Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №560/8899/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/8899/24

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Моніч Б.С.

24 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Боровицького О. А. Гонтарука В. М.

за участю:

секретаря судового засідання: Загоренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області Квятківської Марії Францівни про визнання рішення, дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області Крупи Олександра Володимировича, в якому просила:

визнати рішення, дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, начальника цього управління Крупи Олександра Володимировича завідомо протиправними щодо: порушення строків на надання відповіді на інформаційний запит від 26.04.2024, ігнорування вимоги про надсилання інформації за запитом від 26.04.24 на ел. пошту, відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 03.05.2024 з висновком про відсутність підстав для встановлення виплати 456 грн, як особі, що станом на 11.04.2024 виповнилось 75 років,

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області на підставі частини 2 статті 8, статті 24 Конституції України, частини 3 статті 27 Закону 1058-ІV, Закону №3668-VI нарахувати з 11.04.2024 й виплачувати щомісячну виплату 456 грн, як особі, що станом на 11.04.2024 виповнилось 75 років,

зобов`язати відповідачів згідно зі статтею 56 Конституції України відшкодувати заподіяну моральну шкоду, у рівних пропорціях, яку оцінює у розмірі 1600000,00 грн, заподіяну протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю, грубими порушеннями прав на своєчасне та у визначеному електронному форматі отримання інформації, позбавлення виплати 546 грн шляхом дискримінації прав як особи, що станом на 11.04.2024 виповнилось понад 75 років Закону №3668-VI.

В обґрунтування позову зазначила, що 26.04.2024 звернулася з інформаційним запитом на електронну пошту пенсійного органу на ім`я начальника управління, в якому просила надати інформацію (шляхом надсилання на електронну пошту) щодо причини не нарахування надбавки до основного розміру пенсії, як особі, якій виповнилось 75 років. Вказує, що 29.04.2024 отримала лист Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, за змістом якого запитувана у запиті інформація носить конфіденційний характер, а тому відповідь направлена на поштову адресу. Листом від 03.05.2024 відповідач-1 повідомив, що пунктом 8 постанови кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" встановлено, що з 01.03.2023 щомісячна компенсаційна виплата особам, яким виповнилося 75 років визначена у розмірі до 456,00 грн. Оскільки розмір пенсії з урахуванням підвищень та надбавок станом на 01.04.2024 становить 13257,58 грн, що перевищує 10340,35 (постанова №849), підстави для встановлення компенсаційної виплати відсутні. Вважає протиправними дії відповідача-2 щодо порушення строків на надання відповіді на інформаційний запит від 26.04.2024 та ігнорування вимоги про надсилання інформації за запитом від 26.04.24 на електронну пошту. Крім того стверджує, що додаткове обмеження пенсії управлінням з посиланням на Постанову Кабміну від 15.09.2021 №963 розміром середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020 рік - 10340,35 грн, з якої сплачені страхові внески та яка (який) враховується для обчислення пенсії, суперечить вимозі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", оскільки пенсія вже обмежена частиною 3 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в обсязі 10 - ти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили прастині на новий розгляд до суду першої інстанції.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та з 12.04.2004 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

26.04.2024 позивачка звернулася з інформаційним запитом на електронну пошту пенсійного органу, в якому просила надати інформацію (шляхом надсилання на електронну пошту) щодо причини не нарахування надбавки до основного розміру пенсії, як особі, якій виповнилось 75 років.

03.05.2024 на електронну адресу відповідач-1 надіслав лист №2200-0304-8/43320, за змістом якого запитувана у запиті інформація носить конфіденційний характер, а тому відповідь направлена на поштову адресу.

Листом від 03.05.2024 №2200-0301-8/43324, який надісланий на поштову адресу, відповідач-1 повідомив, що пунктом 8 постанови кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" встановлено, що з 01.03.2023 щомісячна компенсаційна виплата особам, яким виповнилося 75 років визначена у розмірі до 456,00 грн. Оскільки розмір пенсії з урахуванням підвищень та надбавок станом на 01.04.2024 становить 13257,58 грн, що перевищує 10340,35 (постанова №849), підстави для встановлення компенсаційної виплати відсутні.

Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо порушення строків на надання відповіді на інформаційний запит від 26.04.2024, ігнорування вимоги про надсилання інформації за запитом на електронну пошту та висновку щодоо відсутності підстав для встановлення виплати 456,00 грн, як особі, що станом на 11.04.2024 виповнилось 75 років, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідь розпорядника інформації на запит ОСОБА_1 здана на пошту для скерування запитувачу інформації на п`ятий робочий день (03.05.2024) після отримання запиту, що підтверджується списком згрупованих відправлень №03.05.2024/2 долученого до відзиву на позовну заяву, то запит від 26.04.2024 в розумінні Закону №2939-VI розглянутий своєчасно.

