи з упередженням щодо вчинення підсудним правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого (п. 77 рішення у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barberа, Messeguе and Jabardo v. Spain) від 06 грудня 1988 року, п. 97 рішення у справі «Яношевич проти Швеції» (Janosevic v. Sweden) від 23 липня 2002 року).

Крім того, суд зазначає, що застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права.

Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, за відсутності конкретних підстав для проведення огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, його відмова від проходження такого огляду не містить ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння та не доведено факт використання велосипеда як електричного транспортного засобу, суд дійшов висновку про недоведеність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю: за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП суд дійшов висновку про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 245, 247, 251, 252, 268, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП (за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 670317 від 19.05.2026) – закрити, у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Новобаварський районний суд міста Харкова протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

Повний текст постанови складено 24 червня 2026 року.

Суддя В. О. Курило