Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №639/2775/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа № 639/2775/26

Провадження № 2/639/1562/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Борисенка О.О.,

секретаря судового засідання Пивоварової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/2775/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

установив:

До Новобаварського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якій позивач просив стягувати на його користь на та період його навчання з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатної особи, починаючи з дати подання позову і до закінчення навчання в ХНУРЕ, але не більше ніж до досягнення позивачем 23 років.

Матеріали позовної заяви сформовані в системі «Електронний суд» 01.04.2026 та підписані позивачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є сином відповідача – ОСОБА_2 . На теперішній час позивачу виповнилось 18 років, та він продовжує навчання у Харківському національному університеті радіоелектроніки за спеціальністю Біомедична Інженерія. Через денну форму навчання позивач самостійного доходу не має. Відповідач надає певну матеріальну допомогу шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку матері позивача з призначенням платежу «аліменти», проте розмір цих коштів визначається відповідачем одноособово, вони не мають регулярного характеру, не зафіксовані офіційним документом, що не гарантує стабільності утримання позивача в майбутньому.

13.04.2026 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі, призначено судове засідання (а.с.23).

Позивач ОСОБА_1 24.06.2026 подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, розглянути справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач про дату, час і місце судового розгляду справи по суті повідомлений належним чином (згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України), у судове засідання не з`явився, в порушення ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив не подавав.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно зі статтею 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, зі згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

24.06.2026 суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частин 1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Суд установив, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18.01.2008 (а.с.9).

Згідно з копією довідки № 511/1 від 25.03.2026, ОСОБА_1 дійсно є здобувачем 1 року навчання, група БІБМІ-25-1 денна форма здобуття освіти, держзамовлення, наказ від 09.08.2025 № 599 Ст, термін навчання з 01.09.2025 по 30.06.2029, Навчально-наукового інституту лазерної інженерії Харківського національного університету радіоелектроніки (а.с.7).

З копії посвідчення серії НОМЕР_2 суд вбачає, що відповідач ОСОБА_2 є учасником бойових дій (а.с.8).

Положеннями частин восьмої-дев`ятої статті 7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За загальним правилом, встановленим статтею 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Згідно з положеннями статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

За положеннями ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Забезпечення утримання дитини на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на обох батьків (ст. 180 СК України).

Згідно з п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2 ) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3 -1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3 -2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 201 СК України визначено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Позивач відомостей про наявність та розмір доходу його матері, наявності в нього та у матері на праві власності майна не надав, та матеріали справи таких відомостей не містять.

Також, матеріали справи не містять відомостей про наявність у відповідача на праві власності майна, про наявність та розмір його доходу, про наявність чи відсутність аліментних зобов`язань.

Жодних доказів на підтвердження відсутності у відповідача можливості надавати допомогу сину, який продовжує навчання, матеріали справи не містять.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Отже, суд встановив, що ОСОБА_1 є повнолітньою особою та у зв`язку з навчанням у Навчально-науковому інституті лазерної інженерії Харківського національного університету радіоелектроніки потребує матеріальної допомоги.

За змістом частини 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

З огляду на викладене, виходячи з принципу справедливості та розумності, враховуючи категорію справи, а саме стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у зв`язку з чим не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, відсутності відомостей про наявність у відповідача присуджених з нього до стягнення аліментних зобов`язань, а також те, що не тільки батько, а й мати повинна утримувати дитину, суд вважає за доцільне визначити розмір аліментів в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно до закінчення ОСОБА_1 навчання, але не більше, ніж до досягнення ним 23 років.

Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, яким є 01.04.2026.

Суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

При зверненні до суду позивач звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 1064 грн 96 коп., оскільки позовна заява подана в електронній формі та позов задоволено.

Керуючись ст. 6, 7, 12, 13, 43, 76-81, 89, 131, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 384, 385, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання – задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 щомісячно аліменти на утримання та на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання у Навчально-науковому інституті лазерної інженерії Харківського національного університету радіоелектроніки, у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , починаючи з 01.04.2026 та до закінчення ОСОБА_1 навчання у закладі вищої освіти, але не більше, ніж до досягнення ним 23 років.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1064 (одну тисячу шістдесят чотири) грн 96 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 24.06.2026.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Олександр БОРИСЕНКО