Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №759/1639/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/7467/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 759/1639/25

09 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Клименко Яни Миколаївни на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Журибеди О.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-

в с т а н о в и в:

У січні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовомдо ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що він перебуває з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі з 21 серпня 2010 року. Під час перебування у шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначав, що шлюбні віносини між сторонами не склались у зв`язку з різними поглядами на життя та його планування. На переконання позивача, збереження шлюбу є неможливим та не відповідатиме його інтересам. Поновлення нормальних шлюбних відносин в подальшому неможливо, про що свідчить відсутність у нього такого наміру та бажання.

Також позивач вважав, що надання строку на примирення є недоцільним, оскільки воно є неможливим з огляду на характер відносин, що склалися між сторонами.

Питань майнового характеру до відповідачки він не має.

З урахуванням наведених обставин, позивач ОСОБА_2 просив суд розірвати шлюб між ним, ОСОБА_2 , та відповідачкою ОСОБА_1 , що зареєстрований Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис за № 209 від 21.08.2010 року.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 04 грудня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 21.08.2010 року Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис № 209, розірвано.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Клименко Яна Миколаївна подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 грудня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у позовних вимогах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу в повному обсязі.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для вирішення спору.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви про перехід до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, чим порушив положення частини 5 статті 279 ЦПК України, без врахування клопотання сторони відповідача про те, що дана справа дуже важлива для відповідачки і вона бажала в судовому засіданні особисто викласти всі обставини, які склались у відносинах подружжя.

Таким чином, суд першої інстанції порушив принцип змагальності сторін, оскільки обмежив право відповідачки висловити свою правову позицію та захистити свої інтереси особисто в судовому засіданні, виклавши особисту думку та повідомити про реальні обставини справи.

Зазначає, що розірвання шлюбу між сторонами негативно впливатиме на стан здоров`я дитини, адже дитина доволі емоційно переживає розлучення батьків. З огляду на це представником відповідача було подано до суду клопотання про призначення подружжю строку на примирення терміном на 6 місяців та зупинення провадження у справі, оскільки відповідачка щиро бажає зберегти сімейні відносини, не травмувати психіку дитини, та робить для цього все, що від неї залежить.

Разом з тим, суд першої інстанції, не оцінивши обставини справи, необґрунтовано зменшив строк на примирення подружжя до 3-х місяців.

Крім того, 03.12.2025 року представником ОСОБА_1 , адвокатом Новіцькою І.Л., було подано клопотання про відкладення судового засідання, яке призначене на 04.12.2025 року у зв`язку з тим, що син подружжя був госпіталізований 02.12.2025 року, через що відповідачка перебуває на лікарняному по догляду за хворою дитиною, але суд проігнорував клопотання та ухвалив рішення про розірвання шлюбу без врахування обставин справи.

В апеляційній скарзі сторона відповідача зазначає орієнтовний (попередній) розрахунок суми судових витрат, які вона сплатила або має сплатити під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що складається з судового збору в розмірі 1816,80 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Повідомляє суд про те, що докази понесених витрат та розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу буде надано відповідачкою до суду у відповідності до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відповідачки залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 грудня 2025 року - без змін.

Посилається на те, що судом першої інстанції було обґрунтовано зазначено, що предмет доказування у справі не вимагає проведення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, дослідження доказів та спору по суті можливе під час розгляду справи у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи, оскільки кожен вправі подати свої пояснення в письмовій формі.

Позиція відповідачки про те, що наявність спільної дитини, яка хворіє і потребує підвищеної турботи та уваги обох батьків є підставою для відмови у позові про розірвання шлюбупротирічить нормам чинного законодавства, які регулюють сімейні відносини.

Позивач вважає, що суд першої інстанції виконав свій обов`язок та вжив відповідні заходи щодо примирення сторін, зупинивши провадження у справі і надавши сторонам три місяці для примирення. Суд в ухвалі від 03.04.2025року обґрунтовано зазначив, що для прийняття заходів для примирення буде достатнім надання сторонам трьох місяців.

Зважаючи на те, що він звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, в якому обґрунтував неможливість збереження сім`ї, він та відповідачка не примирилися під час наданого судом строку для примирення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу між сторонами буде суперечити інтересам позивача.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Клименко Яна Миколаївна підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Мельниченко Вікторія Валеріївна просила апеляційну скаргу відповідачки залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 грудня 2025 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ) перебувають у шлюбі, який зареєстрований 21 серпня 2010 року Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис № 209 (а.с. 5).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_6 йович (а.с. 6).

Звертаючись до суду з позовом про розірвання шлюбу, позивач ОСОБА_2 обгрунтовував позовні вимоги тим, щозбереження сім`ї є неможливим, заперечував проти надання судом терміну на примирення з відповідачем, наполягав на розірвання шлюбу з ОСОБА_1.

Відповідачка ОСОБА_1 наполягала на тому, що і примирення, і збереження шлюбу між нею та ОСОБА_2 можливе. Задля збереження сім?ї та емоційного стану кожного з її членів просила надати термін для примирення сторін строком на 6 місяців (а.с. 21-32).

02 квітня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Новіцька І. Л. подала до суду клопотання, в якому просила суд здійснити перехід до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з метою з?ясування позиції відповідачки (а.с. 36-37).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 03 квітня 2025 року в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_11 про перехід до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу- відмовлено.

Задоволено частково клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_11 про надання сторонам строку для примирення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Надано сторонам по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу строк для примирення тривалістю три місяці, а саме, до 03.07.2025 року.Провадження по справі зупинено до закінчення строку для примирення, про що постановлена ухвала від 03 квітня 2025 року.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 04 липня 2025 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу відновлено. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 58).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, суд першої інстанції, оцінюючи у сукупності досліджені докази, дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу між ними суперечить інтересам позивача, а тому шлюб має бути розірваний.

Доводи відповідачки ОСОБА_1 про неможливість розірвання шлюбу між сторонами, оскільки вона сподівається на примирення з позивачем, суд першої інстанції вважав безпідставними, мотивуючи свій висновок тим, що шлюб ґрунтується на вільній згоді сторін, а позивач не бажає примиритися та наполягає на розірванні даного шлюбу, сторони фактично не підтримують подружніх відносин та ними протягом наданого судом терміну примирення не досягнуто.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

У частині першій статті 55 СК України встановлено, що дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Положеннями частин третьої та четвертої статті 56 СК України передбачено, що кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина перша статті 110 СК України).

За змістом статей 111, 112 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. З`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що позов про розірвання шлюбу позивачем ОСОБА_2 було подано до суду у січні 2025 року, ухвалою суду першої інстанції від 22 січня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву (а.с. 13-14).

За ініціативою відповідачки ОСОБА_1 судом першої інстанції було надано 3-х місячний строк на примирення подружжя.

Сторони у справі не подавали суду доказів, які б свідчили, що вони примирилися, проживають однією сім`єю як чоловік та дружина та матеріали справи таких доказів не містять.

Після закінчення призначеного судом першої інстанції строку примирення подружжя невідбулося та позивач ОСОБА_2 наполягав на припиненні шлюбу з відповідачкою Тітовою Наталією Сергіївн ою, про що свідчать подані ним до суду заяви від 30 червня 2025 року та від 24 жовтня 2025 року (а.с. 49-50, 68-69).

Посилання відповідачки ОСОБА_1 у доводах апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви про перехід до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, чим порушив положення частини 5 статті 279 ЦПК України, без врахування клопотання сторони відповідача про те, що дана справа дуже важлива для неї, і відповідачка бажала в судовому засіданні особисто викласти всі обставини, які склались у подружжя, колегія суддів апеляційного відхиляє, з огляду на таке.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, зокрема, про розірвання шлюбу (пункт 1 частини четвертої, пункт 4 частини шостої статті 19 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Водночас ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 січня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу ОСОБА_14 і запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та роз`яснено, що розгляд справи у судовому засіданні може бути призначено за клопотанням сторін (а.с. 13-14).

Копія ухвали про відкриття провадження, копія позовної заяви з додатками були направлені відповідачці засобами поштового зв`язку на її зареєстровану адресу (а.с. 15).

05 березня 2025 року відповідчка ОСОБА_4 ознайомилась з матеріалами справи в приміщенні суду (а.с. 19).

Відповідачка ОСОБА_4 відзив на позов до суду не подала, однак у письмовій заяві від 24 березня 2025 року просила суд надати строк для примірення сторін, яка розглянута судом першої інстанції, з постановленням ухвали від 03 квітня 2025 року.

В окремо поданій заяві від 02 квітня 2025 року представник відповідачки просила суд здійснити перехід до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з метою з?ясування позиції відповідачки ОСОБА_1 (а.с. 36-37).

Відмовляючи в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_11 про перехід до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, з постановленням ухвали від 03 квітня 2025 року, суд першої інстанції керувався тим, що предметом позову є розірвання шлюбуі предмет доказування у справі не вимагає проведення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Дослідження доказів та спору по суті можливе під час розгляду справи у спрощеному позовному провадженнібез виклику учасників справи, оскільки кожен вправі подати свої пояснення в письмовій формі.Крім того, представником відповідача в поданому клопотанні не вказано, що саме він може повідомити суду у справі в усній формі, чого б не міг повідомити в письмових поясненнях.

Зазначене дає підстави для висновку про те, що суд першої інстанції, розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України, тобто, без повідомлення учасників справи, дотримався вимог статті 190 ЦПК України, зокрема, повідомив ОСОБА_1 про пред`явлення до неї позову, пересвідчився в отриманні нею ухвали про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою з додатками до неї, запропонував подати відзив на позовну заяву, тобто, виконав вимогипроцесуального закону про розгляд справи з дотриманням принципів рівності сторін та відкритості інформації щодо справи.

Крім того, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Відмовляючи в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_11 про перехід до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що представником відповідачки не зазначено жодної об`єктивної причини, яка б унеможливлювала розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. При цьому, бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Твердження відповідачки ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції безпідставно проігнорував її клопотання про відкладення судового засідання, яке було призначене на 04 грудня 2025 року, у зв`язку з тим, що вона перебувала на лікарняному по догляду за хворою дитиною, не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування судового рішень, оскільки, відповідно до норм цивільного процесуального законодавства відкладення розгляду справи є правом суду, яке реалізується в залежності від обставин неможливості вирішення спору.

Отже, основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін (представників сторін), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19)).

Колегія суддів апеляційного суду керується тим, що про судове засідання з розгляду справи по суті відповідачка була повідомлена, вона реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів у письмових заявах, а суд першої інстанції вважав, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а відтак, суд першої інстанції міг вирішити спір по суті, не відкладаючи розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги відповідачки про те, що суд першої інстанції, не оцінивши обставини справи, необґрунтовано зменшив строк на примирення подружжя до 3-х місяців, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються матеріалами справи й зводяться до власного тлумачення стороною відповідачки норм права.

Так, згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Отже, тлумачення статті 111 СК України свідчить, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру, тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком.

Судом першої інстанції розглянуто клопотання відповідачки про надання строку для примирення, враховано конкретні обставини справи та вжито заходів до примирення подружжя.

Визначаючи строк для примірення сторін у справі тривалістю три місяці, суд першої інстанції правильно керувався тим, що тривалість строку має сприяти примиренню подружжя і не може призводити до необгрунтованого затримання розгляду справи.

В оцінці доводів апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_1 та заперечень позивача ОСОБА_2 проти вимог скарги відповідачки колегією суддів апеляційного суду враховується, що під час судового розгляду справи в суді, який триває з 22 січня 2025 року, сторони у справі не подавали суду доказів, які б свідчили, що вони примирилися, проживають однією сім`єю як чоловік та дружина та матеріали справи таких доказів не містять.

Отже, доводи відповідачки щодо можливості збереження сім`ї суперечать встановленим у справі обставинам, з яких вбачається, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, що у свою чергу свідчить про його стійке бажання розлучитися і не мати сімейних (шлюбних) стосунків із відповідачкою.

За таких обставин, примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує, буде порушувати його законні права та інтереси і суперечити вимогам закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини цієї справи свідчать, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливими, оскільки сторони не підтримують сімейно - шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача.

Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, суперечить правам та інтересам позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу.

Враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (ст.51 Конституції України), правильним є висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, що відповідає вимогам ст.ст.24, 56 СК України.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 грудня 2025 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Клименко Яни Миколаївни.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а судове рішення без змін, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Клименко Яни Миколаївнизалишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: