Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №240/35625/23 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів

Дата: 22 червня 2026 р.

Справа: №240/35625/23

Суддя: Гонтарук В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/35625/23

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

23 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М.

секретар судового засідання: Товстун Н.M.,

за участю:

представника ОСОБА_1 - Левчук Тетяна Василівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року змінено в мотивувальній частині з мотивів викладених в даній постанові.

В решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року залишено без змін.

До суду першої інстанції надійшла заява Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" про заміну стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" у виконавчому провадженні на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика".

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року заяву задоволено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволені заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалась на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористались та не подали відзив на апеляційну скаргу.

Представник апелянта в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала, просила суд її задовольнити.

Заявник в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)»; згідно із ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст.442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи-правонаступника.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону про виконавче провадження, пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV). Тобто за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Верховним Судом у постанові від 08.02.2022 у цивільній справі № 2-7763/10 зроблено наступні висновки. Як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства. Однак заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий без виконання стягувачу, визначеному у цьому документі, у його правонаступника є потенційна можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання. Але таке право залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом про виконавче провадження. А якщо ці строки пропущені, то разом з питанням правонаступництва має вирішуватись питання поновлення цих строків, оскільки за відсутності підстав поновлення відсутня дійсна процесуальна мета такого правонаступництва. Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 березня 2023 року по справі № 761/19851/17 послався на постанову від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20). Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, зробила висновок, що на стадії виконавчого провадження, як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. За відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 лютого 2023 року по справі № 2-3266/11 дійшов висновку, що у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав внаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17.

У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, зробила висновок, що на стадії виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого провадження. За відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою, За відсутності підстав для поновлення строків для виконання виконавчого листа, правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні , яке не здійснюється або у виконавчому документі строк пред`явлення до виконання якого закінчився.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону про виконавче провадження, пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 606-ХІУ). Тобто за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того, чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути в невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства прав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції 22.05.2014 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис № 2005, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та на підставі договору іпотеки від 30.05.2007 передане в іпотеку ПАТ "ОТП Банк", яке є правонаступником ЗАТ "ОТП Банк", яке є правонаступником Акріонерного комерційного банку "Райффайзенбанк Україна". Право вимоги за зазначеним договором іпотеки було придбано ТОВ "ОТП Факторинг Україна".

27.09.2024 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Позика» було укладено договір факторингу № 09-П відповідно до якого право грошової вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перейшло до ТОВ «Позика».

Однак, як встановлено з матеріалів справи заявником не надано жодного доказу на підтвердження того, що в органах Державної виконавчої служби України відкриті виконавчі провадження за кредитними договорами з ТОВ "ОТП Факторинг Україна" або іншими товариствами.

Крім того, як встановлено з матеріалів справи, договором факторингу №09-П від 27.09.2024 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" не передавала ТОВ " "Фінансова компанія "Позика" право грошової вимоги за виконавчим написом приватного нотаріуса Дніпропетровьского міського нотаріального округу Бондар І.М. від 22 травня 2014 року реєстровий номер 2005.

Також, заявником не надано доказів щодо відкриття виконавчого провадження в органах Державної виконавчої служби за виконавчим написом приватного нотаріуса Дніпропетровьского міського нотаріального округу Бондар І.М. від 22 травня 2014 року реєстровий номер 2005

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників від 17.03.2025 відносно ОСОБА_1 інформація відсутня.

Більше того, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів правонаступництва щодо виконавчого напису нотаріуса від 22 травня 2014 року № 2005.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції ТОВ " "Фінансова компанія "Позика", уклавши 27 вересня 2024 року із ТОВ «ОТП Факторинг України» договір факторингу №09-П, згідно з умовами якого ТОВ «ОТП Факторинг України» відступив ТОВ " "Фінансова компанія "Позика" право грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором від 29.05.2007 року, укладеним з ОСОБА_1 .

Однак, ТОВ «ОТП Факторинг України» не відступило за договором факторингу від 27 вересня 2024 року №09-П право вимоги за виконавчим написом приватного нотаріуса Дніпропетровьского міського нотаріального округу Бондар І.М. від 22 травня 2014 року реєстровий номер 2005 стосовно ОСОБА_1 .

Так, у заяві про заміну сторони, заявник просить суд замінити стягувача у виконавчих листах у справі № 240/35625/23, тобто до відкриття виконавчого провадження.

З урахуванням вищенаведених обставин, заявником суду не надано доказів того, що попередні стягувачі пред`являли виконавчі листи до виконання.

Ураховуючи наведене, для вирішення питання щодо заміни сторони у виконавчому провадженні вирішальним є встановлення наявності відкритого виконавчого провадження, в якому ставиться таке питання.

За обставинами даної справи, за відсутності виконавчого провадження та не надання заявником доказів, що він звертався з метою звернення до виконання виконавчого документа у справі № 240/35625/23 та його прийнято до виконання, відсутні підстави для заміни сторони у виконавчому провадженні.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" про заміну стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" у виконавчому провадженні на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua