Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №742/2411/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 3/742/556/26

Єдиний унікальний № 742/2411/26

Постанова

Іменем України

24 червня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Сумцової Т.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за ст. 124 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

16.04.2026 року о 07:37 год у с. Заїзд по вул. Короткого, 35-А водій автомобіля Lexus д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , перед початком руху не переконалася, що це буде безпечно, у результаті чого здійснила зіткнення з автомобілем Renault Duster, який рухався у попутному напрямку. Внаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що спричинило матеріальні збитки.

Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання з`явилася та надала пояснення, відповідно до яких 16.04.2026 року вона керувала автомобілем Lexus д.н.з. НОМЕР_1 та рухалася у напрямку с. Заїзд. Повідомила, що на момент події вона виїжджала на головну дорогу з другорядної. Перед початком руху вона зупинилася, переконалася у безпечності маневру, оглянула дорогу в обидва боки та, не виявивши перешкод, розпочала рух. За її словами, під час виїзду на головну дорогу автомобіля Renault Duster у полі зору не було. Однак, коли вона вже завершувала маневр і перебувала на проїзній частині, відбулося зіткнення з автомобілем Renault Duster, який рухався у попутному напрямку ззаду. Також зазначила, що автомобіль Renault Duster рухався з високою швидкістю, у зв`язку з чим він не міг уникнути ДТП, про що сам зазначив на місці пригоди.

Свідок ОСОБА_2 вказав, що на момент дорожньо-транспортної пригоди він перебував у автомобілі Lexus під керуванням ОСОБА_1 як пасажир. Зазначив, що під час виїзду ОСОБА_1 на головну дорогу вона переконалася у відсутності інших транспортних засобів та розпочала маневр виїзду. Він також дивився по сторонах, однак автомобіля Renault Duster не бачив. Після того, як автомобіль Lexus виїхав на проїзну частину головної дороги та набрав швидкість приблизно 30–35 км/год (під час перемикання з 2-ї на 3-тю передачу механічної коробки передач), відбулося зіткнення із задньою частиною автомобіля Lexus.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Денисенко С.В. у судовому засіданні вказав, що автомобіль Renault Duster рухався з великою швидкістю та перебував приблизно за 300 метрів до місця виїзду автомобіля Lexus, у зв`язку з чим його могло бути не видно. Вказав, що водій Lexus не мав можливості надати перевагу в русі, оскільки фактично не міг своєчасно виявити інший транспортний засіб. З моменту виїзду автомобіля Lexus з повороту до моменту зіткнення пройшло приблизно 10–15 секунд. За умов руху зі швидкістю близько 50 км/год для повної зупинки транспортного засобу необхідно приблизно 1,5 секунди. Враховуючи, що з моменту виїзду автомобіля Lexus до моменту зіткнення пройшло 10–15 секунд, водій автомобіля Renault Duster очевидно рухався зі значним перевищенням дозволеної швидкості, що перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Денисенко С.В. надав клопотання про закриття провадження у справі, вказавши, що не погоджується з протоколом серії ЕПР1 № 642154 від 16.04.2026, складеним інспектором Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області капітаном поліції Загуменним Артемом Сергійовичем, вважає його необґрунтованим та таким, що не підтверджує наявність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 . Захисник посилається на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10.06.2026 у справі № 742/2398/26 (провадження № 3/742/553/26), якою встановлено, що ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_3 вимог пунктів 12.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України, що призвело до зіткнення транспортних засобів, та якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення. Також у клопотанні зазначено, що обставини ДТП підтверджуються схемою місця події, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а також відеозаписом із камери відеоспостереження магазину «Не минай», на якому зафіксовано рух автомобіля Renault Duster із підвищеною швидкістю перед моментом ДТП.

На підставі викладеного захисник вказує, що у діях ОСОБА_1 відсутні порушення Правил дорожнього руху України, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з ДТП, а отже відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв`язку з чим просить долучити до матеріалів справи постанову суду, відеозаписи та фотоматеріали з місця ДТП та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Суд, дослідивши матеріали провадження, заслухавши пояснення учасників справи, встановив наступне.

Згідно ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням є протиправна, винна дія, яка посягає на громадський порядок, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ст. ст. 245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим Пленум Верховного Суду України в абз. 3, 5 п. 24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Так, із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 642154 від 16.04.2026, вбачається, що працівниками поліції ставиться у провину ОСОБА_1 порушення п.10.1 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність ст.124 КУпАП.

До протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 642154 від 16.04.2026 року долучено схему місця ДТП, з якої вбачається розташування транспортних засобів та обставини дорожньо-транспортної пригоди.

Із пояснень ОСОБА_2 від 16.04.2026 року, відібраних на місці дорожньо-транспортної пригоди, встановлено, що на момент ДТП він перебував у автомобілі Lexus під керуванням ОСОБА_1 як пасажир. Зазначив, що під час виїзду автомобіля Lexus на головну дорогу водій переконалася у відсутності інших транспортних засобів та розпочала маневр виїзду. На заокругленій ділянці дороги перебувала вантажівка. Також вказав, що оглядав дорожню обстановку, однак автомобіля Renault Duster не бачив. Повідомив, що автомобіль Renault Duster рухався з великою швидкістю.

Із пояснень ОСОБА_5 від 16.04.2026 року, відібраних на місці дорожньо-транспортної пригоди, встановлено, що на момент ДТП він керував автомобілем Suzuki. Перед ним у попутному напрямку рухався автомобіль Renault Duster у с. Заїзд у напрямку виїзду з м. Прилуки. Під час наближення до магазину «Неминай» у напрямку виїзду з міста водій Renault Duster почав різке гальмування, після чого відбулося зіткнення.

Із пояснень ОСОБА_3 від 16.04.2026 року, відібраних на місці дорожньо-транспортної пригоди, встановлено, що на момент ДТП він керував автомобілем Renault Duster та рухався у напрямку с. Заїзд з боку м. Прилуки зі швидкістю близько 50 км/год. Біля магазину «Неминай» автомобіль Lexus виїхав на проїзну частину, не надавши переваги в русі автомобілю Renault Duster, унаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів.

Із пояснень ОСОБА_6 від 16.04.2026 року, відібраних на місці дорожньо-транспортної пригоди, встановлено, що на момент ДТП вона перебувала біля магазину «Неминай». Зазначила, що автомобіль Lexus виїхав зі стоянки магазину та розпочав рух у напрямку виїзду з міста. Після цього вона помітила автомобіль білого кольору Renault Duster, який рухався з великою швидкістю та почав об`їжджати Lexus з правого боку. У подальшому відбулося зіткнення автомобіля Renault Duster з автомобілем Lexus, який рухався у своїй смузі руху в напрямку с. Заїзд з боку міста.

До матеріалів провадження також долучено відеозапис із камери відеоспостереження, на якому зафіксовано рух автомобіля Lexus, який рухається головною дорогою.

У подальшому на записі зафіксовано появу автомобіля Renault Duster, який рухається тією ж проїзною частиною у попутному напрямку з істотно більшою швидкістю порівняно з іншими учасниками дорожнього руху. Після цього на відеозаписі чітко чути характерний звук удару.

Таким чином, відеозапис містить об`єктивні дані щодо траєкторії руху транспортних засобів, їх взаємного розташування та моменту виникнення дорожньо-транспортної пригоди.

За змістом ст.124 КУпАП об`єктивна сторона правопорушення, характеризується діями спрямованими на порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно допункту 10.1. ПДР: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

У п.12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до п.12.3 ПДР України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, суд встановив, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 16.04.2026 у с. Заїзд по вул. Короткого, 35А за участю автомобілів LEXUS д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , сталася внаслідок порушення водієм автомобіля Renault Duster вимог пунктів 12.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України, зокрема перевищення безпечної швидкості руху та неврахування дорожньої обстановки, що перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП.

Судом встановлено, що на момент виїзду автомобіля LEXUS з прилеглої території він не створював перешкоди для руху автомобіля Renault Duster та не перебував у полі зору водія останнього, у зв`язку з чим ОСОБА_1 об`єктивно не мала технічної можливості завчасно виявити транспортний засіб Renault Duster та уникнути початку руху.

Водночас встановлено, що подальше зіткнення транспортних засобів відбулося вже на проїзній частині дороги, де обидва автомобілі здійснювали рух у попутному напрямку. При цьому водій автомобіля Renault Duster, ОСОБА_3 , унаслідок вибраної ним небезпечної швидкості руху та невиконання вимог щодо постійного контролю за дорожньою обстановкою, не мав технічної можливості своєчасно зреагувати на появу автомобіля LEXUS, який вже виїхав на проїзну частину, що й призвело до зіткнення транспортних засобів. За таких обставин, в разі обрання водієм автомобіля Renault Duster безпечної швидкості в межах населеного пункту останній міг би вжити достатніх заходів для уникнення зіткнення з автомобілем, що рухався попереду.

Таким чином, саме дії водія автомобіля Renault Duster перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, тоді як у діях ОСОБА_1 відсутні порушення Правил дорожнього руху України, які перебували б у причинно-наслідковому зв`язку з її настанням.

Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

Відповідно до п. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи.

За таких умов, на думку суду, на цьому етапі, суть вчиненого правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 ст. 124 КУпАП є сумнівними, що є не прийнятним, та не кореспондується із стандартом доказування поза розумним сумнівом, а тому, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважаю, що вина особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не підтверджується належними та допустимими доказами по справі.

Тому приходжу до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 40-1 КУпАП.

Оскільки провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП слід закрити, а судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення, то судовий збір слід віднести на рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 283-285, 287 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК