Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №595/179/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року

м. Київ

справа № 595/179/26

адміністративне провадження № К/990/20133/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Жука А.В., Радишевської О.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції справу № 595/179/26

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Тарчинська Леся Ярославівна,

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року, постановлену колегією суддів у складі: судді-доповідача Гудима Л.Я., суддів - Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

УСТАНОВИВ:

Суть спору

1. У лютому 2026 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Бучацького районного суду Тернопільської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - відповідач), у якому просив:

1.1. скасувати постанову від 03.02.2026 серії ББА № 339625, якою накладено на позивача адміністративне стягнення у справі про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 122 та частиною другою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);

1.2. закрити справу про адміністративне правопорушення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 17.03.2026 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

3. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 17.03.2026 у справі № 595/179/26 повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки апеляційну скаргу підписала особа, яка не має права її підписувати.

4. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції керувався тим, що належними доказами на підтвердження повноважень адвоката з надання безоплатної вторинної правничої допомоги фізичній особі, зокрема представництва її інтересів у суді, права підпису та подачі процесуальних документів тощо, є оригінал або засвідчена у визначеному законом порядку копія доручення Центру з надання безоплатної правничої допомоги, який ухвалив рішення про надання зазначеній особі безоплатної вторинної правничої допомоги, та оригінал або засвідчена у визначеному законом порядку копія довіреності на представництво інтересів фізичної особи адвокатом, визначеним у дорученні, посвідчена нотаріально або посадовою особою зазначеного Центру.

5. Як установив суд апеляційної інстанції, представниця ОСОБА_1., подаючи й підписуючи апеляційну скаргу від його імені, на підтвердження своїх повноважень долучила доручення від 12.02.2026 № 017/04.2/1533 для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, видане головним юристом відділу організації надання безоплатної вторинної правничої допомоги у цивільних та адміністративних справах управління організації надання безплатної вторинної правничої допомоги та проведення медіації Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги (далі - Центр) Іллічова Андрія Андрійовича, який діє на підставі наказу Центру від 02.07.2024 № 82-ос.

6. Оскільки до апеляційної скарги не долучено наказу Центру від 02.07.2024 № 82-ос, яким уповноважено Іллічова А.А. видавати від імені Центру доручення адвокатам для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особам, які визначені пунктами 1-2, 9-23, 26-29 частини першої статті 14 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу", суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу підписала особа, повноваження якої не підтверджені.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

7. Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, позивач, в інтересах якого діє адвокатка Тарчинська Л.Я., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 та скерувати справу № 595/179/26 до цього ж суду для продовження розгляду.

8. Оскаржувана ухвала, на думку касатора, є незаконною, оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права.

9. У касаційній скарзі скаржник зазначив, що поза увагою апеляційного суду залишився той факт, що 10.04.2023 ухвалено Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення доступу до безоплатної правничої допомоги" № 3022-IX, який набрав чинності 03.08.2023. З цього часу доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, є документом, що підтверджує повноваження адвоката та додаткового підтвердження не потребує.

10. Скаржник переконаний, що вимога апеляційного суду щодо надання додаткових документів, зокрема внутрішніх наказів Центру, суперечить чинному законодавству та правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 13.06.2024 в справі № 206/3940/23.

11. Поставивши реалізацію права на апеляційний перегляд у залежність від наявності внутрішнього організаційного документа (наказу), який не є документом, що підтверджує повноваження адвоката, суд апеляційної інстанції, за твердженням скаржника, застосував надмірно формальний підхід, чим порушив право на доступ до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.

12. Ухвалою Верховного Суду від 19.05.2026 відкрито провадження за касаційною скаргою позивача.

13. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 595/179/26 є оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, зазначеної в частині третій статті 328 КАС України, та покликання скаржника в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

14. Відповідач скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу, у якому він погодився з рішенням суду апеляційної інстанції з підстав, викладених в оскаржуваній ухвалі, та просив Верховний Суд відмовити в задоволенні касаційної скарги позивача через її безпідставність.

15. Ухвалою Верховного Суду від 22.06.2026 закінчено підготовчі дії в справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Позиція Верховного Суду, оцінка висновків суду, рішення якого є предметом касаційного розгляду, та аргументів учасників справи

16. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права.

17. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенні в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд керується таким.

18. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

19. За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

20. Право на апеляційне оскарження реалізується в спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої визначені процесуальним законом.

21. Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми й змісту, які визначені в статті 296 КАС України, а також дотриманні строків її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, зокрема й у частині сплати судового збору.

22. Водночас пунктом 1 частини четвертої статті 298 КАС України встановлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду й повертається судом апеляційної інстанції, якщо вона подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

23. Частиною першою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, установленого частиною дев`ятою статті 266 КАС України.

24. Указаною нормою процесуального закону передбачено дві форми участі сторін в адміністративній справі, а саме: участь через представника (представництво) й особисту участь (самопредставництво).

25. З огляду на імперативні вимоги статей 1, 3 КАС України про те, що процесуальні повноваження суду та порядок здійснення судочинства встановлені Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, колегія суддів об`єднаної палати дійшла висновку, що адміністративний суд для підтвердження повноважень особи на участь у судовому процесі через самопредставництво або через представника має право вимагати тільки ті документи, які визначені статтею 55 КАС України (для підтвердження повноважень через самопредставництво) або статтею 59 КАС України (для підтвердження повноважень представника) (постанова Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 440/14831/23).

26. Суд не має права відмовляти в доступі до правосуддя, якщо з поданих учасником справи або його представником документів можна установити форму участі в судовому процесі та повноваження такої особи.

27. Відповідно до частини першої статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

28. Частиною четвертою статті 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним із таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

29. Згідно з частиною другою статті 21 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" повноваження адвоката підтверджуються дорученням центру з надання безоплатної правничої допомоги та/або довіреністю відповідно до вимог процесуального закону.

30. З наведених норм випливає, що повноваження адвоката як представника сторін та інших учасників справи можуть бути підтверджені будь-яким із наведених у частині четвертій статті 59 КАС України документів: довіреністю, ордером або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, є документом, що підтверджує повноваження адвоката та додаткового підтвердження не потребує.

31. У постанові від 13.06.2024 в справі № 206/3940/23 Верховний Суд звернув увагу на те, що з набранням чинності 03.08.2023 Законом України від 10.04.2023 № 3022-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення доступу до безоплатної правничої допомоги" доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, є документом, що підтверджує повноваження адвоката та додаткового підтвердження не потребує.

32. Отже, КАС України надано можливість сторонам справи брати участь у судовому процесі через представника та чітко визначено перелік документів, які необхідно подати для підтвердження їх повноважень.

33. Як установлено з матеріалів справи, позивач, реалізуючи право, передбачене статтею 293 КАС України, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яку в його інтересах засобами підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" подала й підписала адвокатка Тарчинська Л.Я.

34. До апеляційної скарги додано доручення від 12.02.2026 № 017/04.2/1533 (а.с. 78-79), відповідно до якого Тарчинську Л.Я. призначено адвокатом для надання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_1. у вигляді здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами в справі щодо оскарження постанови від 03.02.2026 серії ББА № 339625 про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 122, частиною другою статті 126 КУпАП.

35. Обмежень повноважень представниці на вчинення процесуальних дій зі змісту доручення не встановлено.

36. Верховний Суд також звертає увагу, що разом із позовною заявою до суду першої інстанції було подано те саме доручення від 12.02.2026 № 017/04.2/1533 (а.с. 4), що й до суду апеляційної інстанції, питань щодо належності документів, які підтверджують повноваження представниці, ні суд, ні інші учасники справи не порушували, перепон для відкриття провадження суд першої інстанції не встановив.

37. За наведених обставин Верховний Суд зазначає, що подання поряд з апеляційної скаргою доручення як одного з документів, передбачених частиною четвертою статті 59 КАС України, є достатнім для підтвердження повноважень представниці позивача, а міркування суду апеляційної інстанції про недолучення до апеляційної скарги наказу, яким уповноважено посадову особу Центру на видачу доручень, із подальшим висновком про підписання апеляційної скарги особою, яка не має права її підписувати, не ґрунтується на законі.

38. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника, що наказ, на який покликається суд апеляційної інстанції, не є документом, що підтверджує повноваження адвоката.

39. Водночас доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, є тим документом, що підтверджує повноваження адвоката та додаткового підтвердження не потребує.

40. Верховний Суд зауважує, що, застосовуючи процесуальні норми, суд має керуватися принципом розумності, відповідно до якого застосування цих норм має бути спрямованим на досягнення легітимної мети, уникаючи надмірного формалізму, що може порушувати право особи на доступ до суду.

41. Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав й охоронюваних законом інтересів людини й громадянина.

42. За усталеною практикою Верховного Суду основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства. Тож, вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги, суди апеляційної інстанції мають ураховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи в реалізації їхніх процесуальних прав із дотриманням принципу розумності й пропорційності з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.

43. Обсяг права на апеляційний перегляд справи визначається законом та має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції як складової права на судовий захист можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновити порушені права й свободи особи та максимально запобігти негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції.

44. За таких обставин Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, дійшов хибного висновку, що її підписала особа, яка не має на те права, чим порушив норми процесуального права, призвівши до перешкод у реалізації скаржником права на апеляційний перегляд судового рішення.

45. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і скерування справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню в справі.

46. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про скасування ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 та скерування справи для продовження розгляду до цього ж суду.

47. З огляду на результат касаційного оскарження, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Тарчинська Леся Ярославівна, задовольнити.

2. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року в справі № 595/179/26 скасувати, а справу скерувати для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько А.В. Жук О.Р. Радишевська