Вирок від 23 червня 2026 р. у справі №639/5352/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

24.06.2026

Справа №639/5352/26

Провадження №1-кп/639/386/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому 09.09.2025 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №62025170020013733 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньою освітою, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, маючого військове звання «солдат», який перебував на посаді помічника гранатометника 1-го відділення 2-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, неодруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень – злочинів, передбачених ч. 4 ст. 402, ч.5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі – НГУ) від 07.03.2025 №70 солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду водія 2 відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 27.05.2025 №156 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду помічника гранатометника 1-го відділення 1-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Відповідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ОСОБА_5 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за мобілізацією в особливий період.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.

Відповідно до ст. 1,2 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, Збройні сили України - військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності є обов`язком громадян України.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження зобов`язаний доповідати безпосередньому начальникові.

Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Однак, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби, перебуваючи на посаді помічника гранатометника 1-го відділення 1-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, 10.07.2025 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин тимчасово, незаконно ухилився від проходження військової служби та проводив час на власний розсуд.

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_5 , в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, та за відсутності законних підстав, в умовах воєнного стану, без поважних причин та відповідного дозволу командирів, 10.07.2025 не з`явився вчасно з лікування до місця тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ в районі АДРЕСА_2 та у період з 10.07.2025 по 21.10.2025 перебував за межами частини, знаходячись постійно за місцем свого мешкання, де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

Доводячи свій злочинний умисел до кінця, солдат ОСОБА_5 в період з 10.07.2025 по 21.10.2025 в умовах воєнного стану, незаконно постійно перебував поза межами військової частини НОМЕР_1 НГУ, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та без поважних причин.

За час відсутності на території військової частини НОМЕР_1 НГУ солдат ОСОБА_5 обов`язки військової служби за посадою не виконував, перебуваючи поза межами території військової частини України в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд, до 21.10.2025, тобто до моменту добровільного самостійного з`явлення до військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Крім того, 07.03.2025 військовозобов`язаного відповідно до мобілізаційного плану ОСОБА_5 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ № 70 зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду водія 2 відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 16.03.2026 №58 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду помічника гранатометника 1-го відділення 2-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника.

Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, За своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.

Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати.

Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі – Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з`єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Однак, солдат ОСОБА_5 ,під час проходження військової служби на посаді помічника гранатометника 1-го відділення 2-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, 19.03.2026 вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинити непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.

Так, 19.03.2026 о 10 год. 30 хв. т.в.о. командира НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ майором ОСОБА_6 вишикувано зведене відділення військової частини НОМЕР_1 НГУ, в тому числі солдата ОСОБА_5 , в пункті тимчасової дислокації підрозділу за адресою: АДРЕСА_3 та усно доведено й роз`яснено бойове розпорядження т.в.о. командира НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ від 18.03.2026 №03/04 «З метою виконання бойових (спеціальних) завдань у складі 9 АК УВ (сил) «Схід», з 11.00 19.03.2026 здійснити переміщення особового складу в зону виконання бойових завдань та до 20.00 19.03.2026 зосередитись в районі н.п. СЕРГІЇВКА (Донецька область), в термін до 06.00 20.03.2026 здійснити заміну особового складу на ВП "ГЛОК" півд. окол. н.п., СЕРГІЇВКА, Донецької області ВП "КЛІЩ" півн. окол. н.п., УДАЧНЕ Донецької області, та ВП "СТАФ" півд. окол. н.п., СЕРГІЇВКА Донецької області, із завданням не допустити просування підрозділів противника в глибину району оборони батальйону».

Будучи невдоволеним вказаним наказом, солдат ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, відкрито відмовився виконувати наказ та вибувати в район АДРЕСА_4 для подальшого виконання спеціального бойового завдання за призначенням, чим підірвав боєготовність та боєздатність військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.402, ч.5 ст. 407 КК України визнав у повному обсязі, повністю підтверджує фактичні обставини вчинених злочинів, надав пояснення щодо місця, часу, способу їх скоєння так, як вони встановлені судом. Суду пояснив, що дійсно 10.07.2025, будучи військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 НГУ, без дозволу командування, він не з`явився вчасно з лікування до місця тимчасового розташування підрозділу військової частини в районі АДРЕСА_2 та до 21.10.2025року постійно перебував поза межами місця проходження служби, а саме за місцем свого мешкання, проводячи час на власний розсуд.

Крім того, 19.03.2026 року, близько 10-30 год., перебуваючи в пункті тимчасової дислокації підрозділу в/ч НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , він усно відмовився виконувати бойове розпорядження т.в.о. командира НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ майора ОСОБА_6 щодо вибування в зону виконання бойових завдань в район н.п. СЕРГІЇВКА Донецької області, а також здійснення заняття ВП "ГЛОК" та"СТАФ" з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади через незадовільний стан здоров`я. Його відмова у виконанні наказу була зафіксована на відеокамеру.

Кваліфікацію вчинених кримінальних правопорушень не оспорює. У вчиненому щиро розкаюється.

Обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію підтримали захисник і сторона обвинувачення.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини, а також те, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності його позиції, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз`яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів досудового розслідування, зокрема даних, що характеризують особу обвинуваченого.

На виконання вимог ч.3 ст.349 КПК України, учасникам судового провадження роз`яснено про позбавлення права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 в обсязі пред`явленого обвинувачення, є доведеною.

На підставі вищевикладеного, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 402 КК України як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану та за ч.5 ст. 407 КК України як нез`явлення вчасно на службу військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, висновком ВЛК визнаний придатним до військової служби, інвалідності немає, неодружений, не має будь-яких осіб на утриманні, є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 НГУ, де характеризується посередньо, має постійне місце проживання та реєстрації.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно до вимог, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно з статтею 12 КК України є тяжкими злочинами, дані про особу обвинуваченого, наведені вище, також враховує його відношення до скоєного,наявність двох пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обставин, які його обтяжують.

Суд зазначає, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 402, ч.5 ст. 407 КК України, є небезпечними тяжкими військовими злочинами, оскільки вчинені діяння під час широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України і введеного воєнного стану, посягають на встановлений порядок підлеглості та військової честі й породжує неорганізованість та безладдя у військових частинах, а отже, негативно позначається на боєготовності та боєздатності військових формувань.

При цьому суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 11 липня 2023 року по справі № 726/78/23, від 05 вересня 2024 року по справі № 552/4832/22, від 27 березня 2025 року по справі № 953/3196/23 тощо, за змістом яких: відсутність належного реагування держави, зокрема суду під час призначення покарання за вчинення військовослужбовцями кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби під час збройної агресії та повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України, нівелює визначену статями 50, 65 КК України мету призначення покарання і може призвести до збільшення рівня злочинності у військах, зниження рівня дисципліни та підриву боєготовності військових підрозділів, неспроможності забезпечення командуванням військових частин належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності й територіальної цілісності України, що призводить до порушення прав та інтересів суспільства і держави в цілому.

На підставі вищевикладеного, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за ч.4 ст.402 та ч.5 ст. 407 КК України у вигляді позбавлення волі, в межах санкції статтей кримінального закону, із застосуванням при призначенні остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, яке, на переконання суду, є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Наявність двох обставин,які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , надання обвинуваченим визнавальних показань істотно не знижують ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим при призначенні остаточного покарання у суду немає правових підстав для застосування вимог ст.ст. 69, 75 КК України.

Цивільний позов не заявлено. Запобіжний захід відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою слід залишити раніше обраний до набрання вироком законної сили.

Водночас, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, необхідно зарахувати у строк покарання ОСОБА_5 строк його попереднього ув`язнення (тримання під вартою) по даному кримінальному провадженню.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.402, ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.4 ст.402 КК України- у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

-за ч.5 ст.407 КК України - у вигляді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у вигляді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Продовжити стосовно ОСОБА_5 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 відраховувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 22.04.2026 (дата затримання та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) до дня набрання вироком законної сили із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Після набрання вироком законної сили речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

- CD-R диск із відеозаписом, який зберігається в матеріалах кримінального провадження – залишити зберігати там же (к/п том а.с. 102).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду через Новобаварський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а особою, що перебуває під вартою - у той же строк з дня отримання копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_1