Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №320/6898/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/6898/22 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Грибан І.О., Кузьмишиної О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Київської обласної прокуратури в інтересах Державного агентства водних ресурсів України та Державної екологічної інспекції Столичного округу до Кагарлицької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Регіональний офіс водних ресурсів річки Рось про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Київської обласної прокуратури в інтересах Державного агентства водних ресурсів України та Державної екологічної інспекції Столичного округу до Кагарлицької міської ради, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати Кагарлицьку міську раду вжити заходи щодо проведення розчистки ложа та реконструкції гідротехнічних споруд (шахтний водоскид водосховища (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200754532222) і донний водоспуск водосховища (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200768032222), розташованих на території Ставівського водосховища в адміністративних межах с. Стави Кагарлицької міської ради, шляхом проведення ремонтних робіт.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Кагарлицькою міською радою покладеного законом обов`язку щодо здійснення розчистки ложа та реконструкції гідротехнічних споруд (шахтний водоскид водосховища (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200754532222) і донний водоспуск водосховища (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200768032222), розташованих на території Ставівського водосховища в адміністративних межах с. Стави Кагарлицької міської ради, шляхом проведення ремонтних робіт.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано бездіяльність Кагарлицької міської ради протиправною та зобов`язано Кагарлицьку міську раду вчинити дії щодо організації природоохоронних заходів Ставівського водосховища, у тому числі шляхом проведення розчистки ложа та реконструкції гідротехнічних споруд (шахтний водоскид водосховища (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200754532222) і донний водоспуск водосховища (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200768032222), розташованих на території Ставівського водосховища в адміністративних межах с. Стави Кагарлицької міської ради, та залучення фінансування на виконання цих робіт.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Кагарлицька міська рада подала апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та винести постанову, якою відмовити у задоволенні позову Київської обласної прокурори в інтересах Державного агентства водних ресурсів України, Державної екологічної інспекції Столичного округу до Кагарлицької міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Регіональний офіс водних ресурсів річки Рось у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року є помилковим, таким, що не ґрунтується на нормах матеріального права, а тому має бути скасоване; рішення суду не відповідає вимогам ст. 2 КАС України та ст. 242 КАС України.

Апелянт зазначає про те, що ухвалюючи оскаржуване рішення та визнаючи протиправною бездіяльність, суд не зазначив з якого моменту вона виникла та коли саме у відповідача виник обов`язок вчинити дії щодо організації природоохоронних заходів Ставівського водосховища, а також якими правовими нормами та документами це підтверджується. З огляду на наведене, суд не встановив усіх обставин, які мають значення для справи, через що рішення суду першої інстанції не можна вважати обґрунтованим.

Також апелянт наголосив на тому, що суд безпідставно дійшов висновку про те, що саме Кагарлицька міська рада є балансоутримувачем гідротехнічних споруд Ставівського водосховища. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №285782150 від 19.11.2021 р. право власності на гідротехнічні споруди (шахтний водоскид водосховища (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200768032222) і донний водоспуск водосховища (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200768032222) зареєстровано за Ставівською сільською радою, а не за відповідачем. Відповідач не є балансоутримувачем вищевказаного нерухомого майна та воно не передавалось з балансу Ставівської сільської ради на баланс відповідача. Всупереч викладеному, суд першої інстанції встановив, що рішенням Кагарлицької міської ради «Про реорганізацію Ставівської сільської ради Обухівського району Київської області, шляхом приєднання до Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області» Ставівську сільську раду приєднано до Кагарлицької територіальної громади, тобто що Кагарлицька міська рада є правонаступником Ставівської сільської ради, а отже і її майна. Проте, до суду не було надано доказів того, що за відповідачем було зареєстровано право власності на гідротехнічні споруди Ставівського водосховища.

Крім того, апелянт вказує, що відсутні юридичні підстави для покладення на нього обов`язку вчинити дії щодо організації природоохоронних заходів Ставівського водосховища, проведення розчистки ложа та реконструкції гідротехнічних споруд, розташованих на території Ставівського водосховища в адміністративних межах с. Стави Кагарлицької міської ради, та залучення фінансування на виконання цих робіт.

13 січня 2025 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу.

Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2016 представниками Басейнового управління водних ресурсів річки Рось в присутності Ставівського сільського голови Михайленка В.О. проведено спостереження за станом водного об`єкта та гідротехнічних споруд в адміністративних межах Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, про що складено акт.

Згідно даного акту, назва водного об`єкту - Ставівське водосховище площею 106 га за регульованим об`ємом 2,8 млн м3. Джерелом живлення даного водосховища є сама річка Гороховатка та її права притока річка Безіменна, що впадає в даний водний об`єкт.

Акваторія водосховища, особливо його верхів`я та береги заросли водною рослинністю. Прибережні захисні смуги навколо водосховища не відведені, правий берег р. Безіменна розорюється до урізу води землекористувачами, лівий берег р. Безіменна та обидна береги р. Гороховатка розорюється власниками присадибних ділянок, що є порушенням вимог ст. 89 Водного кодексу України та ст. 61 Земельного кодексу України.

Гребля водосховища земляна, проїжджа, довжиною - 400 м, шириною - 15 м, ширина асфальтобетонного покриття - 12 м. Мокрий і сухий укоси закріпленні посівом багаторічних трав, поросли деревами, багато з яких уражені хворобами.

Основна водоскидна споруда розташована в центральній частині греблі (ПКО+0,73). До складу водоскиду входить:

- вхідний оголовок (шахта із збірного монолітного залізобетону, прямокутної в плані, розміром 6 м х 10 м, висота шахти - 3,5 м);

- водопровідна частина (двохочкова водовідвідна галерея виконана із залізобетонних блоків ЗПТ20-20-2 довжиною 25 м, шириною 3 м, висотою 3,5 м);

- вихідний оголовок (залізобетонна підпірна стінка);

- водовідвідний канал (русло річки Гороховатка) довжиною 20 м, кріплення укосів якого здійснені монолітним залізобетоном.

Регулювання рівня води у водосховищі по проекту передбачено за допомогою щитових затворів з гвинтопідйомниками. На час проведення спостереження водоскид не регулювався, щити та гвинтопідйомники відсутні (зрізані), вікна у тілі забетоновані (з лівої сторони ще не знята опалубка).

Витрати станом на 19.04.2016 підтримуються за рахунок переливу через стінки шахти, внаслідок перевищення НПР на 3-5 см (0,24 м3/с).

На ПКО+3,83, в примиканні до правого берега в тілі греблі розташований резервний (аварійний) водоскид, який складається з шахти прямокутної в плані розміром 3 м х 5 м, висота якої не визначена по причині засипки бетоном та глиною. Глиною засипана і акваторія водосховища навкруги шахти. Водопровідна частина з/б труба РТБ 10-50-2. На споруді можна спостерігати 5 металевих пазів для влаштування 4 шандорів широкою по 1 м та верх рибозахисної сітки. В нижньому б`єфі спостерігається металева труба діаметром 1 м. На час проведення спостереження водоскид заглушений і витрати через нього відсутні.

Згідно довідки виконавчого комітету Ставівської сільської ради, гідротехнічні споруди водосховища на балансі сільської ради не перебувають, зі слів сільського голови вищезазначені роботи проведені невідомими особами.

В подальшому, на підставі рішення Ставівської сільської ради Кагарлицького району від 19.08.2019 № 3.23/2-VІІ присвоєно об`єкту нерухомого майна - гідротехнічній споруді (донному водовипуску) водосховища, яке знаходиться в межах Ставівської сільської ради Кагарлицького району юридичну адресу: Київська область, Кагарлицький район, село Стави, вул. Запорізька, №26-б.

Також, на підставі рішення Ставівської сільської ради Кагарлицького району від 19.08.2019 № 3.23/1-VІІ присвоєно об`єкту нерухомого майна - гідротехнічній споруді (шахтному водоскиду) водосховища, яке знаходиться в межах Ставівської сільської ради Кагарлицького району юридичну адресу: Київська область, Кагарлицький район, село Стави, вул. Запорізька, №26-а.

В свою чергу, в ході проведеного працівниками Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось спостережень 13.03.2020 і 04.09.2020 виявлено аналогічні факти пошкодження гідротехнічних споруд, про що складено відповідний акт. В ході спостереження встановлено, що русло річки Гороховатка фактично перекрито.

У подальшому, на підставі рішення Ставівської сільської ради Кагарлицького району від 11.09.2020 № 3.405-LIX-VII прийнято на баланс Ставівської сільської ради гідротехнічну споруду (шахтний водоскид і донний водовипуск) водосховища та доручено сільському голові замовити розробку технічних паспортів гідротехнічних споруд, провести реєстрацію об`єктів нерухомого майна та отримати право власності на гідротехнічні споруди (шахтний водоскид, донний водовипуск) водосховища.

На замовлення Ставівської сільської ради 20.10.2020 ПП «Гольфстрім і К» виготовлено технічний паспорт гідротехнічної споруди - донний водовипуск водосховища площею 89,8 га за адресою: Київська область, Кагарлицький район, село Стави, вул. Запорізька, № 26-б (інвентаризаційний номер справи 270.20, реєстраційний номер 107).

Також, на замовлення Ставівської сільської ради 20.10.2020 1111 «Гольфстрім і К» виготовлено технічний паспорт гідротехнічної споруди - шахтний водоскид водосховища площею 89,8 га за адресою: Київська область, Кагарлицький район, село Стави, вул. Запорізька, № 26-а (інвентаризаційний номер справи 269.20, реєстраційний номер 106).

Відповідно до вказаних технічних паспортів категорії технічних станів гідротехнічних споруд діляться на: 1 - нормальний, 2 - задовільний, 2* - задовільний з обмеженням, 2** - задовільний, але потребує виконання ремонтних робіт, 2*** - задовільний з обмеженням, але потребує виконання ремонтних робіт, 3 - незадовільний, не придатний до нормальної експлуатації, 4 - аварійний.

Згідно даних технічних паспортів:

- загальний технічний стан донного водовипуску водосховища - аварійний (споруда залита бетоном та засипана ґрунтом, експлуатаційний місток, дерев`яні шандори і рибоутримуюча решітка відсутні).

- загальний технічний стан шахтного водоскиду водосховища - задовільний, але потребує ремонтних робіт (експлуатаційний місток демонтований, дерев`яні шандори і рибоутримуюча решітка відсутні).

Згідно Правил експлуатації шахтного водоскиду та донного водовипуску водосховища, які містяться в розроблених ПП «Гольфстрім і К» технічних паспортах гідротехнічних споруд, гідротехнічні споруди водойми мають знаходитись під систематичним наглядом.

Значні порушення, що загрожують цілісності споруд, мають бути негайно ліквідовані, інші - ліквідуються в період коли водойму спорожнено.

На підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Шамраївської сільської ради Сквирського району Панасюк В.Л. від 22.10.2020 № 54726680 і від 22.10.2020 № 54727043 за Ставівською сільською радою зареєстровано право комунальної власності на вищезазначені об`єкти нерухомого майна:

- шахтний водоскид водосховища (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200754532222). Опис: Шахтний водоскид: вхідний оголовок (вертикальна шахта з боковими відкрилами) двохвічкова водопровідна галерея, вихідний оголовок. Площею - 374 м2;

- донний водовипуск водосховища (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200768032222). Опис: Донний водовипуск: вхідний оголовок (вертикальна шахта з боковими відкрилками суміщенна з донним водовипуском), водопровідний трубопровід, вихідний оголовок. Площа - 76 м2.

В ході досудового розслідування кримінального провадження від 22.12.2021 №42021110000000319 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України із залученням представників Кагарлицької міської ради (заступника голови ради, старости Ставівської сільської ради та начальника юридичного відділу), Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось (провідного інженера-гідротехніка і провідного юристконсульта), Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра (гідротехніка Обухівської дільниці), працівниками Київської обласної та Обухівської окружної прокуратури 21.01.2022 проведено огляд вказаних вище гідротехнічних споруд, які знаходяться на території Ставівського водосховища на р. Горохуватка.

В ході огляду встановлено, що гідротехнічні споруди не функціонують належним чином, перебувають в аварійному стані та потребують капітального ремонту.

Так, на момент проведення огляду шахтного водоскиду, який являє собою вертикальну шахту, установлено, що останній не регулюється, щити та гвинтопідйомники відсутні, вікна у тілі шахти забетоновані. Вода фактично переливається за рахунок пошкоджень - тріщин у тілі конструкції. Технічний стан гідротехнічних споруд унеможливлює регулювання рівня води у водосховищі. Наявний потік води фактично унеможливлює перетікання води із водосховища до нижнього б`єфу.

Оглядом донного водовипуску, який розміщено біля правого берега водосховища у тілі греблі, виявлено, що останній являє собою бетонну шахту яка не функціонує з причин засипу останньої бетоном та глиною, у зв`язку із чим через дану гідроспоруду вода не поступає до нижнього б`єфу.

Також, оглядом нижніх б`єфів шахтного водоскиду та донного водовипуску встановлено значний перепад рівня води у порівнянні з водосховищем. Вода з водосховища за допомогою водовипуску взагалі не надходить, а за допомогою водоскиду надходить лише за рахунок води, яка просочилася із щілин у конструкції шахтного водоскиду. Зі сторони нижніх б`єфів вбачається обміління і замулення водойми.

Так, згідно акту спостереження вказаних гідроспоруд Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось від 21.01.2022 регулювання рівнями води у водосховищі по проекту передбачено за допомогою щитових затворів з гвинтопідйомниками. На час проведення спостереження водоскид не регулюється, щити та гвинтопідйомники відсутні (зрізані), вікна у тілі шахти забетоновані. Зрізані майже всі металеві елементи огорожі шахти. Елементи монолітного залізобетону руйнуються, покрилися тріщинами, місцями повикришувалися. В передній частині водоскиду, в місці кріплення металевих пазів сміттєутримуючих решіток спостерігається значна фільтрація води, внаслідок сильного пошкодження металу корозією. Окрім того, в передній частині водоскиду спостерігаються залишки бетонної конструкції по нарощуванню висоти передньої стінки шахти (такі самовільні роботи проведені у 2016 році). З лівої сторони шахти спостерігається фільтрація води на одному з залізобетонних блоків. Водоскидна споруда перебуває в аварійному стані.

Екологічні витрати води станом на 21.01.2022 відсутні, русло річки Гороховатка перекрите повністю. Рівень води знаходиться на відмітці 0,4 м нижче нормального підпірного рівня.

В нижньому б`єфі водовідний канал (русло річки Гороховатка) довжиною 20 м, кріплення укосів якого здійснені монолітним залізобетоном перебуває в задовільному стані. Над руслом спостерігаються великі трухляві дерева, які захаращують прибережну захисну смугу, роблять її непрохідною.

Також, в примиканні до правого берега в тілі греблі був розташований резервний (аварійний) водоскид, який складався з шахти прямокутної в плані розміром 3 м х 5 м, висота якої не визначена по причині засипки бетоном та глиною. В нижньому б`єфі спостерігається металева труба діаметром 1 м. На час проведення спостереження водоскид недіючий. Навкруги водоскиду спостерігається значна кількість трухлих і повалених дерев.

На підставі викладеного позивач вважає, що у діях Кагарлицької міської ради вбачається протиправна бездіяльність, яка виражається в невжитті заходів щодо контролю за використанням та охороною земель водного фонду, забезпеченням збалансованого і ефективного використання природних ресурсів, відсутності контролю за станом благоустрою населеного пункту, охорони водойми, відсутності контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням та охороною природних ресурсів, що зумовило звернення до суду з даним позовом.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України у апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.

Відповідно до висновків Верховного Суду у справі № 2-814/10 від 20 вересня 2024 року, перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції відповідає принципу інстанційності судової системи та забезпечує виконання головного завдання «арреllatio» - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є наданням новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Відповідно до вимог статей 10, 16, 26, 27, 29, 30, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо здійснення виконавчим органом сільської, селищної, міської ради державного контролю за використанням та охороною земель.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження підготовка програм соціально- економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм; забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо організації благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян;

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Відповідно до вимог статей 50, 142, 143, 145 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Згідно статей 60, 74, 76 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно- приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, цим та іншими законами.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність у разі порушення ними Конституції або законів України.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» об`єднана територіальна громада вважається утвореною за цим законом з дня набрання чинності рішеннями всіх рад, що прийняли рішення про добровільне об`єднання територіальних громад, або з моменту набрання чинності рішенням про підтримку добровільного об`єднання територіальних громад на місцевому референдумі та за умови відповідності таких рішень висновку, передбаченому ч. 4 ст. 7 цього закону.

Згідно з частинами 3, 4 статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою. У разі об`єднання всіх територіальних громад одного району в одну об`єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об`єднаної територіальної громади, а пов`язані з таким майном права та обов`язки належать об`єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

З дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим законом. Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-1Х «Про утворення та ліквідацію районів» утворено Обухівський район (з адміністративним центром у місті Обухів) у складі територій Богуславської міської, Васильківської міської, Кагарлицької міської, Козинської селищної, Миронівської міської, Обухівської міської, Ржищівської міської, Української міської, Феодосіївської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України;

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» адміністративним центром Кагарлицької територіальної громади визначено м. Кагарлик та затверджено територію даної територіальної громади у складі таких територіальних громад: Кагарлицька, Бендюгівська, Буртівська, Горохівська, Горохуватська, Демівщинська, Зеленоярська, Зікрачівська, Каломська, Леонівська, Липовецька, Ліщинська, Мирівська, Новосілківська, Переселенська, Расавська, Слобідська, Ставівська, Сущанська, Халчанська, Черняхівська, Шпендівська, Шубівська.

Рішенням Кагарлицької міської ради «Про реорганізацію Ставівської сільської ради Обухівського району Київської області, шляхом приєднання до Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області» Ставівську сільську раду приєднано до Кагарлицької територіальної громади та встановлено, що Кагарлицька міська рада є правонаступником Ставівської сільської ради.

На виконання цього рішення 30.12.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис за № 1003 3 81120008000446 щодо державної реєстрації припинення Ставівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04358388) в результаті реорганізації.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17 викладена правова позиція, згідно якої при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності.

Відтак, з огляду на викладене, шахтний водоскид водосховища (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200754532222) і донний водовипуск водосховища (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200768032222) є власністю територіальної громади в особі Кагарлицької міської ради.

Отже, Кагарлицька міська рада як орган місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальної громади відповідно до закону здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження даними об`єктами права комунальної власності.

Наведеним відповідно спростовуються заперечення апелянта про те, що він не є балансоутримувачем гідротехнічних споруд Ставівського водосховища.

Згідно статей 181, 317, 318, 319, 322, 327 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, законом визначено обов`язок власника майна утримувати останнє в належному стані, заборону використовувати таке майно на шкоду правам та інтересах інших суб`єктів цивільних прав і обов`язків, у тому числі і шляхом погіршення екологічної ситуації та природніх якостей землі.

Цивільним кодексом України визначено поняття зобов`язання та підстави його виникнення.

Так, згідно ст. ст. 11, 509, 526 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно зі статтями 15, 16, 19 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, стратегічної екологічної оцінки, оцінки впливу на довкілля, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві ради та виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Метою управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції формують і використовують місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів.

Статтями 50, 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей.

Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов`язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.

При проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об`єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об`єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров`я людей.

Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов`язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об`єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).

Так, відповідно до Державних будівельних норм України «Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки» (ДБН В.2.4-3:2010), затверджених наказами Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 11.01.2010 № 1 та від 29.07.2010 № 287 (введені в дію з 01.01.2011) вказані норми поширюються та проектування, будівництво та експлуатацію річкових і морських гідротехнічних споруд усіх видів і класів.

Тобто, такі норми поширюються і на шахтний водоскид (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200754532222) і донний водовипуск (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200768032222) Ставівського водосховища річки Гороховатка.

Згідно з п. 1.1.1 ДБН В.2.4-3:2010 при проектуванні, будівництві та експлуатації гідротехнічних споруд необхідно виконувати вимоги законодавства України та нормативних документів у галузі гідротехнічного будівництва, «Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд».

За умов належної експлуатації гідротехнічних споруд основні вимоги до них повинні виконуватися протягом обґрунтованого строку служби споруд з урахуванням передбачуваних навантажень та впливів на них згідно з ДБН В.1.2-2. Основними вимогами до гідротехнічних споруд є:

- забезпечення міцності та стійкості згідно ДБН В. 1.2-6;

- забезпечення безпеки життя і здоров`я людини та захисту навколишнього природного середовища згідно ДБН 1.2-8, ДБН А.2.2-1, ДБН В. 1.2-4 та ДСТУ Б А.2.2-7;

- економія енергії, водних ресурсів згідно з ДБН В. 1.2-11.

Відповідно до п. п. 1.1.2, 1.1.3 і 1.1.4 ДБН В.2.4-3:2010 при проектуванні, будівництві та експлуатації гідротехнічних споруд необхідно дотримуватися вимог міцності та стійкості, наведених в ДБН В. 1.2-6. Навантаження на гідротехнічну споруду під час будівництва та її експлуатації не повинне призводити до руйнування її в цілому чи окремих її частин і деформації, більшої за ту, що допускається будівельним нормами.

При проектуванні, будівництві та експлуатації гідротехнічних споруд необхідно дотримуватися вимог пожежної безпеки згідно з БДН В. 1.2-7, техногенної безпеки та інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) згідно з ДБН В. 1.2-4: збереження несучої здатності конструкцій гідротехнічних споруд протягом визначеного часу; обмеження поширення вогню та диму в гідротехнічній споруді тощо.

При проектуванні, будівництва та експлуатації гідротехнічних споруд необхідно дотримуватися вимог безпеки життя і здоров`я людини. Гідротехнічні споруди повинні відповідати вимогам законодавства України з питань захисту населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та ДБН В. 1.2-4, охорони здоров`я людей та навколишнього природного середовища та ДБН В 1.2-8.

Відповідно до п. п. 1.3.4 і 1.4.6 ДБН В.2.4-3:2010 гідротехнічні споруди на всіх стадіях їх створення та експлуатації повинні проходити обстеження щодо забезпечення їх безпеки, а саме:

- перед введенням об`єкта в експлуатацію;

- не менше одного разу після кожних наступних п`яти років експлуатації;

- після реконструкції гідротехнічних споруд, їх капітального ремонту, відновлення і зміни умов експлуатації;

- при виведенні з експлуатації і при консервації;

- після виникнення і усуненні аварійних ситуацій.

При проектуванні гідротехнічних споруд слід забезпечити і передбачити:

- надійність споруд на всіх стадіях їх будівництва й експлуатації;

- можливість постійного інструментального і візуального контролю за станом гідротехнічних споруд та їх основою, а також природними і техногенними впливами на них;

- відповідність вимогам інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) згідно з ДБН В 1.2-4 і ДСТУ Б А.2.2-7;

- охорону тваринного і рослинного світу, зокрема, організацію рибоохоронних заходів;

- мінімально необхідні витрати води, а також сприятливий рівневий і швидкісний режими в б`єфах з урахуванням інтересів водоспоживачів і водокористувачів, а також сприятливий режим рівня ґрунтових вод для освоєних земель і природних екосистем.

Звертаючись до суду позивач наголоси на тому, що в ході експлуатації спірних гідротехнічних споруд Кагарлицькою міською радою не забезпечено раціональне використання природних водних ресурсів та порушено вимоги ДБН В.2.4-3:2010.

Відповідно до статей 1, 10, 13, 78, 81 Водного кодексу України водогосподарські системи - комплекс пов`язаних між собою водних об`єктів та гідротехнічних споруд, призначених для управління водними ресурсами.

До відання сільських, селищних, міських та районних у містах рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить: здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів; організація роботи, пов`язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому порядку до цієї роботи підприємств, установ і організацій.

Державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, районні, обласні ради, органи виконавчої влади та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Водокористувачі, які експлуатують споруди штучних водних об`єктів і водогосподарських систем, зобов`язані дотримуватися встановлених режимів їх роботи. Замовником розроблення правил експлуатації водосховищ або водогоподарських систем є балансоутримувачі відповідних гідротехнічних споруд.

З метою оцінки екологічного стану басейну річки та розробки заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів складається її паспорт у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

За інформацією Державного агентства водних ресурсів України паспорт водного об`єкту - Ставівського водосховища відсутній.

Як вбачається з матеріалів справи, Кагарлицькою міською радою не вжито належних заходів щодо проведення розчистки ложа та реконструкції гідроспоруд. Також, за період реєстрації права комунальної власності, взяття на баланс гідротехнічних споруд і станом на червень 2022 року огляд гідротехнічних споруд не проводився, акти не складалися, журнал спостереження за рівнем води не вівся.

Вказані факти підтверджують протиправну бездіяльність Кагарлицької міської ради, відсутність здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, а також недотримання Правил експлуатації шахтного водоскиду та донного водовипуску водосховища.

Згідно Правил експлуатації споруд інженерного захисту територій населених пунктів від підтоплення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.01.2012 № 23, ці Правила встановлюють вимоги до суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють діяльність, пов`язану з експлуатацією споруд інженерного захисту від підтоплення, щодо визначення стану цих споруд та їх придатності (або непридатності) до подальшої експлуатації та порядок виконання їх обстежень та оцінки технічного стану.

Ці Правила є обов`язковими для суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють діяльність, пов`язану з експлуатацією споруд інженерного захисту територій від підтоплення, та контроль за забезпеченням довготривалої та безпечної експлуатації цих споруд на підтоплених територіях населених пунктів, та поширюються на споруди інженерного захисту територій від підтоплення (дренажні системи, дренажні насосні станції, захисні дамби, берегоукріплювальні споруди).

Відповідно до пунктів 4.1 - 4.10 Правил експлуатації споруд інженерного захисту територій населених пунктів від підтоплення експлуатація захисних дамб включає: утримання захисних дамб у належному технічному стані; постійні та періодичні технічні огляди; поточний та капітальний ремонт усіх елементів дамб (земляного тіла споруди, укісних кріплень, водовипусків, придамбових дренажів, сходів, з`їздів).

До складу робіт з утримання захисних дамб у належному технічному стані входять: усунення дрібних пошкоджень укосів захисних дамб, планування укосів з висіванням трави; скошування трави та вирубування кущів на укосах, закладення вимоїн; догляд за затворами, засувками, змащування рухомих частин, консервування на зимовий період і утеплення затворів з підйомними механізмами; консервація засувок та їх розконсервування у весняний період; очищення від завалів, осідань, плаваючих предметів, льоду і наносів та запобігання утворенню фільтрації уздовж труб на скидних оголовках водовипусків; фарбування металевих елементів дамби.

Під час постійного технічного нагляду (не рідше одного разу на місяць протягом року) повинен здійснюватись огляд гребеня дамби, його дорожнього полотна й бортових каменів, зовнішнього укосу захисної дамби та його кріплення, внутрішнього укосу, дренажних пристроїв внутрішнього укосу, сходів, з`їздів, місць перетинань із різними інженерними комунікаціями, придамбових кюветів та водовипусків з підйомними механізмами або засувками.

Під час періодичних технічних оглядів (не рідше чотирьох разів на рік за сезонами року) повинні перевірятись: якість фільтраційної води біля низового укосу та місць сполучення дамби з іншими спорудами; загальний стан поверхні кріплення з виявленням на ній тріщин, деформацій або інших порушень міцності конструкції, підмивів кріплення укосу дамби; стан споруд фільтрової підготовки та виявлення виносу ґрунтів з основи кріплення; ефективність роботи дренажної системи на внутрішніх укосах дамби; ознаки осідання й витріщання укосів і гребеня дамби; утворення ходів землерийних тварин; стан рослинності на укосах і гребені дамби; стан парапетів, перильних огорож, сходів, хвилевідбійних та підпірних стінок; стан скидних оголовків водовипусків.

На захисних дамбах повинні бути розміщені знаки, які відмічають попікетну довжину споруди, початок і кінець закруглень, а також місця розміщення в тілі споруди екранів, діафрагм, закритих дренажів і кабельних, водопровідних та інших комунікацій.

Відкриватись водовипуски повинні після зниження рівня води.

Аварійним вважається стан захисної дамби у разі наявності таких ушкоджень і несправностей: осідання й тріщини в тілі дамби; зсуви на внутрішньому укосі; виходи фільтраційних вод на внутрішньому укосі дамби з виносом ґрунту дамби; контактна фільтрація уздовж споруд, що перетинають тіло або основу захисної дамби; наскрізні вимоїни дамби.

Під час поточного ремонту захисних дамб виконують: улаштування (відновлення) контрольно-вимірювальної апаратури; закладення осідань, тріщин, деформацій або інших порушень міцності конструкції, підмивів кріплення укосу дамби; відновлення й прочищення дренажів на внутрішньому укосі дамби із частковою заміною фільтрового матеріалу; відновлення профілю і посилення конструкції споруди перекладанням плит на штатні місця з укладанням додаткових масивів і плит; відновлення покриття гребеня дамби; відновлення існуючих сходів і з`їздів або облаштування нових.

Капітальний ремонт захисної дамби включає: відновлення або заміну зруйнованого кріплення укосів бетонними, залізобетонними та кам`яними плитами, відсипним та брукованим каменем; улаштування нового кріплення укосів з бетонних, залізобетонних та кам`яних плит, відсипного та брукованого каменя; відновлення або заміну пошкоджених парапетів, перильних огорож, сходів, хвилевідбійних та підпірних стінок; перебудову дерев`яних підпірних стінок із заміною матеріалу конструкції на камінь, бетон або залізобетон; відбудову або заміну окремих підводних і надводних частин захисних дамб; ліквідацію пошкоджень у підводних частинах конструкцій; заміну всіх пошкоджених щитів та затворів, ремонт і заміну підйомних механізмів.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 Правил експлуатації споруд інженерного захисту територій населених пунктів від підтоплення суб`єктами господарювання здійснюється контроль за інженерними спорудами шляхом проведення обстежень та оцінки технічного стану споруд.

Усі інженерні споруди на підтоплених територіях населених пунктів підлягають обстеженню з метою оцінки їхнього технічного стану, а також прийняття обґрунтованих заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час подальшої їх експлуатації.

Згідно статей 38, 42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог цього Закону, Правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів.

До відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у: порушенні встановлених норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів; порушенні встановлених законодавством екологічних, санітарно-гігієнічних вимог та санітарних норм під час проектування, розміщення, будівництва та експлуатації об`єктів благоустрою.

З огляду на наведені правові положення у контексті встановлених судом обставин справи, допущення відповідачем протиправної бездіяльності, що має вияв у відсутності контролю у сфері благоустрою населеного пункту та порушення встановлених норм і правил під час експлуатації об`єктів благоустрою є доведеним, а тому заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апелянта щодо моменту виникнення протиправної бездіяльності не є визначальним у спірному випадку, позаяк така є триваючою.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального та процесуального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: І.О. Грибан

О.М. Кузьмишина