Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №758/13031/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/13031/25

Категорія 71

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

18 червня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сідько І.О.,

за участю

представника позивача Харькової М.Д.,

третьої особи ОСОБА_1 ,

третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в особі представника адвоката Харькової Марини Джондівни до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2025 року ОСОБА_3 в особі представника адвоката Харькової М.Д. звернувся до Подільського районного суду м. Києва із позовною заявою про позбавлення батьківських прав.

В обгрунтування позовної заяви зазначає, що позивач ніколи не перебував із відповідачкою в стосунках, зареєстрованих у встановленому законом порядку, проживали разом лише кілька місяців після народження дитини, майже не вели спільного господарства. Проте позивач матеріально підтримував відповідачку під час вагітності і повністю забезпечував дитину та її мати після народження.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася спільна донька ОСОБА_5 , про що 04 червня 2021 року в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис № 1169 та видано свідоцтво серія НОМЕР_1 .

Після народження дитини, позивач брав активну участь у її утриманні та вихованні, багато часу проводив із донькою (годував, купав, перевдягав та грався), купував суміші, одяг та іграшки, оплачував ліки тощо.

Натомість відповідачка всіляко ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків, нехтувала базовими потребами дитини, часто була напідпитку, вела асоціальний спосіб життя та часто пропадала на цілий день або на кілька днів, залишаючи при цьому дитину на позивача або на його батьків (дідуся та бабусю), а інколи взагалі дитина залишалась без догляду.

Приблизно через півроку після народження дитини, всі обов`язки по належному піклуванню та догляду за донькою, одноособово, лягли на позивача, без участі та підтримки зі сторони відповідачки.

Після народження дитини позивач та відповідач кілька місяців проживали разом в квартирі батьків позивача за адресою: АДРЕСА_1 . Батько ОСОБА_2 та мати - ОСОБА_1 , які допомагали Позивачеві доглядати за дитиною.

За останні кілька років відповідачка жодного разу не цікавилася власною донькою, її здоров`ям та розвитком, не намагалася налагодити контакт з дитиною, поспілкуватися та погуляти; не дарувала ніяких подарунків чи іграшок; не піклувалася про фізичний і духовний розвиток малолітньої дитини, не дбала про її нормальне самоусвідомлення та здоров`я; добровільно не надавала матеріальної допомоги на утримання дитини.

У листопаді 2024 року позивача було призвано до лав Збройних Сил України і він є військовослужбовцем по цей час. З цього часу дитина залишилась проживати разом із бабусею та дідусем по лінії батька. Вони піклуються про фізичний і духовний розвиток онуки, забезпечують необхідне харчування, навчання, виховання медичний догляд, лікування. Також, усім необхідним дитину забезпечує батько.

На час відсутності батька, бабуся та дідусь займаються освітою дитини. Згідно з інформацією від директора Дошкільного навчального закладу компенсуючого типу (санаторного) № 763 від 18 червня 2025 року № 61 дитина відвідує різновікову групу № 1 закладу дошкільної освіти (ясла-садок). Дитину приводять та забирають з садка бабуся та дідусь. Вони цікавляться навчанням та успіхами дитини, відвідують батьківські збори, тематичні свята. Відповідачку в садку бачили один раз - коли писала заяву про вступ до закладу дошкільної освіти (тоді бабуся та дідусь кілька днів її розшукували і ледь не примусово привели в дитячий садок для написання заяви, оскільки таку заяву можуть писати лише батьки, а Позивач на той час уже проходив БЗВП в іншому місті).

10 червня 2025 року Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Подільського району м. Києва листом № 923/03 повідомило, що з 28 червня 2022 року дитина перебуває під медичним спостереженням Центру, згідно укладеної відповідачкою декларації на медичне обслуговування дитини. Проте, з 05 квітня 2023 року відповідачка з дитиною на амбулаторних прийомах не з`являлась, запрошення лікаря-педіатра ігнорувала.

З 08 листопада 2024 року на амбулаторних прийомах дитина з`являється з позивачем або бабусею та дідусем. Зауважень зі сторони лікарів щодо догляду за дитиною до Позивача та бабусі з дідусем немає. Змін у стані здоров`я дитини немає, всі медичні рекомендації виконуються.

На даний час, відповідачка проживає окремо, точне місце її проживання та місце роботи невідомі.

Всі наведені обставини та доводи свідчать про те, що дитина фактично не знає своєї рідної матері, яка повністю самоусунулася від виконання батьківських обов`язків та свідомо ухиляється від обов`язків щодо виховання та утримання доньки.

Оскільки, відповідачка свідомо участі у вихованні доньки не бере, її життям не цікавиться, тим самим ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що в свою чергу перешкоджає нормальному розвитку дитини, та значно ускладнює забезпечення її базових фізичних та моральних потреб, то позбавлення батьківських прав щодо неповнолітньої дитини відповідатиме її якнайкращим інтересам.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 08.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

26.02.2026 від представника третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації на адресу суду надійшов висновок органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації № 106-1706 від 04.02.2026 про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12.03.2026 підготовче засідання у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача обґрунтовував підстави позову, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, в заяві на адресу суду просила розгляд справи проводити без участі третьої особи.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 народилася спільна донька ОСОБА_5 , про що 04 червня 2021 року в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис № 1169 та видано свідоцтво серія НОМЕР_1 .

Позивач та відповідач у зареєстрованому шлюбі не перебували.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги представник позивача зазначає, що відповідачка всіляко ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків, нехтувала базовими потребами дитини, часто була напідпитку, вела асоціальний спосіб життя та часто пропадала на цілий день або на кілька днів, залишаючи при цьому дитину на позивача або на його батьків (дідуся та бабусю), а інколи взагалі дитина залишалась без догляду. Приблизно через пів року після народження дитини, всі обов`язки по належному піклуванню та догляду за донькою, одноособово, лягли на позивача, без участі та підтримки зі сторони відповідачки.

Представник позивача зазначає, що за останні кілька років відповідачка жодного разу не цікавилася власною донькою, її здоров`ям та розвитком, не намагалася налагодити контакт з дитиною, поспілкуватися та погуляти; не дарувала ніяких подарунків чи іграшок; не піклувалася про фізичний і духовний розвиток малолітньої дитини, не дбала про її нормальне самоусвідомлення та здоров`я; добровільно не надавала матеріальної допомоги на утримання дитини.

У листопаді 2024 року позивача було мобілізовано до лав Збройних Сил України.

З цього часу дитина залишилась проживати разом із бабусею та дідусем по лінії батька. Вони піклуються про фізичний і духовний розвиток онуки, забезпечують необхідне харчування, навчання, виховання медичний догляд, лікування.

На час відсутності батьків, бабуся та дідусь займаються освітою дитини. Згідно з інформацією від директора Дошкільного навчального закладу компенсуючого типу (санаторного) № 763 від 18 червня 2025 року № 61 дитина відвідує різновікову групу № 1 закладу дошкільної освіти (ясла-садок). Дитину приводять та забирають з садка бабуся та дідусь. Вони цікавляться навчанням та успіхами дитини, відвідують батьківські збори, тематичні свята. Відповідачку в садку бачили один раз - коли писала заяву про вступ до закладу дошкільної освіти.

10 червня 2025 року Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Подільського району м. Києва листом № 923/03 повідомило, що з 28 червня 2022 року дитина перебуває під медичним спостереженням Центру, згідно укладеної Відповідачкою декларації на медичне обслуговування дитини. Проте, з 05 квітня 2023 року Відповідачка з дитиною на амбулаторних прийомах не з`являлась, запрошення лікаря-педіатра ігнорувала.

З 08 листопада 2024 року на амбулаторних прийомах дитина з`являється з позивачем або бабусею та дідусем. Зауважень зі сторони лікарів щодо догляду за дитиною до Позивача та бабусі з дідусем немає. Змін у стані здоров`я дитини немає, всі медичні рекомендації виконуються.

Позивач також вказує на те, що на даний час, відповідачка проживає окремо, місце її проживання та місце роботи не відомі.

Всі наведені обставини та доводи, на думку сторони позивача, свідчать про те, що дитина, фактично не знає своєї рідної матері, яка повністю самоусунулася від виконання батьківських обов`язків та свідомо ухиляється від обов`язків щодо виховання та утримання доньки.

З урахуванням вищенаведених обставин, позивач вважає, що наявні правові підстави для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано положеннями Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Пленум Верховного Суду України в п. 15, 16 постанови № 3 від 30.03.2007 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п. 100).

З огляду на вказане, суд вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин саме цієї справи не доведено. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі № 631/2406/15-ц.

Висновок органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації № 106-1706 від 04.02.2026 про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав не є обов`язковим для суду (частини п`ять, шість статті 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76, ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням встановлених обставин та доказів, наявних у матеріалах справи, суд вважає позовні вимоги безпідставними, а тому позов слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 в особі представника адвоката Харькової Марини Джондівни до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

- позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;

- відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ;

- третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 14, код ЄДРПОУ - 37393756.

Суддя Дмитро ПЕТРОВ