Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №756/14236/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року місто Київ

Справа № 756/14236/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10413/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Желепи О.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 грудня 2025 року (ухвалено у складі судді Жука М.В.)

у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року позивач звернувся до суду із цим позовом, у якому просив стягнути солідарно з відповідачів: заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 18 097 грн. 51 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 3 094 грн. 69 коп., трьох процентів річних у розмірі 813 грн. 61 коп., заборгованість за спожиті до 01.05.2018 централізованого опалення у розмірі 18 555 грн. 65 коп., інфляційної складової боргу у розміру 3 173 грн. 01 коп., трьох процентів річних 834 грн. 23 коп., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 22 696 грн. 76 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 3 881 грн. 13 коп., трьох процентів річних у розмірі 1 020 грн. 39 коп., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 13 966 грн. 81 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 2 388 грн. 31 коп., трьох процентів річних у розмірі 627 грн. 97 коп., заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 30 568 грн. 19 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 4 062 грн. 71 коп., трьох процентів річних у розмірі 1 070 грн. 97 коп., пені у розмірі 1 302 грн. 99 коп., заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 13 049 грн. 04 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 1 607 грн. 71 коп., трьох процентів річних у розмірі 423 грн. 57 коп., пені у розмірі 515 грн. 34 коп., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії у розмірі 1 517 грн. 13 коп., заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 1 630 грн. 70 коп., заборгованість зі сплати внесків на обслуговування вузла комерційного обліку послуг централізованого опалення у розмірі 118 грн. 16 коп., заборгованість зі сплати внесків на обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 98 грн. 56 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 є споживачами центрального опалення (теплової енергії) та гарячої води, яку він постачає за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того вказував, що відповідачі своєчасно не сплачували кошти за надані послуги, у зв`язку із чим станом на 31.07.2025 утворилася заборгованість.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Оболонський районний суд міста Києва заочним рішенням від 03 грудня 2025 року позов задовольнив та вирішив стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість:

- за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 18 097,51 грн, інфляційну складову боргу 3 094,69 грн, 3 % річних 813,61 грн;

- за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 18 555,65 грн, інфляційну складову боргу 3 173,01 грн, 3 % річних 834,23 грн;

- за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 22 696,76 грн, інфляційну складову боргу 3 881,13 грн, 3 % річних 1 020,39 грн;

- за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 13 966,81 грн, інфляційну складову боргу 2 388,31 грн, 3 % річних 627,97 грн;

- за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 30 568,19 грн, інфляційну складову боргу 4 062,71 грн, 3 % річних 1 070,97 грн, пеня 1 302,99 грн;

- за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 13 049,04 грн, інфляційну складову боргу 1 607,71 грн, 3 % річних 423,57 грн, пеня 515,34 грн;

- з оплати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії у розмірі 1 517,13;

- з оплати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 1 630,70 грн;

- зі сплати внесків на обслуговування вузла комерційного обліку послуг централізованого опалення у розмірі 118,16 грн;

- зі сплати внесків на обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 98,56 грн.

Усього на суму 145 115,14 гр.

Стягнув із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі по 1 514 грн з кожного.

Оболонський районний суд міста Києва ухвалою від 04 березня 2026 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої розглянув справу за відсутності скаржника, незважаючи на подання заяви про перегляд заочного рішення та клопотання про розгляд справи без участі скаржника.

Зазначає, що суд не надав оцінку доказам, а саме: договору про винаймання квартири, декларації із сімейним лікарем, документам щодо виїзду за кордон та копіям сторінок закордонного паспорта з відмітками. Указане вважає самостійною підставою для скасування рішення.

Вказує, що суд не встановив: хто є фактичним споживачем послуг, на кого відкрито особовий рахунок та хто здійснював оплату послуг, а без установлення таких обставин рішення є передчасним.

Посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив право власності з обов`язком сплати заборгованості та не врахував не доведення позивачем підстав для солідарної відповідальності відповідачів. Окрім цього, позивач не довів виникнення зобов`язань саме у ОСОБА_1 , факту отримання нею послуг та розміру нарахувань.

Зазначає про пропуск позивачем позовної давності щодо вимог до 2022 року.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не подано.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України: шляхом доставки судової повістки-повідомлення в електронний кабінет ЄСІТС.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16 викладено позицію, що неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи є їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, а тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Ураховуючи викладене, колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд першої інстанції вважав установленим, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту укладання та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

Звертаючись до суду, позивач вказав, що відповідач користується послугами, але не виконує зобов`язання по сплаті заборгованості за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води. Свої зобов`язання відповідач виконує неналежно, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади м. Києва № 135428182 від 12.08.2025 по АДРЕСА_1 зареєстровані відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та є споживачами послуг центрального опалення (теплової енергії) та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості позивача вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 та ОСОБА_1 складає за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 18 097 грн. 51 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 3 094 грн. 69 коп., трьох процентів річних у розмірі 813 грн. 61 коп., заборгованість за спожиті до 01.05.2018 централізованого опалення у розмірі 18 555 грн. 65 коп., інфляційної складової боргу у розміру 3 173 грн. 01 коп., трьох процентів річних 834 грн. 23 коп., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 22 696 грн. 76 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 3 881 грн. 13 коп., трьох процентів річних у розмірі 1 020 грн. 39 коп., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 13 966 грн. 81 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 2 388 грн. 31 коп., трьох процентів річних у розмірі 627 грн. 97 коп., заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 30 568 грн. 19 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 4 062 грн. 71 коп., трьох процентів річних у розмірі 1 070 грн. 97 коп., пені у розмірі 1 302 грн. 99 коп., заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 13 049 грн. 04 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 1 607 грн. 71 коп., трьох процентів річних у розмірі 423 грн. 57 коп., пені у розмірі 515 грн. 34 коп., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії у розмірі 1 517 грн. 13 коп., заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 1 630 грн. 70 коп., заборгованість зі сплати внесків на обслуговування вузла комерційного обліку послуг централізованого опалення у розмірі 118 грн. 16 коп., заборгованість зі сплати внесків на обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 98 грн. 56 коп.

Відповідно до договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» прийняв право вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з оплати спожитих до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 18 097 грн. 51 коп., послуг з централізованого опалення 18 555 грн. 65 коп.

Правовідносини з постачання централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (Послуги) регулюються Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Поставою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (Правила) та іншими нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг.

Крім того, з 01.05.2018 на них поширювалася дія Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-ІV.

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загально-будинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В., переглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення з урахування доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення зміні.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимог закону рішення суду першої інстанції частково не відповідає з огляду на таке.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (в редакції Закону, чинної на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення (частина п`ята статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» були визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містить уведений в дію 01 травня 2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, згідно з частиною 1 статті 9 якого споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до пункту 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Пунктом 30 Правил передбачено що споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки та дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.

Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

При розгляді такої категорії спорів слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові від 20 квітня 2016 року Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги, відповідно до якого, хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20).

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 щодо обов`язковості сплати комунальних послуг незалежно від наявності договору.

У силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. При цьому наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Згідно вимог частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Задовольняючи позов у повному обсязі суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог. Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення суд першої інстанції виходи із того, що в заяві відсутні докази та доводи, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів не може повністю погодитися із такими висновками суду першої інстанції враховуючи таке.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , тобто у квартирі, до якої позивачем та його право-попередником надавалися послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та централізованого постачання гарячої води/постачання гарячої води.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

За правилами ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, сама по собі обставина того, хто є власником квартири, на кого відкрито особовий рахунок або хто фактично здійснював окремі платежі за житлово-комунальні послуги, не спростовує встановленого законом солідарного обов`язку дієздатної зареєстрованої у житлі особи з оплати таких послуг.

У постанові Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у справі № 335/479/17 викладено правовий висновок про те, що проживання в іншому місці не звільняє відповідачів від сплати отриманих комунальних послуг, якщо матеріалами справи підтверджено їх реєстрацію у відповідній квартирі, оскільки зареєстрована у квартирі особа є користувачем наданих послуг.

З огляду на наведене колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив право власності з обов`язком сплати заборгованості та не встановив підстав солідарної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки такі доводи суперечать приписам ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Окрім цього, стверджуючи про неможливість застосування конструкції солідарної відповідальності з огляду на перебування у власності кожного з відповідачів лише по частині квартири, відповідач не надала суду доказів на підтвердження своїх доводів.

Із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вбачається реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 . При цьому доказів первинного набуття права власності (договори, свідоцтва тощо) скаржником не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів факту отримання послуг саме ОСОБА_1 , також є безпідставними, оскільки послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та гарячої води надаються до відповідного об`єкта нерухомого майна через внутрішньо-будинкові мережі. У матеріалах справи відсутні докази відключення квартири від відповідних мереж, ненадання послуг позивачем, звернення відповідачів до виконавця із заявами про ненадання або неналежне надання послуг, а також докази здійснення перерахунку заборгованості у зв`язку з такими обставинами.

Посилання на те, що суд не встановив, хто є фактичним споживачем послуг, на кого відкрито особовий рахунок та хто здійснював оплату послуг, не впливають на правильність висновку про наявність обов`язку зі сплати заборгованості, оскільки відкриття особового рахунку є способом обліку нарахувань за конкретним об`єктом нерухомого майна та саме по собі не визначає і не обмежує коло осіб, які несуть перед виконавцем послуг солідарну відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про ненадання судом першої інстанції оцінки договору про винаймання квартири, декларації із сімейним лікарем, документам щодо виїзду за кордон та копіям сторінок закордонного паспорта з відмітками, оскільки зазначені докази можуть стосуватися фактичного місця перебування чи проживання ОСОБА_1 в окремі періоди, однак не спростовують факту її реєстрації у спірній квартирі, не підтверджують припинення її статусу особи, яка несе солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг, та не доводять факту ненадання позивачем відповідних послуг до квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Тому такі докази не є належними у розумінні ст. 77 ЦПК України для спростування заявлених позовних вимог.

Необґрунтованими є й доводи апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на участь у розгляді справи, оскільки як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції направляв судові повідомлення відповідачу за зареєстрованою адресою місця проживання, однак поштове відправлення повернулося з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України така обставина вважається належним врученням судової повістки.

Крім того, посилання апелянта на подання заяви про перегляд заочного рішення та клопотання про розгляд цієї заяви за її відсутності не може свідчити про незаконність заочного рішення, оскільки заява про перегляд заочного рішення була подана вже після ухвалення оскаржуваного рішення, а клопотання про розгляд такої заяви за відсутності заявника навпаки підтверджує волевиявлення ОСОБА_1 не брати участі у відповідному судовому засіданні.

Разом із тим колегія суддів бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо застосування позовної давності в частині вимог про стягнення заборгованості, сформованої до березня 2017 року.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

За приписами ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зі змісту позовної заяви та доданого розрахунку заборгованості убачається, що звертаючись до суду із позовом, позивач просив суд стягнути заборгованість зокрема за період з липня 2015 року.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року (з урахуванням постанов Кабінету міністрів України №392 від 20 травня 2020 року, №500 від 17 червня 2020 року, №641 від 22 липня 2020 року, №760 від 26 серпня 2020 року, №956 від 13 жовтня 2020 року, №1236 від 09 грудня 2020 року, №104 від 17 лютого 2021 року, №405 від 21 квітня 2021 року, №611 від 16 червня 2021 року, №855 від 11 серпня 2021 року, №981 від 22 вересня 2021 року, №1336 від 15 грудня 2021 року, №229 від 23 лютого 2022 року, №630 від 27 травня 2022 року, №928 від 19 серпня 2022 року, №1423 від 23 грудня 2022 року, №383 від 25 квітня 2023 року).

Окрім цього, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по сьогодні.

15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 19 такого змісту: «19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08 листопада 2023 року пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України викладено в такій редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Аналіз зазначених нормативно-правових актів дозволяє зробити висновок, що оскільки з 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у тому числі статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, тому вимоги про стягнення заборгованості за період з квітня 2017 року не перебувають поза позовною давністю.

Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду щодо застосування статей 256, 257, 258 пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ), викладені у постановах від 07 листопада 2023 року № 910/5188/22, від 06 травня 2021 року у справі №903/323/20, від 25 серпня 2021 року у справі № 914/1560/20, від 08 лютого 2022 року у справі №918/964/20, від 31 травня 2021 року у справі №926/1812/21.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що у складі заявленої до стягнення заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 18 555,65 грн враховано заборгованість, сформовану до квітня 2017 року, у розмірі 12 366,61 грн. За послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 18 097,51 грн - 11 493,32 грн.

У зв`язку із застосуванням наслідків спливу позовної давності в цій частині до стягнення підлягає заборгованість за відповідні послуги в розмірі 6 189,04 (18 555,65 - 12 366,61) та 6 604,19 грн (18 097,51 - 11 493,32) відповідно

Оскільки інфляційні втрати та 3 % річних є похідними від суми основного боргу, їх розмір також підлягає перерахунку з урахуванням зменшеної бази нарахування за період з січня 2024 року по липень 2025 року.

За послуги з централізованого опалення:

ПеріодІндекс інфляціїКількість днівІнфляційна складова3 % річних

01.01.2024-31.01.2024100,4310,000,00

01.02.2024-29.02.2024100,32918,5714,75

01.03.2024-31.03.2024100,53130,9515,77

01.04.2024-30.04.2024100,23012,3815,26

01.05.2024-31.05.2024100,63137,1315,77

01.06.2024-30.06.2024102,230136,1615,26

01.07.2024-31.07.2024100,0310,0015,77

01.08.2024-31.08.2024100,63137,1315,77

01.09.2024-30.09.2024101,53092,8415,26

01.10.2024-31.10.2024101,831111,4015,77

01.11.2024-30.11.2024101,930117,5915,26

01.12.2024-31.12.2024101,43186,6515,77

01.01.2025-31.01.2025101,23174,2715,77

01.02.2025-28.02.2025100,82849,5114,24

01.03.2025-31.03.2025101,53192,8415,77

01.04.2025-30.04.2025100,73043,3215,26

01.05.2025-31.05.2025101,33180,4615,77

01.06.2025-30.06.2025100,83049,5115,26

01.07.2025-31.07.202599,831-12,3815,77

УСЬОГО118,9815781 058,33278,25

За послуги з централізованого постачання гарячої води:

ПеріодІндекс інфляціїКількість днівІнфляційна складова3 % річних

01.01.2024-31.01.2024100,4310,000,00

01.02.2024-29.02.2024100,32919,8115,74

01.03.2024-31.03.2024100,53133,0216,83

01.04.2024-30.04.2024100,23013,2116,28

01.05.2024-31.05.2024100,63139,6316,83

01.06.2024-30.06.2024102,230145,2916,28

01.07.2024-31.07.2024100,0310,0016,83

01.08.2024-31.08.2024100,63139,6316,83

01.09.2024-30.09.2024101,53099,0616,28

01.10.2024-31.10.2024101,831118,8816,83

01.11.2024-30.11.2024101,930125,4816,28

01.12.2024-31.12.2024101,43192,4616,83

01.01.2025-31.01.2025101,23179,2516,83

01.02.2025-28.02.2025100,82852,8315,20

01.03.2025-31.03.2025101,53199,0616,83

01.04.2025-30.04.2025100,73046,2316,28

01.05.2025-31.05.2025101,33185,8516,83

01.06.2025-30.06.2025100,83052,8316,28

01.07.2025-31.07.202599,831-13,2116,83

УСЬОГО118,9815781 129,31296,92

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із рішення суду за відсутності переконливих доводів щодо порушення судом норм матеріального чи процесуального права, є неналежними та явно необґрунтованими з огляду на приписи законодавства та усталену судову практику, а тому колегія суддів їх відхилила.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів установила, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги, однак не врахував наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до частини вимог, сформованих до квітня 2017 року.

З огляду на це рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання, а також у частині нарахованих на ці суми інфляційних втрат та 3 % річних.

Зокрема, розмір заборгованості:

1) за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення підлягає зменшенню з 18 555,65 грн до 6 189,04 грн, інфляційна складова боргу з 3 173,01 грн до 1 058,33 грн, 3 % річних з 834,23 грн до 278,25 грн;

2) за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання підлягає зменшенню з 18 097,51 грн до 6 604,19 грн, інфляційна складова боргу з 3 094,69 грн до 1 129,31 грн, 3 % річних з 813,61 грн до 296,92 грн.

Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача, становить 116 102,48 грн замість 145 115,14 грн, визначених судом першої інстанції.

В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо наявності у відповідачів солідарного обов`язку з оплати житлово-комунальних послуг.

Судові витрати

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 80 %, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 2 422,40 грн, тобто по 1 211,31 грн з кожного відповідача.

ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплатила судовий збір у розмірі 3 633,60 грн.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, а рішення суду першої інстанції змінено шляхом зменшення розміру стягнення на 20 %, з позивача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги у розмірі 726,72 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263, 268, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 грудня 2025 року - змінити, зменшивши розмір стягнутої солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованості:

1) за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення з 18 555,65 грн до 6 189,04 грн; інфляційну складову боргу з 3 173,01 грн до 1 058,33 грн; 3 % річних з 834,23 грн до 278,25 грн;

2) за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання з 18 097,51 грн до 6 604,19 грн; інфляційну складову боргу з 3 094,69 грн до 1 129,31 грн; 3 % річних з 813,61 грн до 296,92 грн.

Змінити загальний розмір заборгованості зі 145 115,14 грн до 116 102,48 грн.

Змінити розподіл судових витрат:

1) стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі по 1 211,31 грн з кожного;

2) стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 726,46 грн.

В іншій частині заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова