Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №754/5711/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/7839/26

Справа №754/5711/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24 червня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 10 125,20 грн, та ухвалив таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", як новий кредитор за кредитним договором № 00-9515899 від 11.09.2023, звернувся до суду з позовом до Відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в розмірі 10 125,20 грн, яка складається з 2 500,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 7 500,20 грн заборгованості за сумою відсотків, 125,00 грн - комісія за видачу кредиту.

Також Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Відповідач правом подання відзиву не скористався.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Суд в ухвалі про відкриття провадження у справі вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) за наявними матеріалами справи без повідомлення сторін. Судове засідання у такому разі не проводитися.

Суд в ухвалі про відкриття провадження у справі установив Відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву з доказами надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвала про відкриття провадження надсилалась за адресою місця проживання Відповідача, що зареєстрована у встановленому законом порядку.

Поштовий конверт повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є належним повідомленням. Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 4 частини восьмої статті 128, пункт 5 частини шостої статті 272 ЦПК України). .

Суд з метою належного інформування про розгляд справи Відповідача, яка не має електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, вжив додаткових заходів та застосував альтернативні способи комунікації.

Зокрема, інформацію про суд, що розглядає справу, склад сторін, предмет позову, а також дату та час початку розгляду справи по суті було доведено до відома Відповідачки через Портал Дія, мобільний номер телефону НОМЕР_1 , а також на електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_1

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (частини перша та друга статті 279 ЦПК України).

З огляду на те, що Відповідач не надав відзив у встановлений судом строк без поважних причин і не заявив клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву, Суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина восьма статті 178, частина друга статті 191 ЦПК України).

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН, ОЦІНКА СУДУ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

11.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Качай Гроші" (Первісний кредитор) та Відповідач, ОСОБА_1 , уклали договір кредитної лінії № 00-9515899 у формі електронного документа з урахуванням особливостей укладання кредитного договору в електронному вигляді, що визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідач підписав договір про надання кредиту електронним підписом з одноразовим ідентифікатором S1992.

Відповідно до пункту 1.2., 1.3. Договору сума кредитного ліміту складає 2 500,00 грн, строк кредитування 120 днів, тобто до 09.01.2024.

На виконання умов договору 11.09.2023 ТОВ "Качай Гроші" перерахувало Відповідачу кошти на платіжну картку НОМЕР_2 в сумі 2 500,00 грн.

Факт перерахування кредитних коштів у сумі 2 500,00 грн підтверджується випискою АТ "Універсал банк" по картковому рахунку Відповідача, з якої вбачається, що 11.09.2023 на платіжну картку № НОМЕР_3 , відкриту на ім`я Відповідача, було зараховано грошові кошти у сумі 2500,00 грн.

Відповідач порушив умови договору та не повернув кредитні кошти у встановлений строк. Згідно з розрахунком Первісного кредитора, Відповідач не здійснював погашення заборгованості.

Заборгованість за тілом кредиту залишається непогашеною та становить 2500,00 грн. У цій частині позовні вимоги є обґрунтованими.

Щодо нарахування відсотків

У пункті 1.4 Договору сторони погодили тип процентної ставки фіксована.

- знижена процентна ставка становить 0,011% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше рекомендованої дати оплати визначеної п.п.1.3.1 даного договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно в межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.3 цього договору, але не більше перших 20 днів користування кредитом, тобто з 1 по 20 день включно (п.п.1.4.1).

- стандартна процентна ставка складає 2,50 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується у межах строку користування кредитом, зазначеного в п.1.3 цього договору, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом по день повернення кредиту (п.п.1.4.2).

При цьому, відповідно до пункту 3.3 Договору у разі несплати позичальником платежу у рекомендовану дату оплати, згідно п.1.3.1. даного договору, за зниженою процентною ставкою, позичальник з дати видачі кредиту сплачує проценти за стандартною процентною ставкою, встановленою п.1.4.2. договору.

Суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначення позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (пункт 33), постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21 (пункт 76); постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).

Суд перевірив розрахунок заборгованості та встановив, що Позивач нараховував проценти за користування кредитом поза межами узгодженого строку кредитування, а саме до 21.02.2021.

Водночас відповідно до усталеної судової практики Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 146 постанови від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за "користування кредитом", сформульованого у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Проценти у розмірі 7 500,20 грн були нараховані за період користування кредитом з 11.09.2023 по 08.01.2024, тобто протягом строку кредитування, з розрахунку 2,5% від суми кредиту (проценти за стандартною процентною ставкою, встановленою п.1.4.2. договору, що передбачено у пункті 3.3 договору).

Суд перевірив розрахунок заборгованості, наданий Позивачем, визнав його обґрунтованим і таким, що підтверджується відповідними первинними документами. Розрахунок заборгованості узгоджується з пунктом 17 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Суд визнає розрахунок заборгованості за відсотками обґрунтованим та правильним, здійснений у межах погодженого строку кредитування та відповідає умовам Договору, а тому вимога про стягнення відсотків у розмірі 7 500,20 грн підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту

Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 125,00 грн.

Відповідно до пункту 1.5. Договору за надання кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 5,00% від суми кредиту, що складає: 125,00 грн.

Суд ураховує, що закон прямо встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Закон України "Про споживче кредитування" після внесення відповідних змін передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (пункт 31.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21, пункт 43 постанови Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі № 910/1274/24, пункт 61 постанови Верховного Суду від 01 липня 2025 року у справі № 910/2578/24).

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зробив висновок про те, що "якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Верховний Суд, розглядаючи спір між сторонами щодо нікчемності положень кредитних договорів, в яких кредитодавцем виступав ТОВ "Мілоан", зробив висновок, що аналіз змісту вказаних договорів свідчить, що в них не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому ТОВ "Мілоан" не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, а тому положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісії за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (постанова від 09.10.2024 у справі № 582/202/22).

Суд ураховує також правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01.07.2025 у справі № 910/2578/24. Розглядаючи спір у подібних правовідносинахи, Верховний Суд підтвердив правомірність стягнення такої комісії, оскільки вона оплачується разово, позичальник був ознайомлений з цією умовою при підписанні договору, а її встановлення відповідає положенням частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (пункт 61, 91 постанови від 01.07.2025 у справі № 910/2578/24).

У цій справі до стягнення заявлено разову комісію за надання кредиту, яка становить 5,00%, що складає 125,00 грн. На відміну від "прихованих" щомісячних комісій, Відповідач був ознайомлений з її розміром та призначенням ще до підписання договору, що підтверджується Паспортом кредиту та умовами Договору.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення комісії є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в розмірі 125,00 грн.

Щодо наявності в Позивача, як нового кредитора, права вимоги

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).

Позивач набув право вимоги до Відповідача внаслідок відступлення цього права. Так ТОВ "Качай Гроші" відступило право вимоги Позивачу (Договір факторингу № 1-10042024 від 10.04.2024).

Відповідач не надав Суду доказів, які б спростовували презумпцію правомірності договорів факторингу. До Позивача, нового кредитора, перейшли права Первісного кредитора щодо права вимоги.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої, частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд задовольнив позовні вимоги у повному обсязі, тому з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позивач просить відшкодувати 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються доказами, які долучені до позовної заяви: договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року, прайс-лист, заявку на надання юридичної допомоги, витяг з акту № 27 на надання юридичної допомоги від 30.01.2026, відповідно до якого загальна сума витрат на правову допомогу згідно з актом становить 9 000,00 грн, з яких надання усної консультації тривалістю дві години за ціною 1500,00 грн за годину, що становить 3000,00 грн. Також до переліку включено складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, на що було витрачено дві години при вартості за годину 3000,00 грн, що в сумі складає 6000,00 грн.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу адвоката підтверджений доказами та визначений на підставі відповідних доказів (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Відповідач не заперечував проти обсягу, складових, розміру правничої допомоги. Також він не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Водночас Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (пункт 148 постанови від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 145 зазначеної вище постанови).

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

У цій справі Суд не вбачає відповідності (дотримання вимог співмірності) між заявленими витратами та складністю справи. Цей спір кваліфікується як малозначний, розглядався за наявними у справі матеріалами, без участі представника Позивача у судовому засіданні. Позовна заява відповідає типовій (шаблонній) формі в однотипних справах, її складання не вимагало від представника Позивача значних процесуальних зусиль чи глибокого аналізу чинного законодавства, надання усної консультації клієнту. Беручи до уваги також значення справи для сторін, де Позивачем є фінансова компанія, а Відповідач - фізична особа, суму позову, Суд виснував, що заявлені судові витрати на оплату послуг адвоката у визначеному розмірі є надмірними та такими, що можуть створити необґрунтований тягар для Відповідача.

З огляду на ці обставини, обґрунтований та розумний розмір судових витрат на оплату послуг адвоката у цій справі не повинен перевищувати, на думку Суду, 4 000,00 грн. Такий розмір є достатнім для покриття мінімальних, але об`єктивно необхідних витрат Позивача, відповідає принципам пропорційності та розумності.

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" заборгованість у загальному розмірі 16 787,60 грн, що складається з заборгованості за кредитним договором у розмірі 10125,20 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ: 42640371)

Відповідачка (Боржник) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 )

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Суд підписує повне рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України) - 24.06.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО