Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №379/1021/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 379/1021/25 Головуючий у 1-й інстанції: Разгуляєв О.В.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Кобаля М.І., Терези Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Будімірової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу адвоката Слободенюк Галини Миколаївни, поданої в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 25 червня 2025 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 з вимогами до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

09 червня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернувся до Таращанського районного суду Київської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач/ ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № БЦРТЦК/172/25 від 18 березня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за частиною третьою статті 210 КУпАП, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою судді Таращанського районного суду Київської області від 11 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав недотримання вимог процесуального закону щодо строків звернення до суду та ненаведення належних і достатніх підстав для їх поновлення. Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена 18 березня 2025 року, тоді як із позовом до суду представник позивача звернувся лише 09 червня 2025 року, тобто поза межами десятиденного строку, встановленого частиною другою статті 286 КАС України для оскарження таких постанов. Хоча представником позивача подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, наведені у ній обставини не підтверджують наявності об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду. Зокрема, позивач посилався на те, що про існування постанови дізнався після отримання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, однак жодних доказів щодо дати отримання такої постанови до позовної заяви не додано. Відтак суд дійшов висновку про неможливість встановлення моменту, з якого позивач фактично дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Також суд визнав необґрунтованими доводи представника позивача про неможливість своєчасного подання позову у зв`язку з відключенням електроенергії протягом 05-07 червня 2025 року. Суд звернув увагу, що надані скріншоти повідомлень щодо орієнтовного часу проведення робіт не підтверджують фактичної відсутності електропостачання за місцем перебування представника, а також не свідчать про існування реальних перешкод для звернення до суду. Належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин позивачем не подано. Посилаючись на положення статей 122, 123, 169 та 286 КАС України, практику Європейського суду з прав людини та рішення Конституційного Суду України щодо значення процесуальних строків як елементу принципу правової визначеності, суд дійшов висновку, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не можуть бути визнані поважними. У зв`язку з цим позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом подання інших належним чином обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до суду.

23 червня 2025 року на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду. Просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити строк на оскарження постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № БЦРТЦК/172/25 від 18 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП. На обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що про існування оскаржуваної постанови позивачу стало відомо лише після отримання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 22 квітня 2025 року. Водночас ані позовна заява, ані додані до неї матеріали не містять відомостей щодо дати отримання позивачем зазначеної постанови державного виконавця. Крім того, представник позивача вказав, що 27 травня 2025 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ним було отримано копію постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № БЦРТЦК/172/25 від 18 березня 2025 року. Посилаючись на наведені обставини, позивач вважає, що право на оскарження зазначеної постанови виникло у нього лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та отримання копії оскаржуваної постанови 27 травня 2025 року, а тому останнім днем строку звернення до суду є 06 червня 2025 року.

Ухвалою судді Таращанського районного суду Київської області від 25 червня 2025 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови повернуто.

Постановляючи таку ухвалу, суд виходив з того, що позивач звернувся до суду з вимогою про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності після спливу встановленого частиною другою статті 286 КАС України десятиденного строку на її оскарження. Ухвалою від 11 червня 2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом наведення інших належних підстав для поновлення строку звернення до суду, оскільки первісно наведені причини його пропуску були визнані неповажними. На виконання вимог зазначеної ухвали представник позивача подав заяву про поновлення строку звернення до суду, посилаючись на те, що про існування оскаржуваної постанови позивачу стало відомо лише після відкриття виконавчого провадження та ознайомлення з його матеріалами 27 травня 2025 року, а також на наявність планових відключень електроенергії, які нібито перешкоджали своєчасному зверненню до суду. Наведені обставини не свідчать про існування об`єктивних, непереборних та незалежних від волевиявлення позивача чи його представника перешкод для своєчасного подання позову. Зокрема, матеріали справи не містять доказів дати отримання позивачем постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, на яку він посилався як на момент, з якого дізнався про порушення своїх прав. Також суд визнав необґрунтованими доводи щодо неможливості своєчасного звернення до суду у зв`язку з відключенням електроенергії. Надана представником позивача відповідь ПрАТ «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі» підтверджувала лише факт планового припинення електропостачання 06 та 07 червня 2025 року, проте не свідчила про відсутність у представника позивача можливості подати позов протягом усього періоду з 27 травня по 06 червня 2025 року. При цьому будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність істотних перешкод для звернення до суду у вказаний проміжок часу, представником позивача не надано. За таких обставин суд дійшов висновку, що недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі про залишення її без руху, усунуті не були, а наведені підстави для поновлення строку звернення до суду не можуть бути визнані поважними. У зв`язку з цим, керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України, суд повернув позовну заяву позивачу разом із доданими до неї документами.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Мотивами апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду та безпідставно повернув позовну заяву. Оскаржувана постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18 березня 2025 року була прийнята за його відсутності та йому не надсилалась, у зв`язку з чим він не був обізнаний про факт притягнення до адміністративної відповідальності. Про існування зазначеної постанови дізнався лише після арешту рахунків та відкриття виконавчого провадження, а копію постанови отримав 27 травня 2025 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Саме з моменту отримання копії постанови у нього виникло право та фактична можливість реалізувати право на її судове оскарження, а тому останнім днем строку звернення до суду вважав 06 червня 2025 року. Представник позивача не мав можливості подати позовну заяву 06 червня 2025 року через відсутність електропостачання за місцем проживання та здійснення адвокатської діяльності. На підтвердження зазначених обставин подано відповідь ПрАТ «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі», згідно з якою 06 червня 2025 року електропостачання було відсутнє з 09 год. 15 хв. до 19 год. 23 хв., а 07 червня 2025 року - з 08 год. 30 хв. до 14 год. 52 хв. У зв`язку з цим представник не зміг роздрукувати та подати позовну заяву у межах встановленого строку. При цьому зазначає, що 07 та 08 червня 2025 року були вихідними днями, а тому позов було подано у перший робочий день - 09 червня 2025 року. Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки поданим доказам та фактичним обставинам справи. Зокрема, посилається на стан здоров`я батька представника позивача, який у травні 2025 року переніс повторний ішемічний інфаркт головного мозку, проходив реабілітацію та відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії потребує постійного стороннього догляду, що також ускладнювало можливість своєчасного вчинення процесуальних дій. Працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 у березні 2025 року незаконно утримували його у підвальному приміщенні, застосовували психологічний тиск та погрози, у зв`язку з чим ним було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення. Наведені обставини свідчать про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду та дають підстави для його поновлення.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились.

Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за їх відсутності.

Частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Надаючи правову оцінку наявності підстав для відмови в поновленні строку звернення до апеляційного суду та повернення позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України, частиною першою статті 5 якого передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною першою статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Позивачем оскаржено до суду постанову по справі про адміністративне правопорушення за статтею 210 № БЦРТЦК/172/25 від 18 березня 2025 року.

Процесуальним законом передбачено на оскарження 10-денний строк з дня ухвалення такої постанови.

Відповідно до частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

На підставі частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною першою статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду.

Виходячи з доводів самого апелянта про те, що про існування оскаржуваної постанови він дізнався та отримав її копію 27 травня 2025 року, позивач та його представник мали достатній проміжок часу для підготовки та подання позовної заяви у межах встановленого законом десятиденного строку.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що ще 14 березня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Слободенюк Г.М. було укладено договір про надання правничої допомоги, а отже після отримання копії оскаржуваної постанови позивач користувався професійною правничою допомогою та був забезпечений належним представництвом своїх інтересів.

Посилання апелянта на відсутність електропостачання 06 червня 2025 року колегія суддів вважає недостатнім для визнання причин пропуску строку поважними. Як убачається з наданої відповіді ПрАТ «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі», припинення електропостачання мало місце лише в останній день строку звернення до суду, тоді як будь-яких доказів існування об`єктивних перешкод для подання позову у період з 27 травня по 05 червня 2025 року матеріали справи не містять.

Колегія суддів звертає увагу, що право особи на звернення до суду в останній день процесуального строку не звільняє її від обов`язку дотримуватися встановлених законом процесуальних вимог та не усуває ризиків, пов`язаних із відкладенням вчинення процесуальної дії на останній день такого строку.

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та фактично унеможливлювали своєчасне вчинення процесуальної дії. Натомість наведені апелянтом обставини свідчать лише про наявність труднощів у поданні позовної заяви в останній день строку, однак не підтверджують неможливість її подання протягом усього строку, який розпочався, за твердженням самого позивача, 27 травня 2025 року.

Місцем здійснення адвокатської діяльності представника позивача є місто Київ, а тому сам по собі факт відключення електроенергії за окремою адресою не свідчить про існування непереборних обставин, які об`єктивно виключали можливість своєчасного звернення до суду.

Колегія суддів також враховує, що представником позивача не наведено обставин, які б свідчили про вчинення нею будь-яких дій, спрямованих на підготовку та подання позовної заяви у період з 27 травня по 06 червня 2025 року. Відсутність доказів належної процесуальної активності сторони протягом зазначеного періоду додатково спростовує доводи про існування об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду.

Інші доводи апеляційної скарги щодо стану здоров`я батька представника позивача, а також обставин, пов`язаних із діями працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 у березні 2025 року, не перебувають у безпосередньому причинному зв`язку з пропуском строку звернення до суду та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що наведені апелянтом причини пропуску строку звернення до суду не можуть бути визнані поважними, а тому суд першої інстанції правомірно застосував положення частини другої статті 123 та пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України і повернув позовну заяву позивачу.

Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Слободенюк Галини Миколаївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 25 червня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення і не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Кобаль М.І.

Тереза Ю.О.