Окрема думка від 16 червня 2026 р. у справі №932/4658/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

17 червня 2026 року Справа № 932/4658/26

Окрема думка

судді Третього апеляційного адміністративного суду Дурасової Ю.В.

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду

від 17.06.2026 у справі №932/4658/26

за апеляційною скаргою громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1

на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 24.04.2026 в адміністративній справі №932/4658/26

за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області

до відповідача громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 про продовження строку затримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні

Користуючись правом на окрему думку, наданим частиною 3 ст. 34 КАС України, вважаю за необхідне висловити наступні думки щодо зазначеної постанови

Виклад обставин справи:

Позивач, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області

звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра з позовом до відповідача громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , просив:

продовжити строк затримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 6 місяців, тобто до 29.10.2026, з метою ідентифікації та забезпечення видворення.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач прибув на територію України 07.11.2011 року з метою навчання та з того часу територію України не покидав.

Положеннями абз.1 частини 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI від 11.09.2011 року передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку підлягають примусовому видворенню за межі України; розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більше як на 18 місяців.

Згідно частини 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить 6 місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення такий строк може бути продовжено, але не більш як на 18 місяців.

29.10.2025 уповноваженою особою стосовно відповідача прийнято рішення про поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Під час перебування відповідача у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, позивачем вжито низку заходів щодо ідентифікації відповідача та забезпечення його видворення.

Відповідач постійно ухиляється від надання міграційній службі оригіналу паспортного документа (то повідомляє про тривале пересилання такого документа дипломатичною поштою, то про його наявність за місцем мешкання, то про зберігання документа адвокатом).

Тому, за незалежних від позивача причин, на даний час здійснити примусове видворення відповідача не є можливим, у зв`язку з чим просить продовжити відповідачу строк затримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 місяців, тобто до 29.10.2026, з метою ідентифікації та забезпечення видворення.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 24.04.2026 - позов задоволено.

Продовжено строк затримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 6 місяців, тобто до 29.10.2026, з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України. Строк тримання затриманих іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування становить шість місяців з дня фактичного затримання особи. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи передачу відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, цей строк може бути продовжений, але не більш як до вісімнадцяти місяців.

Законодавцем передбачено можливість затримання іноземця або особи без громадянства та продовження строку такого затримання за наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Встановлено, що на момент затримання відповідача у зв`язку з порушенням ним законодавства України про правовий статус іноземців, у нього відсутні документи, які посвідчують його особу та на даний час відповідач перебуває на території України без законних підстав. Процедура ідентифікації особи іноземця-нелегального мігранта та процедура видворення включає в себе ряд заходів з пошуку шляхів сполучення з іншими країнами, оформлення проїзних документів, транспортні витрати тощо.

Відповідач відмовляється від співпраці з органами ДМС для пришвидшення його ідентифікації отримання транзитної візи для забезпечення видворення за межі території України.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку затримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 6 місяців, тобто до 29.10.2026, з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов частково:

Застосувати до відповідача захід передбачений п.3 ч.1 ст. 289 КАС України у вигляді взяття на поруки Товариством з обмеженою відповідальністю «Крістіна» з покладенням на відповідача обов`язків, що передбачені ч.4 ст.289 КАС України, а саме:

- прибувати до ГУ ДМС у Дніпропетровській області за графіком, визначеним цим органом, для контролю та обліку його перебування;

- не відлучатися з території Дніпропетровській області без дозволу ГУ ДМС у Дніпропетровській області;

- невідкладно повідомити ГУ ДМС у Дніпропетровській області про зміну свого місця проживання.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 року апеляційну скаргу задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Свою позицію суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження доводи позивача про відмову відповідача у співпраці з ДМС, протягом 6 місяців ДМС не здійснила офіційного запиту до посольства/консульства країни походження, що є критичним порушенням з боку ДМС та прямою підставою для відмови у продовженні строку затримання.

Вважаю за необхідне зазначити, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Сирійської Арабської Республіки, прибув на територію України 07.11.2011 з метою навчання та з того часу територію України не покидав, був документований ГУ ДМС в Дніпропетровській області посвідкою на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_1 , терміном дії з 24.09.2013 до 25.07.2018.

З 25.07.2018 відповідач перебуває на території України без законних підстав, при цьому ухилився від виїзду з України, із будь-якими заявами про легалізацію свого перебування до ГУ ДМС в Дніпропетровській області не звертався, інформація щодо визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відсутня.

Посвідка на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_1 знищена ГУ ДМС у Дніпропетровській області за Актом 11/2022 від 26.12.2022 року.

03.01.2023 відносно відповідача прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, яким останнього зобов`язано залишити територію України у строк до 17.01.2023.

06.04.2023 стосовно відповідача прийнято рішення про примусове видворення з України.

Шевченківським районним судом міста Дніпра 06.11.2025 ухвалено рішення про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ГУ ДМС у Дніпропетровській області громадянина Сирійської Арабської Республіки, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 6 місяців до 29.04.2026, з метою забезпечення видворення за межі території України.

На підтвердження, дій, що вчинені позивачем протягом 6-ти місяців перебування відповідача в ПТПІ матеріали справи містять такі документи:

- 12.11.2025 ГУ ДМС у Дніпропетровській області направлено лист №1201.17/38598-25 до ДУ «Миколаївський ПТПІ» з проханням провести опитування відповідача з метою встановлення місця знаходження паспорта № НОМЕР_2 та виявлення наміру співпрацювати з ДМС для здійснення видворення за межі України,

- 12.11.2025 з ДУ «Миколаївський ПТПІ» направлено повідомлення № 4877.5/814-25 з актом опитування відповідача від 12.11.2025, де зафіксовані його пояснення, що він має паспорт, бажання повернутися на батьківщину не має, оригінал паспорта громадянина Сирійської Арабської Республіки № НОМЕР_2 від 29.06.2025 знаходиться за місцем його мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , відмовляється співпрацювати з органами ДМС, тому що бажає залишитись в Україні,

- 27.11.2025 представником ГУ ДМС у Дніпропетровській області особисто складено акт опитування відповідача, в якому зазначено про наявність паспорта громадянина Сирійської Арабської Республіки, термін дії якого закінчився, та небажання повернення на батьківщину.

- 10.03.2026 до ДУ «Миколаївський ПТПІ» знову направлено повідомлення №1201.17.2/6916-26 з метою опитування відповідача на предмет співпраці під час ідентифікації у рамках виконання рішення про примусове видворення з України.

- 19.03.2026 з ДУ «Миколаївський ПТПІ» отримано відповідь № 4877.5/134-26 з актом опитування відповідача від 19.03.2026 де зафіксовані його пояснення, що він має паспорт, бажання повернутися на батьківщину не має, відмовляється співпрацювати з органами ДМС, бажає залишитись в Україні.

- 17.04.2026 на повідомлення з ГУ ДМС у Дніпропетровській області № 4877.5/193-26 отримано відповідь з ПТПІ з актом опитування відповідача від 17.04.2026 де зафіксовані пояснення відповідача, що відповідача має паспорт, бажання повернутися на батьківщину не має, оригінал паспорта знаходиться в м. Дніпрі у адвоката. Якщо буде потреба, щоб паспорт знаходився у ПТПІ, тоді адвокат зможе його надіслати. Відмовляється співпрацювати з ГУ ДМС у Дніпропетровській області, має бажання залишитись в Україні, оскільки будинок в Сирії знищений, а батьки біженці в іншій країні.

На мою думку, вказані обставини дають підстави для висновку, що позивачем протягом 6-ти місяців з моменту затримання відповідача та поміщення його до ПТПІ, вчинялися послідовні дії для ідентифікації відповідача з метою видворення за межі України.

Враховуючи, що відповідач на даний час не ідентифікований, оскільки відсутній його паспортний документ (відповідач повідомляє позивачу різну інформацію щодо його паспортного документа: то повідомляє про тривале пересилання такого документа дипломатичною поштою, то про наявність паспорту за місцем мешкання, то про зберігання паспортного документа адвокатом), то наявні підстави про продовження строку тримання відповідача у пункті тимчасового перебування строком на 6 місяців, т.т. до 29.10.2026 року.

В силу вимог ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI від 11.09.2011 року іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України.

Строк тримання затриманих іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування становить 6 місяців з дня фактичного затримання особи.

За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи передачу відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, цей строк може бути продовжений, але не більш як до 18-ти місяців.

Законодавцем передбачено можливість затримання іноземця або особи без громадянства та продовження строку такого затримання за наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

На момент затримання відповідача у зв`язку з порушенням ним законодавства України про правовий статус іноземців, у нього відсутні документи, які посвідчують його особу, на даний час відповідач перебуває на території України без законних підстав з 2018 року.

Процедура ідентифікації особи іноземця-нелегального мігранта та процедура видворення включає в себе ряд заходів з пошуку шляхів сполучення з іншими країнами, оформлення проїзних документів, транспортні витрати тощо.

Відповідач відмовляється від співпраці з органами ДМС для пришвидшення його ідентифікації отримання транзитної візи для забезпечення видворення за межі території України.

Як наслідок (на мою думку) суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження строку затримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 6 місяців, тобто до 29.10.2026, з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.

Також хочу зазначити, що в силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову:

Застосувати до відповідача захід передбачений п.3 ч.1 ст. 289 КАС України у вигляді взяття на поруки Товариством з обмеженою відповідальністю «Крістіна» з покладенням на відповідача обов`язків, що передбачені ч.4 ст.289 КАС України, а саме:

- прибувати до ГУ ДМС у Дніпропетровській області за графіком, визначеним цим органом, для контролю та обліку його перебування;

- не відлучатися з території Дніпропетровській області без дозволу ГУ ДМС у Дніпропетровській області;

- невідкладно повідомити ГУ ДМС у Дніпропетровській області про зміну свого місця проживання.

Суд апеляційної інстанції не дослідив вимоги апеляційної скарги, не надав оцінку вимогам апеляційної скарги.

Вважаю, що суд апеляційної інстанції не в повному обсязі дослідив обставини справи та вимоги ст. 73-77, ст.289, ст. 308 КАС України, а також вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3773-VI від 11.09.2011, чим припустився помилкового висновку про скасування рішення суду першої інстанції.

Суддя Третього апеляційного адміністративного суду_____________Ю. В. Дурасова