Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №120/1002/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1002/26

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова Інна Анатоліївна

Суддя-доповідач: Мацький Є.М.

24 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправно бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

4 червня 2026 року ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду закрито провадження в справі.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, виходив з того, що вимоги позивача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 16.06.2020 року відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, вже вирішені судами у справі №120/13042/21-а.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників судового процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 9901/431/18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу у даній справі, виходив з того, що якщо позивач не погоджується із сумою нарахованої доплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 16.06.2020 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, така обставина може свідчити про неналежне виконання такого рішення та бути підставою для звернення до суду із заявою в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не з новим адміністративним позовом.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що в позовній заяві, яка розглядається в межах даної справи №120/1002/26, позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 16.06.2020 року

- зобов`язати здійснити перерахунок та доплату за рахунок коштів за кодом 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців" індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 16.06.2020 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 обчисливши щомісячний розмір індексації 4053,24 грн як різницю між сумою індексації обчисленою в березні 2018 року із застосуванням індексів споживчих цін , що відповідають місяцю підвищення посадового окладу січень 2008 , і розміром підвищення доходу в березні 2018 р.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року у справі №120/13042/21-а позов було задовольнено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Зобов`язано Військову частині НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати. В решті позовних вимог відмовлено

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2023 р. у справі №120/13042/21-а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року було скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог та, зокрема, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 16.06.2020 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 та здійснити виплату ОСОБА_1 індексації з урахуванням виплаченої суми.

Колегія суддів зазначає, що предметом позову у даній справі є незгода позивача саме із розміром нарахованої та виплаченої індексації-різниці та вимога здійснити її нарахування та виплату у фіксованому розмірі - 4053,24 грн щомісячно.

При цьому, розмір індексації - різниці не були предметом судового розгляду в межах справи №120/13042/21-а, суд не досліджував порядок нарахування індексації-різниці та її можливу суму, не встановлював розмір посадового окладу позивача в березні місяці 2018 року порівняно з лютим 2018, відтак у позивача відсутні підстави для звернення до суду із заявою в порядку статей 382, 383 КАС України в справі №120/13042/21-а.

Згідно з п.13 Порядку №1078 спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку.

Питання обчислення суми індексації грошових доходів громадян може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їх обчислення можуть бути заявлені окремим позовом.

При цьому, моментом виникнення спірних правовідносин буде ймовірне порушення прав позивача після виплати позивачем індексації грошового забезпечення, з розміром якого останній не погоджується.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.09.2022 року у справі №420/18920/21.

За таких обставин, висновок суду про те, що вимоги, заявлені позивачем у цій справі, вже були предметом судового розгляду в адміністративній справі №120/13042/21-а та їх фактично вже було вирішено по суті, є помилковими.

З огляду на зазначене, вказані обставини виключають наявність підстав для закриття провадження у справі, виходячи із вимог п.4 ч.1 ст.238 КАС України.

Відтак, вимоги позивача в межах цієї позовної заяви, можуть бути заявлені окремим адміністративним позовом та повинні оцінюватися судом на предмет правомірності таких вимог.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про закриття провадження у справі, дійшов помилкових висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправно бездіяльності та зобов`язання вчинити дії скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Мацький Є.М.

Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.