Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №140/4021/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/4021/26 пров. № А/857/21745/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Глушка І.В.,

з участю секретаря судового засідання - Нагибайло Т.О.,

а також сторін (їх представників):

від відповідача - Сахарчук А.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській обл. на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 03.04.2026р. про забезпечення позову в справі за позовом представника адвоката Лукомської Вікторії Василівни, діючої на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління ДПС у Волинській обл. про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) (суддя суду І інстанції: Андрусенко О.О., час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 03.04.2026р., м.Луцьк; дата складання повної ухвали суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.04.2026р. заяву представника позивача Лукомської В.В. про забезпечення позову задоволено; вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 140/4021/26 стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління /ГУ/ ДПС у Волинській обл. про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3953-55-У від 15.11.2019р., яка перебуває на примусовому виконанні у Луцькому відділі державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської обл. Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції відповідно до відкритого виконавчого провадження ВП № 80594326 (а.с.62-65).

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, її оскаржив відповідач ГУ ДПС у Волинській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення питання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати (а.с.27-30).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що приймаючи оскаржуване рішення, суд не звернув уваги на ту обставину, що позивач не навів достатнього обґрунтування поданої заяви та не представив належних доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

Також діюче законодавство передбачає можливий захист порушеного права, в тому числі, шляхом відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод чи інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, а не гіпотетичну можливість їх прийняття в майбутньому.

Окрім цього, предметом оскарження в цій справі є вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3953-55-У від 15.11.2019р. в сумі 23600 грн. 49 коп.; водночас, представник позивача просила суд зупинити стягнення у виконавчому проваджені ВП № 80594326. Між тим, сам факт судового оскарження вимоги ГУ ДПС у Волинській обл. № Ф-3953-55-У від 15.11.2019р. в сумі 23600 грн. 49 коп. не може зупиняти дію та виконання виконавчого провадження ВП № 80594326.

Представник позивача адвокат Лукомська В.В. скерувала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.98-99).

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 в період з 02.02.2000р. по 27.12.2019р. була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.19, 20-23).

15.11.2019р. відповідач ГУ ДПС у Волинській обл. прийняв вимогу про стягнення з позивача боргу (недоїмки) № Ф-3953-55-У в розмірі 23600 грн. 49 коп. (а.с.18).

25.03.2026р. заступником начальника Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської обл. Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чиж Т.Ю. відкрито виконавче провадження № 80594326 з примусового виконання вимоги ГУ ДПС у Волинській обл. № Ф-3953-55-У від 15.11.2019р. про стягнення з позивача суми ЄСВ у розмірі 23600 грн. 49 коп. (а.с.30-31).

Також постановою заступника начальника Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської обл. Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чиж Т.Ю. від 25.03.2026 у виконавчому провадженні № 80594326 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 26163 грн. 54 коп. (а.с.32-33).

02.04.2026р. представник позивача адвокат Лукомська В.В. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов шляхом зупинення заступником начальника Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської обл. Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чиж Т.Ю. стягнення заборгованості у виконавчому провадженні № 80594326 від 25.03.2026р. на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3953-55-У від 15.11.2019р. (а.с.35-36).

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що згідно довідки Підгайцівської сільської ради № 530/3-3/2-26 від 30.03.2026р. позивач працевлаштована в Комунальному закладі «Центральна публічна бібліотека Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області». Зважаючи на те, що на рахунки позивача накладено арешт, можливе стягнення із заробітної плати. У разі стягнення з позивача всієї заборгованості згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки), яка оскаржується, можуть істотно ускладнитись поновлення порушених її прав, за захистом яких ОСОБА_1 звернулася до суду.

Згідно оскаржуваної ухвали мотивами задоволення вищевказаного клопотання і вжиття судом заходів забезпечення позову є те, що виконання спірної вимоги ГУ ДПС у Волинській обл. № Ф-3953-55-У від 15.11.2019р. фактично здійснюється у примусовому порядку, а тому існує реальна можливість стягнення державним виконавцем коштів за вимогою суб`єкта владних повноважень, яка оскаржується у судовому порядку.

Враховуючи те, що правомірність цієї вимоги підлягає дослідженню лише під час судового розгляду адміністративної справи, суд вважає, що заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить заявник, відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

У разі визнання протиправною оскаржуваної вимоги та задоволення позовних вимог заявнику доведеться докласти зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на які буде звернуто стягнення.

Тому суд вважає достатнім для відвернення негативних наслідків для позивача застосування заходу забезпечення позову, який передбачений п.5 ч.1 ст.151 КАС України, а саме зупинення стягнення на підставі виконавчого документа.

Додатково суд зазначає, що зупинення стягнення на підставі оскаржуваної вимоги, не призведе до негативних наслідків та не спричинить шкоду будь-яким іншим зацікавленим особам, що відповідає вимогам ч.2 ст.150 КАС України. Натомість, вжиття заходів забезпечення позову захистить майнові права позивача до прийняття судом рішення по суті заявлених вимог.

Враховуючи в сукупності обставини справи, колегія суддів приходить до переконливого висновку про безпідставність та необґрунтованість вжитих заходів забезпечення позову і недотримання судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали вимог ст.150 КАС України.

Наведений висновок обґрунтовується наступним.

Згідно з абз.5 ч.4 ст.25 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464-VI) вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Частиною 5 ст.25 Закону № 2464-VI установлено, що вимога податкового органу про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Пунктом 7 ч.1 ст.3 Закону України №1404-VIII від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 1404-VIII) визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Отже, прийнята ГУ ДПС у Волинській обл. вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3953-55-У від 15.11.2019р. є виконавчим документом, а діючим законодавством визначено строки та порядок її примусового виконання.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Із змісту вимог ч.2 ст.151 КАС України слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Системний аналіз ст.150 КАС України дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Із змісту роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», слідує, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989р., рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Значення інституту забезпечення позову полягає в тому, що він захищає законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач діє недобросовісно або коли через невжиття заходів може виникнути загроза виконанню судового рішення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, необхідність вжиття заходів забезпечення позову мотивована обґрунтованістю доводів представника позивача адвоката Лукомської В.В. щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову. Також стягнення суми штрафу, винагороди державного виконавця і витрат виконавчого провадження істотно ускладнить ефективний захист прав позивача, щодо захисту яких остання звернулася до суду.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, з огляду на наступне.

Обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача адвокат Лукомської В.В. зазначала про те, що невжиття таких заходів зумовить настання негативних наслідків для позивача. Зокрема, на підставі спірної постанови державного виконавця буде накладено арешт на її заробітну плату; в разі стягнення з позивача всієї заборгованості згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки), яка оскаржується, можуть істотно ускладнитись поновлення порушених її прав, за захистом яких ОСОБА_1 звернулася до суду.

У свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У разі оскарження відповідного акта суб`єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.

Безумовно, рішення чи дії податкових органів справляють певний вплив на платників податків. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно.

Проте, відповідно до ст.150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Разом з цим, представником позивача адвокатом Лукомською В.В. не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Сам собою факт прийняття суб`єктом владних повноважень рішень, які стосуються прав та інтересів заявника, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.

Фактичні обставини справи, зокрема, встановлення правомірності чи неправомірності (протиправності) вимоги про сплату боргу (недоїмки) підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, підстави для забезпечення позову з тих мотивів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, є відсутніми.

Водночас, під час вирішення апеляційної скарги колегія суддів підкреслює, що заходи забезпечення такого позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в п.1 ч.2 ст.150 КАС України.

В контексті співмірності суд також перевіряє не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надає оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Водночас, конкретних фактів порушення прав та інтересів позивача, очевидність заподіяння шкоди таким інтересам через виконання вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) в заяві про забезпечення позову не наведено, оскільки йдеться лише про ймовірність та припущення можливості настання таких порушень без посилання на конкретні факти.

Здійснюючи реальну оцінку співмірності та адекватності застосованих заходів забезпечення позову, колегія суддів враховує співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

З урахуванням зазначеного, в суду відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав або інтересів позивача ОСОБА_1 виконанням вимоги про сплату боргу (недоїмки), а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому, на думку колегії суддів, відсутні правові підстави для задоволення заяви представника позивача адвоката Лукомської В.В. про забезпечення позову.

На цій підставі колегія суддів формує висновок про те, що судом першої інстанції надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам ч.2 ст.150 КАС України і, як наслідок, судом застосовані заходи забезпечення позову без наявності хоча б однієї з підстав, визначених ч.2 ст.150 КАС України.

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, колегія суддів приходить до переконання про те, що заявлене клопотання про вжиття заходів забезпечення позову є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Даючи оцінку вказаним обставинам в сукупності, колегія суддів приходить до переконання про безпідставність і необґрунтованість винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому вважає, що ухвала судом постановлена з порушенням норм процесуального права, що привело до помилкового вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак вона підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.

Також згідно вимог ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

За наведених обставин сплачений апелянтом ГУ ДПС у Волинській обл. судовий збір за подання апеляційної скарги не підлягає стягненню з іншої сторони.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській обл. задовольнити частково.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 03.04.2026р. про забезпечення позову в адміністративній справі № 140/4021/26 - скасувати та винести нову постанову, якою в задоволенні заяви представника адвоката Лукомської Вікторії Василівни, діючої на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3953-55-У від 15.11.2019р. в рамках виконавчого провадження № 80594326 від 25.03.2026р., - відмовити.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДПС у Волинській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді Н. В. Бруновська

І. В. Глушко

Дата складання повного судового рішення: 24.06.2026р.