Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №620/417/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/417/25 Суддя (судді) першої інстанції: Марія ДУБІНА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., секретар судового засідання Заліська Є.Я., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

06.01.2025 ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області) від 09.10.2024 №254150032413 про відмову їй в переведенні на пенсію за віком як державного службовця з урахуванням норм статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області) зарахувати до стажу державної служби період її військової служби з 14.04.1986 по 18.05.2006 - 20 років 01 місяць 04 дні, що у сукупності із неоспорюваним періодом її державної служби з 15.05.2007 по 30.09.2024 - 17 років 04 місяці 15 днів, станом на 01.10.2024 складає 37 років 05 місяців 19 днів стажу державної служби;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області перевести її з 01.10.2024 на пенсію за віком згідно із статтею 37 Закону №3723-ХІІ.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначила, що відповідачем протиправно було відмовлено у призначенні пенсії згідно із Законом №889-VIII, оскільки на момент звернення із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ вона досягла 60 років, має стаж роботи на посадах державної служби більше ніж 37 років, проте територіальним органом Пенсійного фонду України протиправно не зараховано до її стажу державної служби період проходження нею військової служби.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 р. позов задоволено частково:

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.10.2024 №254150032413 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком як державного службовця з урахуванням норм статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період проходження нею військової служби з 14.04.1986 по 18.05.2006 - 20 років 01 місяць 04 дні, що у сукупності із неоспорюваним періодом її державної служби станом на 01.05.2016 становить понад 29 років стажу державної служби.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 01.10.2024 на пенсію за віком згідно із статтею 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу».

В задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність рішення відповідача, оскільки позивачка має право на зарахування періоду проходження нею військової служби з 14.04.1986 по 18.05.2006 (20 років 01 місяця 04 днів) до стажу державної служби.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог відповідач зазначає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є правомірними, у спірних правовідносинах діяло у відповідності до чинного законодавства та в межах своєї компетенції.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті позовних вимог.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів зауважує, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан, який був неодноразово продовжений та діє на час розгляду даної справи.

Відповідно до рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану опублікованих Радою Суддів України 02.03.2022 процесуальні строки за можливістю продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.

Отже, враховуючи зазначене та умови сьогодення, колегія суддів продовжує строк розгляду даної справи на розумний термін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

ОСОБА_1 з 19.05.2006 перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області (пенсійна справа № ФЧ54788) та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб`від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_1 05.07.2006.

З 14.04.1986 по 18.05.2006 ОСОБА_1 проходила військову службу, що підтверджується довідкою від 24.09.2024 № 6/4266, виданою ІНФОРМАЦІЯ_2 , копією трудової книжки позивачки серії НОМЕР_2 та копією військового квитка серії НОМЕР_3 .

Із 15.05.2007 по 31.12.2011 позивачка працювала на посадах державної служби в Державній екологічній інспекції в Чернігівській області; з 01.01.2012 по 30.09.2024 працювала на посадах державної служби в Державній екологічній інспекції у Чернігівській області, що підтверджується копією трудової книжки позивачки серії НОМЕР_2 та не є спірним.

01.10.2024 після досягнення 60-річного віку та звільнення з посади державної служби ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про переведення її на пенсію за віком на умовах Закону № 3723-ХІІ, додавши до заяви, зокрема, копією трудової книжки позивачки серії НОМЕР_2 , копією військового квитка серії НОМЕР_3 , довідки від 01.10.2024 № 12/2857 та № 12/2856, видані Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, відповідно.

Звернення позивачки із заявою про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ опрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістом ГУ ПФУ в Донецькій області, за результатами чого останнім було прийнято рішення від 09.10.2024 № 254150032413 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком за Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), оскільки розмір пенсії зменшиться, а також в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ, з урахуванням пунктів 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VII, оскільки відсутній необхідний стаж роботи на посадах державної служби на 01.05.2016, у зв`язку із зарахуванням позивачці до стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, на день набрання чинності Законом № 889-VII 09 років 00 місяців та 01 день та незарахуванням позивачці до стажу державної служби періоду її військової служби з 14.04.1986 по 18.05.2006.

ОСОБА_1 вважаючи, що ГУ ПФУ в Донецькій області протиправно відмовило їй у переведенні на пенсію держслужбовця, вона звернулася до суду з цим позовом за захистом своїх прав на законних інтересів.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ), «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначались Законом № 3723-ХІІ, а з 01.05.2016 - Законом 889-VIII.

Частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ було передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 90 Закону № 889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016, передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких в осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 попереднього Закону.

Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Висновки суду.

Аналіз вищенаведених норм свідчить, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі -№3723-ХІІ) після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №899-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, для вирішення питання щодо правомірності (неправомірності) відмови територіального органу Пенсійного фонду України у переведенні позивачки на пенсію державного службовця необхідно з`ясувати, чи відноситься період проходження нею військової служби до стажу на відповідних посадах державної служби.

Так, відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Аналогічну норму містить пункт 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, згідно з яким стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.

Так, на виконання постанови Верховної Ради України від 16.12.1993 «Про введення в дію Закону України «Про державну службу» Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 229, якою затвердив Порядок обчислення стажу державної служби (який був чинний до 01.05.2016; далі - Порядок № 283), яким визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Пунктом 3 Порядку №283 передбачено, що до стажу державної служби включається також, зокрема, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

До того ж, відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що віднесення періоду військової служби до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, є певною соціальною гарантією військовослужбовців, а тому повинна застосовуватись поряд із положенням Закону № 3723-XII з урахуванням положень Закону № 889-VIII.

За таких обставин, висновок суду, що позивачка має право на зарахування періоду проходження нею військової служби з 14.04.1986 по 18.05.2006 (20 років 01 місяця 04 днів) до стажу державної служби, є правильним.

З огляду на наведене, та враховуючи те, що станом на 01.05.2016 позивачка працювала на посадах державної служби в Державній екологічній інспекції у Чернігівській області та станом на цю дату мала понад 20 років стажу державної служби, то відповідно позивачка має право на призначення їй пенсії державного службовця за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги відповідача щодо стажу позивача після 01 травня 2016 року не є доречними, та не спростовують основного висновку суду першої інстанції щодо набуття позивачкою необхідного стажу держаної служби для призначення пенсії за віком як державного службовця з урахуванням норм статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» ще станом на 01.05.2016.

Так, стаж державної служби позивачки станом на 01.05.2016 становить більше 29 років (09 років 00 місяців 01 день - це безспірний стаж державної служби станом на 01.05.2016 + 20 років 01 місяць 04 днів - це період проходження позивачкою військової служби), загальний стаж роботи - 34 роки 07 місяців 03 дні, на момент звернення до пенсійного органу із заявою від 01.10.2024 досягла 60 років, з огляду на що колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що рішення ГУ ПФУ у Донецькій області від 09.10.2024 № 254150032413, яким позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідного Закону № 3723-ХІІ, є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, колегія суддів відзначає, що Апелянт вже реалізував надані йому дискреційні повноваження та прийняв рішення, протиправність якого встановлена судом, застосування в цій справі способу захисту порушеного права Позивача шляхом зобов`язання Відповідача призначити пенсію не є втручанням в його дискреційні повноваження, як на тому наполягає Апелянт, та відповідає завданням адміністративного судочинства, регламентованим ст. 2 КАС України.

З огляду на викладене, доводи відповідача, викладені апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому не підлягає скасуванню.

Аналізуючи всі доводи апеляційних скарг, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати в цій справі перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 р. - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263 , п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

В.В. Файдюк