Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №703/1679/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1679/26

2/703/1610/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

за участю

секретаря судового засідання Батаргіної Т.М.,

представника позивача – адвоката Попової І.П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Відділ Державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про звільнення від сплати заборгованості за аліментами,

встановив:

23.03.2026 позивач через представника, адвоката Попову І.П., з використанням системи «Електронний суд» звернувся із позовом до ОСОБА_2 , третя особа – Відділ Державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 11.01.2012 до 18.06.2020, а також з 09.12.2023 до 11.11.2024 він та відповідачка ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачка та дитина сторін проживали в житлі позивача, що за адресою АДРЕСА_1 , протягом всього періоду із 2012 року до серпня 2024 року, він сам перебував на військовій службі.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09.06.2020 в справі №703/1263/20, з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 квітня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Після розірвання шлюбу сторони продовжували проживати разом. Позивач до вересня 2024 року перебував на військовій службі, а із вересня 2024 до лютого 2025, після звільнення зі служби, не був працевлаштований, надалі, із березня 2025 до грудня 2025 працював на АТ «Укрзалізниця», після чого повернувся до Збройних Сил. Ввесь вказаний період часу він надавав утримання доньці, щомісячно переводив на рахунок відповідачки грошові кошти для дитини, у зв`язку з чим відповідач не зверталась до державної виконавчої служби з метою примусового стягнення аліментів, оскільки розмір виплачених коштів значно перевищував стягнутий за рішенням суду. За відсутності між сторонами інших зобов`язань, що могли мати наслідком виплату грошових коштів, вказані перерахування можуть бути лише аліментами, що їх позивач сплачував для забезпечення дитині належного рівня життя, змушений був роботи таким чином, оскільки фактично ввесь час перебував на військовій службі, поза місцем постійного проживання.

В серпні 2024 року ОСОБА_2 подала рішення для примусового виконання.

За період з 29 квітня 2020 року по вересень 2024 року позивачу нарахована заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 107934,47 грн.

Про нарахування заборгованості позивач дізнався в жовтні 2024 року, з даного приводу звернувся до Смілянського відділу ДВС і подав докази добровільної сплати аліментів на дитину, за власними підрахунками сума, сплачена за вказаний період, перевищує 298000,00 грн, однак надані ним документи про здійснення грошових переказів державним виконавцем не прийняті до уваги через відсутність відомостей про отримувача коштів, розрахунковий рахунок, призначення, а тому не можуть бути враховані як сплата аліментів.

Поточна заборгованість за аліментами фактично відсутня.

В зв`язку із викладеними обставинами просив звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, що нарахована за період із 29.04.2020 по 14.08.2024 року в сумі 107934,47 грн.

Ухвалою суду від 30.03.2026 відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначене судове засідання для розгляду справи по суті, встановлений учасникам справи строк на подання письмових заяв по суті справи, задоволене клопотання позивача про витребування доказів, що становлять банківську таємницю.

В судове засідання позивач не прибув через виконання обов`язків військової служби.

Представник позивача, адвокат Попова І.П. позовні вимоги підтримала та просила задовольнити на підставі доказів, що наявні в матеріалах справи.

Відповідачка в судові засідання 23.04.2026, 14.05.2026, 19.06.2026 не прибула, причин неявки не повідомляла, із заявами чи клопотаннями про відкладення судового засідання чи проведення судового розгляду за її відсутності не зверталася.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду не подав, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Третя особа, відділ Державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, представника в судове засідання не направив, 10.06.2026 звернувшись через систему «Електронний суд» із письмовою заявою про проведення судового розгляду без його присутності.

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

У зв`язку з неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, зважаючи на те, що позивач не висловив своїх заперечень проти заочного розгляду справи, розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого главою 11 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі із 11.01.2012 і такий рішенням Смілянського міськрайонного суду від 18.06.2020 в справі №703/1176/20, провадження 2/703/955/20, що набрало законної сили 21.07.2020, розірваний.

Судове рішення містить відомості про припинення шлюбних відносин із 16.04.2020.

Сторони по справі є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про її народження.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 09.06.2020 в справі №703/1263/20, провадження 2/703/980/20, що набрало законної сили 09.07.2020, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволений повністю, стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.04.2020 і до досягнення дитиною повноліття.

З судового рішення вбачається, що приводом для звернення до суду стало те, що відповідач матеріальної допомоги не надає, участі у вихованні дитини не приймає. Останнім позовні вимоги визнано.

16.07.2020 на виконання вказаного судового рішення виданий виконавчий лист, який 03.08.2020 повернутий без примусового виконання.

09.12.2023 сторони повторно зареєстрували шлюб у Смілянському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складений актовий запис №387.

14.08.2024 стягувачем пред`явлений до примусового виконання виконавчий лист.

Постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14.08.2024 на підставі виконавчого листа №703/1263/20, виданого Смілянським міськрайонним судом 16.08.2020, відкрите виконавче провадження №75808683 про стягнення ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи із 29.04.2020 і до досягнення дитиною повноліття.

Станом на час розгляду справи виконавче провадження триває, інших відкритих виконавчих проваджень з тими ж сторонами, не існує, що не заперечувалося стороною позивача та додатково підтверджується відомостями АСВП, що є відкритими.

Станом на вересень 2024 року за позивачем рахувалася заборгованість зі сплати аліментів в сумі 107934,47 грн, що підтверджується розрахунком державного виконавця.

Шлюб розірваний рішенням Смілянського міськрайонного суду від 11.11.2024 в справі №703/5017/24, провадження 2/703/1590/24, що набрало законної сили 12.12.2024.

Вказані обставини щодо укладення та розірвання шлюбів, стягнення аліментів встановлені судом із ЄДРСР, відомості якого є відкритими.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

У статті 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відповідно до статті 197 СК України, з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зазначені норми не встановлюють вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати аліментів. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд (постанова ВС від 01.04.2024 в справі №184/1781/22).

В даній справі позивач посилався як на обставину, яка має істотне значення для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, на те, що протягом часу, за який йому нараховано заборгованість, він фактично проживав із відповідачкою та спільною дитиною, надавав останній матеріальну допомогу в достатньому розмірі, на даний період часу аліменти із нього стягуються в рамках виконавчого провадження, поточної заборгованості фактично не має.

Із даного приводу судом зазначається наступне.

Із розрахунку заборгованості, що виконаний державним виконавцем станом на 05.02.2026 судом встановлено, що сукупний розмір заборгованості ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №75808683 становить 110414,59 грн. З того ж розрахунку слідує, що станом на вересень 2024 року існувала заборгованість в розмірі 107934,47 грн. Вказана заборгованість виникла за період із 29.04.2020 (дата звернення до суду із позовом про стягнення аліментів) до 14.08.2024 (дата пред`явлення виконавчого листа до виконання). При цьому відомості про пред`явлення стягувачем виконавчого листа до виконання, а також стягнення із відповідача аліментів на підставі виконавчого документа до серпня 2024 відсутні, навпаки, встановлено, що такий державним виконавцем 03.08.2020 повертався без виконання.

Частину третю статті 197 СК України, яка передбачала право суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред`явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти, виключено Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VII, що набув чинності 05 жовтня 2016 року.

Відтак відомостей, що в період із 29.04.2020 до 14.08.2024 позивач працював, отримував дохід та його розмір, і в якому розмірі з нього мали б здійснюватися відрахування, в матеріалах немає, бо з наданих позивачем документів не можливо встановити таких обставин.

Матеріалами справи підтверджується, що за період із 06.07.2022 до 30.12.2022 позивач вносив платежі на банківський рахунок відповідачки, що встановлено із роздруківок платіжних документів, сформованих в мобільному застосунку АТ «Ощадбанк» та підтверджується випискою за період із 01.07.2022 до 01.04.2024 про рух коштів за рахунком, що відкритий на ім`я відповідачки в АТ «Ощадбанк», що надана банком на виконання ухвали суду в частині витребування доказів. Загальна сума таких коштів склала 152300,00 грн.

Також встановлено, що за період із липня 2022 до грудня 2022 позивач перерахував на рахунок відповідачки 152300,00 грн, які за доводами позову, добровільно сплачено в рахунок аліментних зобов`язань, залишилися не спростовані відповідачем.

При цьому вказані виплати здійснені в період між розірванням першого шлюбу між сторонами та до укладення повторного шлюбу, однак аргументи про спільне проживання сторін у вказаний період позивачем не доведені.

З вересня 2024 до лютого 2025 позивач був працевлаштований на АТ «Укрзалізниця», мав заробітну плату, з якої здійснювалися відрахування у розмірі 50% на підставі виконавчого документа №703/1263/20 від 16.08.2020, що вбачається із відомостей про відрахування та виплати.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач фактично щомісячно сплачував аліменти безпосередньо на рахунок ОСОБА_2 за період із 15.03.2025 до 30.12.2025, окрім квітня та жовтня 2025 року, в сумі 1600,00 грн в рахунок сплати поточних аліментів та по 10,00 грн щомісячно в рахунок погашення наявної заборгованості по аліментах, що підтверджується платіжними інструкціями за відповідний період, де платником самостійно вказане призначення платежів.

Однак вказані документи та наявні в них відомості безпосередньо не відносяться до періоду, щодо якого позивач просить звільнити від заборгованості по аліментах, а вказують на виконання ним відповідного обов`язку після вересня 2024 року, тобто не є належним доказом обставин, на які посилається ОСОБА_1 у власному позові як на підстави, що виключають заборгованість, що існувала станом на вересень 2024 року.

Крім того, суд при прийнятті рішення не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про сплату на користь ОСОБА_2 платежів у рахунок аліментів, платежі щодо яких перелічені в заяві позивача від 19.11.2024, оскільки такі не підтверджуються матеріалами справи, в першу чергу наявними первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Подавши докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані їх сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова ВП ВС від 18.02.2020 в справі №129/1033/13-ц).

Застосовуючи вказаний підхід до обставин даної справи, суд дійшов переконання, що в період із липня до грудня 2022 року, позивачем сплачені на користь отримувача аліментів кошти в сумі, що перевищують заборгованість, що виникла за час, коли сторони не проживали разом та дитина залишалася із матір`ю. Вказаний період суд вбачає із квітня 2020 року до грудня 2023. Спільне проживання сторін в даний період позивачем не доведене, однак позивач належними та допустимими доказами довів добровільне виконання власного зобов`язання утримувати неповнолітню дитину у період, що відноситься до часу виникнення заборгованості, а відповідачка не скористалася власним правом заперечувати проти позовних вимог чи спростувати їх.

Відтак позиція сторони позивача вбачається достатньо вірогідною, отже позовні вимоги належить задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції від 20.03.2026, в інтересах позивача при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 1331,20 грн, що у зв`язку із задоволенням позову належить стягнути із відповідачки.

Відомостей про інші судові витрати сторін, що пов`язані із розглядом справи, матеріали не містять.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12-13, 259, 264-265, 273, 280 ЦПК України, суд,

ухвалив :

Позов задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами за період до вересня 2024 року в сумі 107934 (сто сім тисяч дев`ятсот тридцять чотири) грн 47 коп у виконавчому провадженні №75808683 від 14.08.2023 із примусового виконання виконавчого листа №703/1263/20, що виданий 16.08.2020 Смілянським міськрайонним судом про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331,20 грн судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , остання відома адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Відділ Державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, адреса: вул. Житомирська, 6, м. Сміла, код ЄДРПОУ 36091333.

Повне судове рішення складане 24.06.2026.

Суддя: І.В.Овсієнко