Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №758/4283/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4283/26

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сідько І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2024 року АТ "ПУМБ" звернулося до суду із вищезазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог АТ «ПУМБ» зазначає, що між АТ «ПУМБ» та відповідачем 30.07.2020 на підставі кредитного договору № 2001648510801 видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 4 000 грн, який пізніше було збільшено до 41 594 грн.

Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 05.01.2026 складає 68 192 грн 10 коп., з яких: 41 593 грн 67 коп. - заборгованість за кредитом; 26 598 грн 43 коп. - заборгованість процентами.

Позивач направив письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 30.07.2020 у розмірі 68 192 грн 10 коп. та судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26.03.2026 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

16.06.2026 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

В обгрунтування заперечень відповідач зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом після спливу строку позовної давності. Окрім цього відсутні підстави для стягнення з відповідача відсотків, оскільки відповідач вважає, що в умовах військового стану такі не стягуються.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце повідомлявся належним чином, представник відповідача в заяві на адресу суду просила розгляд справи проводити за відсутності сторони позивача та ухвалити судове рішення з урахуванням заперечень викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що між АТ «ПУМБ» та відповідачем 30.07.2020 на підставі кредитного договору № 2001648510801 видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 4 000 грн, який пізніше було збільшено до 41 594 грн.

Підписана заява містить графік платежів із сумою платежу за розрахунковий період, комісію за обслуговування кредитної заборгованості та інше.

До зазначеної заяви додано публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у новій редакції, яка діє з 12.06.2019 року.

Умовами Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, копія витягу з якого додається, передбачено право Банку змінювати клієнту кредитний ліміт.

Так, згідно пункту 4.3.6.4. частини 4 Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб встановлено, що змінити (зменшити, збільшити) розмір наданого Кредитного ліміту або закрити Кредитний ліміт взагалі за умови інформування Клієнта шляхом направлення SMS- повідомлення на Номер мобільного телефону. В SMS-повідомленні про зміну розміру кредитного ліміту Банк повідомляє Клієнту новий розмір Кредитного ліміту. У разі незгоди Клієнта із зміненим розміром Кредитного ліміту, за винятком випадку, передбаченого п. 4.2.19. Розділу ІІ цього Договору Клієнт протягом 30 (тридцяти) календарних днів повинен звернутися до Банку та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, якщо клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою незгоду зі зміною розміру Кредитного ліміту та/або здійснив першу платіжну операцію після отримання вказаного SMS-повідомлення Банку згода Клієнта зі зміною умов Договору вважається підтвердженою.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ "Перший Український Міжнародний Банк" свої зобов`язання перед відповідачем виконав.

У виписці про рух коштів за рахунком відповідача, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що позичальник отримав кредитні кошти, а також сплачував суми на погашення кредиту.

Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 05.01.2026 складає 68 192 грн 10 коп., з яких: 41 593 грн 67 коп. - заборгованість за кредитом; 26 598 грн 43 коп. - заборгованість процентами.

Позивач направив письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 30.07.2020 у розмірі 68 192 грн 10 коп. та судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернув, що також визнає відповідач.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 Цивільного кодексу України.

З розрахунку заборгованості за договором вбачається, що у відповідача станом на 04.06.2024 року виникла заборгованість перед АТ «ПУМБ» в загальному розмірі 63 189 грн 54 коп., з яких: 35 780 грн 60 коп. - заборгованість за кредитом; 6 грн 05 коп. - заборгованість процентами; 027 402 грн 89 коп. - заборгованість за комісією.

Щодо посилання відповідача на те, що позивач звернувся до суду з даною позовною заявою пропустивши строк позовної давності, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

З точки зору ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідачі, заперечуючи проти задоволення позову, заявили про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості, яка виникла до 01 травня 2018 року.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

У ч. 1 ст. 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 1 та 2 ст. 264 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBI№GS A№D OTHERS v. THE U№ITED KI№GDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09,§ 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.

Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 1 серпня до 19 грудня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 9 грудня 2020 року № 1236.

В подальшому, дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 16 червня 2021 року № 611, від 11 серпня 2021 року № 855, від 22 вересня 2021 року № 981, від 15 грудня 2021 року № 1336, від 23 лютого 2022 року № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 року № 928.

Оскільки з 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т. ч. статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, тому щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за період з квітня 2017 року до 01 травня 2018 року трирічний строк позовної давності не пропущений, оскільки на час подання позовної заяви у жовтні 2024 року такий строк був продовжений вищевказаним Законом.

При цьому, Законом України № 731-ІХ від 18 червня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»), до 06 серпня 2020 року були продовжені саме процесуальні строки, визначені ЦПК України. Натомість строки, визначені пунктом 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, зокрема строки визначені нормами матеріального права - ст. ст. 257 і 258 ЦК України, таких змін та (або) обмежень вищевказаним Законом не зазнали і, відповідно, вважаються продовженими і на час розгляду цієї справи судом.

Щодо посилання відповідача про незаконність нарахування пені, комісії та відсотків за умов воєнного стану, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно із положеннями статей 525, 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до усталених правових позицій Великої Палати Верховного Суду (постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16), згідно з якою право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти як плату за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку. Після настання терміну повернення коштів (04 вересня 2025 року) характер правовідносин змінюється з регулятивних на охоронні.

Суд зазначає, що таке нарахування за своєю правовою суттю не є платою за правомірне користування, а виступає мірою цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання, оскільки його застосування обумовлене виключно фактом прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року в справі № 183/7850/22.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було нараховано 26 598 грн 43 коп. заборгованості за процентами, водночас позивачем не нараховувались жодні інші штрафні санкції (пеня, комісія) як про це зазначає у відзиві відповідач, а тому суд критично ставиться до таких доводів відповідача. Окрім цього, з розрахунку кредитної заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитними коштами нараховувались відповідачу паспорту споживчого кредиту зі стандартною процентною ставкою у 47.88% за умови використання кредиту поза межами пільгового періоду та погашення кредиту рівними платежами.

Проаналізувавши зібрані та дослідженні по справі докази, суд приходить до висновку, що розрахунок, проведений позивачем АТ «ПУМБ», є обґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем були порушені умови кредитного договору, однак з огляду на вищенаведене позовні вимоги АТ «ПУМБ» підлягають до часткового задоволення в загальному розмірі 68 192 грн 10 коп., з яких: 41 593 грн 67 коп. - заборгованість за кредитом; 26 598 грн 43 коп. - заборгованість процентами.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією № 577 від 16.02.2026 про сплату судового збору у сумі 2 662 грн 40 коп. за подачу позовної заяви, які відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором від 30.07.2020 № 2001648510801, що виникла станом на 04.06.2024, в загальному розмірі 68 192 (шістдесят вісім тисяч сто дев`яносто дві) грн 10 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» витрати по сплаті судового збору у сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

- позивач - Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк», місце знаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829;

- відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_1 .

Суддя Дмитро ПЕТРОВ