Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №536/1916/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/1916/25 Номер провадження 22-ц/814/1306/26Головуючий у 1-й інстанції Вітківський М. О. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (в подальшому - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором № 5015711 від 04.02.2021 в сумі 9896,20 грн., з яких: заборгованість за тілом кредитом – 7027,23 грн., заборгованість за відсотками – 2868,97 грн. та судові витрати 2422,40 грн. судового збору та 6000 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування заявлених вимог посилалось на те, що 04.02.2021 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір № 5015711 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого остання отримала 18750 грн., з яких 15000 грн. було перераховано на її картковий рахунок, а 3750 грн. зарахувались товариству в погашення процентів за перший день користування кредитом. Строк кредитування склав 546 днів.

Переказавши кошти на поточний рахунок позичальника, з реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 , товариство виконало своє зобов`язання, проте позичальник в порушення умов договору, не виконала свої зобов`язання, що призвело до виникнення вищевказаної заборгованості.

Згідно укладеного 21 лютого 2024 року договору факторингу №2102-24між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Діджи Фінанс», останнє набуло право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором укладеним з ОСОБА_1 .

Досудова вимога про необхідність сплати заборгованості, направлена ОСОБА_1 , разом з повідомленням про заміну первісного кредитора на нового, залишилася без належного реагування.

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №501571 від 04.02.2021 в сумі 9896,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір в сумі 2442,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 3000 грн.

Ухвалюючи рішення, місцевий суд дійшов висновку про наявність кредитних правовідносин між сторонами, правомірність переходу права вимоги від первісного кредитора до нового, невиконання умов договору позичальником, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої був доведений в ході судового розгляду.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Вважає, що нею було погашено заборгованість в повному обсязі та навіть здійснено переплату отриманих коштів, оскільки сторони узгодили в повернення кредиту 18750 грн., а нею було сплачено 22512 грн.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 04.02.2021 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір №5015711 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого остання отримала 18750 грн., з яких 15000 грн. було перераховано на її картковий рахунок, а 3750 грн. зарахувались товариству в погашення процентів за перший день користування кредитом. Строк кредитування сторонами визначений в 546 днів.

Договір про надання споживчого кредиту, заява-анкета, паспорт споживчого кредиту, графік платежів, були підписані особисто позичальником ОСОБА_1 , що не заперечується останньою.

Факт перерахування кредитних коштів остання визнає, заперечуючи правильність здійснених кредитором розрахунків заборгованості.

Неналежне виконання позичальником умов договору призвело до виникнення заборгованості по тілу кредиту – 7027,23 грн., відсоткам 2868,97 грн., що загалом склало 9896,20 грн.

Згідно укладеного 21 лютого 2024 року договору факторингу №2102-24 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Діджи Фінанс», останнє набуло право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором укладеним з ОСОБА_1 з сумою боргу 9896,20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд дійшов висновку про невиконання позичальником взятих кредитних зобов`язань по договору №5015711, що призвело до виникнення заборгованості, яку суд стягнув відповідно до наданого позивачем розрахунку. Одночасно, суд встановив правомірність переходу права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора, відповідно до укладеного між ними договору факторингу.

Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України в становлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Не заперечуючи факт укладання кредитного договору та отримання кредитних коштів, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує про відсутність заборгованості по кредитному договору, оскільки нею було сплачено 22512 грн., що, на її думку, навіть перевищує суму до повернення.

Надаючи оцінку вказаним твердження апелянта колегія суддів приходить до наступного висновку.

З укладеного кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 отримала 18750 грн., з яких 15000 грн. були зараховані на надану нею банківську картку, а 3750 грн. зарахувались товариству в якості оплати процентів за перший день користування.

Також з договору, паспорту споживчого кредиту, вбачається, що сторони узгодили відсоткову ставку – 85% річних та орієнтовну загальну вартість кредиту – 33513,70 грн., яка також відповідає погодженому сторонами графіку платежів.

Матеріалами справи, а саме розрахунком заборгованості доводиться сплата позичальником 22512 грн. на погашення як тіла, так і відсотків по кредиту, а тому доводи апеляційної скарги щодо сплати вказаної суми є слушними.

Також з розрахунку заборгованості вбачається, що товариством на погашення заборгованості:

по тілу кредиту в сумі 15000 грн. було зараховано 7972,77 грн., а заборгованість складає 7027,23 грн.;

по відсоткам за видачу кредиту в сумі 3750 грн. було зараховано 1988,69 грн, а заборгованість складає 1761,31 грн.;

по відсоткам за користування кредитом в сумі 11807,70 грн. було сплачено 12550,54 грн. переплата складає 742,84 грн,

а загальна заборгованість становить 8045,70 грн.

Між тим в узагальненій таблиці під розрахунком заборгованості зазначено загальну суму боргу 9896,2 грн., яка складається з тіла кредиту – 7027,23 грн., за відсотками за перший день користування – 1761,31 грн. та по відсотках 1107,66 грн.

Таким чином розрахунок заборгованості та узагальнююча таблиця містять протиріччя щодо суми боргу, які між собою не узгоджуються.

Зважаючи, що встановити правову природу боргу по відсотках в сумі 1107,66 грн. з наданих позивачем доказів не має можливості, оскільки вказана сума не відображена в таблиці заборгованості, чи в будь яких інших розрахунках, колегія суддів вважає доведеною саме суму боргу в розмірі 8045,70 грн., яка складається з тіла кредиту 7027,23 грн. та відсотків 1018,47 грн. (1761,31 грн. – 742,84 грн. переплата).

За вказаних обставин рішення суду підлягає зміні, шляхом зменшення стягнутої з ОСОБА_1 на користь позивача суми боргу з 9896,20 грн. до 8045,70 грн.

Посилання апелянта на сплату нею 22512 грн., які свідчать про переплату нею суми кредиту, є помилковими, оскільки апелянтом не враховано, що окрім тіла кредиту сторони узгодили і нарахування відсотків за користування кредитом, які не погашені позичальником в повному обсязі, що і призвело до виникнення заборгованості.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог на 81,3% (з заявлених 9896,20 грн. -задоволено 8045,70 грн.) в порядку ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню у відповідному пропорційному співвідношенні і судовий збір, а саме – 1969,40 грн., які становлять 81,3 % від сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору 2422,40 грн.

Також колегія суддів приходить до висновку про необхідність зменшення витрат на правничу допомогу з огляду на часткове задоволення позову - з 3000 грн. до 2000 грн.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, з ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при подачі апеляційної скарги судовий збір в розмірі 679,50 грн., що становить 18,7% від розміру позовних вимог, в задоволенні яких позивачу відмовлено.

Враховуючи встановлені апеляційним судом порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення суду шляхом зменшення стягнутої суми заборгованості.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2025 року змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №501571 від 04.02.2021 з 9896,20 грн. до 8045,70 грн.

Змінити розподіл судових витрат по справі та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 1969,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 679,50 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 червня 2026 року.

Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Г.Л. Карпушин