Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №759/4249/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 759/4249/26 Суддя (судді) першої інстанції: Горбенко Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача: Терези Ю.О.

Суддів: Безименної Н.В., Златіна С.В.,

за участю секретаря судового засідання Доброго І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - Відповідач), у якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6577225 від 28.01.2026 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у діях Позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки відсутні будь-які належні докази його вчинення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.04.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності факту вчинення адміністративного правопорушення, за яке Позивача притягнуто до відповідальності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.04.2026 та прийняти нове рішення, яким постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6577225 від 28.01.2026 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (а.с. 5, далі - Постанова) скасувати.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права і залишено поза увагою наступні обставини:

- Позивач не вчиняв і не визнавав факт вчинення адміністративного правопорушення, за яке до нього застосовано адміністративне стягнення;

- Відповідач не здійснював фактичний розгляд справи про адміністративне правопорушення, не відбирав пояснення у Позивача;

- у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують подію адміністративного правопорушення та вину Позивача у його вчиненні.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, тому колегія суддів вважає за можливе навести позицію Відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву (а.с. 26-30).

У відзиві на позовну заяву Відповідач наполягав на доведеності факту вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, за яке до нього застосовано адміністративне стягнення, а сам: рух автомобіля Позивача у смузі для руху маршрутних транспортних засобів.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

15.05.2026 ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача, встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи № 759/4249/26 із Святошинського районного суду м. Києва.

Після надходження матеріалів справи № 759/4249/26 до Шостого апеляційного адміністративного суду справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, 28.01.2026 Позивач, керуючи автомобілем з державним номерним знаком НОМЕР_1 , рухався у м. Києві по вул. Святошинській у напрямку проспекту Берестейського. Під час руху на проспекті Берестейському Позивач, на вимогу працівника поліції, подану за допомогою жезлу, зупинився на узбіччі.

Після зупинки транспортного засобу до Позивача підійшов інший працівник поліції, який, нічого не повідомивши та не представившись, почав перевіряти документи позивача та виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП). При цьому працівник поліції не відреагував на зауваження Позивача щодо неможливості винесення ним постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки цей працівник поліції транспортний засіб не зупиняв та жодних фактичних обставин, пов`язаних із вчиненням правопорушення, не спостерігав.

Через декілька хвилин Позивачу було вручено Постанову, якою його притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме за порушення вимог п. 17.1 Правил дорожнього руху, якими встановлено заборону здійснення руху на смузі, позначеної знаком 5.11, для маршрутних транспортних засобів.

Позивач вважає Постанову протиправною та необґрунтованою, оскільки вона була винесена без з`ясування всіх обставин справи, неуповноваженою особою, без відібрання пояснень у Позивача щодо суті правопорушення, без відібрання показань у свідків тощо. Постанова не містить посилання на жоден доказ, який би підтверджував наявність у діях позивача ознак правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. Окрім того, Постанова винесена без надання оцінки тим обставинам, що Позивач здійснював маневр без жодних порушень вимог правил дорожнього руху.

Не погодившись з Постановою, Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Нормативне регулювання спірних правовідносин на момент їх виникнення

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію України» передбачено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Отже, відеозаписи відеореєстратора, встановленого на службовому транспортному засобі працівників поліції, а також відеозаписи з бодікамери поліцейського, є такими, що створені в процесі реалізації поліцейськими своїх повноважень, у порядку і у спосіб, встановлений п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію України».

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31, ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», з метою забезпечення організації застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026 затверджено Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (далі - Інструкція № 1026).

Відповідно до п. 4-6 розділу ІІ Інструкції № 1026 під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання.

У разі пошкодження портативного відеореєстратора поліцейський негайно доповідає про це відповідальній особі та керівнику органу, підрозділу поліції.

Після прибуття до місця постійної дислокації портативний відеореєстратор або карта пам`яті передається відповідальній особі.

Відповідно до п. 1 розділу VII Інструкції № 1026 під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов`язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 ПДР зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пункт 1.9 ПДР передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У цій справі оскаржується Постанова, якою на Позивача накладено адміністративне стягнення за порушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, відповідно до якої ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 1 КУпАП визначає, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є, зокрема, охорона прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 268 КУпАП встановлює, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

У випадках, передбачених частинами першою - третьою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу (ч. 5 ст. 258 КУпАП).

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення (ч. 1 ст. 276 КУпАП).

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників (ч. 2 ст. 276 КУпАП).

Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу (ч. 1 ст. 279 КУпАП).

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення (ч. 1 ст. 283 КУпАП).

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення (ч. 2 ст. 283 КУпАП).

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (ч. 3 ст. 283).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Оцінка висновків суду першої інстанції і доводів учасників справи

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення Позивача, пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення адміністративного правопорушення за результатами перегляду відеозапису з бодікамери поліцейського, обґрунтувавши такий висновок наступними основними доводами:

- хоча на відеозаписі і не зафіксовано дорожнього знаку 5.8 чи 5.11, але сукупність зовнішніх ознак та фактичних обставин дають можливість поза розумним сумнівом стверджувати, що ділянка автомобільної дороги, на якій було зупинено позивача, має смугу руху для маршрутних транспортних засобів (крайня права смуга);

- у будь-якому випадку позивач не заперечував факт наявності смуги для руху маршрутних транспортних засобів.

Колегія суддів, дослідивши обставини і матеріали справи, не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

В апеляційній скарзі Позивач зазначає про відсутність факту вчинення ним адміністративного правопорушення, за яке застосовано адміністративне стягнення.

Оскаржуваною Постановою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за здійснення руху на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11, чим порушив п. 17.1 ПДР - на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів.

На підтвердження факту вчинення вказаного правопорушення Відповідач надав до матеріалів справи відеозапис з бодікамери 470654, посилання на яку містить Постанова.

Дослідивши вказаний доказ, колегія суддів констатує, що наданий до матеріалів справи відеозапис з бодікамери 470654 не містить момент вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, а також процес розгляду справи про адміністративне правопорушення, за виключенням моменту зупинки транспортного засобу Позивача, представлення поліцейського, повідомлення про порушення Позивачем ПДР і подальше вручення Постанови.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до ч. 1-2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи вказаний обов`язок Відповідача як суб`єкта владних повноважень, саме Відповідач був зобов`язаний подати всі докази вчинення Позивачем адміністративного правопорушення разом з відзивом на позовну заяву або з апеляційною скаргою, у разі існування поважних причин, через які подання доказів було неможливе в суді першої інстанції.

Таким чином, у межах цієї справи Відповідач не довів факт вчинення правопорушення, за яке Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про доведеність факту вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, зважаючи, що долучені до матеріалів справи докази не є достатніми для такого висновку.

Колегія суддів також погоджується з доводом Позивача про порушення Відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки відеозапис з бодікамери 470654 таке твердження не спростовує, а інші докази додержання процедури Відповідачем не надані.

Колегія суддів враховує, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст. 286 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У позовній заяві Позивач просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6577225 від 28.01.2026, але не заявляв позовну вимогу про закриття справи про адміністративне правопорушення.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга Позивача має бути задоволена частково, а рішення суду першої інстанції - скасоване з ухваленням нової постанови про задоволення адміністративного позову, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6577225 від 28.01.2026 і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України, на користь Позивача стягуються витрати на судовий збір за подання позову - у розмірі 665,60 грн. і судовий збір за подання апеляційної скарги - у розмірі 798,72 грн.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.04.2026 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.04.2026 скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6577225 від 28.01.2026 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на ОСОБА_1 скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальній сумі 1464 (одна тисяча чотириста шістдесят чотири) грн. 32 коп.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Ю.О. Тереза

Судді Н.В. Безименна

С.В. Златін