Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №378/53/26 — Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/53/26

Провадження № 3/378/63/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2026 року селище Ставище

Суддя Ставищенського районного суду Київської області Скороход Т. Н., розглянувши матеріали, які надійшли від Батальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП НП України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 2 січня 2026 року, близько 18 години 38 хвилини, по вул. Цимбала Сергія, 113 в селищі Ставище Білоцерківського району Київської області, керував автомобілем Audi 100, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя та виражене тремтіння пальців рук, від огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився та втік з місця зупинки транспортного засобу, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину свою не визнав, пояснив, що 2 січня 2026 року, близько 18 год., він керуючи автомобілем, зупинився біля магазину в селищі Ставище, після чого пішов у магазин. Працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Захисник ОСОБА_1 — адвокат Домітращук І.С. подала письмові пояснення (а.с. 39-43, 50-57), в яких просить суд провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Зазначила, що з долученого до матеріалів справи відео, поліцейськими не було зафіксовано належним чином факт зупинки та керування транспортним засобом ОСОБА_1 , не встановлена особа останнього та наявні у нього ознаки сп`яніння. Також поліцейськими не було роз`яснено ОСОБА_1 його права, не запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння та не роз`яснено процедуру проходження медичного огляду. Крім цього, поліцейськими не було зафіксовано жодних порушень ОСОБА_1 правил дорожнього руху, що стали б причиною зупинки, та не складено про це жодних адміністративних матеріалів. В матеріалах справи міститься направлення, яке датоване 02.01.2026, о 18 год. 38 хв., однак згідно відеозапису в даний час поліцейські ще рухалися у своєму автомобілі. Жодних направлень на стан сп`яніння згідно відезапису не надавалося. В той момент як поліцейський нібито оголошував права особи та пропонував огляд, ОСОБА_1 взагалі не було поруч. Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, як вбачається з довідки № 1 про клінічне обстеження на стан сп`яніння особи, ОСОБА_1 станом на 02.01.2026, на 19 год. 15 хв., не перебував у стані сп`яніння. Таким чином, фактичні обставини справи свідчать про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у той час, як вина останнього не може ґрунтуватися на припущеннях, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Порядок проведення огляду водіїв на стан сп`яніння визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні вищевказаного адмінправопорушення підтверджується:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 557535 від 02.01.2026, в якому викладено обставини вчинення адміністративного правопорушення, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, при цьому протокол був підписаний особою, яка його склала; ОСОБА_1 від підпису відмовився (а.с. 1);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.01.2026 та актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а. с. 9,10), відповідно до яких у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, огляд на стан алкогольного сп`яніння не проводився;

- довідкою щодо наявності посвідчення водія від 04.01.2026 (а.с. 5), в якій зазначено, що відповідно до інформації наявних баз даних ОСОБА_1 було видане посвідчення водія НОМЕР_2 , статус «виданий»;

- рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону № 2 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП від 02.01.2026 (а.с. 11), відповідно до якого 02.01.2026, близько 18 год. 38 хв., працівниками поліції був зупинений автомобіль Audi 100, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , під час спілкування з водієм у останнього були встановлені ознаки алкогольного сп`яніння, проте на пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння останній відмовився; також водій поводився не адекватно, тікав з місця події та уникав спілкування;

- переглянутим у судовому засіданні відеозаписом на DVD-R диску, доданим до протоколу про адміністративне правопорушення, перенесеним з нагрудної відеокамери (а.с. 12), з якого встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Audi 100, номерний знак НОМЕР_1 , зупинився біля магазину «Продукти» в селищі Ставище. Коли він вийшов з автомобіля (з водійського сидіння), до нього підійшли працівники поліції, які повідомили, що водій рухався «без поворотніка» та попросили його підійти до них. Проте, останній, не реагуючи на звернення до нього працівників поліції, пішов у магазин. Працівник поліції прослідував за ним, де запропонував надати посвідчення водія, страховий поліс та реєстраційний талон, на що ОСОБА_1 повідомив «вийдіть будь-ласка» (18:39:43 -18:39:53) і почав виходити з магазину на інший вихід. Працівник поліції знову його гукнув, щоб останній зупинився. На запитання працівника поліції: «Як звати?» ОСОБА_2 повідомив: « ОСОБА_3 » та неодноразово сказав «я не стояв, я їхав» (18:41:06-18:41:15). Він ( ОСОБА_4 ) просив працівника поліції «номер карточки скинь» (18:42:00). ОСОБА_1 нецензурною лайкою (18:42:37, 18:41:51) повідомив його ставлення до адміністративного стягнення за вчинення ним правопорушення. 18:44:51 на пропозицію працівника поліції пройти до автомобіля останній відмовився. Під час того, як працівник поліції повідомив підстави зупинення та ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя та виражене тремтіння пальців рук, та запропонував пройти йому огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці або у медичному закладі (18:45:45-18:46:30), водій декілька раз у грубій формі сказав «шо шо, шо шо», а потім почав кричати «Рома». ОСОБА_1 з магазину зайшов на приватну територію, а працівник поліції пішов за ним. В цей час на даній території з`явився невідомий чоловік, який, виражаючись нецензурною лайкою, почав вигонити саме працівника поліції з даної території, повідомивши, що це є його приватна власність. В цей час працівник поліції, попросивши вибачення у даної особи, повторно запропонував водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 промовив «пройдете огляд» і пішов у невідомому напрямку. Зайшовши знову у магазин, працівник поліції попросив власників гукнути ОСОБА_1 , на що останній їм повідомив, що він перестрибнув через ворота і втік (18:48:18). В подальшому, поліцейський, перебуваючи у службовому автомобілі біля вищевказаного двору, складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .. За цей час ОСОБА_1 з магазину та домогосподарства не виходив, до поліцейських не підходив.

Відеозапис є одним з доказів по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами. Сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозапис не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації, фабрикації. Окрім того, порядок доступу до відеозаписів з нагрудних камер (відео-реєстраторів) та їх використання передбачено розділом 5 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, в якому будь-яких застережень щодо надання до суду безперервного запису з моменту активації камери немає. Отже, наявний відеозапис події є належним та допустимим доказом у справі.

Вищевказані докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою.

Фактично з відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 ухилився бути на місці при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього, після того як поліцейський повідомив ознаки алкогольного сп`яніння та, що відносно нього буде складено протокол за ст. 130 КУПАП. Зокрема, як зазначено вище, з відеозапису встановлено, що (18:44:51) на пропозицію працівника поліції пройти до автомобіля останній відмовився. Під час того, як працівник поліції повідомив підстави зупинення та ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя та виражене тремтіння пальців рук, та запропонував пройти йому огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці або у медичному закладі (18:45:45-18:46:30), водій декілька раз у грубій формі сказав «шо шо, шо шо», а потім почав кричати «Рома», оскільки ОСОБА_1 з магазину зайшов на приватну території, а працівник поліції – за ним.

До того ж, із цього відеозапису вбачається, що працівники поліції, роз`яснили ОСОБА_1 , що у разі його відмови від проходження такого огляду на нього буде складено адміністративний протокол, а відтак, суд сприймає відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як таку, що була вчинена ним добровільно на підставі власних переконань та суджень.

Суд звертає увагу на те, що сутність вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення викладена із належною повнотою. ОСОБА_1 не був позбавлений можливості зазначити у протоколі про адміністративне правопорушення свою незгоду із викладеними у ньому відомостями. Однак, попри вказівку поліцейського залишатись на місці, пішов у невідомому напрямку.

Обґрунтовуючи клопотання про закриття провадження у справі, ОСОБА_1 та його захисник зазначили, що жодних ознак сп`яніння, на які вказували працівники поліції, висловивши підозру про начебто перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, останній фактично не мав.

Такі посилання ОСОБА_1 та його захисника суд вважає безпідставними, оскільки пунктом 2 Розділу І Інструкції встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Тобто за змістом цієї норми поліцейський, як посадова особа на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння, визначених п. п. 3, 4 Розділу І Інструкції, а тому невиконання водієм транспортного засобу вимоги працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння, яка входить до кола його повноважень, не може бути визнано правомірним, навіть якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною.

Також захисник посилається на те, що у матеріалах справи міститься направлення, яке датоване 02.01.2026, о 18 год. 38 хв., однак, згідно відеозапису в даний час поліцейські ще рухалися у своєму транспортному засобі. Жодних направлень на стан сп`яніння згідно відеозапису не надавалось та не роз`яснена процедура проходження медичного огляду.

Щодо вказаних доводів захисника суд зазначає наступне.

Виходячи із змісту статті 266 КУпАП, вищевказаної Інструкції та пункту 2.5 ПДР огляд водія в закладах охорони здоров`я проводиться лише у разі його незгоди на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами.

Письмове направлення на огляд до закладу охорони здоров`я виписуються тоді коли особа не відмовляється від проходження медичного огляду.

Форма направлення на огляд, яка наведена в додатку 1 до Інструкції, заповнюється у випадку направлення водія на огляд до закладу охорони здоров`я.

Оскільки поведінка ОСОБА_1 беззаперечно свідчила про відмову пройти огляд у будь-який спосіб, а не лише за допомогою спеціального технічного засобу, підстав для складання направлення водія на огляд у поліцейських не було, так як відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку є самостійною підставою притягнення особи до відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.

В доданому до протоколу направленні, фактично констатовано ознаки такого сп`яніння та факт, що огляд ОСОБА_1 за допомогою спеціального технічного засобу не проводився, а також що у заклад охорони здоров`я останній не доставлявся.

Наявність вищевказаного направлення, доданого до протоколу, не спростовує обставин, викладених в протоколі щодо відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» так і в медичному закладі, оскільки така відмова підтверджується вищевказаним відеозаписом (18:45:45-18:46:30).

Суд критично оцінює та не бере до уваги надану захисником Франчука В.П. копію довідки № 1 про клінічне обстеження на стан сп`яніння особи, відповідно до якої ОСОБА_1 станом на 02.01.2026, на 19 год. 15 хв., не перебував у стані сп`яніння, оскільки останньому не вміняється порушення п. 2.9а ПДР, а саме, факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Щодо посилання захисника Домітращук І. М. на відсутність роз`яснень ОСОБА_1 прав, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, суд зазначає, що під час розгляду даної справи в суді ОСОБА_1 скористався юридичною допомогою адвоката.

Також, захисник ОСОБА_1 — адвокат Домітращук І.С. посилається на те, що у протоколі місцем складання протоколу та місцем вчинення адмінправопорушення зазначена адреса: « АДРЕСА_2 », а події, покладені поліцейськими в основу матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відбувалися за іншою адресою. Фактичне місце подій: « АДРЕСА_3 » та те що, поліцейськими не було зафіксовано належним чином факт зупинки останнього.

У судовому засіданні особи які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення фактичного місця вчинення правопорушення ОСОБА_1 та місця складання по даному факту протоколу про адміністративне правопорушення не оспорювали, а помилково зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, саме номер будинку «113», а не «116/26», та не зафіксовано працівниками поліції факт зупинки вищезазначеного транспортного засобу, вважаю такими, що не заслуговують на увагу та не свідчать про відсутність складу адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 ..

Суд оцінює критично та не бере до уваги твердження захисника щодо того, що поліцейськими не було зафіксовано жодних порушень ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, що стали б причиною зупинки, та не складено про це жодних адміністративних матеріалів, оскільки з переглянутого у судовому засіданні відео встановлено, що працівники поліції повідомили ОСОБА_1 підставу зупинки.

Суд приймає також до уваги як доказ керування ОСОБА_1 транспортним засобом постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі №378/229/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції (а. с.94-101).

У зазначеній постанові встановлені події, які відбувалися 02 січня 2026 року, а саме, на наданих відповідачем відеозаписах зафіксовано, що 02.01.2026, о 18 год. 38 хв., в селищі Ставище по вул. Сергія Цимбала, 113, позивач керував транспортним засобом марки "АУДІ 100", реєстраційний номер НОМЕР_1 , та, під`їхавши до магазину, вийшов з автомобіля з місця водія. З відеофайлу clip-0, зокрема 18 год. 44 хв. вбачається, що на репліку поліцейського, позивач відповів, що він (позивач) їхав.

Також, у зазначеній постанові було встановлено, що ОСОБА_1 02 січня 2026 року під час складання відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення керував транспортним засобом.

Отже, встановлені Шостим апеляційним адміністративним судом обставини, є преюдиційними та додаткового доведення не потребують.

Суд враховує, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, доведена «поза розумним сумнівом», тому суд дійшов висновку про наявність в діях останнього складу вказаного правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що сутність вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення викладена із належною повнотою.

Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю вищевказаних доказів, відповідно до яких останній 2 січня 2026 року, близько 18 години 38 хвилини, по вул. Цимбала Сергія в селищі Ставище Білоцерківського району Київської області, керував автомобілем Audi 100, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя та виражене тремтіння пальців рук, від огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився та втік з місця зупинки транспортного засобу, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, не встановлено.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно довідки щодо наявності посвідчення водія від 04.01.2026 (а.с. 5), встановлено, що ОСОБА_1 було видане посвідчення водія НОМЕР_2 , статус «виданий».

Суд дійшов висновку, що в даному випадку застосування виду адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік буде достатньою та необхідною мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.

Відповідно ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави судовий збір.

Керуючись ст.ст. 40-1, 130 ч. 1 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити, що штраф, відповідно до ст. 307 КУпАП має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП стягується подвійний розмір штрафу, який визначений у відповідній статті КУпАП та зазначений у постанові про стягнення штрафу.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Термін пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Суддя Т. Н. Скороход