Вирок від 23 червня 2026 р. у справі №563/724/26 — Корецький районний суд Рівненської області

справа № 563/724/26

провадження № 1-кп/563/89/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.06.2026 року Корецький районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

з участю: прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Корець, в режимі відео конференції, кримінальне провадження № 12026181140000051 від 11 квітня 2026 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає в АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата, раніше судимого 24 квітня 2026 року Звягельським міськрайонним судом Житомирської області за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю два роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 , відповідно до постанови Баранівського районного суду Житомирської області від 06.03.2024 (справа №273/2510/23), що набрала законної сили, будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та позбавленим права керування транспортними засобами строком на 3 роки, маючи умисел на невиконання зазначеного судового рішення, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортними засобами, чим допустив умисне невиконання вищевказаного судового рішення.

Так, ОСОБА_4 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, виконуючи свій злочинний умисел на невиконання судового рішення, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», 12.03.2026, близько 16 год. 25 хв., керував транспортним засобом мотоциклом марки «Musstang», без номерного знаку, рухаючись по проїзній частині вул. Центральна, що в с. Даничів, Корецької територіальної громади, Рівненського району, Рівненської області, де був зупинений працівниками СРПП ВП №7 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області.

Крім того, 10.04.2026, близько о 16 годині 36 хвилин, ОСОБА_4 керував механічним транспортним засобом мотоциклом марки «Musstang», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по проїзній частині вул. Центральна, що в с. Залізниця, Корецької територіальної громади, Рівненського району, Рівненської області, де також був зупинений працівниками СРПП ВП №7 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області.

Достовірно знаючи про позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, ОСОБА_4 допустив злісне, умисне невиконання рішення суду, а саме постанови Баранівського районного суду Житомирської області від 06.03.2024.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованому злочині визнав повністю та частково дав показання про те, що, дійсно, керував мотоциклом, оскільки необхідно було їхати по цигарки. Обіцяв, що подібного більше не повториться.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 в інкримінованому кримінальному правопорушенні об`єктивно доведена зібраними і перевіреними в ході судового розгляду доказами.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що в березні 2026 року ним, як поліцейським офіцером громади, під час патрулювання в с.Топча Рівненського району був зупинений мотоцикл під керуванням ОСОБА_4 .. У водія ОСОБА_6 були виявлені ознаки алкогольного сп`янінні, а тому йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння. В результаті огляди стан алкогольного сп`янінні підтвердився. Внаслідок чого на водія був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, а також винесено ним постанову про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП. Під час оформлення матеріалів ОСОБА_4 знав, що був позбавлений судом права керування строком на три роки.

В квітні 2026 року, точної дати не пам`ятає, в с.Залізниця Рівненського району ним знову був зупинений мотоцикл під керуванням ОСОБА_4 , який не заперечував той факт, що згідно постанови суду не має права керувати транспортними засобами. Як пояснив ОСОБА_4 , що їхав за цигарками.

Свідок ОСОБА_7 дав аналогічні показання про обставини зупинки транспортного квітні 2026 року в с.Залізниця Рівненського району мотоцикла під керуванням ОСОБА_4 ..

Відповідно до постанови судді Корецького районного суду Рівненської області від 04 серпня 2023 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення за цим законом у виді штрафу розміром 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Постанова суду набрала законної сили 15 серпня 2023 року.

Згідно постанови судді Баранівського районного суду Житомирської області від 06 березня 2024 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення за цим законом у виді штрафу розміром 34000 (тридцять чотири тисячі ) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Постанова суду набрала законної сили 18 березня 2024 року.

За результатом дослідження протоколу огляду предметів від 20 квітня 2026 року, а саме диску з відеозаписами з бодікамери поліцейських встановлено, що 10 квітня 2026 року всупереч наявним обмеженням на заборону права керування транспортними засобами ОСОБА_4 керував транспортним засобом. При цьому за результатом перегляду відеозапису встановлено, що ОСОБА_4 був обізнаний про заборону керування транспортними засобами.

Постановою судді Корецького районного суду Рівненської області від 20 травня 2026 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 5 ст. 126, ч.1 ст.130, ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 130 КУпАП та на підставі ст.36 КУпАП застосовано адміністративне стягнення штраф в розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Оцінюючі докази в їх сукупності, суд вважає їх достовірними, достатніми та переконливими для визнання обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжкі тілесні ушкодження.

При призначенні обвинуваченому покарання суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує сукупність обставин, при яких вчинено кримінальне правопорушення, характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, є нетяжким злочином.

Визнання вини та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення суд визнає обставинами, що пом`якшують покарання.

Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

За місцем проживання обвинувачений характеризується позитивно.

На обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Відповідно до вимог КК України, покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у межах, встановлених у санкції ч. 1 ст. 382 КК України, а саме у виді позбавлення волі.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

При цьому судом встановлено, що 24.04.2026 Звягельським міськрайонним судом Житомирської області ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки. Вирок набув законної сили 26.05.2026.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Частина 1 статті 70 КК України передбачає, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм.

При цьому, суд при ухваленні вироку, враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 25.06.2018 (справа №511/37/16-к), зазначила таке: виходячи з приписів кримінального закону правила призначення покарання, передбачені ч. 4 ст. 70 КК України, застосовуються в разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що особа винна ще й в іншому злочині, вчиненому нею до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може при призначенні покарання за другим вироком як поглинути покарання за першим вироком, так і приєднати його повністю або частково, однак таким чином, щоб обраний захід примусу не перевищував максимального покарання, встановленого статтею (частиною статті), за якою особу засуджено, і водночас не був меншим строку покарання, визначеного за перший злочин. При цьому суд зобов`язаний в остаточне, призначене за сукупністю злочинів, покарання зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.

Також, Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 23.09.2019 (справа №199/1496/17) зазначила, що кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 15.02.2021 (справа №760/26543/17) зробила правовий висновок із застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України та виснувала, що якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.

У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК України щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовується, а кожний вирок попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально виконуються самостійно.

З огляду на те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення до постановлення у відношенні нього попереднього вироку, то в даному випадку застосуванню підлягають положення ч. 4 ст. 70 КК України та принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Таким чином, на підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, необхідно поглинути призначене даним вироком покарання, покаранням за вироком Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 24 квітня 2026 року року.

Разом з тим, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який на обліку у психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, наявність пом`якшуючих відповідальність обставин та відсутність обставин, що їх обтяжують, за місцем проживання характеризується позитивно, є військовослужбовцем, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадження не заявлявся.

Речові докази та судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Запобіжні заходи щодо обвинуваченого не обирались.

Керуючись статтями 349, 370, 374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком, більш суворим покаранням за вироком Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 24 квітня 2026 року року, та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

Зобов`язати ОСОБА_4 на підставі ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі ч.3 ст.76 КК України нагляд за поведінкою ОСОБА_4 покласти на командира військової частини, де він проходитиме військову службу, а у разі його звільнення з військової служби - на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його оголошення через Корецький районний суд Рівненської області, а обвинуваченимв такому ж порядку і в такий же строк, але з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя