Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №620/15650/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/15650/24 Суддя (судді) першої інстанції: Ольга ТКАЧЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Грибан І.О.,

Ключкович В.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Феодосіївської сільської територіальної виборчої комісії Обухівського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Феодосіївської сільської територіальної виборчої комісії Обухівського району Київської області від 24 липня 2024 року № 3 про відкликання його за народною ініціативою з посади депутата Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області. Позов мотивовано тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог статей 38- 40 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року позов задоволено повністю, оскаржувану постанову визнано протиправною та скасовано. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що Комісія не довела дотримання вимог статей 38- 40 Закону при ініціюванні відкликання депутата, належно не повідомила його про збори виборців, обмежила його право на доступ до інформації під час процедури відкликання, з порушенням частини другої статті 41 Закону самостійно сформувала перелік виборців для вибіркової перевірки, а як суб`єкт владних повноважень не виконала обов`язку доказування правомірності прийнятої постанови.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на таке:

1)спір виник між суб`єктом відкликання - виборцями округу в особі представника ініціативної групи - та позивачем, тоді як позов заявлено лише до територіальної виборчої комісії, яка здійснювала юридично-технічне забезпечення; позивач не оскаржив протокол зборів виборців від 30 березня 2024 року, який є чинним, а тому склад відповідачів визначено неналежно;

2)територіальна виборча комісія перевіряє дотримання лише вимог статей 38- 40 Закону і не перевіряє наявність підстав для відкликання, передбачених статтею 37, а тому не була зобов`язана надавати докази допущення депутатом порушень;

3) ОСОБА_2 був присутній на зборах виборців 30 березня 2024 року та скористався правом виступу, що підтверджується відеозаписом; підпису в переліку присутніх він не вчиняв, оскільки не є виборцем відповідного округу; частина друга статті 39 Закону регулює проведення зборів місцевої організації політичної партії, а не зборів виборців;

4)строки повідомлення Комісії та подання документів дотримано, що підтверджується надісланим 02 квітня 2024 року цінним листом з описом вкладення та врученням повідомлення 05 квітня 2024 року, а допущені Комісією порушення зачіпали права суб`єкта відкликання, а не позивача;

5)право позивача на інформацію не обмежено, оскільки його письмові пояснення Комісія взяла до відома, а права на усний виступ на засіданні комісії та на дослідження підписних листів закон депутату не надає;

6)формування переліку виборців для вибіркової перевірки належить до повноважень самої територіальної виборчої комісії на підставі частини другої статті 41 Закону;

7)матеріально-правовий спір виник між суб`єктом відкликання та депутатом, а Комісія виконувала лише допоміжну (процедурну) функцію, подібну до функції державного реєстратора, на що вказує постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18;

8)окремі порушення з боку Комісії не можуть бути підставою для скасування рішення про відкликання та ігнорування волі виборців, що відповідає висновку Верховного Суду у постанові від 29 грудня 2020 року у справі № 819/151/18.

Апелянтом заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.

Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку, безпосередня участь сторін у судовому засіданні не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин.

Частиною 2 ст.311 КАС України визначено, якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, ухвалене в порядку спрощеного провадження, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів не вбачає підстав для здійснення розгляду даної справи у відкритому судовому засіданні за участю сторін, відтак клопотання скаржника задоволенню не підлягає.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній, посилаючись на безпідставність доводій апеляційної скарги просить залишити останню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року без змін.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

За результатами місцевих виборів 25 жовтня 2020 року ОСОБА_2 шляхом самовисування обрано депутатом Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області. 30 березня 2024 року відбулися збори виборців округу № 1, на яких прийнято рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата за народною ініціативою, утворено ініціативну групу та обрано офіційним представником ініціативної групи ОСОБА_1 24 липня 2024 року Феодосіївська сільська територіальна виборча комісія протоколом № 3 затвердила підсумки збору підписів та постановою № 3 відкликала депутата ОСОБА_2 за народною ініціативою.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково за наявності перелічених підстав, засвідчених офіційними документами, без прийняття рішення відповідної ради у разі його відкликання за народною ініціативою у встановленому цим Законом порядку. Підстави для відкликання визначені статтею 37, процедуру ініціювання відкликання - право внесення пропозиції, проведення зборів, утворення ініціативної групи та збір підписів - унормовано статтями 38- 40, а порядок прийняття рішення про відкликання - статтею 41 цього Закону. Згідно з частиною п`ятою статті 41 Закону, якщо при ініціюванні відкликання депутата за народною ініціативою дотримано вимоги статей 38- 40, оформлення підписних листів та кількість підписів виборців відповідають вимогам Закону, територіальна виборча комісія приймає рішення про відкликання депутата за народною ініціативою у разі, якщо депутат був обраний шляхом самовисування.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого. Оскільки ОСОБА_2 обрано депутатом шляхом самовисування, остаточне рішення про його відкликання за народною ініціативою ухвалює саме територіальна виборча комісія на підставі частини п`ятої статті 41 Закону. Постанова Феодосіївської сільської територіальної виборчої комісії № 3 від 24 липня 2024 року є владним рішенням суб`єкта владних повноважень, а не актом юридично-технічного забезпечення волі виборців. Виборці округу реалізують право ініціювати відкликання, проте самостійного владного рішення не ухвалюють. А отже Феодосіївська сільська територіальна виборча комісія є належним відповідачем у справі, а посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18 є безпідставним, оскільки, на відміну від державного реєстратора, який не керує поведінкою особи, Комісія ухвалила самостійне рішення про відкликання депутата, що безпосередньо припинило його повноваження.

Колегія суддів погоджується з доводом апелянта про те, що територіальна виборча комісія не перевіряє наявність підстав для відкликання депутата, визначених статтею 37 Закону, а перевіряє лише дотримання вимог статей 38- 40 цього Закону. У постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 560/5385/22 Верховний Суд зазначив, що територіальна виборча комісія не перевіряє наявність підстав для відкликання депутатів місцевої ради, а лише дотримання вимог статей 38- 40 Закону, які цього не передбачають. З огляду на це посилання суду першої інстанції на ненадання Комісією доказів допущення депутатом порушень, передбачених статтею 37 Закону, є зайвим. Водночас ця обставина не впливає на правильність вирішення справи по суті, оскільки підставою для скасування оскаржуваної постанови стали самостійні порушення вимог статей 38- 40 та статті 48 Закону, які належать до предмета перевірки Комісії. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає рішення без змін, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив його з додержанням норм права; помилковість окремого мотиву за наявності інших, достатніх для задоволення позову підстав, не свідчить про неправильне вирішення справи.

За частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Феодосіївська сільська територіальна виборча комісія відзиву на позов не подала та жодного доказу дотримання процедури відкликання суду не надала, а її пасивну позицію суд першої інстанції в силу частини четвертої статті 159 цього Кодексу обґрунтовано кваліфікував як визнання позову. Подібний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 560/5385/22, де скасування рішення комісії пов`язано саме з ненаданням нею доказів правомірності власних дій. Таким чином, довід апелянта про допустимість пасивної позиції Комісії не спростовує обов`язку відповідача довести правомірність оскаржуваної постанови.

Доводи апелянта про дотримання строків звернення до Комісії колегія суддів відхиляє. Відповідно до частини першої статті 39 та частини першої статті 41 Закону офіційний представник ініціативної групи у визначені строки повідомляє територіальну виборчу комісію про факт проведення зборів та передає заповнені підписні листи. Суд першої інстанції встановив, що до 09 липня 2024 року в Комісії був відсутній журнал реєстрації документів, заяв і скарг, що унеможливлює достовірне встановлення дати надходження повідомлення про збори та підписних листів. Ведення такого обліку є обов`язком Комісії, а не ініціативної групи, тому спричинену його відсутністю невизначеність не може бути усунуто на користь правомірності постанови. Посилання апелянта на надісланий 02 квітня 2024 року цінний лист з описом вкладення цього висновку не спростовує, оскільки сам факт відправлення листа не підтверджує своєчасності подання та належної фіксації надходження документів у розумінні статей 39 і 41 Закону. А отже дотримання вимог статей 38- 40 Закону при ініціюванні відкликання належними та допустимими доказами не підтверджено.

Стосовно доводів про участь ОСОБА_2 у зборах 30 березня 2024 року та про помилкове застосування судом частини другої статті 39 Закону колегія суддів зазначає таке. Згідно з частиною першою статті 48 Закону організатори зборів виборців письмово повідомляють депутата, щодо якого розглядатиметься питання про відкликання, про дату, час і місце їх проведення. Суд першої інстанції встановив, що лист-запрошення не містив чіткого адресата та реквізитів виконавця, доказів доставлення електронного листа немає, а поштове відправлення 28 березня 2024 року вручене представнику сільської ради, а не особисто депутату. За таких обставин висновок про неналежне повідомлення депутата є правильним. Довід апелянта про те, що частина друга статті 39 Закону регулює виключно проведення зборів місцевої організації політичної партії, не відповідає змісту цієї норми, яка прямо стосується одержання повідомлення про проведення як зборів виборців, так і зборів (конференції) місцевої організації політичної партії.

Клопотання апелянта про прийняття нового доказу - відеозапису виступу ОСОБА_2 на зборах 30 березня 2024 року - колегія суддів враховує та зазначає, що у разі прийняття цього доказу в порядку статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України він підтверджує лише факт присутності депутата на зборах, проте не усуває встановлених судом порушень: неналежного повідомлення депутата, недоведеності дотримання строків та обмеження його права на доступ до інформації. А отже на правильність вирішення справи цей доказ не впливає.

Доводи апелянта про те, що право ОСОБА_2 на інформацію не було обмежено, колегія суддів відхиляє. Закон не гарантує депутату права на усний виступ на засіданні самої територіальної виборчої комісії, надаючи йому на цій стадії право бути присутнім (частина перша статті 48 Закону), і в цій частині довід апелянта є слушним. Проте суть встановленого судом порушення полягає не в позбавленні депутата слова на засіданні Комісії, а в обмеженні його доступу до документів процедури відкликання. Суд першої інстанції встановив, що Комісія відмовила депутату в ознайомленні з підписними листами, пославшись на захист персональних даних виборців. За частиною восьмою статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеженню підлягає інформація, а не документ, а право знайомитися з відомостями про себе гарантоване статтею 32 Конституції України. А отже відмова надати депутату можливість ознайомитися з документами, які стали підставою для порушення питання про його відкликання, обмежила його право на інформацію та на захист і додатково свідчить про протиправність постанови.

Щодо доводу про правомірність самостійного формування Комісією переліку осіб для вибіркової перевірки колегія суддів зазначає, що за частиною другою статті 41 Закону з метою перевірки достовірності відомостей про громадян у підписних листах територіальна виборча комісія скеровує запит до органу ведення Державного реєстру виборців, який і здійснює вибіркову перевірку. Суд першої інстанції встановив, що Комісія самостійно сформувала список із 25 осіб та направила його для перевірки. Цей мотив колегія суддів залишає як додатковий і такий, що не є самостійно вирішальним, оскільки достатньою підставою для скасування постанови є недотримання вимог статей 38- 40 та статті 48 Закону.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 29 грудня 2020 року у справі № 819/151/18 колегія суддів вважає таким, що не стосується спірних правовідносин. Наведений у ній висновок захищає волевиявлення виборців від формальних недоліків перевірки підписних листів, проте не виправдовує недотримання строків процедури та порушення гарантій самого депутата, передбачених статтею 48 Закону. Встановлені у цій справі порушення стосуються повідомлення депутата, дотримання строків та його права на інформацію, а тому мають істотний, а не формальний характер.

Таким чином, постанова Феодосіївської сільської територіальної виборчої комісії Обухівського району Київської області № 3 від 24 липня 2024 року прийнята з порушенням вимог статей 38- 40 та статті 48 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», а Комісія як суб`єкт владних повноважень не довела її правомірності. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

За результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: І.О. Грибан

В.Ю. Ключкович

(Повний текст постанови суду виготовлено 23 червня 2026 року)