Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №754/3535/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м. Київ

Унікальний номер справи № 754/3535/26

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10053/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 17 березня 2026 року, постановлену під головуванням судді Галась І.А., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про усиновлення,-

в с т а н о в и в :

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просив: визнати ОСОБА_1 усиновлювачем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внести зміни в актовий запис про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому зазначити відомості про батька: прізвище « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ім`я « ІНФОРМАЦІЯ_3 », по-батькові « ІНФОРМАЦІЯ_3 », дата народження « ІНФОРМАЦІЯ_2 », «громадянин України», місце проживання « АДРЕСА_1 » (а.с. 1-6).

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 17 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про усиновлення - визнано неподаною та повернуто заявнику (а.с. 14-16).

Не погодившись з ухвалою районного суду, 01 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Простибоженко О.С. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 19-22).

На обґрунтування скарги зазначив, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначав, що суд вважав, що заявником не усунуто недоліки заяви в установлений судом строк. Крім цього, стверджувалось, що вирішення питання щодо ігнорування виконання батьківських обов`язків ОСОБА_8 щодо малолітнього сина не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження в справах про усиновлення, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатись в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.

Вважав, що встановлені судом недоліки заяви за своїм змістом взагалі не є такими відповідно до положень процесуального законодавства та не могли бути підставою для залишення заяви без руху.

При поданні заяви про усиновлення було дотримано ст. 311 ЦПК України, відтак, були відсутні підстави для залишення заяви без руху та надання строку для усунення недоліків.

Мати ОСОБА_2 не заперечує та надає згоду на усиновлення заявником її сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Водночас, враховуючи, що біологічний батько ОСОБА_4 понад пів року безпідставно ігнорує виконання ним батьківських обов`язків щодо дитини, необхідність в отриманні його згоди на усиновлення відсутня (а.с. 19-22).

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, проте, суд апеляційної інстанції встановленим порядком повідомив осіб, які беруть участь у справі про надходження апеляційної скарги та можливість подання відзиву або заяву про приєднання до апеляційної скарги про що у справі є докази (а.с. 53-64).

Відповідно до частини другої ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідноз частиною тринадцятою ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, враховуючи викладене.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про усиновлення - залишено без руху.Надано заявнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали (а.с. 9-10).

Підставами для залишення заяви ОСОБА_1 без руху вказано, що заявник всупереч вимогам ст. 311 ЦПК України та ст. 217 СК України, не надав нотаріально посвідчену згоду ОСОБА_3 (батька) на усиновлення малолітнього ОСОБА_4 .

Вказана ухвала була отримана заявником ОСОБА_9 06.03.2026 року (а.с. 11) відтак, останній днем для усунення недоліків було 16 березня 2026 року .

12.03.2024 року до суду надійшла заяви про усунення недоліків від ОСОБА_1 , в якій останній зазначив, що у нього відсутня можливість контакту з ОСОБА_3 , оскільки не знає його фактичне місце перебування, адже останній переховується у зв`язку з самовільним залишенням військової частини. Разом з тим, ОСОБА_3 понад пів року ігнорує виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до малолітнього ОСОБА_4 , відтак, вважав, що його згода на усиновлення дитини не є необхідною та відповідно не подана до суду (а.с. 12-13).

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 17 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про усиновлення - визнано неподаною та повернуто заявнику (а.с. 14-16).

Повертаючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що норма ч.2 ст. 219 СК України передбачає встановлення саме судом факту що батьки, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її.Заявником такої вимоги заявлено не було, і діюче законодавство не передбачає можливості спільного розгляду заяви про усиновлення та вирішення спору в частині прав та обов`язків ОСОБА_3 , як батька малолітнього ОСОБА_10 , 2021 року народження. У даній справі, заявник просить визнати його усиновлювачем малолітнього ОСОБА_10 на підставі ухилення батька дитини від виконання обов`язків більш ніж шість місяців. З огляду на зазначене вбачається, що у справі, наявний спір про право, зокрема спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята статті 19 СК України). Вирішення питання щодо ігнорування виконання батьківських обов`язків ОСОБА_11 щодо малолітнього сина, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження в справах про усиновлення, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право. Зважаючи на викладене, суд не вважав подану заяву від 12 березня 2026 року такою, що усунула вказані в ухвалі суду недоліки.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання неподаною та повернення позовної заяви, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннями статті 311 ЦПК України визначені основні вимоги щодо форми і змісту заяви про усиновлення та доданих до неї документів.

Заява про усиновлення дитини повинна містити: найменування суду, до якого подається заява, ім`я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім`я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, відомості про стан здоров`я дитини. Заява про усиновлення дитини може також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір`ю або батьком дитини.

До заяви про усиновлення дитини за наявності мають бути додані такі документи: 1) копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні дитини одним із подружжя; 2) медичний висновок про стан здоров`я заявника; 3) довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи; 4) документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням; 5) інші документи, визначені законом.

Повернути заяву заявнику суд може тільки у випадках наявності недоліків заяви прямо встановлених ст. 311 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що норма ст. 311 ЦПК України не передбачає вимогу щодо обов`язкового надання заявником до заяви про усиновлення нотаріально посвідчену згоду батька на усиновлення дитини.

При цьому, на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання щодо достатності доказів, поданих заявником на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.

До подібних висновків Верховний Суд дійшов у постановах: від 08 квітня 2020 року у справі №761/41071/19 (провадження №61-2192св20); від 25 січня 2021 року у справі №308/13063/19 (провадження №61-7912св20).

Виходячи з аналізу наведених норм процесуального права, суд при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі не може давати оцінку наданим заявником доказам, їх достатності, вимагати надання додаткових доказів, встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги, що відповідно не може слугувати підставою для повернення позовної заяви.

Повертаючи заяву ОСОБА_1 з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення заяви без руху, суд першої інстанції зазначеного не в рахував, внаслідок чого дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для повернення заяви, оскільки вказані ним обставини для залишення заяви без руху та повернення його заявнику не є такими, що можуть слугувати підставою для залишення вищевказаної заяви без руху та повернення її заявнику.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що норма ч.2 ст. 219 СК України передбачає встановлення саме судом факту що батьки, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її. Заявником такої вимоги заявлено не було, і діюче законодавство не передбачає можливості спільного розгляду заяви про усиновлення та вирішення спору в частині прав та обов`язків ОСОБА_3 , як батька малолітнього ОСОБА_10 , 2021 року народження.

Проте, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що надавати оцінку заявленим вимогам, суд може лише під час судового розгляду справи по суті, а не під час вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Також, суд першої інстанції, повертаючи заяву вказав, що у справі, наявний спір про право, зокрема спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята статті 19 СК України).

Проте, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Отже суд першої інстанції дійшов суперечливих висновків про визнання неподаною та повернення заяви, пославшись на наявність спору про право цивільне.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви позивачу на підставі частини третьої ст. 185 ЦПК України, а порушення норм процесуального права призвели до постановлення ухвали, котру відповідно до пункту 4 частини першої ст. 379 ЦПК України слід скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367-369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 17 березня 2026 року - скасувати.

Справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про усиновлення - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

Є.П. Євграфова

В.В. Саліхов