Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №477/2062/25 — Вітовський районний суд Миколаївської області

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/2062/25

Провадження №2/477/495/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року Вітовський районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого - судді Козаченка Р.В.,

із секретарем судових засідань – Клюсевич-Шараповою Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справуза позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №4643248 від 12 травня 2024 року в розмірі 65115 грн 54 коп. Також просив в порядку частин 10, 11 статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму з відповідачки на користь позивача. Крім цього просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн 00 коп.

В позовній заяві зазначав, що 12 травня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №4643248, шляхом використання електронного підпису, відповідно до умов якого відповідачці був наданий кредит в сумі 19500 грн., строком на 360 днів, з процентною ставкою – 1,5% за кожен день користування кредитом, яка застосовується в межах всього строку кредиту.

31 березня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», на підставі договору факторингу №31/03/2025, за плату відступило, а товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4643248 від 12 травня 2024 року.

Посилаючись на те, що за час користування кредитом відповідачка належним чином не виконувала умови договору та не своєчасно сплачувала кредитні платежі, через що за нею утворилася загальна заборгованість у розмірі 65115 грн 54 коп., просив стягнути з відповідачки на свою користь дану заборгованість та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у своїй позовній заяві просив справу розглянути без його участі, позов задовольнити з можливістю ухвалення заочного рішення.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про його час та місце повідомлялася належним чином.

Від її представниці до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначила наступне.

В матеріалах справи відсутні реєстри прав грошових вимог та акти прийому-передачі. Витяги з реєстру боржників до договору факторингу не є належним та допустимим доказом переходу права вимоги до позивача. Позивачем не надано доказів на підтвердження оплати переходу права грошової вимоги до позивача за договорами факторингу. Також в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку, тощо, на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів за кредитним договором. Зазначила, що з наданих позивачем додатків до позовної заяви неможливо встановити отримання відповідачкою від кредитодавця кредитних коштів, дійсний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором, періоди, за які заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачкою платежів. Крім того, позивачем нараховано проценти з порушенням норм права. Також вказала, що витрати на правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи. А тому просила суд відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача надав відповідь на відзив, в якому зазначив наступне.

Кредитний договір, укладений між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачкою, повністю відповідає вимогам чинного законодавства України. Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору, здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачкою вказано особисто в заяві на отримання кредиту, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК». Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідачки відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного договору №210222-1 про організацію переказу коштів від 21 лютого 2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА». Що стосується нарахування процентів по кредитному договору, зазначив, що вони нараховані у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. договору №4643248 від 12 травня 2024 року, з умовами якого відповідачка була ознайомлена. Станом на дату укладання договору факторингу від 31 березня 2025 року №31/03/2025, строк дії договору №4643248 від 12 травня 2024 року не закінчився. А тому в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачкою, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 01 квітня 2025 року по 07 травня 2025 року (37 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою в сумі 7156 грн 54 коп. Що стосується правомірності факторингу вказав, що позивачем додано до позовної заяви належним чином оформлений витяг з реєстру боржників, який підписаний керівником товариства та скріплений його печаткою відповідно до вимог ДСТУ 4163:2020, оскільки сам реєстр боржників містить персональні дані інших осіб, розголошення яких суперечить положенням ЗУ «Про захист персональних даних». Також вказав, що відповідно до роз`яснення п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17 жовтня 2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

У постанові Великої Палати у справі №910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Тому просив суд задовольнити позов.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши досліджені по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

12 травня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4643248, з використанням електронного підпису, з умовами якого остання була ознайомлена.

Відповідно до умов договору відповідачці було надано кредит в сумі 19500 грн, строком на 360 днів, з 12 травня 2024 року по 07 травня 2025 року.

Пунктом 1.4.1 договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,5% за кожен день користування кредитом, яка застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору.

Відповідно до пункту 6.4 кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання клієнтом зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежного виконання зобов`язання на кожен 7-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання.

Пунктом 2.1. кредитного договору передбачено, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

31 березня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» був укладений договір факторингу №31/03/2025, у відповідності до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4643248 від 12 травня 2024 року.

Відповідно до укладеного договору факторингу від 31 березня 2025 року №31/03/2025 до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №4643248 від 12 травня 2024 року на загальну суму заборгованості 67709 грн, яка складається з наступного: 12894 грн 47 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 45064 грн 53 коп. - заборгованість за процентами; 9750 грн 00 коп. – штрафні санкції.

Станом на дату укладання договору факторингу від 31 березня 2025 року №31/03/25, строк дії договору №4643248 від 12 травня 2024 року не закінчився.

Тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачкою, товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», у період з 01 квітня 2025 року по 07 травня 2025 року (37 календарних днів), здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою в сумі 7156 грн 54 коп. (12894 грн 47 коп. * 1,5% = 193,42 грн * 37 календарних днів = 7156 грн 54 коп.).

Таким чином, відповідачка має заборгованість перед позивачем за договором №4643248 від 12 травня 2024 року у розмірі 74865 грн 54 коп., яка складається із суми заборгованості за тілом кредиту — 12894 грн 47 коп., нарахованих процентів первісним кредитором — 45064 грн 53 коп., нарахованих процентів ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 37 календарних днів — 7156 грн. 54 коп., штрафних санкцій – 9750 грн.

Проте позивач вважав такими, що не підлягають стягненню з відповідачки штрафні санкції у розмірі 9750 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання та повинен сплатити суму боргу та процентів, передбачених договором.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» повністю виконало взяті на себе зобов`язання, а позичальник навпаки, порушила умови договору в частині вчасного повернення кредиту, а також процентів за користування ним, в зв`язку з чим за нею рахується заборгованість за кредитним договором №4643248 від 12 травня 2024 року в розмірі 65115 грн 54 коп., з яких: 12894 грн 47 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 45064 грн 53 коп. – проценти, нараховані первісним кредитором, 7156 грн 54 коп. – проценти, нараховані ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 37 календарних днів.

Твердження представниці відповідачки про те, що матеріали справи не містять відомостей, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідачки за кредитним договором, а також відсутності документів, підтверджуючих перерахування на рахунок відповідачки грошових коштів, та правомірності факторингу за кредитним договором, суд не бере до уваги, так як кредитний договір та договір факторингу було укладено відповідно до норм чинного законодавства, та їх умови були погоджені сторонами, а тому вважає їх даними з метою уникнення відповідачки відповідальності від виконання умов кредитного договору.

За таких обставин, на підставі ст.ст. 526, 530, 1049, 1050, 1054 ЦК України, кредитна заборгованість підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача в повному об`ємі.

Що стосується вимоги позивача щодо нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення та стягнення з відповідача в порядку частин 10, 11 статті 265 ЦПК України інфляційних втрат і 3% річних, відповідно до статті 625 ЦК України, суд вважає необхідним відмовити в її задоволенні, оскільки відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений ним при поданні позову в сумі 2422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн, що підтверджується договором №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року та актом №10444 від 22 вересня 2025 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (03150, Київська область, м.Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за кредитним договором №4643248 від 12 травня 2024 року в розмірі 65115 (шістдесят п`ять тисяч сто п`ятнадцять) грн 54 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (03150, Київська область, м.Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822) судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову до суду, у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

У задоволенні вимоги позивача щодо нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р.В. Козаченко