Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №757/1499/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/1499/25-ц

пр. 2-116/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В. ,

при секретарі судового засідання - Погребняк В.Д.,

Представник позивача ОСОБА_7

Представник відповідача ОСОБА_8

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від прав на спадкування

ВСТАНОВИВ:

В січні 2025 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від прав на спадкування. В обґрунтування позову посилається , що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті відкрилась спадщина. Надані медичні документи свідчать про довгострокову хворобу ОСОБА_3 і про те, що останні 6 років життя він потребував сторонньої допомоги, так як перебував у безпорадньому стані, а ОСОБА_2 , маючи можливість, навіть фінансово винайняти доглядальниць допомогти в догляді дідуся, навпаки неприймав жодного інтересу і участі, тобто була наявна бездіяльність з його сторони та уникнення від обов`язку щодо надання допомоги, так як є особою, якій перейшов обов`язок згідно норм СК допомагати спадкодавцю. Просить усунути від права спадкування ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 . В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача надала відзив . Вказувала про необґрунтованість позову, що відсутні будь-які докази, що підтверджували б неможливість Позивача здійснювати догляд за ОСОБА_3 , звернення Позивача до ОСОБА_2 щодо необхідності догляду за ОСОБА_3 , потребу ОСОБА_3 у догляді саме зі сторони ОСОБА_2 , можливість ОСОБА_2 здійснювати догляд за ОСОБА_3 .Вказувала , що відповідно до Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу від «16» червня 2023 року ОСОБА_2 є військовослужбовцем , проходить службу у Збройних Силах України та безпосередньо бере участь у заходах із забезпечення оборони країни. Просила відмовити в позові.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 17.02.2025р. відкрито провадження в порядку загального.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 24.06.2025р. призначено судовий розгляд.

Суд заслухавши представників сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до слідуючого.

Судом встановлено.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті відкрилась спадщина.

Позивач є сином ОСОБА_3 , а відповідач онуком.

ОСОБА_1 звернувся з заявою до Першої Київської нотаріальної контори 20.06.2024р. про прийняття спадщини. Була заведена спадкова справа № 660/2024

ОСОБА_2 звернувся з заявою до Першої Київської нотаріальної контори 16.09.2024р. про прийняття спадщини. Вказував , що його мати - дочка померлого ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Копія спадкової справи була витребувана судом та досліджена в судовому засіданні.

Позивач посилається на частину 5 статті 1224 Цивільного кодексу України як на підставу для усунення Відповідача від права на спадкування за законом щодо ОСОБА_3 .

Відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від «23» жовтня 2024 року у справі №369/12821/21 зазначено: «Для задоволення вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. У цій справі суди не встановили факт ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю при можливості її надання, винної поведінки останньої (зокрема, відмови від надання допомоги чоловіку).»

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від «29» січня 2024 року у справі №335/13099/21 встановлено: «Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.»

Відтак, для усунення особи від права на спадкування необхідним є доведення факту ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. За приписами статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Таким чином, Позивач має надати докази на підтвердження своїх вимог. Інформація, що не підкріплена належними та допустимими доказами не може розглядатися як достатній та достовірний доказ відповідно до статей 77, 79, 80 ЦПК України.

Позивач, в обґрунтування своїх вимог, посилається на те, що ОСОБА_2 «за весь час відвідав ОСОБА_3 , лише на початку 2024 року, навіть на початку повномасштабного вторгнення рф в Україну не цікавився і не пропонував допомогу щодо забезпечення безпеки хворій і безпорадній людині і надалі не цікавився станом здоров`я свого дідуся, після повідомлення Позивача про смерть батька, ніхто окрім нього не приймав участі у похованні витратах на поховання і не пропонував допомогу».

В судовому засіданні за клопотанням Представника Позивача було здійснено допит свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які надали загальні описові відомості про стан здоров`я ОСОБА_3 та засвідчили факт здійснення Позивачем догляду за останнім.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджували б неможливість Позивача здійснювати догляд за ОСОБА_3 , звернення Позивача до ОСОБА_2 щодо необхідності догляду за ОСОБА_3 , потребу ОСОБА_3 у догляді саме зі сторони ОСОБА_2 , можливість ОСОБА_2 здійснювати догляд за ОСОБА_3 .

Встановлено , що відповідно до Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу від «16» червня 2023 року ОСОБА_2 є військовослужбовцемВраховуючи зазначені обставини, у Відповідача були відсутні підстави для звільнення із військової служби із метою догляду за ОСОБА_3 , у зв`язку із чим у ОСОБА_2 була відсутня можливість здійснювати постійний догляд за спадкодавцем.

Таким чином, Позивач безпідставно посилається на те, що ОСОБА_2 , ухилявся від здійснення догляду за ОСОБА_3 , що перебував у безпорадному стані, попри те, що мав для цього можливість, та на нього покладався відповідний обов`язок. Жодних обставин, які б свідчили про небажання та свідоме ухилення Відповідачем від здійснення догляду за спадкодавцем наведено не було.

ОСОБА_1 не звертався до Відповідача із проханням про надання допомоги та здійснення догляду за ОСОБА_3 , виконував усі необхідні дії самостійно.

Позивачем не було надано доказів відмови Відповідача здійснювати такий догляд та/або докази звернення до останнього щодо потреби у здійсненні Відповідачем догляду за ОСОБА_3 . Доводи позову мають переважно оціночний характер та не підтверджені належними і допустимими доказами.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від «10» лютого 2026 року у справі №462/5597/23 вказано: «Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 337/6000/15-ц, від 4 липня 2018 року в справі № 404/2163/16-ц, від 29 червня 2021 року в справі № 750/9209/20-ц, від 14 листопада 2018 року в справі № 712/4709/15-ц, від 04 березня 2019 року в справі № 321/1573/17 ц, від 17 липня 2019 року в справі № 676/5086/15-ц, від 29 червня 2021 року в справі № 750/9209/20-ц. Крім того, при розгляді такої справи суду належить з`ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.»

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від «21» жовтня 2025 року у справі №199/6340/23 зазначено наступне: «Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача. Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.»

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від «02» лютого 2024 року у справі №752/151/23 зазначається: «Ухилення характеризується умисною формою вини. При цьому необхідно враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її нагальну необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.»

Таким чином, усунення від спадкування є виключним заходом цивільно-правової відповідальності та потребує беззаперечного доведення винної поведінки спадкоємця.

Оскільки ОСОБА_2 є військовослужбовцем і проходить службу в Збройних Силах України, беручи участь у заходах із забезпечення оборони країни, обов`язки останнього передбачають перебування у зоні бойових дій. Враховуючи зазначену ситуацію, Відповідач не мав фізичної можливості здійснювати догляд за ОСОБА_3 , оскільки був безпосередньо залучений до військових операцій.

Таким чином, Позивачем не надано жодних доказів вчинення ОСОБА_2 умисних дій, спрямованих на ухилення останнього від постійного догляду за ОСОБА_3 , у зв`язку із чим вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими.

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 слід усунути від спадкування, зокрема, оскільки ОСОБА_1 здійснював догляд за спадкодавцем та за власний кошт здійснив поховання останнього.

В Постанові Верховного Суду у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від «26» квітня 2023 року у справі №127/28690/21 було встановлено наступне: «При зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_2 ухилялася від надання допомоги ОСОБА_4 , який перебував у безпорадному стані. Натомість позивачка увесь цей час вона опікувалась батьком - створювала йому необхідні побутові умови, дбала про нього та доглядала, а при необхідності купувала ліки, приймала участь у його госпіталізації. Відсутні обставини які б свідчили, що ОСОБА_4 потребував допомоги саме від ОСОБА_2, з огляду на те, що позивач ОСОБА_1 опікувалась батьком, створювала йому необхідні побутові умови, дбала про нього та доглядала, а при необхідності купувала ліки, приймала участь у його госпіталізації.» Так, у зазначеній постанові Суд дійшов висновку про те, що позивач здійснювала повноцінний догляд за своїм батьком, у зв`язку із чим відсутніми є обставини того, що батько позивача потребував догляду саме з боку відповідача. На підставі такого висновку Суд постановив відмовити у задоволенні позову про усунення від права на спадкування. Окрім того, у вказаній постанові Верховного Суду розглядається, зокрема, висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року в справі № 156/1111/20, на який посилається Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначається, що факт ухилення від здійснення догляду за спадкодавцем має бути підтверджено належними та допустимими доказами. Нечасті зустрічі та спілкування не можуть бути відповідним доказом. Відтак, посилання на те, що Відповідач ухилявся від догляду за спадкодавцем, не є достатньою підставою для його усунення від права на спадкування. Необхідним є довести наявність сукупності обставин, таких як можливість надання допомоги та реальна потреба спадкодавця в такій допомозі з боку конкретної особи.

Відповідних доказів Позивачем надано не було. Таким чином, у даній справі відсутні підстави для усунення ОСОБА_2 від права на спадщину, оскільки позивач ОСОБА_1 опікувалась батьком на постійній основі, Позивачем не надано доказів особистих звернень до Відповідача щодо необхідності допомоги останнього у здійсненні постійного догляду за ОСОБА_3 , а також відсутні обставини, які б свідчили, що ОСОБА_3 потребував допомоги саме від ОСОБА_2 .

Також в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що останній здійснив поховання ОСОБА_3 за власний кошт, на підтвердження чого надає відповідну документацію та платіжні інструкції.

Згідно із постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від «18» лютого 2025 року справі №444/2061/23: «Та обставина, що ОСОБА_2 та спадкодавець ОСОБА_4 не спілкувалися протягом тривалого часу не свідчить про факт умисного ухилення відповідача від надання допомоги. Посилання у касаційній скарзі на те, що позивачка доглядала за батьком, займалась похованням, не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки чинне законодавство не пов`язує можливість усунення одного із спадкоємців від права на спадкування у разі надання допомоги спадкодавцю іншим спадкоємцем.»

Відтак, здійснення Позивачем поховання ОСОБА_3 за власний рахунок не є підставою для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування.

Згідно із статтею 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Частинами 1, 2 статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Вбачається, що за правилом, передбаченим статтею 1261 ЦК України, мати Відповідача, ОСОБА_4 , у випадку спадкування за законом, є спадкоємицею першої черги.

Статтею 1266 ЦК України закріплено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

ОСОБА_4 померла на понад 18 років раніше за свого батька ОСОБА_3 (тобто моменту відкриття спадщини), у зв`язку із чим неможливим є прийняття спадщини донькою як спадкоємицею першої черги. У зазначеному випадку ОСОБА_2 має право на вступ у спадщину як спадкоємець першої черги у порядку спадкування за правом представлення своєї матері, ОСОБА_4 .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від «15» квітня 2020 року у справі №522/8421/17 зазначається: «Спадкування за правом представлення - це спадкування за законом, яке передбачає появу у певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем. Таким чином, його власні спадкоємці ніби представляють у спадкових відносинах особу, яка б одержала права на спадкування, якби була живою на час відкриття спадщини. До числа спадкоємців за правом представлення належать: 1) внуки спадкодавця - спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, тобто синові, дочці спадкодавця; 2) прабаба, прадід спадкодавця - спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім дітям, тобто бабі, дідові спадкодавця; 3) племінники спадкодавця - спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, тобто сестрі, братові спадкодавця; 4) двоюрідні брати та сестри спадкодавця - спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, тобто тітці, дядькові спадкодавця. Якщо право на спадкування за правом представлення виникає на користь кількох осіб, частка у спадщині розподіляється між ними порівну. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступенів, це означає, що у разі смерті до відкриття спадщини дітей спадкодавця, право на спадкування переходить до їхніх дітей (онуків спадкодавця), у разі смерті до відкриття спадщини онуків спадкодавця, право на спадкування отримають їхні діти (правнуки спадкодавця), у разі смерті до відкриття спадщини правнуків спадкодавця - їхні діти (праправнуки спадкодавця) і т. д.» Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від «13» грудня 2023 року у справі №723/5455/21, від «20» вересня 2023 року у справі №454/921/20 тощо. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від «16» жовтня 2019 року у справі 401/898/17 було зазначено: «Спадкування за правом представлення врегульовано положеннями статті 1266 ЦК України, якою передбачено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини; прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини; племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини; двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Отже, спадкування за правом представлення - це спадкування за законом, яке передбачає появу в певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем. Таким чином, його власні спадкоємці ніби представляють у спадкових відносинах особу, яка б одержала права на спадкування, якби була живою на час відкриття спадщини. Під спадкуванням за правом представлення розуміють особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом, коли одна особа у випадку смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини ніби заступає на її місце і набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якби він був живий на момент відкриття спадщини.» Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду Касаційного цивільного суду від «18» травня 2022 року у справі №138/1735/20, від «26» вересня 2022 року у справі №387/379/17, від «30» квітня 2024 року у справі №154/3846/20. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від «04» вересня 2024 року у справі №159/2273/22 вказано наступне: «Спадкування за правом представлення - це такий порядок набуття права на спадкування за законом, за яким спадкоємці, зокрема, п`ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини. Спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, який не є окремою підставою або видом спадкування. Суб`єктами спадкування за правом представлення є певні спадкоємці за законом. Спадкування за правом представлення надає можливість спадкоємцям нижчої черги за законом переміститися у вищу чергу (першу, другу або третю чергу) (див. постанову Верховного Суду у колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 643/1216/15-ц (провадження № 61-6924св18)). Після смерті спадкодавця позивач є його спадкоємцем першої черги за законом за правом представлення. Інакше кажучи, він як онук мав право на спадкування за законом у першу чергу після смерті діда замість померлого батька - сина діда та брата відповідачки. Позивач мав знати, що його батько помер раніше за діда.» Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від «30» червня 2022 року у справі №335/12781/19, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від «11» грудня 2024 року у справі №209/1235/20. Із аналізу статті 1266 ЦК України та відповідних висновків Верховного Суду Касаційного цивільного суду вбачається, що у даній справі правильним та належним є застосування спадкування за правом представлення.

Таким чином, ОСОБА_2 має право на спадкування за правом представлення своєї матері, ОСОБА_4 , у порядку першої черги, на підставі чого останній в установленому законом порядку та у визначений строк подав заяву про прийняття спадщини. Натомість відповідно до статті 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Із зазначеної норми вбачається, що спадкова трансмісія застосовується у разі, якщо спадкоємець за законом помер вже після відкриття спадщини спадкодавця.

Враховуючи викладене вище та той факт, що ОСОБА_4 померла за понад 18 років до відкриття спадщини її батька, ОСОБА_3 , тому є безпідставним посилання Позивача на спадкову трансмісію.

У даній справі слід застосовувати спадкування за правом представлення, оскільки мати Відповідача, ОСОБА_4 , померла задовго до відкриття спадщини її батька. Посилання Позивача на спадкову трансмісію є необґрунтованим, оскільки ця правова конструкція застосовується лише у випадках, коли спадкоємець помирає після відкриття спадщини.

Аналізуючи зібрані докази Позивачем не доведено наявність підстав для усунення ОСОБА_2 від спадкування як спадкоємця першої черги за правом представлення щодо ОСОБА_3 .

Позивачем не надано доказів ухилення Відповідачем від здійснення догляду за ОСОБА_3 , потреби останнього у догляді зі сторони Відповідача, звернення Позивача до ОСОБА_2 щодо потреби у догляді з боку Відповідача, а також не встановлено можливість Відповідача здійснювати постійний догляд за ОСОБА_3 , а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст..141 ЦПК України в зв`язку з відмовою в позові судові витрати позивачу не відшкодовуються.

На підставі викладених обставин та керуючись ст.ст. 1224, 1261 ЦК України, ст.. ст..12,13,77,79, 81,263,264 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від прав на спадкування.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

позивач : ОСОБА_1 : АДРЕСА_1

відповідач: ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 ,

Дата складання повного тексту рішення 23.06.2026р.

Суддя Т.В.Остапчук