Що стосується надсилання відповіді поштовим зв`язком суд зазначає, що враховуючи абзац 8 пункту 10 розділу IV Положення №13-1 відповідач-1 правомірно повідомив позивачку про надсилання інформації поштовим зв`язком на адресу, яка вказана в запиті від 26.04.2024, оскільки запитувана у запиті інформація носить конфіденційний характер.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконною й протиправною та такою, що порушує норму частини 3 статті 27 Закону № 1058-IV, відмову пенсійного органу про відсутність підстав для встановлення позивачці виплати 456,00 грн, як особі, що станом на 11.04.2024 виповнилось понад 75 років, та зобов`язання нарахувати та виплачувати щомісячну виплату № 1058-IV.

Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про зобов`язання відповідачів згідно зі статтею 56 Конституції України відшкодувати заподіяну позивачу моральну шкоду.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, оскаржила його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначила, що висновок суду про правомірність ігнорування вимоги про надсилання інформації за інформаційним запитом від 26.04.24 р. на мою ел. пошту є помилковим, оскільки частина 5 статті 19 Закону №2939-VІ визначає, що в запитувача інформації є можливість обрання виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання у такому разі відповіді на запит тільки на електронну адресу. Наполягає на несвоєчасному наданні відповіді на своє звернення, позаяк мала об`єктивні очікування на отримання відповіді на її електронну адресу.

Також зазначила про помилковість висновків суду щодо відсутності підстав для доплати 456 грн як особі, що станом на 11.04.2024 року виповнилось 75 років, оскільки позбавлення цієї доплати є дискримінацією щодо мене за майновим станом та віком, що суперечить ст. 24 Конституції України, згідно з якою не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідачі у встановлений судом строк відзивів на апеляційну скаргу не подали. Разом з тим, відзиви відповідачів надійшли до суду апеляційної інстанції після спливу встановленого судом строку, при цьому клопотань про його поновлення із зазначенням поважних причин пропуску такого строку не заявлено.

З огляду на викладене, відповідно до вимог процесуального закону, відзиви відповідачів не підлягають врахуванню судом апеляційної інстанції під час розгляду справи.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України до 01.01.2004 визначалось Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788 – XIІ, з 01.01.2004 призначення та перерахунок пенсій в органах Пенсійного фонду України проводиться у відповідності до вимог Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон №1058-IV) та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1 (далі – Порядок № 22-1).

Відповідно до Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Розмір пенсій складається власне з розміру пенсії та різних пенсійних виплат (доплат).

24.02.2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році».

Пунктом 8 постанови №168 встановлено з 1 березня 2023 року щомісячну компенсаційну виплату особам, у яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, не досягає розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2020 рік:

- яким виповнилося 80 років і більше, - у розмірі до 570 гривень;

- яким виповнилося 75 років до досягнення 80-річного віку, - у розмірі до 456 гривень;

- яким виповнилося 70 років до досягнення 75-річного віку, - у розмірі до 300 гривень.

Щомісячна компенсаційна виплата особам, які досягли 70-, 75- і 80-річного віку після 1 березня 2023 р., встановлюється і виплачується з дати досягнення ними відповідного віку.

Разом з тим, зазначеною нормою визначено не лише вік особи, а й додаткову умову для призначення такої компенсаційної виплати, а саме: її встановлення здійснюється особам, у яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, не досягає розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020 рік, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії.

Таким чином, досягнення особою відповідного віку є однією з умов для можливості встановлення такої виплати, однак не є єдиною визначальною підставою для її призначення, оскільки її виплата пов`язана також із розміром пенсійного забезпечення особи.

Як встановлено судом, розмір пенсійної виплати позивача станом на 11.04.2024 становив 13257,58 грн: 7994,47 грн (середня заробітна плата в галузях економіки України за 2014 - 2016 роки 3764,40 грн х 1,17 (з 01.03.2019) х 1,11 (з 01.05.2020) х 1,11 (з 01.03.2021) х 1,14 (з 01.03.2022) х 1,197 (з 01.03.2023) х 1,0796 (з 01.03.2024)) х 4,27467 (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати) = 34173,73 грн (середньомісячна заробітна плата для обчислення пенсії) х 0,37333 (коефіцієнт страхового стажу) = 12758,07 грн (розмір пенсії за віком згідно з статтею 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") + 401,37 грн (доплата за 17 років понаднормативного стажу згідно з статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", 2361,00 грн х 17%) = 13 159,44 грн (загальний розмір пенсії за віком) + 543,03 грн (пенсія за особливі заслуги перед Україною, 2027,00 х 23%) - 444,89 (обмеження в індексації з 01.03.2023).

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2020 рік, визначений відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 01.02.2008 № 4-4 "Про затвердження Порядку визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону №1058-IV, становить 10340,35 грн.

Отже, враховуючи встановлені обставини, позивач не належить до категорії осіб, яким відповідно до пункту 8 постанови №168 може бути встановлена спірна щомісячна компенсаційна виплата, оскільки її пенсійна виплата перевищує визначений нормативно-правовим актом граничний розмір для призначення такої виплати.

Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на те, що застосування пункту 8 постанови №168 фактично призводить до незаконного обмеження розміру її пенсії всупереч положенням частини третьої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Як правильно зазначив суд першої інстанції, положення пункту 8 постанови №168 не встановлюють обмеження максимального розміру пенсії позивачки та не змінюють порядок визначення її розміру, передбачений Законом №1058-IV. Вказаною нормою врегульовано виключно порядок та умови надання додаткової щомісячної компенсаційної виплати окремим категоріям пенсіонерів.

Тобто, застосування пункту 8 постанови №168 не призводить до зменшення чи обмеження вже призначеної позивачці пенсії, а лише визначає умови отримання додаткової виплати, яка має компенсаційний характер та не є складовою основного розміру пенсії.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем фактично встановлено додаткове обмеження пенсії позивачки понад межі, визначені частиною третьою статті 27 Закону №1058-IV та статтею 2 Закону №3668-VI, є необґрунтованими, оскільки такі норми регулюють питання максимального розміру пенсійної виплати, тоді як спірні правовідносини стосуються умов призначення додаткової компенсаційної виплати.

Щодо доводів апелянта про порушення принципу рівності та дискримінацію за віком і майновим станом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками, зокрема, майнового стану або іншими ознаками.

Разом з тим, встановлення законодавцем певних умов для отримання соціальної виплати саме по собі не свідчить про дискримінаційний характер такого регулювання. Диференціація соціальних виплат залежно від визначених законом критеріїв, у тому числі віку та рівня пенсійного забезпечення, є способом реалізації державою соціальної політики та не може розглядатися як порушення принципу рівності, якщо такі критерії мають об`єктивне та розумне обґрунтування.

У даному випадку пунктом 8 постанови №168 встановлено загальні правила призначення компенсаційної виплати для всіх осіб відповідної вікової категорії, а саме осіб віком від 75 до 80 років, із застосуванням однакових умов щодо розміру їх пенсійного забезпечення.

При цьому позивач не була позбавлена права на отримання такої виплати у зв`язку лише з її віком чи майновим станом, а не отримала її у зв`язку з невідповідністю встановленій нормативно-правовим актом умові щодо розміру пенсійної виплати.

Таким чином, відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області у встановленні позивачці щомісячної компенсаційної виплати у розмірі 456,00 грн відповідає вимогам пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України №168 та не свідчить про порушення прав позивача.

Посилання апелянта на необхідність застосування положень Конституції України як актів вищої юридичної сили також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки положення постанови №168 не суперечать конституційним гарантіям соціального захисту, а визначають механізм реалізації державної соціальної підтримки окремих категорій пенсіонерів.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправною відмови відповідача у встановленні позивачці щомісячної компенсаційної виплати у розмірі 456,00 грн та зобов`язання відповідача здійснити її нарахування і виплату.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині неправомірності ненадання відповіді на інформаційний запит позивачки на зазначену нею адресу електронної пошти колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 26.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із запитом на інформацію, в якому просила надати інформацію щодо причин ненарахування їй щомісячної компенсаційної виплати як особі, якій виповнилося 75 років, шляхом направлення відповіді на електронну адресу.

Відповідь на вказаний запит була надана відповідачем у межах строку, встановленого частиною першою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», однак направлена позивачці поштовим відправленням, а не на електронну адресу, зазначену нею у запиті.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію може подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Частиною п`ятою статті 19 Закону №2939-VI визначено, що запит на інформацію має містити, зокрема, ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є.

Зазначена норма не надає розпоряднику інформації права самостійно змінювати обраний запитувачем спосіб отримання інформації, оскільки право вибору форми подання запиту та способу отримання відповіді належить саме запитувачу інформації.

При цьому використання законодавцем у частині п`ятій статті 19 Закону №2939-VI сполучника «або» між поштовою адресою та адресою електронної пошти не означає надання розпоряднику інформації альтернативного права на власний розсуд обирати спосіб направлення відповіді.

Навпаки, така конструкція норми свідчить про можливість запитувача обрати один із запропонованих способів комунікації з розпорядником інформації. У випадку, коли особа зазначила адресу електронної пошти та просить надати відповідь саме в електронній формі, розпорядник інформації зобов`язаний врахувати такий спосіб отримання інформації, якщо інше прямо не передбачено законом.

Колегія суддів звертає увагу, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає одним із принципів забезпечення доступу до публічної інформації максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації. Такий принцип передбачає не лише обов`язок розпорядника надати відповідь у встановлений строк, а й обов`язок забезпечити її отримання запитувачем у належний та обраний ним спосіб.

Посилання відповідача на положення абзацу восьмого пункту 10 розділу IV Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 №13-1, не може бути підставою для обмеження права позивачки, гарантованого Законом №2939-VI.

Так, зазначене Положення є підзаконним нормативно-правовим актом та не може встановлювати додаткові обмеження щодо способу реалізації права на доступ до публічної інформації, які не передбачені законом.

Водночас, сам по собі факт того, що запитувана позивачем інформація містила відомості, пов`язані з її пенсійним забезпеченням, не звільняв відповідача від обов`язку надати відповідь у спосіб, визначений запитувачем.

Колегія суддів зазначає, що захист інформації з обмеженим доступом та дотримання вимог щодо конфіденційності персональних даних не означає повної заборони надсилання відповіді на електронну адресу особи, яка звернулася із запитом. У разі необхідності розпорядник інформації має застосовувати передбачені законодавством способи захисту інформації, однак не може фактично позбавляти особу можливості отримати відповідь у визначеній нею формі.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач не могла бути ідентифікована як особа, яка звернулася із запитом, або що направлення відповіді на зазначену нею електронну адресу створювало реальну загрозу розголошення інформації третім особам.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що хоча відповідачем дотримано строк розгляду інформаційного запиту, однак спосіб надання відповіді не відповідав волевиявленню запитувача, оскільки відповідь була направлена поштовим відправленням замість обраної позивачкою електронної форми отримання інформації.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про правомірність дій відповідача в цій частині є передчасним та таким, що зроблений із неправильним застосуванням норм Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Отже, рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо способу надання відповіді на інформаційний запит підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо ненадання відповіді на запит позивача від 26.04.2024 у визначений нею спосіб.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною першою статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Разом з тим, для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди необхідним є встановлення не лише факту протиправної поведінки суб`єкта владних повноважень, а й факту заподіяння особі моральних страждань, наявності причинного зв`язку між такими діями та заявленою шкодою, а також обґрунтованості її розміру.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, дії відповідача щодо направлення відповіді на інформаційний запит позивачки не у визначений нею спосіб визнано протиправними.

Водночас сам факт порушення порядку надання відповіді на інформаційний запит не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачкою не доведено, що такі дії спричинили їй моральні страждання, істотне погіршення її немайнового стану, а також не наведено належного обґрунтування причинного зв`язку між діями відповідачів та заявленою до стягнення сумою моральної шкоди у розмірі 1 600 000,00 грн.

Крім того, вимога про відшкодування моральної шкоди заявлена позивачем також у зв`язку з відмовою у встановленні щомісячної компенсаційної виплати у розмірі 456,00 грн.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що відмова у встановленні такої виплати здійснена відповідачем відповідно до пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України №168 та не є протиправною.

Таким чином, відсутні правові підстави вважати, що позбавлення позивачки зазначеної виплати відбулося внаслідок незаконних дій відповідача або порушення її прав. За таких обставин, враховуючи, що позивачкою не доведено наявності всіх необхідних умов для відшкодування моральної шкоди, а саме факту заподіяння такої шкоди, причинного зв`язку між діями відповідачів та негативними наслідками, а також обґрунтованості її розміру, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 600 000,00 грн.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо ненадання відповіді на інформаційний запит від 26.04.2024 у визначений позивачем спосіб, із прийняттям у цій частині нового рішення про часткове задоволення позову.

В іншій частині рішення суду першої інстанції, а саме щодо позовних вимог про встановлення щомісячної компенсаційної виплати у розмірі 456,00 грн та відшкодування моральної шкоди, слід залишити без змін.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо способу надання відповіді на інформаційний запит від 26.04.2024.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо направлення відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 26.04.2024 не у визначений нею спосіб, а саме не на зазначену в запиті адресу електронної пошти.

В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 24 червня 2026 року

Головуючий Моніч Б.С.

Судді Боровицький О. А. Гонтарук В. М.