Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №619/2344/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/2344/26

провадження № 2/619/1596/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

11 червня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Пруднікової О.В.

за участю секретаря судового засідання Вишневської О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

ТОВ «ФК Єврокредит» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 36-109-850-2-17-Г від 20.10.2017 у розмірі 11 321, 61 грн.

Позов мотивований тим, що 20.10.2017 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 36-109-850-2-17-Г (з ануїтетними платежами), який складається з публічної частини договору, якою є правила обслуговування клієнтів в АТ «Мегабанк», розміщені на сайті АТ «Мегабанк» www.megabank.ua та в мережі Інтернет www.todobank.com, та індивідуальної частини, якою є вказаний кредитний договір. Сторони погодили та своїм підписом позичальник підтвердив, що цей кредитний договір з усіма додатками до договору, являють у сукупності для сторін один єдиний договір, у зв`язку з чим істотні умови, які є обов`язковими для договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у тексті цього кредитного договору, чи додатках до нього так і у договорі. У розділі 2 «Умови та порядок надання кредиту», сторони погодили конкретні умови, на яких позичальнику надавався кредит, зокрема: строк надання кредиту; загальний розмір кредиту; процентна ставка за користування кредитом; орієнтована реальна річна процентна ставка; орієнтована загальна вартість кредиту; розмір комісійної винагороди; розмір щомісячного платежу; інформація щодо забезпечення; процентна ставка за користування Кредитом понад строк, вказаний в п. 2.2 кредитного договору. У подальшому банк свої зобов`язання перед клієнтом за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши йому кредит у розмірі та на умовах, погоджених у кредитному договорі. Позичальник кредит одержав, що відображено у виписках з його рахунку. Однак, свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії (за наявності) за користування кредитом відповідач виконав не в повному обсязі. 03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Новий кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача за кредитним договором № 36-109-850-2-17-Г від 20.10.2017. ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» 27.12.2024 уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» Договір №1/12 про відступлення прав вимоги. Відповідно до додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло і право вимоги до відповідача за кредитним договором № 36-109-850-2-17-Г від 20.10.2017. Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 36-109-850-2-17-Г від 20.10.2017, станом на 03.09.2024 заборгованість відповідача становить: 11 321,61 гривень, яка складається із: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) 10 711,30 гривень; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 34, 42 гривні; заборгованості по сплаті комісії ( в тому числі простроченої) – 575, 89 грн.

Аргументи учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, застосувавши строки позовної давності, посилаючись на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір заявленої заборгованості, порядок її нарахування, а також підстави виникнення окремих складових боргу; наданий розрахунок є одностороннім та не підтверджується первинними бухгалтерськими документами; відсутні належні докази переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК Єврокредит». Документи та підтвердження здійснених ним платежів відсутні у зв`язку з бойовими діями за місцем його проживання.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, матеріали справи містять заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надавши суду відзив у якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та застосувати строки позовної давності.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

20.10.2017 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №36-109-850-2-17-Г (з ануїтетними платежами) (а.с. 26).

Відповідно до п. 1.1., 1.2., 1.3 договору кредитодавець надає кредитні кошти в сумі та на умовах визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатком. Кредит надається на споживчі цілі шляхом: видачі грошових коштів з каси банку готівкою. Договір є договором приєднання до Правил обслуговування в ПАТ «Мегабанк».

Відповідно до п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4, 2.5., 2.6., 2.11 договору тип кредиту – кредит; кредит надається на строк з 20 жовтня 2017 року по 19 жовтня 2020 року; загальний розмір кредиту 11 210,76 грн; процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) 15%; реальна річна процентна ставка – 99,442%; загальна вартість кредиту на дату укладання договору – 24 449,72 грн; процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в п.2.2. договору- 01 % річних.

Відповідно до п.п. 3.1.1., п.а. 3.1.2. договору – для обліку кредиту відкрито позичальнику рахунок № НОМЕР_1 ; для обліку нарахування процентів за кредитом відкрито рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно з п. 4.1. договору – повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платіжками передбаченими договором.

Відповідно до п. 6.1., 6.4. договору за несвоєчасне погашення ануїтетних платежів кредитодавець має право нараховувати та сплачувати з позичальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки платежу від несвоєчасно сплаченої суми, при цьому розмір пені не може перевищувати 15 процентів суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язання позичальника за цим договором не може перевищувати половину суми кредиту, одержаного позичальником за цим договором.

Відповідно до п.7.1. договору – договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 19 жовтня 2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним.

Крім того ОСОБА_1 було підписано додаток № 1 до кредитного договору №36-109-850-2-17-Г від 20.10.2017, а саме обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та продовження додатку № 1 до кредитного договору №36-109-850-2-17-Г від 20.10.2017 – графік платежів (а.с. 27 зв. сторона).

Як убачається з виписок з особового рахунку за період з 20.10.2017 по 02.12.2022 та з 03.12.2022 по 03.09.2024 відкритого відповідачу в АТ Мегабанк, позивач відкрив відповідачу поточні рахунки НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 та видано 20.10.2017 згідно договору №36-109-850-2-17-Г від 20.10.2017- 11 210, 76 грн ОСОБА_1 . Відповідач, в свою чергу, користувався кредитними коштами (а.с. 21-22, 24).

Відповідно до протоколу електронного аукціону №GFD001-UA-20240618-01260- переможець електронних торгів ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (а.с. 14).

03 вересня 2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» укладено договір №GL1N426240, відповідно до умов якого АТ «Мегабанк» (Банк) відступає ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, Зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором (а.с. 12).

Відповідно до п. 4 Договору № GL1N426240 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21 723 211,51 грн. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

Оплата за договором № GL1N426240 підтверджується копією Платіжної інструкції кредитового переказу коштів №66895 від 31.07.2024 ( а.с. 13).

Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору № GLІN426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03.09.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 у загальній сумі 11 321,61 гривень (зворот а.с. 23).

27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» укладено Договір №1/12 про відступлення прав вимоги, у п. 1 якого зазначено, що за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, Зазначених у Додатку №1 до цього Договору (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами), надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором (а.с. 11).

Права вимоги, що відступаються за цим Договором належать Первісному кредитору на підставі договору від 03.09.2024 №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, що укладений ним з попереднім кредитором Боржників АТ «Мегабанк», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, переможцем яких став Первісний кредитор.

Пункт 2 Договору № 1/12 визначає, що за цим Договором Новий кредитор набуває усі права кредитора за Основними договорами. Права вимоги переходять від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку №1 (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами).

У п. 4 Договору № 1/12 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошові кошти у сумі 22 730 000,00 гривень, надалі за текстом Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором шляхом безготівкового перерахування коштів на будь-який з рахунків Первісного кредитора в банківських установах за реквізитами, що зазначені у цьому Договорі. Оплата здійснюється з розстроченням платежу наступними частинами: 1) в строк до 31 грудня 2024 року включно має бути сплачений аванс в сумі 8 030 000 (вісім мільйонів тридцять тисяч гривень) 00 копійок; 2) в строк до 31 серпня 2025 року включно має бути сплачений залишок суми в розмірі 14 700 000 (чотирнадцять мільйонів сімсот тисяч гривень) 00 копійок.

Оплата за Договір №1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024 підтверджується копіями Платіжних інструкцій кредитового переказу коштів №1074 від 27.12.2024, №1091 від 31.01.2025 та №1822 від 22.09.2025 ( зв. сторона а.с. 21).

Відповідно до Витягу з Додатку №1 до Договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до відповідача за Кредитним договором № № 36-109-850-2-17-Г від 20.10.2017 у загальній сумі 11 321,61 гривень, яка складається із: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) 10 711,30 гривень; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 34, 42 гривні; заборгованості по сплаті комісії ( в тому числі простроченої) – 575, 89 грн ( а.с. 20).

Мотиви, застосовані норми права та висновки суду.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наданих позивачем доказів, вбачається, що на підставі договору №1/12 про відступлення права вимоги до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги за Кредитним договором № № 36-109-850-2-17-Г від 20.10.2017, укладеним між АТ «Мегабанк» та відповідачем.

У відповідності до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти за договором, проте взяті на себе зобов`язання не виконав належним чином, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Доказів сплати суми кредиту та відсотків за кредитним договором (в тому числі і на адресу первісного кредитора) або ж власного розрахунку заборгованості стороною відповідача не надано.

Як убачається з виписок з особового рахунку за період з 20.10.2017 по 02.12.2022 та з 03.12.2022 по 03.09.2024 відкритого відповідачу в АТ Мегабанк, позивач відкрив відповідачу поточні рахунки НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 та видано 20.10.2017 згідно договору №36-109-850-2-17-Г від 20.10.2017- 11 210, 76 грн ОСОБА_1 . Відповідач, в свою чергу, користувався кредитними коштами

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 36-109-850-2-17-Г від 20.10.2017, відповідач мав заборгованість перед первинним кредитором станом на 03.09.2024 у розмірі 11 321, 61 грн.

Наданий розрахунок узгоджується з умовами кредитного договору та іншими доказами у справі, а відповідачем доказів його неправильності або альтернативного розрахунку суду не подано.

При цьому, суд зауважує, що на підтвердження своїх заперечень відповідач не був позбавлений можливості надати суду належні та допустимі докази, зокрема, докази неналежності йому поточного рахунку, зазначеного позивачем у позовній заяві, не використання коштів, наданих позивачем або інших доказів, що спростовують факт зарахування коштів та користування ними.

Однак відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами та не вчинив відповідних дій, спрямованих на належне доказування викладених ним обставин, що свідчить про недоведеність його доводів у цій частині.

Отже, на переконання суду, вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами підлягає задоволенню, оскільки позивачем доведено отримання та користування відповідачем наданими йому кредитними коштами.

Вирішуючи заяву відповідача щодо застосування строку позовної давності, суд доходить до такого.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки /стаття 257 ЦК України/.

Частиною 1 статті 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові / ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 впроваджено дію карантину на території України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. 01.07.2023 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 завершено дію карантину. В той же час, 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Згідно п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З огляду на викладене, доводи відповідача про те, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення із даним позовом до суду, не знайшли свого підтвердження.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 575,89 грн за кредитним договором № 36-109-850-2-17-Г від 20.10.2017, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення з таких підстав.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).

Верховний суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 176/585/17 зазначив, що виходячи зі змісту вищевказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості за кредитом не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості за кредитом, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді щомісячної винагороди є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка була чинною на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови ВС у справі № 363/1834/17).

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію у розмірі 575,89 грн надаються відповідачу. Більш того, матеріали справи не містять і приблизного переліку послуг, які надаються банком. Тобто, відсутнє двостороннє належне погодження сплати комісії банку та визначення обсягу послуг банку, за яку є необхідність сплачувати комісію.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення комісії з відповідача у розмірі 575,89 грн за кредитним договором № 36-109-850-2-17-Г від 20.10.2017 є нікчемною та не може бути задоволена.

З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Щодо стягнення судового збору та витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 (справа № 379/1418/18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві ТОВ “ ФК Єврокредит” просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 11 200,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, між ТОВ «ФК Єврокредит» та адвокатське об`єднання «Альянс ДЛС» укладено договір про надання правничої допомоги від 01.07.2025 № 1/07; акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги; вартість послуг (прейскурант); ордер серії АЕ №1414107 на надання правничої допомоги; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №5817.

Відповідно до акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12066091 від 05.01.2026 адвокатське об`єднання «Альянс ДЛС» надало ТОВ «ФК Єврокредит» правничу допомогу: проведення юридичного та фінансового аналізу 1 боржника – 1 200, 00 грн; складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з 1 боржника -10 000, 00 грн, загальна сума 11 200,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує те, що публічний інтерес до справи відсутній; справа належить до категорії незначної складності; має невелику ціну позову; справу розглянуто у порядку спрощеного провадження; правові позиції у цій категорії справ усталені; враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку про зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 11 200,00 грн до 2 000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача судові витрати банку зі сплаті судового збору за подачу позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: - 2 526, 97 грн.

Керуючись ст. 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 549, 611, 626, 628, 639, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст. 10, 12, 19, 81, 141, 211, 247, 258-260, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором № 36-109-850-2-17-Г від 20.10.2017 в розмірі 10 745 (десять тисяч сімсот сорок п`ять) гривень 72 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» витрати зі сплати судового збору в сумі 2 526 (дві тисячі п`ятсот двадцять шість) гривні 97 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», код ЄДРПОУ: 40932411, місцезнаходження за адресою: 49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О. В. Пруднікова