Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №752/27547/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22червня 2026 року місто Київ

Справа № 752/27547/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10428/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Константиновим Олексієм Геннадійовичем, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 березня 2026 року (ухвалено у складі судді Машкевич К.В.)

у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2025 року позивач звернувся до суду із цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 78 163,76 грн, яка складається з:

- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 13 185,87 грн; інфляційна складова боргу 2 267,97 грн, 3% річних 658,93 грн;

- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 532,25 грн; інфляційна складова боргу 91,55 грн, 3% річних 26,60 грн;

- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 5 752,95 грн; інфляційна складова боргу 983,75 грн, 3% річних 258,65 грн;

- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 5 668,01 грн; інфляційна складова боргу 974,90 грн, 3% річних 283,25 грн;

- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з теплової енергії в розмірі 25 735,51 грн; інфляційна складова боргу 3 595,66 грн, 3% річних 1 068,43 грн, пеня 1 299,92 грн;

- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води в розмірі 10 785,07 грн; інфляційна складова боргу 1 396,99 грн, 3% річних 410,87 грн, пеня 499,89 грн;

- заборгованість за абонентське обслуговування з теплової енергії в розмірі 1 596,91 грн;

- заборгованість за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання в розмірі 854,70 грн;

-заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 235, 13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що КП «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

З 01 листопада 2021 року, у зв`язку із змінами в законодавстві, КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» на підставі типових договорів, підготовлено та опубліковано/оприлюднено:

1. Договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085);

2. Щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ, відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року у разі, якщо співвласники будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, який є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб- сайті органу місцевого самоврядування або веб-сайті виконавця послуги, співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

На виконання вимог закону на офіційному веб-сайті підприємства були оприлюднені індивідуальні типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до мереж тепло-та водопостачання, як і квартира АДРЕСА_2 в будинку, а отже відповідач є споживачем послуг з централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року споживачем послуг з ТЕ/ПГВ.

Відповідач від зазначених послуг у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався).

В порушення вимог закону відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 30 вересня 2025 року складає 50628,28 грн. за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року з централізованого опалення в розмірі 5752,95 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 5668,01 грн., за період з 01 листопада 2021 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 25735,51 грн., заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 10785,07 грн.

Крім того, відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року та Закону України» Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг зобов`язані були сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.

У період до 31 жовтня 2021 року заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 235, 13 грн.

З 01 листопада 2021 року заборгованість за абонентське обслуговування з теплової енергії в розмірі 1596,91 грн., заборгованість за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання в розмірі 854,70 грн.

Крім того, заборгованість з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення у розмірі 13185,87 грн. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 532,25 грн.

Виходячи з цього, просив задовольнити позов.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Голосіївський районний суд міста Києва рішенням від 13 березня 2026 року позов задовольнив у повному обсязі, стягнув з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 78 163,76 грн, судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із таким рішення у частині стягнення заборгованості за період до 01 травня 2018 року, представник відповідача - адвокат Константинов О.Г. 10 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково, відмовивши у стягненні заборгованості, утвореної до 01 травня 2018 року, вирішити питання судових витрат.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що період стягнення заборгованості за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води за період з 01.07.2015 по 31.03.2017 не підлягає задоволенню, оскільки строк позовної давності за вказаний період вже минув, а строк позовної давності повинен почати відраховуватися від 12.03.2020, а отже сума у розмірі 7065,24 грн за центральне постачання гарячої води та центральне опалення не підлягає стягненню з відповідача.

Окрім цього, заявляючи вимоги про стягнення заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та з централізованого гарячого водопостачання позивача не звернув уваги, що жодного доказу наявності такої заборгованості, часу та підстав її виникнення матеріали справи не містять. У цьому випадку відступлення ПАТ «Київенерго» певної суми заборгованості на користь позивача, ніяким чином не підтверджує її наявність та обґрунтованість, позивач не надав суду ні оригіналу, ні належним чином засвідченої копії, ні витягу з договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18. Наявна в томі першому фотокопія першої та останньої сторінки договору не є оригіналом, не є засвідченою належним чином копією та не є засвідченим витягом, що в силу вимог ст. 95 ЦПК України не давало суду першої інстанції підстав вважати дану фотокопію письмовим доказом.

Суд не повинен брати до уваги, розрахунок заборгованості з постачання теплової енергії та гарячої води за період до 01 травня 2018 року, який зроблено та подано позивачем, оскільки такий розрахунок по суті є лише твердженням позивача, яке не створює для суду обов`язок вважати обставини, зазначені в такому твердженні доведеними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не подано.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд першої інстанції вважав установленим, що позивач на підставі ліцензії №591 від 10 квітня 2018 року є виробником і постачальником теплової енергії споживачам і з 01 травня 2018 року надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року споживачем послуг з ТЕ/ПГВ.

Відповідач зареєстрована та проживає в квартирі за адресою - АДРЕСА_3 та є споживачем житлово-комунальних послуг, які надає позивач.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв`язку із чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

З 01 листопада 2021 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

На підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) №602-18 від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», позивач прийняв право вимоги до юридичних та фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року №111 (4511).

Крім того, 28 березня 2018 року КП «Київтеплоенерго» на підставі типових договорів, підготовлено та опубліковано/прилююднено в газеті «Хрещатик» № 34 (5085) договір про надання послуг та централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача складається з:

- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 13185,87 грн.;

-інфляційну складову боргу у розмірі 2267,97 грн., 3% річних у розмірі 658,93 грн.;

- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 532,25 грн.;

-інфляційну складову боргу у розмірі 91,55 грн., 3% річних у розмірі 26,60 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 5752,95 грн.;

-інфляційну складову боргу у розмірі 983,75 грн., 3% річних у розмірі 258,65 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 5668,01 грн.;

-інфляційну складову боргу у розмірі 974,90 грн., 3% річних у розмірі 283,25 грн.

- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з теплової енергії в розмірі 25735,51 грн.;

-інфляційну складову боргу у розмірі 3595,66 грн., 3% річних у розмірі 1068,43 грн., пеня у розмірі 1299,92 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води в розмірі 10785,07 грн.;

-інфляційну складову боргу у розмірі 1396,99 грн., 3% річних у розмірі 410,87 грн., пеня у розмірі 499,89 грн.;

- заборгованість за абонентське обслуговування з теплової енергії в розмірі 1596,91 грн.;

- заборгованість за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання в розмірі 854,70 грн.

-заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 235, 13 грн.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В., переглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення з урахування доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення зміні чи скасуванню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимог закону рішення суду першої інстанції в оскаржувані частині відповідає з огляду на таке.

Задовольняючи позов у повному обсязі суд виходив із доведеності позовних вимог, відсутності заперечень відповідача та принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність ? це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За приписами ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач 28 січня 2026 року отримала копію ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, а також копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами (трекінг R068044754871).

Отже, відповідач була належним чином обізнана про пред`явлення до неї позову, його предмет, підстави та розмір заявлених до стягнення вимог. Попри це, упродовж майже двох місяців, а саме з 28 січня 2026 року до ухвалення судом рішення 13 березня 2026 року, відповідач не подала до суду першої інстанції відзиву на позовну заяву, письмових заперечень щодо позову, доказів на спростування заявленої заборгованості, а також заяви про застосування наслідків спливу позовної давності.

За змістом частин 3, 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності не застосовується судом з власної ініціативи, а є підставою для відмови у позові лише за умови, якщо про це заявлено стороною у спорі до ухвалення судом рішення.

Таким чином, суд першої інстанції, вирішуючи справу за наявними у ній матеріалами та за відсутності будь-яких заперечень відповідача, не мав правових підстав самостійно застосовувати наслідки спливу позовної давності до частини заявлених позовних вимог.

Посилання на сплив позовної давності, яке вказано лише в апеляційній скарзі, не може бути прийняте колегією суддів як підстава для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, оскільки відповідач не довела наявності об`єктивних, незалежних від неї причин, які перешкоджали поданню такої заяви під час розгляду справи судом першої інстанції.

Інше тлумачення фактично покладало б на суд першої інстанції обов`язок діяти замість відповідача та самостійно формувати правову позицію сторони захисту, що суперечило б засадам змагальності, диспозитивності цивільного процесу та правилу про те, що кожна сторона несе ризик наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Із цих самих підстав колегія суддів відхиляє й інші доводи апеляційної скарги в тій частині, у якій вони зводяться до заперечень проти позову, які відповідач мала можливість заявити в суді першої інстанції, однак без поважних причин цього не зробила. Відповідач не була позбавлена можливості заперечити проти розрахунку заборгованості, надати власний контррозрахунок, поставити під сумнів належність чи допустимість поданих позивачем доказів, а також заявити відповідні клопотання, однак такими процесуальними правами не скористалася.

Процесуальна пасивність сторони у суді першої інстанції не може бути компенсована шляхом заявлення в апеляційній скарзі нових заперечень, які не були предметом оцінки суду першої інстанції не з причин порушення судом процесуального закону, а виключно внаслідок невчинення відповідачем належних процесуальних дій.

При цьому підстав для застосування ч. 4 ст. 367 ЦПК України колегія суддів не встановила, оскільки суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих позивачем доказів та за відсутності заперечень відповідача. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або такого неправильного застосування норм матеріального права, яке вимагало б виходу суду апеляційної інстанції за межі доводів апеляційної скарги, матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів своє право вимоги про стягнення заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та з централізованого гарячого водопостачання колегія суддів відхиляє з огляду на наявність у матеріалах справи додатків до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18, з яких вбачається, що серед переліку споживачів, право вимоги до яких відступається є відповідач у справі - ОСОБА_1 щодо заборгованості за адресою АДРЕСА_3 .

Доводи щодо неналежного засвідчення цих доказів є також безпідставними, з огляду на передбачену ч. 2 ст. 95 ЦПК України можливість надання лише частина документа (витягу з нього) та враховуючи, що предметом розгляду цієї справи є лише вимоги до ОСОБА_1 .

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Судові витрати

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, відсутні підстави для зміни розподілу витрат на стадії апеляційного провадження відповідно до статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 259, 263, 268, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Константиновим Олексієм Геннадійовичем, - залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова