Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №607/16808/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.05.2026 Справа №607/16808/25 Провадження №2/607/2375/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту та

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі – ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1370-7085 від 26 березня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зазначило, що 26 березня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1370-7085 (далі – Договір), за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 3 300,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом. 27 березня 2024 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої позивач надав відповідачу додаткові кредитні кошти у сумі 600,00 грн, у зв`язку з чим загальна сума наданого кредиту склала 3 900,00 грн. Позивач свої зобов`язання за Договором та додатковою угодою виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти на банківську картку, проте ОСОБА_1 належним чином умов Договору не виконав.

Позивач зазначив, що станом на 14 липня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за Договором становить 32 262,00 грн, з яких: 3 900,00 грн – прострочена заборгованість за кредитом; 28 362,00 грн – прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Водночас позивач повідомив, що ним прийнято рішення про застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткове списання заборгованості за нарахованими процентами у сумі 12 762,00 грн за умови погашення відповідачем решти заборгованості у розмірі 19 500,00 грн та компенсації судового збору. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача не повну суму заборгованості, а лише її частину в розмірі 19 500,00 грн, з яких: 3 900,00 грн – заборгованість за кредитом; 15 600,00 грн – заборгованість за процентами.

У зв`язку з недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав, наведених у позові, позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за Договором у зазначеному розмірі та понесені судові витрати.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач – ОСОБА_1 – своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористався.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 серпня

2025 року відкрито провадження у цій справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача – ТОВ «Укр Кредит Фінанс» – у судове засідання не з`явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, однак подав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі; щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Статтею 128 ЦПК України унормовано особливості виклику учасників справи у судове засідання судовими повістками про виклик. Верховний Суд, аналізуючи приписи пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі, отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження (постанова

від 30 листопада 2022 року, справа № 760/25978/13-ц).

Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тож суд вважає за можливе проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, який полягає у тому, що у випадку якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова від 01 жовтня 2020 року, справа № 361/8331/18).

Відтак, суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, відповідно до статті 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Крім того, суд зазначає, що у зв`язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив такі обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 26 березня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «C4705» (а.с. 18 – 35).

Згідно з пунктом 2.2 Договору, кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому Договором.

Загальний розмір кредиту за пунктом 4.1 Договору становить 3 300,00 грн. Дата надання кредиту – 26 березня 2024 року. Строк кредитування становить 300 календарних днів з моменту надання кредиту, дата повернення кредиту – 19 січня 2025 року (пункти 4.2, 4.12 Договору). Базовий період сплати процентів складає 30 календарних днів (пункт 4.8 Договору). Стандартна процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом (пункт 4.10 Договору), тип процентної ставки – фіксована.

Матеріали справи також містять правила відкриття кредитної лінії, затверджені наказом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» від 27 лютого 2024 року № 12-П (а.с. 36 – 50), паспорт споживчого кредиту (а.с. 51 – 54).

27 березня 2024 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору, підписану одноразовим ідентифікатором «А0934» (а.с. 63 – 65), відповідно до якої позивач надав відповідачу додаткові грошові кошти у кредит у сумі 600,00 грн, у зв`язку з чим сума неповернутого кредиту після укладення додаткової угоди склала 3 900,00 грн, а кількість днів користування кредитом, що залишається, – 299 календарних днів. Згідно з умовами Додаткової угоди № 1 сторони погодили новий графік платежів (Таблицю обчислення загальної вартості кредиту) (а.с. 66), застосувавши Стандартну процентну ставку 2,50 % за кожен день користування кредитом, а пункт 5.3 Договору погоджено не застосовувати до правовідносин сторін.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.7 – 3.9 Договору, цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» шляхом заповнення позичальником заявки на веб-сайті кредитодавця, отримання позичальником оферти (пропозиції) у Особистому кабінеті, та надання позичальником відповіді про прийняття оферти (акцепту) шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що надсилається кредитодавцем на телефонний номер позичальника.

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 22 липня 2025 року про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010

від 02 грудня 2019 року, позивачем здійснено перерахування на користь відповідача за номером договору 1370-7085 коштів у сумі 3 300,00 грн 26 березня 2024 року та 600,00 грн 27 березня

2024 року, на картку № НОМЕР_1 (а.с. 57 – 61).

Відповідно до довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту

№ 1370-7085 від 26 березня 2024 року, видача кредиту в сумі 3 300,00 грн здійснена 26 березня 2024 року, додаткове надання кредитних коштів за кредитом в сумі 600,00 грн – 27 березня

2024 року, разом 3 900,00 грн, що кореспондує даним довідки банку-партнера (а.с. 68).

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором станом на 14 липня 2025 року, наданим позивачем, заборгованість ОСОБА_1 складається з основного боргу у сумі 3 900,00 грн та залишку нарахованих, непогашених процентів у сумі 28 362,00 грн, нарахованих за період

з 26 березня 2024 року по 19 січня 2025 року (включно) виходячи з процентної ставки 1,75 % за період дії промо-ставки (з 26 по 30 березня 2024 року) та 2,50 % за подальший період до закінчення строку кредитування; після 19 січня 2025 року нарахування процентів та неустойки не здійснювалося, заборгованість залишається незмінною. Усього загальна заборгованість відповідача за Договором становить 32 262,00 грн (а.с. 69 – 73).

Судом перевірено наведений позивачем розрахунок заборгованості, в результаті чого встановлено його арифметичну правильність та відповідність умовам Договору і Додаткової угоди № 1 щодо розміру процентної ставки, бази нарахування (залишок основного боргу

3 900,00 грн) та періоду нарахування.

Водночас судом встановлено, що позивачем у позовній заяві викладено інформацію про прийняте ТОВ «Укр Кредит Фінанс» рішення щодо застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», затвердженої наказом директора Товариства № 96-П від 26 грудня 2023 року (Правила акції «Обмеження нарахування відсотків при примусовому стягненні заборгованості»), відповідно до пункту 7.2 яких учасник акції отримує списання частини заборгованості за умови сплати ним суми, яка дорівнює сумі позовних вимог, заявлених у позовній заяві, поданій Товариством до суду, та компенсації судового збору (а.с. 74 – 78).

На цій підставі позивач самостійно обмежив заявлені до стягнення вимоги частиною загальної заборгованості, а саме сумою у розмірі 19 500,00 грн, з яких: 3 900,00 грн – заборгованість за кредитом; 15 600,00 грн – заборгованість за процентами, що є меншим за фактично нарахований та непогашений розмір заборгованості (32 262,00 грн).

Доказів погашення відповідачем заборгованості за Договором, у тому числі частково, матеріали справи не містять.

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі –

ЦК України).

Цивільне законодавство ґрунтується на відповідних засадах, однією з яких є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша); правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (абзац перший). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (абзац другий).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У статті 639 ЦК України вказано: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша); якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина друга).

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне у електронній формі.

2.2. Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів унормовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV (далі – Закон № 851).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі – Закон № 675).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 675 електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6).

Порядок укладення електронних договорів регулюється статтею 11 Закону № 675. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (частина перша статті 11 Закону № 675).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону № 675).

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону № 675 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За частиною дванадцятою статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наявні в матеріалах справи докази, досліджені судом у судовому засіданні, дають підстави для висновку про дотримання всіх встановлених законодавством вимог при укладенні Договору та додаткової угоди № 1 між сторонами у електронній формі, пропозиція (оферта) укласти електронний договір та її прийняття (акцепт) здійснені з дотриманням вимог статей 11 та 12 Закону № 675, що не дає підстав для сумніву в існуванні вільного волевиявлення сторін на укладення відповідних правочинів.

2.3. У статті 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша).

У зв`язку з цим Конституційний Суд України зазначив: «одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є «pacta sunt servanda» (договорів слід додержувати). Цей принцип входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях Кодексу, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено

(частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629)»

(абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022 року

№ 6-р(II)/2022).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що при укладенні між сторонами цієї справи Договору та Додаткової угоди № 1 було дотримано їх письмової форми з погодженням усіх істотних умов, а отже, між сторонами виникли відповідні кредитні зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позивач надав суду необхідні докази, які підтверджують доведення до відома відповідача основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача кредиту ОСОБА_1 , інформації щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядку повернення кредиту, іншу необхідну інформацію, що зазначена у Договорі, Паспорті споживчого кредиту та графіку платежів. Ці документи підписані відповідачем відповідно до вимог Закону № 675.

Тож надані позивачем докази, наявні в матеріалах справи та досліджені судом, свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов Договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України, та підписання відповідачем Договору і додаткової угоди № 1. Водночас ОСОБА_1 зазначені обставини жодним чином не спростовував; будь-яких заперечень щодо факту отримання коштів від позивача та користування наданими кредитними коштами, тобто існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, суду не надав.

2.4. Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами (довідками банку-партнера та позивача про перерахування кредитних коштів), що позивач свої зобов`язання за Договором та Додатковою угодою № 1 виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти на загальну суму 3 900,00 грн шляхом їх перерахування на банківську картку, реквізити якої були вказані відповідачем.

Натомість відповідач взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у строки, встановлені Договором (не пізніше 19 січня 2025 року), не виконав, доказів повернення кредиту чи сплати процентів, в тому числі часткового, матеріали справи не містять.

2.5. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд вважає його арифметично правильним та таким, що відповідає умовам Договору і додаткової угоди № 1 щодо розміру процентної ставки та порядку нарахування процентів на залишок заборгованості за кредитом.

Судом також враховано, що позивач з власної ініціативи, в межах раніше затвердженої та оприлюдненої Програми лояльності, обмежив позовні вимоги частиною фактично нарахованої заборгованості, заявивши до стягнення 19 500,00 грн замість повного розміру заборгованості 32 262,00 грн. Оскільки позовні вимоги визначаються позивачем самостійно в межах диспозитивних засад цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), а заявлена до стягнення сума не перевищує фактично існуючої заборгованості та підтверджується наявними доказами, підстав для виходу за межі заявлених позовних вимог або їх зменшення в суду немає.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. З огляду на вищенаведене суд констатує, що відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 19 500,00 грн є підставовими. Тож суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача коштів на загальну суму

19 500,00 грн, з яких: 3 900,00 грн – заборгованість за кредитом; 15 600,00 грн – заборгованість за процентами.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Враховуючи той факт, що позов задоволений в повному обсязі, а позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 75210 від 07 серпня 2025 року (а.с. 94), обов`язок щодо сплати судового збору на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у розмірі 2 422,40 грн слід покласти на ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 2, 4, 12 – 13, 19, 76 – 78, 141, 223, 244, 247, 258 – 268, 273 – 274,

280 – 289, 352 – 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту – задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1370-7085 від 26 березня 2024 року у розмірі 19 500 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот) гривень, з яких:

3 900 гривень – заборгованість за кредитом, 15 600 гривень – заборгованість за відсотками.

3. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

4. Копію заочного рішення суду надіслати відповідачу.

5. Відповідач має право подати до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області заяву про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

7. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

8. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У такому випадку строк на апеляційне оскарження починає обчислюватися з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

9. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

10. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 26 травня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ: 38548598, адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець