Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №369/506/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/506/25

Провадження № 2/369/2713/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24.06.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді- Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Позов обґрунтований тим, що 14.11.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено безпроцентний договір позики, відповідно до умов якого відповідач отримав 8000,00 грн і зобов`язувався їх повернути в строк до 10.01.2022. На підтвердження укладання договору та отримання коштів ОСОБА_2 видав позивачу розписку. На дату звернення до суду відповідач отримані кошти не повернув, на неодноразові прохання повернути борг не реагує.

Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 14.11.2021 у сумі 8000,00 грн. та судовий збір.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.01.2025 відкрито провадження у справі.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутньої Н.О. № 1282 від 25.11.2025 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/506/25 протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями 26.11.2025 року вказану справу передано на розгляд судді Пінкевич Н.С.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.12.2025 справу прийнято до провадження судді Пінкевич Н.С., призначено розгляд справи.

У судове засідання позивач не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Просив слухати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду не заперечував.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. У судове засідання відповідачка викликалась і шляхом направлення смс-повідомлень, розміщенням оголошенням про виклик на сайті суду. Жодних клопотань, письмового відзиву або пояснень відповідач до суду не подав. Ухвала про відкриття, позовна заява з додатками направлена відповідачу на зареєстроване місце проживання, конверти повертались з відмітками «адресат відсутній», що відповідно до ст.128 ЦПК України є належним повідомленням.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ста. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При розгляді справи судом встановлено, що 14.11.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено безпроцентний договір позики, відповідно до умов якого відповідач отримав від позивача грошові кошти у сумі 8 000,00 грн та зобов`язався повернути їх до 10.01.2022.

На підтвердження укладення договору позики та передачі грошових коштів позивачем надано оригінал розписки від 14.11.2021, відповідно до якої ОСОБА_2 отримав від позивача грошові кошти у сумі 8 000,00 грн та зобов`язався повернути їх у визначений сторонами строк.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути подана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц зазначила, що договір позики за своєю правовою природою є реальним правочином, а розписка позичальника є доказом не лише укладення договору, а й факту передання грошових коштів. Досліджуючи боргові розписки, суди повинні встановлювати дійсний зміст правовідносин сторін та надавати оцінку всім наявним доказам.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, від 08 червня 2016 року у справі № 6-1103цс16, а також у постановах Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16-ц, від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17, від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц та від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши надану позивачем боргову розписку та інші матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність між сторонами правовідносин, що виникли з договору позики, а також про фактичне передання позивачем відповідачу грошових коштів у сумі 8 000,00 грн.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статті 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, то кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача свідчить про невиконання відповідачем зобов`язання з повернення позики. Доказів повернення грошових коштів або інших доказів належного виконання зобов`язання відповідачем суду не надано.

Згідно з частиною першою статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики, посилаючись на те, що грошові кошти фактично ним не були одержані або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Разом з тим відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин.

Таким чином, судом встановлено факт укладення між сторонами договору позики та передачі відповідачу грошових коштів у сумі 8 000,00 грн, а також невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо їх повернення у встановлений строк, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись нормами ст. 2, 5, 12, 141, 209, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 14.11.2021 у сумі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривен 00 коп.) та судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 00 коп.).

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 24 червня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